Облік амортизації основних засобів. Міжнародний досвід

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ТРАНСПОРТУ

 

 

Кафедра «Облік і аудит»

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Бухгалтерський  облік»

На тему: «Облік амортизації  основних засобів. Міжнародний досвід»

 

 

 

 

 

Перевірила:

ст. викладач Ярмоліцька О.В.

Виконала:

студентка групи 2-ОА

денної форми навчання

Пузанова Олена Володимирівна 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні основи обліку зносу (амортизації) основних засобів...4

1.1. Поняття основних  засобів, порядок їх визнання,оцінка  та класифікація……..…………………………………………………………..4

1.2. Поняття амортизації, її функції  в бухгалтерському та податковому  обліку…………………………………………………………………………7

1.3. Методи нарахування  амортизації……………………………………..10

Розділ 2. Облік амортизації основних засобів…………………………………13

2.1. Порядок відображення  амортизації в обліку………………………….13

2.2. Синтетичний та  аналітичний облік амортизації……………………...15

2.3. Відображення амортизації  основних засобів у фінансовій  звітності.18

Розділ 3. Порядок організації обліку на підприємстві………………………..21

3.1. Амортизація основних  засобів: проблеми та шляхи  вдосконалення в Україні………………………………………………………………………..21

3.2. Облікова політика  на підприємстві……………………………………24

3.3. Структура бухгалтерії на підприємстві……………………………….29

Висновки………………………………………………………………………...34

Список використаних джерел………………………………………...………...36

Додатки…………………………………………………………………………...38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Основні засоби являють  собою сукупність матеріально-речовинних цінностей, що використовуються у якості засобів праці. Вони діють у натурально-речовинній формі, багаторазово використовуються в процесі виробництва і переносять свою вартість на знову виготовлений продукт частинами. Водночас, не всі засоби праці відносяться до основних засобів. В окрему групу виділяються нематеріальні активи і малоцінні необоротні матеріальні активи.

Проблеми обліку і  нарахування амортизації основних засобів є предметом особливої  уваги економічної науки, оскільки амортизація як економічна категорія, одночасно виступає як витрати виробництва та як джерело відтворення і впливає на широке коло економічних показників - собівартість, ціну, прибуток, податки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення теоретичного матеріалу і чинних у даний час нормативно-правових актів з питань обліку основних засобів та їх амортизації, вивчення складу основних засобів, порядок їх оцінки, документального оформлення, відображення у формах фінансової звітності.

Завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, при написанні курсової роботи наступні:

1. Вивчення сутності основних засобів, зносу та амортизації.
2. Дослідження основних засад синтетичного та аналітичного обліку амортизації основних засобів.
3. Вивчення та практичне застосування методів нарахування амортизації в обліковій роботі підприємства.

Об’єктом даної курсової роботи є амортизація основних засобів.

Предметом є облік  амортизації основних засобів.

При написанні курсової роботи були використані чинні нормативні акти, що реґламентують питання організації і ведення обліку основних засобів та їх амортизації, навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансів, економіки підприємств.

1. Теоретичні  основи обліку зносу основних  засобів

1.1. Поняття основних засобів, порядок їх визнання, оцінка та класифікація.

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Об’єкт основних засобів  визнається активом, коли:  існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

-   матеріальність (мають матеріальну форму);

-  призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

-   термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий критерій визнання – критерій вартості – використовується при виділенні тільки однієї групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковуються на рахунку 112. Відповідно до П(С)БО 7 підприємства можуть самостійно установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Основні засоби можна  згрупувати за наступними ознаками:

• за галузевою ознакою(засоби промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та ін.)
• за функціональним призначенням(виробничі та невиробничі)

Виробничі основні засоби — це засоби, які безпосередньо  беруть участь у виробничому процесі  або сприяють його здійсненню. До них  належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби, що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні  засоби — це засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі  виробництва та передбачені для  обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші засоби, що використовуються в невиробничій сфері.

• за використанням(діючі,недіючі).

Для цілей бухгалтерського  обліку основні засоби поділяються на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які в свою чергу поділяються на окремі групи.

