Інвентаризація активів

Інвентаризація повинна бути повною на всіх ділянках виробництва.

Проведення інвентаризації не повинно порушувати технологію виробництва та створювати небезпечну ситуацію (внесення інфекцій).

Все поголів'я повинно бути перераховане, а яке підлягає важенню - зважене, визначені вгодованість та стан тварин.

Перерахунок тварин ведеться паралельно комісією та матеріально-відповідальними особами, таким чином, щоб перераховане поголів'я не могло бути знову пред'явлено до інвентаризації, для чого тварини розміщуються в окремі загони приміщення. При відхилення даних роблять повторний перерахунок.

Тварини основного стада, молодняк ВРХ, племінні коні, робоча худоба та особливо цінні екземпляри інвентаризуються індивідуально. За цими тваринами в інвентаризаційних описах заповнюються слідуючи реквізити: інвентаризаційний номер тварини, кличка, рік народження, порода, особливі прикмети, вгодованість, маса. Інших тварин основного стада (свині, вівці, кози), тварини на відгодівлі та інших видах тварин (хутрові звірі, кролики, птиця) інвентаризують в груповому порядку по статі і віку з вказанням в інвентаризаційних описах загальної кількості голів, живої ваги. Вгодованості та балансової вартості.

При перерахунку худоби члени комісії слідкують за тим, щоб на кожній тварині було табло, бірка, вушний номер, що визначає її належність даному господарству. Інвентаризаційний номер тварини визначають матеріально-відповідальні особи, завфермою, або зоотехнік під наглядом члена інвентаризаційної комісії. Тому в складі інвентаризаційної комісії повинні бути компетентні особи по читанню інвентаризаційних номерів тварин, особливо вушних.

Тварини, які не мають присвоєних інвентаризаційних номерів або з номерами які дублюються, а також які мають номери неналежні даному господарству, відгоняться до окремого загону, або іншого приміщення для визначення належності. Причинами такого відхилення можуть бути: утримання в стаді тварин, які належать посадовим особам; підміни високопродуктивних, добре вгодованих, з великою масою тварин низькопродуктивними погано вгодованими, взятими з особистого господарства, або купленими та іншими.

У деяких випадках тварини залишаються без тавра, або номера в наслідок помилки при клеймуванні, втраті бірки. Достовірність таких обставин встановлюються лише після закінчення інвентаризації, якщо в підзвіті стільки ж тварин, скільки клеймованих і не клеймованих. З матеріально-відповідальної особи у таких випадках береться письмове пояснення.

Інвентаризація тварин повинна також виявляти факти упередженого обліку тварин основного стада в групах молодняку тварин. При виявленню трупів тварин, слід з'ясувати коли стався падіж, чи складено акт? Наявність трупів тварин записують в робочих зошитах окремо. Необхідно виключити можливість надання комісії павших тварин, які раніше за актами були списані, інвентаризаційні описи на тварин складаються по галузях тваринництва, по відділках і фермах в розрізі встановлених облікових груп. Найменування виробничої групи та породи вказують в заголовку форми

 

3.2.5 Інвентаризація зобов'язань

Перевірка стану розрахунків з покупцями (замовниками) і постачальниками (підрядниками) є одним з головних завдань інвентаризації.

При її проведенні комісія встановлює наявність у підприємства дебіторської або кредиторської заборгованості, перевіряє їх реальну величину, вживає необхідних заходів для усунення суперечностей з покупцями і постачальниками за виявленими сумами. Комісія перевіряє також стан розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами (розрахунки із заробітної плати, з підзвітними особами та ін.).

У ході її проведення комісія повинна:

оформити виписки, що вказують на реальне існування дебіторської заборгованості та надіслати їх всім дебіторам підприємства. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом 10 днів з дня одержання цих виписок підтвердити таку заборгованість або заявити свої заперечення з цього приводу;

витребувати за невідфактурованими поставками від постачальників розрахунково-платіжні документи (після перевірки бухгалтерією таких поставок). Постачальникам необхідно надати необхідні документи або заявити про відсутність заборгованості. Якщо їх надання неможливе, постачальники повинні повідомити про причину цього.

На кінець звітного періоду на рахунках обліку розрахунків з покупцями і постачальниками, іншими дебіторами і кредиторами можуть залишатися лише неузгоджені суми.

Якщо розбіжності за рахунками, виявлені при інвентаризації, на дату складання балансу не усунені або залишилися нез'ясованими, то кожна сторона визнає правильними і достовірними і відображає в балансі ті суми заборгованостей, які підтверджуються даними бухгалтерського обліку.

