Нормативне регулювання бухгалтерського обліку на підприємстві

З 16 липня 1999 року діє Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні», який визначає правові  засади регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  в Україні. Даний нормативно - правовий акт поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від їх організаційно - правових форм, форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які в обов'язковому порядку зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що з 1 січня 2000 року нормативно - правове регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в нашій державі здійснюється Міністерством фінансів. Дане міністерство затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти в межах його повноважень.

Основна мета нормативно - правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні - це встановлення для всіх підприємств єдиних правил його ведення. Після створення Методологічної ради бухгалтерського обліку та прийняття Кабінетом міністрів України «Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» було створено нову систему нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в нашій державі, суть якої полягає у відповідності цієї системи до вимог ринкових умов господарювання. Станом на сьогоднішній день затверджено 35 П(С)БО. Це свідчить про те, що система нормативно-правового регулювання в Україні набула багаторівневого характеру. Тому можна виділити такі основні рівні нової системи нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку: конституційний, законодавчий, нормативний, методичний, організаційно - розпорядчий. Суть конституційного рівня полягає у регулюванні відносин у сфері підприємницької діяльності на основі єдиного нормативно - правового акту вищої юридичної сили - Конституції України. Законодавчий рівень включає в себе Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в якому передбачено обов'язковість ведення бухгалтерського обліку всіма юридичними особами, незалежно від організаційно-правового статусу і форм власності; визначені його головні принципи, мета, завдання, основні поняття, правила ведення та порядок регулювання, обов'язки та відповідальність осіб за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, вимоги до фінансової звітності. Нормативний рівень регулювання бухгалтерського обліку включає: національні П(С)БО, План рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань, капіталу та господарських операцій підприємств (організацій), Інструкцію про його застосування тощо. Документи цього рівня розробляються міністерствами та відомствами в межах їхньої компетенції, мають рекомендаційний характер і не повинні суперечити чинному законодавству. Документи організаційно-розпорядчого рівня формуються безпосередньо на підприємстві його економічними службами (бухгалтерією, фінансовим та планово-економічним відділами).

Міжнародні  стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) були розроблені з метою гармонізації стандартів бухгалтерського обліку і облікових політик, які застосовуються в різних країнах, а також для досягнення можливості порівняння різних підприємств. Спершу МСБО були видані Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), наступником якого з 2001 р. є Рада з МСБО.

Нові стандарти, що видаються з 2001 р., отримали назву Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). У 2001 р. на нараді Ради з МСБО була прийнята резолюція, яка встановлює, що попередні МСБО і визначення Комітету з тлумачень стандартів застосовуються до тих пір, доки вони не будуть вдосконалені або вилучені. Рада з МСБО може як вносити зміни і вилучати стандарти і тлумачення, випущені відповідно до попередньої конституції КМСБО, так і видавати нові стандарти і тлумачення до них.

Відповідно  до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» міжнародними стандартами фінансової звітності визначено документи, що прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та які визначають порядок складання фінансової звітності. 
До міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) відносяться:

1. Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS);
2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS);
3. Інтерпретації, розроблені Комітетом з інтерпретації міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRIC) або Постійним Комітетом з інтерпретації (SIC), що діяв раніше. 

Суб'єкти господарювання, які повинні складати фінансову  звітність та консолідовану фінансову  звітність, повністю застосовуючи МСФЗ:

1. Публічні акціонерні товариства;
2. Банки;
3. Страхові організації;
4. Інші підприємства та організації (крім бюджетних установ), які самостійно визначили доцільність і дату застосування МСФЗ [20].

Таким чином, в  Україні закладені правові основи нормативно-правової системи забезпечення бухгалтерського обліку, які дали змогу підприємствам самостійно вирішувати питання щодо його ведення, створили базу для розрахунку макроекономічних показників розвитку економіки за системою національних рахунків та наблизили облік до міжнародної практики.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий  кодекс України зокрема визначає:

• вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування;
• платників податків та зборів, їх права та обов'язки;
• компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю;
• відповідальність за порушення податкового законодавства.

Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, однак деякі статті наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року. Законопроект поданий урядом було прийнято за основу 17 червня 2010 року було прийнято за основу. Але зазначений законопроект зазнав такої критики, що 8 липня Верховна Рада України спочатку ухвалила рішення про всенародне обговорення проекту Податкового кодексу, а вже 7 вересня визнала такою, що втратила чинність, власну постанову про прийняття Податкового кодексу за основу. Новий етап ухвалення Податкового кодексу розпочався 7 жовтня, коли доопрацьований проект цього документу було прийнято за основу постановою Верховної Ради № 2593-VI. Податковий кодекс було прийнято 18 листопада, але вже  30 листопада  Президент України після масових акцій протесту накладав на нього вето. Подальші події розвиваюлися блискавично, другого грудня Верховна Рада повторно прийманяла Податковий кодекс вже з урахуванням побажань Президента, третього грудня кодекс підписав глава держави, а вже 4 грудня текст Податкового кодексу офіційно оприлюднився в газеті «Голос України».

