Нормативне регулювання бухгалтерського обліку на підприємстві

 

 

На макрорівні формування облікової інформації для управління здійснюється за такими напрямками:

• визначення загальнонаціональної облікової політики;
• організація розробки національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
• удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;
• методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору й обробки обліково-економічної інформації;
• розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

На рівні підприємств (мікрорівень) основні інструменти створення облікової інформації для управління є такими:

• розробка облікової політики підприємства;
• визначення меж застосування видів обліку.

Ці інструменти мають забезпечувати повне, достовірне і безперервне відображення господарських фактів, що відбулись на підприємстві, обробку даних певними способами і прийомами відповідно до потреб управління та вимог вищих рівнів регулювання.

На цьому  рівні управлінське спрямування  облікової інформації забезпечується найбульш системно. Система управління економічною інформацією виробничо - господарської діяльності підприємства базується на методиці, тісно пов'язаній із функціональними процесами на підприємстві. У той же час створення підприємстві системи управлінської інформації практично неможливо без правильної класифікації процесів і технологій відповідно до систематики управлінського обліку, що дозволить виробити правильну методологію обліку витрат, визначення результатів діяльності, визначення системи управлінської звітності. Таким чином, на мікрорівні проблема має аспекти не тільки бухгалтерського, але і управлінського обліку.

У основі вибору конкретної методології системи управління економічною інформацією на рівні підприємства лежать різні аспекти: економічні; юридичні; організаційні; техніко-технологічні. На їхній основі формується, власне, управлінський облік, що являє собою систему організації, збору і накопичення даних, необхідних для рішення конкретної управлінської задачі у вигляді взаємозалежних блоків (підсистем): обліку витрат; показників діяльності; управлінських звітів.

Таким чином, система  організації й збору облікових  даних, спрямована на рішення конкретної управлінської задачі, може бути реалізована у трьох етапах, на кожному з який вирішуються специфічні задачі (табл. 1.2) [25, с. 65].

Таблиця 1.2

Етапи формування облікової інформації для управління на рівні підприємств

Етапи	Завдання	Шляхи вирішення
1	2	3
Перший етап	Формування  управлінського рішення облікової  задачі або аналіз і опис існуючого  рішення. На цьому етапі необхідно  визначити: управлінську задачу і її рішення (управлінське); дані, що потрібні для її рішення, систему збору  і правила документообороту	Результати, яких планується досягти, і визначення відповідальних за досягнення зазначених результатів, відображення їх у відповідній системі управлінської звітності
Другий етап	Узгодження   прийнятих рішень з існуючими  управлінськими рішеннями, обліковою політикою й бухгалтерською практикою і діючими на підприємстві обліковими технологіями	Узгодження  даних систем обліку, яка наявна інформація може бути використана при  формуванні управлінського обліку і як вимоги управлінського обліку можуть привести до зміни в існуючих облікових даних
Третій етап	Впровадження  облікових технологій, максимально  адаптованих до потреб управління	Розробка положення про організацію обліку та складових облікової політики. На цьому етапі здійснюється реалізація прийнятих рішень

 

На думку  дослідників, важливо підтримати процес постановки управлінського обліку організаційно - адміністративними заходами. Необхідно завершити формування системи збору управлінських даних, розробити посадові інструкції для виконавців, затвердити форми документів і правила документообороту, що разом із звітним і аналітичними формами   утворить систему облікових даних для управління.  

Отже, облікова інформація посідає центральне місце у системі прийняття управлінських рішень, пов’язаних із стратегічним розвитком суб’єкта господарювання. Для управлінського апарату визначальним завданням є підвищення якості системи обліку, що прямо впливає на формування інформаційного забезпечення системи управління та внутрішнього контролю.

 

2. Процес прийняття управлінських рішень на підприємстві

 

У керуванні  підприємством  прийняття   рішень  здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу. Різноманіття  рішень  являє собою певний комплекс, розуміння якого полегшується  на  основі системного підходу, що дозволяє розкрити систему  рішень. У такій системі  рішень  повинні виявлятися як загальні ознаки, так і специфічні особливості, властиві окремим видам  рішень . Отже, головними відмінностями  управлінських  рішень  є цілі, наслідки, поділ праці, професіоналізм.

Важливу роль відіграє визначення послідовності етапів розробки та  прийняття  управлінського рішення. Розробка управлінського рішення є комплексом різних  управлінських  дій, де кожна наступна дія є логічним продовженням попередньої.

Після формулювання мети та вибору критерію оптимальності або  доцільності здійснюється вибір  конкретних факторів та умов, що від  них залежатиме результат рішення. Обґрунтований відбір факторів є передумовою розробки науково обґрунтованого, а відтак і ефективного рішення. Модель аналізу системи - це, власне, і є схема розв'язання завдання, яке постало перед управлінням. Залежно від характеру завдання модель може бути простою або складною. Прості моделі часто бувають стандартними. Складні моделі рішення можуть (відповідно до ступеня формалізації) частково або повністю відповідати вимогам програмування [13, с. 26].

