Методика обліку довгострокової дебіторської заборгованості

- дебіторська заборгованість  за виданими авансами;

- дебіторська заборгованість  з нарахованих доходів; 

- дебіторська заборгованість  із внутрішніх розрахунків.

Інша поточна  дебіторська заборгованість:

• заборгованість підзвітних осіб;
• заборгованість за претензіями;
• заборгованість з відшкодування нанесених збитків;
• заборгованість за позиками членів кредитних спілок;
• інша заборгованість [2].

 За статтями бухгалтерського  балансу визначають такі види  заборгованості:

1) Дебіторська заборгованість  за товари, роботи, послуги.

2) Дебіторська заборгованість  за розрахунками із бюджетом.

3) Дебіторська заборгованість  за розрахунками за виданими  авансами.

4) Дебіторська заборгованість  за розрахунками з нарахованих  доходів.

5) Дебіторська заборгованість  за розрахунками із внутрішніх  розрахунків.

6) Інша поточна дебіторська  заборгованість.

Згідно з вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” та П(С)БО 1, 2, 3, 14, 19, 21 дебіторська заборгованість має власну структуру і може класифікуватися  за різними критеріями. Для підприємств  комунального господарства більш актуальними  є питання обліку поточної дебіторської заборгованості, оскільки не кожне  підприємство здійснює операції з довгостроковими  зобов’язаннями.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

 

ПОТОЧНА

 

ДОВГОСТ РОКОВА

 

Очікувана

 

Сумнівна

 

Безнадійна

 

Інша поточна дебіторська заборгованість

 

Довгострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

 

Довгострокові векселі одержані

 

Інша довгострокова дебіторська  заборгованість

 

 

Рис.1.1. -  Класифікація дебіторської заборгованості за П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” [3]

Групування дебіторської заборгованості за економічною сутністю характеризує її відношення до створення  сприятливого фінансового стану  підприємства та дає змогу виділити невикористані резерви грошових коштів, що є наслідком недостатньої вдосконаленої системи управління [3].

           Лігоненко Л.О., Новікова Н.М. [1] поділяє  дебіторську заборгованість залежно  від строків позовної давності:

1.       Непрострочену дебіторську заборгованість.

2.       Прострочену дебіторську заборгованість.

           Непрострочена дебіторська заборгованість – це заборгованість, терміни виконання якої на момент складання балансу не наступили. Такі борги можуть бути отримані при належному виконанні боржником своїх зобов’язань, тому така заборгованість реальна для отримання.

           Прострочена дебіторська заборгованість – це заборгованість, терміни виконання якої на момент складання балансу порушені дебіторами. Вона виникає внаслідок чинників макро - і мікроекономічного характеру. В її складі можна виділити два види боргів:

1) борги, шанси на отримання  яких, не дивлячись на їх прострочений  термін, збереглись;

2) борги, отримати які  нереально за певними причинами, -це безнадійна заборгованість.

Залежно від імовірності  погашення дебіторську заборгованість розрізняють:

1.     Із ймовірністю повернення в інтервалі 0,7 – 1,0.

2.     Із ймовірністю повернення в інтервалі 0,2 – 07.

3.     Із ймовірністю повернення менше 0,2.

Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється в інтервалі від 0,7 до 1,0 – це заборгованість, що потенційно може бути погашена.

 Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється  в інтервалі від 0,2 до 0,7 – це  заборгованість, факт погашення  якої є сумнівним в зв’язку  з важким фінансовим становищем  боржників. Даний вид заборгованості  відносять до сумнівної заборгованості.

          Дебіторська заборгованість, імовірність  погашення якої оцінюється нижче  0,2  - це заборгованість, що не  може бути погашена. Ця заборгованість  характеризується як безнадійна.

        Залежно  від оцінки вартості дебіторської  заборгованості розрізняють:

1. Первинну вартість дебіторської  заборгованості.

2. Чисту реалізаційну  вартість дебіторської заборгованості.

       Первинна  вартість дебіторської заборгованості  – фактичний обсяг зобов’язань боржника, які підлягають погашенню на час її виникнення.

      Чиста реалізаційна  вартість – поточна дебіторська  заборгованість за товари, роботи, послуги за мінусом резерву  сумнівних боргів (розраховується  підприємством).

