Облік амортизації основних засобів. Міжнародний досвід

Що стосується рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів":

Рахунок 13  "Знос  необоротних  активів"   призначено   для  узагальнення  інформації  про  нараховану амортизацію та індексацію зносу   (накопиченої  амортизації)  необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Рахунок 13 "Знос необоротних  активів" має такі субрахунки:

131 "Знос основних  засобів"

132 "Знос інших необоротних  матеріальних активів"

133 "Накопичена амортизація  нематеріальних активів"

134 "Накопичена   амортизація   довгострокових  біологічних активів"

135 "Знос інвестиційної  нерухомості"

За кредитом  рахунку 13  "Знос необоротних матеріальних активів" відображається  нарахування  амортизації  та  індексації зносу  (накопиченої амортизації) необоротних активів, за дебетом - зменшення суми зносу (накопиченої амортизації).

На субрахунку  131  "Знос  основних  засобів"  узагальнюється інформація про суму зносу  тих  необоротних  активів,  облік  яких ведеться  на рахунку 10 "Основні засоби". При цьому інформація про суму  зносу  інвестиційної  нерухомості,  облік  якої  ведеться на субрахунку  100  "Інвестиційна  нерухомість" за первісною вартістю узагальнюється на субрахунку 135 "Знос інвестиційної нерухомості".

На субрахунку  132  "Знос  інших   необоротних   матеріальних активів"  узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів,  облік яких  ведеться  на  рахунку  11  "Інші  необоротні матеріальні активи".

На  субрахунку  133  "Накопичена  амортизація  нематеріальних активів" узагальнюється  інформація про суму  накопиченої амортизації нематеріальних активів.

Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) необоротних  активів  ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних  необоротних  активів  та  нематеріальних активів. На субрахунку  134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" узагальнюється   інформація про суму амортизації, нарахованої на довгострокові  біологічні  активи, облік яких ведеться  на субрахунках 162 "Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною  вартістю" та 164 "Довгострокові  біологічні  активи  тваринництва,  які оцінені за первісною вартістю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Відображення  амортизації основних засобів  у фінансовій звітності

Згідно із Податковим Кодексом тепер існує 14 груп основних засобів, які в свою чергу відображаються в формі №1 «БАЛАНС».

1)земельні ділянки; 2)капітальні  витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом; 3)будівлі; 4)машини та обладнання (з них: електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми; 5)транспортні засоби; 6)інструменти, прилади, інвентар; 7)бібліотечні фонди; 8)малоцінні необоротнв матеріальні активи; 9) тварини; 10)природні ресурси; 11)інвентарна тара; 12)предмети прокату; 13)довгострокові біологічні активи; 14)тимчасові споруди.

Амортизація відображається на рахунку 13, який є контрактивним, балансовим.

 Таблиця 2.3.1 Необоротні активи, які підлягають обліку зносу на рахунку 13 «Знос основних засобів»

Субрахунок (рахунок другого  порядку)	Назва субрахунку	Сфера застосування
131	Знос основних засобів	Знос необоротних активів, обліковуваних на рахунку 10 «Основні засоби»
132	Знос інших необоротних  матеріальних активів	Знос необоротних активів, обліковуваних на рахунку 11 «Інші  необоротні матеріальні активи»
133	Накопичена амортизація  нематеріальних активів	Накопичена амортизація  необоротних активів, обліковуваних  на рахунку 12 «Нематеріальні   активи»

За кредитом рахунка 13 відображається нарахування амортизації, а за дебетом - її зменшення.

Зменшення відбувається у таких  випадках:

- вибуття активу (незалежно від  причини вибуття);

- уцінки активу, який раніше  недооцінювали; 

- уцінки раніше дооціненого  активу.

Кореспонденції рахунка 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», наведені в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань господарських операцій підприємств та організацій, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 (далі Інструкція №291) див.Додаток В.

Наведені кореспонденції рахунків при нарахуванні амортизації  використовуються всіма підприємствами незалежно від їх форми власності (крім бюджетних організацій). Варто зазначити, що при нарахуванні амортизації по об'єктах зовнішнього благоустрою і житлових будинках, що перебувають на балансі житлово-комунальної організації, яка належить до сфери управління органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади, а також по автомобільних дорогах загального користування одночасно з вищенаведеними проводками робиться запис по кредиту рахунка 74 «Інші доходи» і дебету рахунка 42 «Додатковий капітал», а за необхідності — рахунка 40 «Статутний капітал». Організації, звичайна діяльність яких не спрямована на відновлення житлових будинків також можуть суму нарахованої амортизації одночасно відображати шляхом зменшення додаткового, пайового, статутного капіталу.

Фінансова звітність  -  бухгалтерська  звітність,  що містить  інформацію про фінансове становище,  результати діяльності та  рух  грошових коштів підприємства за звітний період. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати  фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого  підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного  законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

У примітках до фінансової звітності  щодо кожної групи основних засобів  наводиться така інформація:

-вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі;

-методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації);

-наявність та рух у звітному  році первісної (переоціненої) вартості та суми зносу на початок звітного року; первісної вартості основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об'єднання підприємств; суми зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки; первісної (переоціненої) вартості та суми зносу основних засобів, які вибули; суми нарахованої амортизації; суми втрат від зменшення корисності,  відображеної в звіті про фінансові результати в звітному періоді; інших  змін первісної  вартості та сума зносу основних засобів.

У примітках до фінансової звітності  також наводиться така інформація:

-вартість основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним  законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження;

-вартість переданих у заставу основних засобів;

-сума капітальних вкладень на придбання і будівництво основних засобів за звітний рік;

-сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів;

-залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються;

-первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись;

-залишкова вартість оз, вилучених з експлуатації для продажу;

-первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування.