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Рахунки в Плані рахунків відповідають класифікації основних засобів, наведеній у П(С)БО 7. Кожній окремій  групі об’єктів основних засобів  відповідає один із 9 субрахунків до рахунку “Основні засоби” та один з 7 субрахунків до рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

 

Щодо оцінки основних засобів в обліку виділяють такі види вартості:

Первісна вартість –  сторична (фактична) собівартість необоротних  активів у сумі грошових коштів або  справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Визначення первісної  вартості об’єкта основних засобів  залежить від способу їх надходження  на підприємство:

1) придбання або створення;

2) безоплатне отримання;

3) внески до статутного капіталу;

4) обмін на подібні або неподібні активи.

Первісна вартість об’єкта  основних засобів відповідно до п. 8 П(С)БО 7 включає: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);  витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;  інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Переоцінена вартість –  вартість необоротних активів після  їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість – сума коштів  або вартість інших  активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації(ліквідації) необоротних  активів після закінчення строку їх використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем.

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою  їх зносу.

 

1.2. Поняття амортизації, її функції в бухгалтерському та податковому обліку

Згідно із П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація  - це планомірний процес переносу вартості засобів праці у міру їх зносу на вироблений з їх допомогою продукт. Сума нарахованої за час функціонування основних засобів амортизації повинна дорівнювати їх первісної (відновної) вартості. Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних засобів.

Визначення амортизуємої вартості, що амортизується запишемо у вигляді  формули (1.2.1):

АВ = ПВ – ЛВ,              (1.2.1)

АВ – амортизуєма вартість; ПВ – первинна або переоцінена вартість;        ЛВ – ліквідаційна вартість;

Знос - це втрата засобами праці своїх  властивостей чи характеристик внаслідок  певних обставин (експлуатації, впливу науково-технічного прогресу), тобто  це об'єктивно існуюче явище. Зносу підлягають всі засоби праці як діючі, так і не діючі, незалежно від їх участі в процесі виробництва (виробничі і невиробничі). Зношення - це економічний процес, відображення зносу в економічній дійсності. Зношення представляє собою процес втрати засобами праці своєї вартості. Мета зносу – розподілити вартість матеріальних активів довгострокового використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів. Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Під фізичним зносом розуміють поступову  втрату основними засобами своєї  первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездіяльності.

Фізичний знос основних засобів  може бути визначений відповідно до термінів їх служби за допомогою формули (1.2.2):

 

 

,                         (1.2.2)

З -знос основних засобів, (%);  -фактичний термін служби (роки);         -термін служби основних засобів за встановленою нормою (амортизаційний період), роки.

Проте найбільш правильно можна  визначити фізичний знос основних засобів  шляхом обстеження технічного стану  об'єкта в натурі (частин і об'єкта в цілому). Водночас доцільно визначити ступінь зносу і за термінами служби.

Основні засоби зношуються не тільки фізично (наприклад, машини, обладнання), а й стають відсталими за своєю  технічною характеристикою, а також  економічною ефективністю, тобто підлягають моральному зносу.

Моральний знос – це техніко-економічне старіння засобів праці, що виявляється  у втраті доцільності їхньої подальшої  експлуатації через появу дешевших або досконаліших засобів праці.

Розрізняють моральний знос першого і другого виду:

Моральне зношування першого виду зумовлене появою дешевшого та досконалішого  устаткування в наслідок підвищення продуктивності праці.

Моральне зношування другого виду замовлення винайдення нових якісніших  засобів праці, що призводить до старіння застосовуваних елементів основних засобів.

Об'єктами для нарахування амортизації  є об'єкти основних засобів, що знаходяться  в організації на праві власності, господарського відання, оперативного управління.

Амортизація не нараховується за наступними видами основних засобів:

1. По об'єктах основних засобів, отриманим за договором дарування і безоплатно в процесі приватизації;

2. Житлового фонду (крім об'єктів, що використовуються для отримання прибутку);

3. Об'єктам основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (земельні ділянки та об'єкти природокористування) .

Амортизаційна політика є складовою  частиною економічної політики будь-якої держави. Встановлюючи норму амортизації  або строк корисного використання, порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань, держава регулює темпи і характер відтворення у галузях.

Податковий облік основних засобів  за новими правилами Податкового  кодексу наближений до бухгалтерського  обліку основних засобів.