      Облік двох  основних видів дебіторської  заборгованості: непростроченої та  простроченої слід вести окремо [1].

      Існує класифікація  поточної дебіторської заборгованості, запропонована Ф.Ф.Бутинцем за  можливістю погашення, яка наведена  на рис. 1.2. [4]

 

Нормальна

 

Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у погашенні  її божником

 

1

 

  

Перехід, пов’язаний зі створенням на балансі резерву сумнівних боргів

 

Сумнівна

 

Дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у погашенні  її боржником

 

Перехід, пов’язаний зі списанням з балансу  дебіторської заборгованості, оскільки вона перстає відповідати визначенню активу. Визнається у тому звітному періоді, в якому підприємство одержало інформацію про те, що така заборгованість не буде повернута. Списується за рахунок резерву сумнівних боргів

 

2

 

Безнадійна

 

Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її непогашенні  боржником (недостатність майна  боржника у випадку визнання його банкрутом, дія форс-мажорних обставин, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржників) або строк позовної давності минув

 

3

 

 

           Рис.1.2. – Класифікація поточної  дебіторської заборгованості

      Також   Лігоненко Л.О., Новікова Н.М.  залежно  від статусу дебітора – покупця  продукції розрізняють заборгованість:

1) державних підприємств;

2) недержавних підприємств;

3) приватних підприємців;

4) бюджетних установ та  організацій;

5) фінансових установ;

6) населення;

7) інших категорій.

      Інформація  щодо структури дебіторської  заборгованості залежно від статусу  дебітора використовується для  прогнозування можливостей її  рефінансування та вибору інструментів  рефінансування [1].

Таким чином, сучасна класифікація дебіторської заборгованості, з одного боку, сприяє поліпшенню діагностики  дебіторської заборгованості, орієнтуючи на більш глибоке дослідження  стану та причин виникнення дебіторської заборгованості підприємства, з іншого боку, орієнтована на підвищення ефективності управління боргами підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляду джерел спеціальної літератури

        Законами України  "Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні"  та "Про аудиторську діяльність" визначено, що і бухгалтерський  облік, і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 10 «Дебіторська заборгованість» регламентується на законодавчому рівні.

Це Положення (стандарт) визначає методологічні  засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про дебіторську  заборгованість та її розкриття у  фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку.

Основними етапами організації  бухгалтерського обліку зобов’язань є:

· чітке документування розрахунків,

· своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах,

· правдиве відображення інформації щодо зобов’язань в звітності  та примітках до неї.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Крім цього в ньому визначено такі поняття, як «зобов'язання». Відповідно до Закону України № 996 від 16.07.99 р. підприємство (організація) самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні засади організації та ведення обліку на підприємстві.

Закон України «Про аудиторську  діяльність» (із змінами, внесеними Законами України від від 7 липня 2011 року N 3610-VI ) визначає правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні та напрямків на створення системи незалежного контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього закону діють на території України та розповсюджуються на всі господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності та виду діяльності.

План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція № 291 про його застосування встановлюють позначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов'язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності. План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації і групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. Згідно Інструкції №291 для обліку зобов'язань призначений клас 5 «Довгострокові зобов'язання» і 6 «Поточні зобов'язання» Плану рахунків, склад яких відповідає структурі довгострокових та поточних зобов'язань.

Форма бухгалтерського обліку як певна  система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них повинна обиратися підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Нормативно – правова  база довгострокової дебіторської заборгованості наведена у Додатку А.

        Слід  зазначити, що закордонні та  вітчизняні вчені визначають  термін «дебіторська заборгованість»  по різному. Тлумачення даного  поняття різними науковцями зазначено  у Додатку Б.

Цікавий підхід до тлумачення дебіторської заборгованості у закордонних  авторів. Так, accounts receivable (анг.) поряд із дебіторською заборгованістю має такі варіанти перекладу: рахунки до отримання, рахунки дебіторів, дебітор за розрахунками. Зокрема, як зазначають Д. Стоун та К. Хітчинг: дебіторська заборгованість має назву «рахунки до отримання», а дебітори—це особи, які винні гроші за товари і послуги, вже одержані, але не оплачені ними [5].