Економічний аналіз у процесі  прийняття управлінського рішення відіграє провідну роль.

Об'єкт ухвалення управлінського рішення - багатогранна діяльність підприємства незалежно від його форми власності. Зокрема, об'єктом ухвалення рішення є наступні види діяльності: технічний розвиток; організація основного і допоміжного виробництва; маркетингова діяльність; економічний і фінансовий розвиток; організація заробітної плати і преміювання; соціальний розвиток; управління; бухгалтерська діяльність; кадрове забезпечення; інші види діяльності.

Системний підхід до вивчення проблем управління дає змогу з'ясувати рівень їхньої складності,  багатоаспектності та інформаційної забезпеченості  (табл. 1.3) [14, с. 24].  

Таблиця 1.3 

Взаємопов'язані фактори проблем управління за рівнем кількісного співвідношення

Групи факторів проблем управління:	Опис взаємопов’язаних факторів проблеми управління:
1	2
Добре структуровані проблеми управління	Коли взаємозв'язки між різними чинниками чітко  з'ясовано та кількісно визначено.
Неструктуровані проблеми управління	Коли найважливіші ресурси, ознаки й характеристики описано тільки якісно без кількісного їх визначення.
Слабо структуровані або змішані проблеми управління	Коли частину  взаємозв'язків виражено кількісно, іншу частину - якісно, а тому розв'язання проблеми потребує різних підходів.

 

 

Системний аналіз є сукупністю наукових методів і  практичних прийомів дослідження великих  і складних проблем управління, методичним засобом реалізації системного підходу  до управління. Схема процесу системного аналізу значно складніша за схему процесу  прийняття   управлінських   рішень. Ми розглянемо цей  процес  дещо спрощено, як сукупність тільки чотирьох стадій у табл. 1.4 [14, с. 28].

Вивчення різних способів  прийняття   управлінських   рішень  свідчить, що економічний аналіз займає суттєве місце в забезпеченні виконання чи не найважливішої вимоги до  управлінських   рішень  - наукового обґрунтування варіантів таких  рішень, досягнення максимальних економічних результатів за мінімальних витрат ресурсів.

Таблиця 1.4

Схема процесу системного аналізу

Стадії	Характеристика  стадій
1	2
Перша стадія	Включає усвідомлення ситуації, виявлення головної проблеми, попереднє вивчення системи, формулювання цілей і визначення критеріїв.
Друга стадія	Структурний аналіз об'єкта та розробка концепції його розвитку, виявлення найчутливіших точок системи.
Третя стадія	Розробка моделі та проведення аналізу.
Четверта стадія	Здійснюється  синтез системи  на  основі одержаних унаслідок аналізу даних.

 

 

Насамкінець варто  назвати ті фактори, які впливають  на   процес    прийняття   управлінських рішень:

1. Особисті якості  керівника;

2. Поведінка  керівника;

3. Середовище   прийняття   рішень  (визначеність та ризик);

4. Інформаційні  обмеження (зростання витрат  на  отримання додаткової інформації);

5. Взаємозалежність рішень;

6. Готовність  до можливих негативних наслідків;

7. Можливість  застосування сучасних технічних засобів;

8. Наявність ефективних комунікацій;

9. Відповідність  структури управління цілям та  місії організації;

10. Процедури  реалізації функцій управління.

В управлінні організацією  прийняття   рішень  здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за  прийняття  організаційних  рішень. Виділяють два рівні  рішень  в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому – інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу.

Відмітними  рисами  прийняття   рішень  в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована  на  фактах і ціннісних орієнтирах;  процес  взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління.

Результатом роботи менеджера є управлінське рішення. Від того, яке буде це рішення, залежить уся діяльність підприємства, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому  прийняття  менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов’язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутньою при виборі однієї з альтернатив.

Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою – проблемою вибору, що зробити не завжди легко.

Проблема –  це ситуація, що представляє собою  перешкоду для досягнення цілей, поставлених підприємством. Якби життя  було монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем  і не довелося б приймати рішення по їх подоланню. Але не можна відразу вгадати, як складеться та або інша ситуація, і тому в процесі планування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації від дійсної. У результаті цих відхилень і з’являються проблеми.  Прийняття  неефективних  рішень  – часто результат відсутності навичок мислити логічно. Украй необхідно підходити до  прийняття   рішень  як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення – зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату.

Цілі, які часто  намагаються досягти, бувають у  ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне сформульованих проблем. У цьому зв’язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки  процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини. Отже, відповідальність за  прийняття  важливих  рішень  – важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється  на  вищих рівнях керування.

 

3. Користувачі облікової інформації та їх інформаційні потреби

 

Сучасні умови  господарювання підвищують роль управлінських рішень та оптимізації відносин з державою для виконання завдань суб'єктом економіки. Ефективність життєдіяльності підприємства залежить від наявності та умілого використання економічної інформації, основу якої становить облікова. Це зумовлює необхідність чіткого визначення параметрів її формування та відповідності цих параметрів потребам користувачів.