У примітках до фінансової звітності  наводиться інформація про зміну  розміру додаткового капіталу в  результаті переоцінки основних засобів  та обмеження щодо його розподілу  між власниками (учасниками).

 

 

Розділ 3. Порядок  організації обліку на підприємстві

 

1. Амортизація основних засобів: проблеми та шляхи вдосконалення в Україні

Україна має ряд проблем, що стосуються обліку амортизацій основних засобів. Але все ж таки шукаються  шляхи їх подолання та шляхи вдосконалення амортизації в державі. Можна перелічити багато проблем, такі з них:  проблема визначення ліквідаційної вартості, проблема визначення терміну корисного використання, проблема використання різних методів нарахування амортизації, проблема контролю використання амортизаційних коштів, проблема розбіжностей у бухгалтерському та податковому обліку, проблема нарахування амортизації за Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", проблема не врахування морального зносу при визначенні терміну корисного використання основного засобу, але розглянемо тільки декілька з них.Також розглянемо шляхи подолання проблем.

1. Проблема визначення  ліквідаційної вартості

Одним із проблемних питань залишається порядок  визначення ліквідаційної вартості основних засобів через складність оцінки активів у майбутньому. Так, для техніки необхідно зробити прогноз на 5-10 років, для будівель - 40-50 років. При цьому фактично неможливо врахувати вплив на кінцеву вартість багатьох факторів, тому результат буде досить приблизним. Внаслідок цього, в багатьох господарствах ліквідаційна вартість взагалі не визначається. Таким чином, сума, яка підлягає перенесенню на витрати шляхом амортизації, встановлюється на рівні первісної вартості основних засобів, що не відповідає вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку.

2. Проблема визначення терміну  корисного використання

Надання широкої свободи підприємствам  у визначенні терміну корисного  використання активів має серйозний  недолік, який полягає у наявності  суттєвих розбіжностей і не відповідності у термінах використання на аналогічні об'єкти в різних господарствах. Так, проведені дослідження свідчать, що різниця у встановлених термінах на аналогічну техніку між різними підприємствами становить 2 рази (від 5 до 10 років). Водночас, по будівлях коливання є меншими (від 25 до 30 років). Таким чином, втрачається об'єктивність облікової інформації про нарахування амортизації, що веде до неточностей у фінансовій звітності. Враховуючи відсутність досвіду в національній практиці щодо встановлення термінів корисного використання основних засобів на кожному підприємстві, найбільш доцільним на сучасному етапі є централізоване визначення таких термінів. Тому необхідно забезпечити уніфікацію порядку визначення термінів корисного використання основних засобів на державному рівні з урахуванням галузевих особливостей. Але при цьому амортизаційна політика підприємства також повинна бути врахована. Для цього основні засоби слід згрупувати за економічно обґрунтованими термінами корисного використання, і для кожної групи мають бути визначені межі, в яких підприємство самостійно може визначити термін використання. Наприклад, для третьої групи основних засобів, встановити межу в 5-7 років.

3.Проблема використання  різних методів нарахування амортизації

Серед основних причин: які гальмують застосування інших методів нарахування амортизації, крім прямолінійного та податкового методу, є відсутність належного методичного забезпечення та відсутність типових форм облікових регістрів для обліку і нарахування амортизації за іншими методами.

Нові підходи до обліку амортизації  основних засобів зумовили необхідність удосконалення первинних документів бухгалтерського обліку для детальнішого відображення інформації про об'єкти основних засобів, оскільки існуючі  форми не в повному обсязі забезпечують інформацією бухгалтерів. З метою нарахування амортизації на основні засоби без здійснення додаткових вибірок і розрахунків, враховуючи, що інвентарна картка є уніфікованим документом, а для розрахунку амортизації за методами, передбаченими національними стандартами потрібні різні дані, пропонуємо здійснити її вдосконалення додатками, диференційованими за методами амортизації.

 

4. Проблема контролю  використання амортизаційних коштів 

Лише 40 % підприємств, в яких проводилося  анкетування, здійснюють контроль за використанням амортизаційних коштів, і 17 % відстежують рух коштів шляхом формування амортизаційного фонду. Основна причина, з якої підприємства не контролюють амортизаційні кошти, - відсутність офіційного порядку формування та відображення у звітності інформації про відтворення основних засобів. Наявна форма звіту не забезпечує розкриття такої інформації.

Так, розділ Приміток до фінансової звітності "Використання амортизаційних відрахувань" має недоліки: по-перше, відсутність суми залишку амортизаційних коштів на початок і кінець звітного періоду, що не дає повної уяви про суми амортизаційних коштів, які мають бути використані за цільовим призначенням, по-друге, у разі реалізації продукції нижче собівартості виникатиме незіставність між нарахованою амортизацією та коштами, які надійшли на підприємство. Тому на, її заміну пропонується запровадити "Звіт про відтворення основних засобів" в якому деталізуються джерела відтворення, в тому числі відображається рух амортизаційних коштів, а також напрями їх використання.

5. Проблема не врахування  морального зносу при визначенні  терміну корисного використання  основного засобу

При визначенні норми та суми амортизаційних відрахувань важливим питанням є  строк корисного використання основного засобу, що амортизується. Згідно до діючих методик, даний термін визначається як „очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). При цьому розглядається фізичний знос об’єкта основних засобів і практично не враховується той факт, що в умовах швидкого розвитку технологій важливу роль відіграє моральний знос основного засобу та технологічного процесу, в якому він бере участь.