Облік амортизації основних засобів. Міжнародний досвід

Розрізняють функції в бухгалтерському та податковому обліку.

Економічна функція амортизації  виявляється через механізм економічної  амортизації і полягає я тому, що завдяки амортизації кошти  з необоротних активів перетворюються в оборотні. Ця функція амортизації  безпосередньо витікає з бухгалтерського (фінансового) обліку. У цьому обліку відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" під терміном амортизація слід розуміти систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Сучасна теорія амортизації повинна  розглядати набагато більшу кількість  функцій. Такі як інвестиційна, відтворювальна, інноваційна, калькуляційна

Інвестиційна функція амортизації  передбачає акумулювання в амортизаційному  фонді амортизаційних відрахувань як фінансового ресурсу відтворення основних засобів, тобто забезпечення процесу кругообігу засобів праці грошовими засобами, необхідними для їх відтворення.

Відтворювальна функція регулює  відповідність нарахованої амортизації  рівню зношення основних засобів. Вона виникає внаслідок втрачання засобами праці в процесі виробництва своєї вартості і має за ціль забезпечення подальшого процесу виробництва.

Інноваційна функція амортизації  забезпечує відтворення засобів  праці на новому технічному рівні у відповідності із розвитком НТП.

Калькуляційна функція полягає  у визначенні витрат на виробництво  та реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включається  частина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва  цієї продукції.

 

1.3. Методи нарахування  амортизації

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні  засоби" №92 від 27.04.2000 р. амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних  активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього  об'єкта активом (при зарахуванні  на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Амортизація об'єкта основних засобів  нараховується щомісяця, виходячи з  нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні  засоби" та статтею 145.1.5. Податкового кодексу встановлені такі методи амортизації:

- прямолінійний;

- зменшення залишкової  вартості (відсотковий);

- прискореного зменшення  залишкової вартості;

- кумулятивний;

- виробничий.

Підприємство може застосовувати  норми і методи, передбачені податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації, запропоновані П(С)БО 7, можна умовно розділити на два види:

- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них належать прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

- метод амортизації, що базується  на кількості одиниць, отриманих  від використання об'єктів основних засобів. Це виробничий метод нарахування амортизації.

Розглянемо особливості  використання кожного з методів.

1. Прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

Розмір амортизації залежить тільки від строку використання об'єкта ОЗ.

Переваги: цей метод відрізняється легкістю розрахунку. вартість об’єкта ОЗ списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації.

Недоліки: не враховується моральний знос об'єктів ОЗ та фактор підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні роки використання об’єкта ОЗ).

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

Переваги: протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення.

Недоліки: передбачає обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Якщо ж ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то складова (ЛВ : ПВ)^1/Т також дорівнюватиме нулю. Отже, річна сума амортизації виявиться такою, що дорівнює первісній вартості

3. Прискореного зменшення залишкової  вартості, за яким річна сума  амортизації визначається як  добуток залишкової вартості  об’єкта на початок звітного  року або первісної вартості  на дату початку нарахування  амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби); Переваги: протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення. Цей метод дає можливість протягом першої половини корисного строку використання основних засобів відшкодувати до 60 — 70 % їх вартості

4. Кумулятивний, за яким річна  сума амортизації визначається  як добуток вартості, яка амортизується,  та кумулятивного коефіцієнта.  Кумулятивний коефіцієнт розраховується  діленням кількості років, що  залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

Переваги: у перші роки, коли інтенсивність використання об’єкта ОЗ максимальна, амортизується більша частина його вартості, накопичуються грошові кошти для заміни об’єкта ОЗ, що амортизується; забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизовуваних об'єктів ОЗ, що припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума амортизації, яка нараховується, у ці роки зменшується.

Недоліки: певна трудомісткість

5. Виробничий, за яким місячна  сума амортизації визначається  як добуток фактичного місячного  обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів. Застосовується для нарахування амортизації об'єктів ОЗ, технічний стан яких залежить від кількості виробленої продукції.

Переваги: цей метод дуже раціональний. Зручно застосовувати при визначенні амортизації автотранспорту залежно від його пробігу.

Недоліки: застосування пов'язане з трудністю визначення виробітку окремих об'єктів ОЗ.

 

 

 

Розділ 2. Облік  амортизації основних засобів

2.1. Порядок  відображення амортизації в обліку

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.    