Далі сторона, зацікавлена в усуненні розбіжностей, передає матеріали про них до відповідних органів (наприклад до арбітражного суду).

Комісія повинна обов'язково узгодити з установами банків і податковими органами суми за розрахунками з ними, оскільки наявність неузгоджених сум у таких випадках не допускається.

По закінченні інвентаризації розрахунків комісія повинна скласти акт. У цьому документі зазначаються не тільки назви дебіторів і кредиторів, дати виникнення і розміри заборгованостей, але і причини їх виникнення, і заходи які були вжиті підприємством для усунення таких заборгованостей.

Якщо при інвентаризації виявлено суми дебіторської або кредиторської заборгованостей зі строком позивної давності, що минув, тоді до акту інвентаризації додається ще й довідка в якій, комісія відображає:

осіб, винних у тому, що минув строк позивної давності дебіторської заборгованості;

реквізити дебіторів і кредиторів за розрахунками з якими строки позивної давності минули;

дати, причини, підстава виникнення і сума вище зазначених заборгованостей.

Заборгованість зі строком позивної давності, що минув, яка визнана безнадійною підлягає списанню з балансових рахунків з одночасним відображенням її на за балансовому рахунку. Відповідно до П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” безнадійною дебіторською заборгованістю визнається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої у підприємства існує впевненість у тому, що вона не буде повернена боржником або за якою минули строки позивної давності.

Списання безнадійної заборгованості здійснюється таким чином:

на інші операційні витрати звітного періоду, коли заборгованість не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг або резервів сумнівних боргів на підприємстві не формувався;

за рахунок резерву сумнівних боргів.

Однією з поширених помилок, яких припускаються бухгалтерські служби є не якісне проведення звіряння розрахунків зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету.

Порядок проведення інвентаризації /звіряння розрахунків з бюджетом) для підприємств і організацій визначений Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою Наказом Мінфіну України від 11.08.94 №69.

Інструкцією №69 передбачено, що при обов'язковій річній інвентаризації об'єктами інвентаризації, крім майна, грошових коштів, є також розрахунки підприємства, складовою частиною яких є розрахунки з бюджетом за податками.

У цій же Інструкції сказано, що суми за розрахунками з фінансовими і податковими органами перед складанням річного фінансового звіту повинні бути обов'язково погоджені ними. Залишення в обліку неврегульованих сум за цими розрахунками не допускається.

Інакше кажучи, на відміну від порядку інвентаризації і врегулювання розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами, де, не дійшовши згоди, сторони у своїх звітах можуть відображати суми, які вони вважають правильними і які випливають з записів у їх бухгалтерському обліку, розрахунки з бюджетом за податками на дату складання річного звіту не можуть мати розбіжностей між даними податкового органу і підприємства. У випадку наявності розбіжностей вони повинні бути обов'язково врегульовані до здання фінансової звітності за рік.

Проведення обов'язкового звіряння розрахунків з бюджетів усіх платників за всіма податками станом на 1 січня встановлене і для податкових органів. Порядок проведення звіряння розрахунків податковими органами міститься в Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету і до державних цільових фондів, затверджених наказом ГДПІ України від 12.05.94 №37, в редакції наказу ДПА України від 02.04.99 №174.

При звірянні розрахунків з бюджетом за податками бухгалтер стикається з певними труднощами, пов'язаними у відмінності обліку цих розрахунків у регістрах бух обліку на підприємстві та в особових рахунках платників податків. Які ведуться інспекторами обліку та звітності в податковому органі. Донараховані податковим органом за результатами документальних перевірок податки і штрафні санкції слід відображати в бухгалтерських регістрах не за датою одержання рішення начальника (заступника начальника) податкового органу, а за строком сплати за цим рішенням.

Відповідно до Інструкції №37 відділи обліку і звітності податкових органів за кожним платником податку ведуть оперативний облік нарахування і сплати податків, передбачених бюджетною кваліфікацією України за доходами. Облік і контроль платежів до бюджету здійснюється на особових рахунках платників в розрізі кожного податку в автоматичному режимі. Для цього створюються автоматизовані робочі місця інспекторів обліку. Щомісячно в особових рахунках платників підбиваються підсумки з початку року.