3.2. Організація роботи бухгалтера на підприємстві

Організація бухгалтерського  обліку супроводжує створення підприємства та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку неможлива діяльність суб’єктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

Виступаючи, передусім, в якості методичної бази, організація бухгалтерського обліку забезпечує отримання, відображення і застосування знань про принципи, форми й способи побудови процесу бухгалтерського обліку, отримання інформації про господарську діяльність підприємства.

Організація бухгалтерського обліку – це прерогатива  власника (керівника) у співпраці  з обліковими працівниками. Ведення  бухгалтерського обліку входить  до обов’язків облікових працівників  та полягає у застосуванні бухгалтером узгодженої з керівництвом підприємства методики та технології відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій і складання бухгалтерської звітності [21, с. 175].

Бухгалтерський облік організовується, передусім, для отримання користувачами в будь-який момент часу інформації необхідної деталізації. Тому організовуючи бухгалтерський облік, необхідно пам’ятати, що він повинен існувати не заради самого себе, а задля задоволення інформаційних потреб користувачів.

Завдання організації бухгалтерського обліку визначаються, виходячи із завдань бухгалтерського обліку і передбачають:

− вибір методики ведення бухгалтерського обліку;

− вибір технології і техніки ведення бухгалтерського  обліку;

− підбір облікового персоналу та забезпечення їх роботи.

Організація роботи бухгалтерської служби здійснюється керівництвом підприємства та передбачає визначення прав і обов’язків головного  бухгалтера, підлеглих йому облікових  працівників, визначає побудову бухгалтерської служби, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами підприємства.

У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах  постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій. З облікового працівника, який займається рознесенням  даних первинних документів на рахунки бухгалтерського обліку для складання звітності, він поступово перетворюється на “радника” керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства. Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків. Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву під час розв’язання проблем управлінського характеру.

Бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером  є одним з провідних підрозділів  управлінської структури підприємства, яка забезпечує формування повної і  достовірної інформації про результати діяльності та майновий стан підприємства, необхідної для прийняття ефективних рішень, здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і попередження негативних явищ у господарській діяльності. Цим обумовлено місце бухгалтерської служби в системі інформаційних потоків підприємства.

Необхідність  створення бухгалтерської служби як відокремленого підрозділу підприємства, з правової точки зору, зумовлена  двома причинами. По-перше, без ведення  бухгалтерського обліку від моменту реєстрації до офіційної ліквідації підприємство не має права на існування. По-друге, бухгалтерська служба є тим підрозділом, який повинен слідкувати за дотриманням діючого законодавства: господарського, податкового, трудового та ін., оскільки лише законні господарські операції підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Причому контроль повинен здійснюватися як щодо рішень і дій всіх працівників підприємства, так і щодо операцій, які здійснюються з контрагентами підприємства.

Для виконання  контрольних функцій працівники бухгалтерського служби наділяються відповідними правами, яких немає у працівників інших підрозділів підприємства. Так, без підпису головного бухгалтера або уповноваженої ним особи грошові та розрахункові документи не мають юридичної сили. У більшості випадків головним бухгалтером попередньо переглядаються і візуються договори, які укладаються підприємством на виконання сторонніх робіт і послуг, постачання та відпуск товарно-матеріальних цінностей тощо.

Працівники  бухгалтерської служби здійснюють контроль за діяльністю матеріально-відповідальних осіб, перевіряють їх звітність, беруть участь в інвентаризації цінностей. На обліковий підрозділ покладається обов’язок не лише здійснювати контроль за правильністю оформлення первинних документів, а й за відповідність їх змісту чинному законодавству. Облікові працівники відповідають за збереженість бухгалтерської документації на всіх етапах документообігу, за своєчасність представлення бухгалтерської звітності відповідним користувачам.

Вказівки та розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції є обов’язковими для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами підприємства. Неухильне виконання всіх вимог головного бухгалтера щодо дотримання правил ведення бухгалтерського обліку повинен забезпечити керівник підприємства [25, с. 33].

Штатна чисельність  працівників підприємства, в тому числі й бухгалтерської служби, затверджується відповідно до статуту власником  підприємства або уповноваженим  органом управління.

Залежно від підпорядкованості бухгалтерів та отримання розпоряджень від головного бухгалтера розрізняють три типи організаційної структури бухгалтерської служби: лінійна, лінійно-масштабна, комбінована.

Розроблена  структура бухгалтерської служби повинна  відповідати наступним вимогам:

– праця облікових  працівників повинна ґрунтуватися на науковій організації  праці;

– всі облікові роботи повинні виконуватися комплексно;

– мають  бути створені сприятливі умови праці  для облікових працівників.

Розподіл праці  між працівниками бухгалтерської служби може бути трьох видів: функціональний, операційний, змішаний.

Найбільшу частку в бухгалтерській роботі складають  облікові процеси, що поділяються за об’єктами обліку (основні засоби, виробничі запаси тощо); за комплексами  облікових операцій (облік оприбуткування, витрачання тощо).

Виконувані  в бухгалтерії операції за змістом  складають 6 груп: технічні, логічні, аналітичні, творчі, організаційні та допоміжні.