Облік амортизації основних засобів. Міжнародний досвід

 

 

2. Облікова політика на підприємстві

Законом України "Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні" облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для  складання та подання фінансової звітності. Питання встановлення облікової політики належать до компетенції власника (власників) підприємства, органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документу включати не доцільно, як імперативні для застосування підприємством норми.

Розпорядчий документ складається  виконавчим органом управління підприємством  і подається на затвердження (погодження) власнику (власникам), органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Облікова політика визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського  обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити  застосування:

-методів оцінки вибуття запасів; 

-періодичності визначення середньозваженої  собівартості одиниці запасів;

-порядку обліку (ідентифіковано  чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних  витрат;

-окремого субрахунку обліку  транспортно-заготівельних витрат;

-методів амортизації необоротних  активів; 

-вартісних ознак предметів,  що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

-класу 8 та/або 9 Плану рахунків  бухгалтерського обліку;

-періодичності (періоду) зарахування  сум дооцінки необоротних активів  до нерозподіленого прибутку;

-методу обчислення резерву сумнівних  боргів;

-переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

-порядку оцінки ступеня завершеності  операцій з надання послуг;

-сегментів, пріоритетного виду  сегмента, засад ціноутворення у  внутрішньогосподарських розрахунках; 

-переліку і складу змінних  і постійних загальновиробничих витрат;

-переліку і складу статей  калькулювання виробничої собівартості  продукції;

-порядку визначення ступеню  завершеності робіт за будівельним  контрактом;

-дати визначення придбаних в  результаті систематичних операцій  фінансових активів;

-бази розподілу витрат за  операціями з інструментами власного  капіталу;

-порогу суттєвості щодо окремих  об'єктів обліку;

-переоцінки необоротних активів; 

-періодичності відображення відстрочених  податкових активів і відстрочених  податкових зобов'язань;

-окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими  підрозділами підприємства.

На основі принципу послідовності  облікова політика підприємства має  передбачати постійне (із року в  рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються на підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, до якого за необхідності вносяться зміни з визначеного часу. У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

Облікова політика підприємства та її зміни розкриваються у примітках  до річної фінансової звітності в  описовій формі або прикладанням копії розпорядчого документу про  встановлення і змінення облікової  політики.

Опис обраної облiкової полiтики

Бухгалтерський облiк на ВАТ "Темп" у 2009 роцi вiвся з дотриманням вимог чинного законодавства України, нормативiв та стандартiв з питань бухгалтерського облiку. Суттєвi принципи облiкової полiтики:

1.Основнi засоби.

Основнi засоби вiдображаються в звiтностi по фактичних витратах на їх придбання, доставку, установку, спорудження та виготовлення з врахуванням обов'язкових iндексацiй, якi проводились, починаючи з 2000 року за рiшенням КМУ в зв'язку з iнфляцiєю. За даними бухгалтерського облiку неможливо визначити iсторичну собiвартiсть об'єктiв основних засобiв чи їх справедливу вартiсть (реальну ринкову вартiсть), як це вимагається у вiдповiдностi МСБО. Iндексацiя балансової вартостi основних засобiв проводилась у вiдповiдностi з механiзмом i iндексами, якi були встановленi державними органами. Загальнi для всiх пiдприємств iндекси визначенi Мiнiстерством Статистики не могли привести облiкову вартiсть основних засобiв у вiдповiднiсть з їх реальною ринковою вартiстю.

2. Знос основних засобiв

Нарахування зносу основних засобiв проводиться згiдно чинного законодавства України. До 01.07.1997 року нарахування зносу проводилось по лiнiйному методу згiдно єдиних норм амортизацiйних вiдрахувань на повне вiдновлення. Пiсля 01.07.1997 року знос нараховується по методу зменшення залишку, шляхом використання встановлених норм до залишкової вартостi основних засобiв на початок звiтного перiоду. З 01.01.2004 нарахування амортизацiї по бухгалтерському облiку проводиться за прямолiнiйним методом.

3.Запаси.

Запаси включають сировину i матерiали, паливо, запаснi частини, тару, готову продукцiю, товари. Запаси враховуються по собiвартостi. В собiвартiсть запасiв включаються затрати на придбання, доставку, переробку. Для розрахунку собiвартостi запасiв переданих у виробництво використовується метод конкретної iдентифiкацiї запасiв, якi фактично використанi. Собiвартiсть незавершеного виробництва складається з прямих витрат i виробничих непрямих витрат. Готова продукцiя вiдображається по виробничiй собiвартостi. Запаси, якi не мають реалiзацiйної вартостi, не признаються активами i списуються.

4.Грошовi кошти.

Грошовi кошти включають суму грошей в касi i на банкiвських рахунках, а також грошових еквiвалентiв, якi належать пiдприємству i можуть бути використанi без обмежень.

