Методика обліку розрахунків з покупцями і замовниками

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Бердянський машинобудівний коледж

Запорізького  національного технічного університету

 

Курсова робота

з дисципліни : «Бухгалтерський  облік  ΙΙ»

спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік »

студентки групи 3-Б-35

 

 

Роботу прийняла комісія:

____________

____________

_______________

Оцінка       « »___________2011рік 

Зміст

Вступ3

РОЗДІЛ 1 Теоретико - методологічні основи розрахунків  з покупцями і замовниками  6

1.1 Економічна  суть розрахунків з покупцями  і замовниками6

1.2. Форми розрахунків  з покупцями і замовниками13

1.3. Нормативно-правове  регулювання обліку розрахунків  з покупцями і замовниками20

РОЗДІЛ 2. Методика обліку розрахунків з покупцями  і замовниками26

2.1. Документальне  забезпечення та організація  обліку розрахунків підприємства  з покупцями і замовниками26

2.2. Синтетичний  та аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками30

2.3. Облік резерву  сумнівних боргів41

2.4 Автоматизація  обліку розрахунків з покупцями  і замовниками43

РОЗДІЛ 3.Практична  частина47

Висновки56

Додатки57

Використані джерела78

 
 

План

Вступ

РОЗДІЛ 1 Теоретико - методологічні основи розрахунків  з покупцями і замовниками 

1.1 Економічна  суть розрахунків з покупцями  і замовниками

1.2. Форми розрахунків  з покупцями і замовниками

1.3. Нормативно-правове  регулювання обліку розрахунків  з покупцями і замовниками

РОЗДІЛ 2. Методика обліку розрахунків з покупцями  і замовниками

2.1. Документальне  забезпечення та організація  обліку розрахунків підприємства  з покупцями і замовниками

2.2. Синтетичний  та аналітичний облік розрахунків  з покупцями і замовниками

2.3. Облік резерву  сумнівних боргів

2.4 Автоматизація  обліку розрахунків з покупцями  і замовниками

РОЗДІЛ 3.Практична  частина

Висновки

Додатки

Використані джерела 

 

Вступ

У процесі господарської діяльності та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідношення з  іншими суб’єктами господарювання, які  виникають в наслідок кругообігу господарських засобів і називаються  розрахунками. Вони опосередковують  розподіл і перерозподіл суспільного  продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. 
У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг. У зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. 
Актуальність даної теми полягає в тому, що порядок і форми розрахунків між постачальниками і замовниками визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов’язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці. Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов’язань. У випадку здійснення передплати в бухгалтерському обліку виникає дебіторська заборгованість за авансами виданими. Можливість підприємства здійснювати розрахунки з покупцями і замовниками в результаті господарської діяльності є важливим показником його фінансової стійкості. Жодне підприємство не може існувати, не здійснюючи розрахунків з покупцями і замовниками в результаті своєї діяльності.  
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у   прийнятті управлінських рішень по забезпеченні ефективності розрахунків з дебіторами.

Збільшення або зниження дебіторської заборгованості приводять до зміни  фінансового становища підприємства. Так, наприклад, значне перевищення  дебіторської заборгованості над кредиторською може привести до так званого технічного банкрутства. Це зв'язано зі значним відволіканням засобів підприємства з обороту і неможливістю гасити вчасно заборгованість перед кредиторами. На підставі цього необхідно проводити моніторинг і аналіз стану розрахунків з покупцями і замовниками.

Тому   питання   фінансового обліку  і  контролю  розрахунків з покупцями і замовниками   є  актуальним  і  потребує   дослідження.

Мета роботи полягає у вивченні і систематизації основних методичних принципів і організаційних основ удосконалення обліку в умовах чинного законодавства.

Предметом дослідження є методика і організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Теоретичною і методологічною основами дослідження є Закони України(Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99Р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями),Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку ( П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО «Дебіторська заборгованість».

Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

• документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік розрахунків з покупцями і замовниками;
• технологія використання інформаційних систем в процесі обліку розрахунків з покупцями і замовниками;
• вирішення задач з цієї теми.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів і практичної частини, висновків, списку використаних джерел і додатка.

У вступі обґрунтована актуальність вибраної теми,визначена мета, об'єкти дослідження.

