Методика обліку розрахунків з покупцями і замовниками

N 3422-IV  ( 3422-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.210

N 2457-VI  ( 2457-17 ) від 08.07.2010, ВВР, 2010, N 48, ст.564

N 2756-VI  ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }

Цей Закон  визначає правові  засади регулювання,  організації, ведення  бухгалтерського обліку та складання  фінансової звітності в Україні.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

активи -  ресурси,  контрольовані  підприємством у результаті минулих  подій,  використання  яких,  як  очікується,  приведе  до отримання  економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації,  накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про  діяльність  підприємства  зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

внутрішньогосподарський (управлінський) облік – система обробки та  підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

господарська операція - дія або подія,  яка викликає зміни  в структурі активів  та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

зобов'язання -  заборгованість  підприємства,  що виникла внаслідок  минулих  подій  і  погашення  якої  в  майбутньому,  як очікується,   приведе   до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;

консолідована фінансова  звітність - фінансова звітність, яка  відображає  фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів  юридичної  особи  та  її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;

національне положення  (стандарт)  бухгалтерського  обліку - нормативно-правовий акт, затверджений  Міністерством  фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського  обліку і  складання  фінансової  звітності, що не суперечать міжнародним  стандартам;

облікова політика – сукупність принципів,методів і процедур, що   використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;

первинний документ - документ,  який  містить  відомості  про  господарську операцію та підтверджує  її здійснення;

фінансова звітність  -  бухгалтерська  звітність,  що містить  інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

користувачі фінансової звітності (далі -  користувачі) - фізичні або юридичні  особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється  на всіх юридичних осіб, створених  відповідно до  законодавства  України, незалежно від їх організаційно-правових  форм  і форм власності, а  також на представництва іноземних  суб'єктів господарської діяльності  (далі - підприємства),  які  зобов'язані   вести бухгалтерський облік та  подавати фінансову звітність  згідно з законодавством. ( Частину  другу  статті 2 виключено  на  підставі  Закону N 1707-III ( 1707-14 ) від  11.05.2000 )

2. Суб'єкти підприємницької  діяльності, яким відповідно до  законодавства надано дозвіл  на ведення спрощеного обліку  доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Стаття 3. Мета бухгалтерського  обліку та фінансової звітності

1. Метою ведення бухгалтерського  обліку і складання фінансової  звітності є надання користувачам  для прийняття рішень повної, правдивої та  неупередженої   інформації про фінансове становище,  результати  діяльності   та  рух  грошових  коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік  є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності,  що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

3.  Підприємства, які мають  право ведення спрощеного обліку  доходів і витрат та не зареєстровані  платниками податку на додану  вартість, можуть    узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису. { Статтю 3 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }

Стаття 4.  Основні принципи бухгалтерського обліку  та фінансової звітності

Бухгалтерський облік  та фінансова звітність  ґрунтуються  на таких основних принципах:

Обачність - застосування в  бухгалтерському обліку методів  оцінки, які повинні запобігати заниженню  оцінки  зобов'язань  та витрат і  завищенню оцінки активів і доходів  підприємства;

повне висвітлення - фінансова  звітність повинна містити всю  інформацію  про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій,  здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа,  відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та  зобов'язання  власників не  повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством  обраної облікової політики. Зміна  облікової політики можлива лише у випадках,  передбачених національними  положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів  та зобов'язань підприємства здійснюється  виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність  доходів і витрат  -  для визначення  фінансового  результату  звітного  періоду  необхідно порівняти  доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання  цих доходів. При цьому   доходи  і  витрати відображаються  в  бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження  або  сплати грошових коштів;

превалювання сутності  над  формою  -  операції обліковуються  відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною  є оцінка активів  підприємства,  виходячи  з  витрат  на  їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності  підприємства на певні періоди часу з метою  складання фінансової звітності.

Стаття 5.  Валюта  бухгалтерського   обліку  та  фінансової звітності

Підприємства ведуть бухгалтерський облік  і  складають фінансову  звітність у грошовій одиниці  України.

Розділ II ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Стаття 6. Державне  регулювання  бухгалтерського  обліку  та фінансової звітності в Україні

1. Державне  регулювання  бухгалтерського обліку та фінансової  звітності в Україні здійснюється  з метою:

створення єдиних правил  ведення  бухгалтерського  обліку  та складання  фінансової звітності, які є обов'язковими  для всіх підприємств та гарантують і захищають  інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського  обліку та фінансової звітності

2. Регулювання питань  методології бухгалтерського обліку  та фінансової  звітності здійснюється  Міністерством фінансів України,  яке затверджує національні положення  (стандарти) бухгалтерського обліку,інші  нормативно-правові акти щодо  ведення бухгалтерського обліку  та складання фінансової звітності.

3. Порядок ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової  звітності в банках встановлюється  Національним банком України   відповідно  до  цього  Закону  та  національних  положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

4. Порядок ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової  звітності про виконання бюджетів  та госпрозрахункових операцій  бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до   національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за  погодженням  з Міністерством фінансів України. { Частина  четверта  статті  6  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 }

5. Порядок ведення бухгалтерського  обліку фінансово-господарської   діяльності інвестора, пов'язаної  з виконанням  робіт  (послуг), передбачених  угодою  про   розподіл продукції,  визначається  такою  угодою   відповідно  до  вимог законодавства України. ( Статтю 6 доповнено частиною п'ятою  згідно із Законом N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000 )

6. Міністерства, інші центральні  органи виконавчої влади, у  межах своєї  компетенції, відповідно  до галузевих особливостей розробляють  на базі   національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку  методичні    рекомендації щодо  їх застосування.

Стаття 7. Методологічна рада з бухгалтерського обліку

1. Методологічна  рада  з бухгалтерського обліку діє  як дорадчий орган при Міністерстві  фінансів України з метою:

Організації розробки та розгляду проектів національних положень    (стандартів) бухгалтерського обліку,  інших нормативно-правових актів  щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського  обліку в Україні;

методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору  та обробки обліково-економічної  інформації;

розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

2.Методологічна рада з  бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.

3. Методологічна рада  з бухгалтерського обліку  діє   на підставі  Положення  про  Методологічну раду з бухгалтерського  обліку. Положення про Методологічну  раду з бухгалтерського обліку  та її персональний склад   затверджуються  Міністром  фінансів  України.

Розділ III ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Стаття 8. Організація бухгалтерського  обліку на підприємстві

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать  до   компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу    (посадової   особи)  відповідно  до законодавства та установчих документів.

3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку  та забезпечення   фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює   керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

4.Для забезпечення ведення  бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до   штату   підприємства   посади   бухгалтера  або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами  спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого  як  підприємець, який  здійснює  підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на  договірних  засадах  бухгалтерського  обліку централізованою бухгалтерією або  аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського  обліку та складання звітності безпосередньо  власником або керівником підприємства. Ця форма  організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на  підприємствах,  звітність  яких  повинна оприлюднюватися, та в бюджетних  установах. {Абзац п'ятий частини четвертої статті 8 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 }

Завдання  та  функціональні  обов'язки  бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у  бюджетних установах визначаються  Кабінетом Міністрів України. {Частину  четверту статті 8 доповнено  абзацом  шостим  згідно із Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 }

5. Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського  обліку як певну систему регістрів  обліку,  порядку і способу  реєстрації та узагальнення інформації в них з  додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням  особливостей своєї  діяльності і технології обробки  облікових даних;