Строк корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Строк корисного використання визначається підприємством самостійно з урахуванням його потужності (продуктивності), фізичного та морального зносу, правових або інших обмежень щодо строків використання об’єкта. За обсяг продукції (робіт, послуг), який буде виготовлено (виконано) підприємством з використанням об’єкта основних засобів, приймається запланований підприємством обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство планує виробити (виконати) з використанням цього об’єкта. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням методів, визначених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

Сума нарахованої амортизації  відображається за дебетом рахунків обліку витрат діяльності, виробництва і капітальних інвестицій у кореспонденції з рахунком обліку зносу (амортизації) необоротних активів.  

Нарахування амортизації проводиться  щомісячно підприємством, на балансі  якого відображено вартість об’єкта основних засобів.   Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.    

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на Річна (місячна) сума амортизації після зміни залишкової вартості об’єкта основних засобів в результаті їх переоцінки, часткової ліквідації, модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо, зміни строку корисного використання (експлуатації) та методів нарахування амортизації визначається виходячи відповідно із нової залишкової вартості, нового строку корисного використання (експлуатації) та нового методу її нарахування з місяця, наступного за місяцем таких змін. Розрахунок амортизаційних відрахувань прикладається до регістрів бухгалтерського обліку.  Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації поновлюється, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об’єкта в експлуатацію після реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання.

У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України  від 30.11.99 року №291, амортизація основних засобів відображається на рахунку 131 “знос необоротних матеріальних активів” субрахунку 131 “Знос основних засобів”. На наданому рахунку відображається інформація про нараховану амортизації у пооб’єктному розрізі.

Рахунок 13 ( субрахунок 131) відноситься до пасивних рахунків. Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з рахунками обліку витрат на господарську діяльність.

По Дт 131 відображається знос по вибивших основних засобів у кореспонденції з відповідними рахунками. див.Додаток А

Для розрахунку сум амортизаційних відрахувань використовується типова форма № ОЗ – 14 “Розрахунок амортизації  основних засобів”. Вона складається з 4 розділів:

- По основним засобам  у запасі (резерві);

- По основним засобам  в експлуатації;

- Контрольні дані;

- Розрахунок амортизації  (зносу)основних засобів.

2.2. Синтетичний та аналітичний облік амортизації

Синтетичний облік основних засобів ведеться по рахунку 01 «Основні засоби», необоротних активів - на рахунку 04 «Інші необоротні матеріальні активи», амортизація необоротних матеріальних активів - на рахунку 02 «Знос необоротних активів». Облік основних фондів на підприємстві веде бюро матеріального обліку. Це бюро забезпечує розрахунок транспортно-заготівельних витрат по матеріальних рахунках, розрахунок амортизаційних відрахувань по всіх цехах і службам, ведення обліку основних засобів і нематеріальних активів, обробка інвентаризаційних відомостей по основних фондах, ведення оренди основних засобів, пред'явлення рахунків на відвантаження стороннім організаціям, ведення журналів-ордерів № 4, в яких відображена інформація щодо списання амортизаційних відрахувань на рахунку - 20 «Виробництво», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 44 «Комерційні витрати». У журналі-ордері № 4 зосереджений облік за кредитом рахунків 02 «Знос основних засобів», 05 «Знос нематеріальних активів» і дебіт відповідних рахунків. Підставою для відображення інформації в цьому журналі служить «Бухгалтерська довідка», в якій відображається наявність та рух основних засобів і нематеріальних активів, їх знос, орендна плата, витрати на їх капітальний ремонт, а також вказуються кореспондуючі рахунки.

Аналітичний облік основних засобів  ведеться по кожному інвентарному об'єкту. Окремим інвентарним об'єктом є закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям або конструктивно окремий предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій. Інвентарним об'єктом визначається також комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різноманітного призначення, які мають для їх обслуговування загальні пристосування і приладдя, загальне управління, єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно. У залежності від видів основних засобів аналітичний облік ведеться на інвентарних картках обліку основних засобів (форма ОЗ-6). На підприємствах, що мають невелику кількість інвентарних об'єктів, ведуться інвентарні книги. Аналітичний рахунок відображає технічну та економічну характеристику об'єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку за відновної вартості, а також норму амортизаційних відрахувань. В аналітичному обліку відображають усі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів. Аналітичні рахунки групуються по місцям, де знаходяться основні засоби, за матеріально відповідальними особами, за методами нарахування амортизації, по групах і видам, за галузевою ознакою, за належністю, за ознакою використання. Для нарахування амортизації використовується розроблена таблица форми № 03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів», дані якої служать обгрунтуванням для відображення в обліку суми нарахованої амортизації і зносу основних засобів і нематеріальних активів. Сума нарахованої амортизації включається у витрати тих ділянок виробництва, де знаходяться в експлуатації основні засоби.