5.Курсовi рiзницi

Курсовi рiзницi, якi виникають в зв'язку з здiйсненням операцiй в iноземнiй валютi визнаються як дохiд чи затрати в звiтному перiодi.

6.Дебiторська заборгованiсть

Дебiторська заборгованiсть вiдображається по реальнiй собiвартостi. Списання безнадiйних боргiв здiйснюється в тому перiодi, коли керiвництво пiдприємства визначає борги як безнадiйнi. Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги включає заборгованiсть за реалiзовану готову продукцiю. Iнша дебiторська заборгованiсть складається iз заборгованостi, яка не пов'язана з продажем продукцiї та наданням послуг.

7.Визнання доходу.

Доход вiд реалiзацiї визначається у вiдповiдностi з методом нарахувань в момент надання послуг, вiдвантаження  товарiв. Фiнансовi звiти складенi на пiдставi нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, якi не протирiчать мiжнародним стандартам. При складаннi фiнансової звiтностi використанi принципи: автономностi, повноти, послiдовностi, єдиної грошової одиницi - гривнi.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Структура бухгалтерії на підприємстві

Організація бухгалтерського  обліку на підприємстві.

1. Бухгалтерський облік на підприємстві  ведеться безперервно з дня  реєстрації підприємства до його  ліквідації.

2. Питання організації бухгалтерського  обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу посадовоїособи) відповідно до законодавства та установчих документів.

3. Відповідальність за організацію  бухгалтерського обліку та забезпечення  фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

4. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

- введення до штату  підприємства посади бухгалтераабо  створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами  спеціаліста з бухгалтерського  обліку, зареєстрованого як підприємець,який  здійснює підприємницьку діяльність  без створення юридичної особи; 

- ведення на договірних  засадах бухгалтерськогообліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення  бухгалтерського обліку таскладання  звітності безпосередньо власником  або керівником підприємства. Ця  форма організації бухгалтерського  обліку не може застосовуватися  на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

5. Підприємство самостійно:

- визначає облікову  політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського  обліку як певну систему регістрівобліку,  порядку і способу реєстрації  та узагальнення інформації в  них з додержанням єдиних засад, встановленихцим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльностіі технології обробки облікових даних;

- розробляє системуі  форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю  господарських операцій,визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила  документообороту і технологію  обробки облікової інформації, додаткову  систему рахунків і регістрів  аналітичного обліку;

- може виділяти на  окремий баланс філії,представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи,які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

6. Керівник підприємства  зобов'язаний створити необхідні  умови для правильного ведення бухгалтерського обліку,забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

7. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

- забезпечує дотримання  на підприємств встановлених  єдиних методологічних засад  бухгалтерського обліку, складання  і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль  за відображенням на рахунках  бухгалтерського обліку всіх  господарських операцій;

- бере участь в оформленні  матеріалів, пов'язаних з нестачею  та відшкодуванням втрат від  нестачі, крадіжки і псування  активів підприємства;

- забезпечує перевірку  стану бухгалтерського обліку  у філіях, представництвах, відділеннях  та інших відокремлених підрозділах  підприємства.

8. Відповідальність за  бухгалтерський облік господарських  операцій, пов'язаних з ліквідацією  підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Структура бухгалтерії  на прикладі ТОВ «Транс-Текстиль»

Обробку документів, раціональне  ведення бухгалтерських записів  в облікових регістрах і на їх основі складання звітності на ТОВ «Транс-Текстиль» забезпечує підрозділ, що створюється практично  в будь-якій організації, тобто бухгалтерія.

Бухгалтерська служба ТОВ «Транс-Текстиль» виступає у вигляді самостійного структурного підрозділу (служби), у вигляді централізованої бухгалтерії.

Керує бухгалтерією головний бухгалтер ТОВ «Транс-Текстиль». Головний бухгалтер призначається  і звільняється з посади тільки керівником організації і йому безпосередньо підпорядковується.

Структура бухгалтерії, така: розрахункова група, працівники якої на основі первинних документів виконують всі розрахунки по заробітній платі і утримань з неї, здійснюють контроль за використанням фонду оплати праці, ведуть облік розрахунків по відрахуваннях у позабюджетні фонди та ін; виробничо-калькуляційна група, працівники якої ведуть облік витрат на всі види виробництв, калькулюють фактичну собівартість своєї продукції і складають звітність, визначають склад витрат на незавершене виробництво; загальна група, працівники якої здійснюють облік решти операцій, ведуть Головну книгу і складають бухгалтерську звітність; фінансова група, працівники якої ведуть облік грошових коштів і розрахунків з дебіторами та кредиторами, юридичними та фізичними особами; матеріальна група, працівники якої ведуть облік придбання матеріальних цінностей, розрахунків з постачальниками матеріалів, надходження і витрачання матеріалів в розрізі місць їх зберігання та використання і т. д.