У першому розділі "Теоретико - методологічні основи розрахунків з покупцями і замовниками " і в другому -  "Методика обліку розрахунків з покупцями і замовниками " показана нормативна база, використана для обліку розрахунків  з покупцями і замовниками (Закони, Додатки), розглянуті первинні документи за розрахунками з покупцями і замовниками, відображені особливості синтетичного і аналітичного обліку. Також відбиваються особливості проведення розрахунків в умовах комп'ютерної обробки облікової інформації.

Третій розділ -  "Практична частина" У висновках сформульовані основні напрями по удосконаленню обліку.

 

^{Розділ 1.}

Теоретико-методологічні  основи обліку розрахунків з покупцями  і замовниками

1.1 Економічна суть розрахунків з покупцями і замовниками

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності  визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Норми П(С)БО 10 застосовуються всіма  підприємствами, крім бюджетних установ. Керуватися зазначеним Положенням слід з урахуванням правил, встановлених іншими П(С)БО.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність  отримання підприємством майбутніх  економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає в тому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться  пряме надходження грошових коштів або отримання грошей на банківський  рахунок від здійснення факторингової операції. Факторинг - вид фінансово-комерційних послуг, суть яких полягає у придбанні банками та іншими фінансовими організаціями боргів підприємств (зобов'язань з оплати поставлених товарів і виконаних робіт або послуг).

Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого  надходження грошових коштів, наприклад отримання активів за допомогою бартерних операцій, отримання дивідендів акціями інших підприємств.

Умовою достовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретно визначено  ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальні документи, що підтверджують факт отримання  покупцем певної кількості продукції за договірною ціною на зафіксовану суму. Якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок виконання робіт або надання послуг, підставою для її оцінки служать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних робіт і послуг. Відвантажені товари, виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями, які до їх погашення також облічуються в сумі дебіторської заборгованості. Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою належно оформлених векселів, а також умовами договорів купівлі-продажу або підряду.

З наведеного випливає, що відображати  в Балансі та інших формах звітності  підприємства дебіторську заборгованість належить лише в тому разі, коли існує  імовірність її погашення, внаслідок  чого підприємство отримає економічну вигоду, і якщо при цьому вона може бути достовірно оцінена.

Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення; ймовірності її погашення; оцінки її відображення в балансі (малюнок 1).

Розрізняють поточну і довгострокову дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від дати балансу. Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців від дати балансу. У балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І «Необоротні активи» за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість», а короткострокова - у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками», «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги  визначається активом одночасно  з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первинною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної  заборгованості та заборгованості, призначеної  для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною  вартістю. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між первинною її вартістю та резервом сумнівних боргів. Первинна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги складається  із суми заборгованості покупців і  замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи, послуги відповідно до укладених договорів, яка залишилася не погашеною на дату складання звітності.

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення. Господарства можуть також вступати в розрахункові взаємовідносини з окремими особами, наприклад, для виконання різних доручень при видачі грошових коштів підзвіт, одержанні кредитів на індивідуальне житлове будівництво і господарське влаштування.

Встановлення господарських  відносин суб'єкта підприємницької  діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене  виникненням між ними певних прав та зобов'язань.

Під зобов'язаннями сторін у  цивільному законодавстві розуміють  усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь  іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому  дій (або бездіяльності), внаслідок  яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою.

Виникнення заборгованості пов'язано з тим, що одночасне  виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає  право вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони - обов'язок оплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською заборгованістю.

Тому правильна організація  розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги.

Затримання оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне  надходження коштів за реалізовану  продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів у веденні  господарства.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з  обороту підприємств, що негативно  позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і  зобов'язань веде до залучення в  оборот коштів, які належать іншим  підприємствам.

Завданнями бухгалтерського  обліку розрахункових операцій є:

• дотримання встановлених правил розрахункових відносин;
• своєчасність розрахунків і запобігання випадкам прострочення сплати дебіторської заборгованості;
• періодична звірка даних бухгалтерського обліку безпосередньо з дебіторами;
• правильне і своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій, їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку;
• своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків;
• своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку; своєчасне взаємне звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;
• недопущення нереальної дебіторської і кредиторської заборгованості.