Як бачимо, головна відмінність в обліку розрахунків платника податків із бюджетом полягає в тому, що в бухгалтерському обліку нараховані за звітній період суми податків і зборів відображаються за звітній період на останній день звітного періоду, а в особливому рахунку в податковому органі - на дату сплати згідно законодавства. Тому основним завданням підготовки до звіряння є приведення даних бухгалтерського обліку до співставного виду з даними особового рахунку.

Після проведення вибірки необхідних даних обліку та звітності необхідно сальдо розрахунків із бюджетом за кожним податком на 31 грудня звітного року відкоригувати на суми відображені до нарахування (до зменшення) за декларацією (розрахунком, звітом), за останній звітній період року, оскільки ці суми, як ми вже звертали увагу, будуть відображені у особовому рахунку в наступному році за строком їх сплати. Тобто необхідно привести сальдо балансового рахунку 641 “Розрахунки за податками” у розрізі кожного податку до співставного виду з сальдо на особовому рахунку в податковому органі.

Приведення даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків із бюджетом за податком у відповідність з даними податкового органу можна виконати за формулою:

 

С₁=С₀-Д_Д, де

 

С₁ - сальдо розрахунків із бюджетом за податком: заборгованість (+), переплата (-), приведене у співставний вигляд до даних податкового органу, на дату звіряння;

С₀ - сальдо розрахунків із бюджетом за даними бухгалтерського обліку на дату звіряння: заборгованість (+), переплата (-);

Д_Д - сума до донарахування (+), до зменшення (-) платежів до бюджету, відображена в декларації (разрахунку) за останній звітній період, не відображена в особливому рахунку платника на дату звіряння.

Якщо одержана величина додатна - має місце заборгованість підприємства перед бюджетом, а якщо від'ємна - переплата до бюджету.

 

Оформлення і відображення в обліку результатів інвентаризації

 

Оформлення, відображення і визначення результатів інвентаризації

Кінцеві записи фактичних залишків майна, виявлених при інвентаризації, комісія робить в інвентаризаційному описі. Описи можуть складатися як в процесі, так і після закінчення інвентаризації. В практиці інвентаризаційної роботи частіше застосовується другий варіант.

Бланки інвентаризаційних описів видає бухгалтерія підприємства голові комісії під розписку після проведення інструктажу. Проставлення будь-яких реквізитів до початку інвентаризації в описах забороняється. Особливо грубим порушенням є те, що в багатьох господарствах комісіям видаються на руки описи, в яких вказана наявність майна за даними бухгалтерського обліку. Багато інвентаризацій починається не з встановлення фактичної наявності майна в місцях зберігання, а с запису даних за обліком.

Інвентаризаційні описи складаються тільки на дату початку інвентаризації з послідуючою коректировкою на це ж число фактичної наявності того майна, по якому був рух в період інвентаризації. Початком інвентаризації вважається час надання матеріально-відповідальною особою комісії всіх підтверджуючих документів, складання звіту, реєстру або опечатування документів в сейфі та отримання розписки про повноту надання документів.

Якщо під час інвентаризації операції по руху майна не здійснювалися, то кількість інвентаризованого майна в коморі під кінець інвентаризації буде рівна фактичній кількості цього ж майна на момент початку інвентаризації, хоча інвентаризація проводилася декілька годин або днів. По майну, яке надходить або відпускається з комори в процесі інвентаризації, по записам в робочих зошитах (інвентаризаційних ярликів) складаються окремі описи. Документи по надходженню або видатку з комори майна в період інвентаризації оформлюється за участю членів комісії і візується шляхом надпису “В процесі інвентаризації”, а також вказуються номера опису, в який записано це майно. Такі документи залишаються у матеріально-відповідальної особи і в звіт, який буде прийматися до уваги для визначення результатів не включається.

Описи повинні складатися акуратно, без помилок, текст і цифри слід писати чітко та розбірливо. Помилки при складанні опису виправляють коректурним методом. В процесі заповнення інвентаризаційних описів роблять взаємну звірку кожної сторінки опису, а у випадку розходжень по окремим позиціям (тимчасово) зразу роблять звірку цих цінностей, по яких є розходження із записами в робочих зошитах. Виправлення підтверджуються наступним записом “Виправленому ....вірити”(підписи членів інвентаризаційної комісії та інших зацікавлених осіб). Неоговорені виправлення в інвентаризаційних документах не допускаються. В інвентаризаційних описах дозволяється залишати незаповнені строки. На останніх сторінках (листах) вони повинні прокреслюватися. Ціни повинні відповідати одиниці виміру майна.