Методика обліку довгострокової дебіторської заборгованості

Анотація. Розкрито сутність поняття «дебіторська заборгованість». Запропоновано методику класифікації та єдиний системний класифікатор дебіторської заборгованості. Систематизовано та вдосконалено види і методи оцінювання дебіторської заборгованості. Визначено переваги і недоліки у дефініціях різних авторів. Розглядаються нормативні і законодавчі акти стосовно організації обліку дебіторської заборгованості. Визначено основні напрями удосконалення методології обліку заборгованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ………………………………………………………………………………….4

1. Сутність, класифікація та оцінка дебіторської заборгованості……………7
2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляду джерел спеціальної літератури…………………………………………………………………….14
3. Коротка організаційно-економічна характеристика ПрАТ «БІОТОП»….18
4. Облік дебіторської заборгованості за майно, що передано у фінансову оренду…………………………………………………………………………23
5. Облік іншої дебіторської заборгованості…………………………………...26
6. Удосконалення обліку довгострокової дебіторської заборгованості……..30

Висновки і пропозиції………………………………………………………...33

Список використаних джерел………………………………………………..35

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Аналіз і управління дебіторською заборгованістю має дуже велике значення для підприємств, що функціонують в  умовах ринку. Вміле й ефективне  управління цією частиною поточних активів  є невід'ємною умовою підтримки  необхідного рівня ліквідності  і платоспроможності. Управління дебіторською заборгованістю необхідно як при  формуванні іміджу надійного позичальника, так і з погляду  забезпечення ефективної поточної діяльності підприємства.

Основним вітчизняним нормативно – правовим документом, який регулює  відображення в бухгалтерському  обліку дебіторської заборгованості є П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Згідно з ним дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

За даними Держкомстату України  стан дебіторської заборгованості 2004-2010 років за всіма суб'єктами господарювання (крім малих підприємств та установ, які утримуються за рахунок бюджету) має тенденцію до зростання. На 31 грудня 2004 року дебіторська заборгованість складала 239,76 млрд. грн., з неї прострочена - 90,31 млрд. грн. Протягом наступних років відбувався поступовий зріст заборгованості і на 31 грудня 2010 року порівняно з 2009 вона зросла на 39% і досягла 669,52 млрд. грн.

Проблемам розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку та аналізу дебіторської заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних учених - економістів: С. Д. Батехіна, І. А. Бланка, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, С. Грязнової, З. В. Гуцайлюка, Р. Дамарі, В. П. Завгороднього, О. Д. Заруби, В. В. Ковальова, В. Костюченко, С. І. Маслова, Є. Петрик, Г. В. Савицької, Я. В. Соколова, В. В. Сопка, С. Хенка, К. Хувера, М. Г. Чумаченка, А. П. Шаповалової, М. Швайки та інші. Однак окремі аспекти обліку заборгованості в Україні та за кордоном залишаються дискусійними та потребують подальших наукових досліджень.

Потрібно вдосконалити методику визначення суми резерву сумнівних боргів, для цього потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання створення підприємствами цього резерву. Необхідно також внести зміни до плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його використання щодо рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Сюди ввійшли різні види розрахунків із дебіторами, що можна об’єднати в групи, які неоднорідні за природою.

    Проблема обліку дебіторської заборгованості полягає в тому, щоб недопустити прострочення термінів платежу та доведення заборгованості до стану безнадійної. Правильно організований бухгалтерський облік повинен мати таку систему рахунків, яка б достатньою мірою відображала і характеризувала всю господарську діяльність з вимушеною конкретизацією.

Наукова новизна  одержаних результатів полягає в уточненні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення методики обліку розрахунків та організації їхньої системи.

         Метою роботи є обґрунтування теоретичних і дослідження методологічних положень з обліку розрахунків, а також розробка практичних рекомендацій по удосконаленню організації обліку розрахунків та їх аудиту.

У відповідності з метою була поставлена сукупність наступних завдань:

- визначення сутності, класифікації та оцінки дебіторської заборгованості;

- провести огляд нормативнох  бази та джерел спеціальної  літератури;

- вивчення методологічних аспектів обліку розрахунків;

- проведення аналізу дебіторської заборгованості  за даними базового підприємства;

- вивчити облік дебіторської  заборгованості за майно, що  передано у фінансову оренду;

- розглянути облік іншої дебіторської  заборгованості;

- формування рекомендацій щодо  покращення організації обліку  розрахунків, налагоджування кредитної  та розрахункової дисципліни  на базовому підприємстві. Базовим підприємством було обране ПрАТ «БІОТОП».

Об'єктом дослідження є довгострокова дебіторська заборгованість в ПрАТ «БІОТОП». Відповідно до об'єкту, предметом дослідження є:

- облік розрахунків з покупцями  та замовниками;

- облік розрахунків з постачальниками  та підрядниками;

- облік розрахунків з оплати  праці; 

- обліку розрахунків з бюджетом;

- облік розрахунків за соціальним  страхуванням;

-  облік розрахунків з іншими  дебіторами.

Інформаційна база: нормативні документи, спеціальні джерела і література, первинні документи та фінансова звітність, матеріали практичної діяльності.

          Методи дослідження. Теоретична і методологічна основа роботи - економічна теорія дебіторської заборгованості, законодавчі та нормативні акти, що регламентують платіжно-розрахункові відносини суб'єктів господарювання, методичний та інструктивний матеріали з бухгалтерського обліку, звітності та аналізу, праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців із теорії і практики бухгалтерського обліку і аналізу дебіторської заборгованості, статистичні дані. У процесі дослідження я використовувала:

- комплексний підхід – у процесі оцінювання якості бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами, для розробки методики розрахунку резерву сумнівних боргів і методичного підходу щодо оцінювання стану дебіторської заборгованості;

- методи теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття змісту та суті дебіторської заборгованості як економічної категорії;

- методи формалізації і математичного моделювання – для розробки концептуальних основ форми бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами з метою оптимізації, для аналізу стану дебіторської заборгованості;

- системний підхід – для розробки методичного підходу до класифікації дебіторської заборгованості, основних напрямків розвитку обліку та аналізу дебіторської заборгованості.

1.Сутність, класифікація та оцінка  дебіторської заборгованості

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну  дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували  підприємству грошові кошти, їх еквіваленти  або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну)звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Дебіторська заборгованість - це фінансовий актив, який є контрактивним правом отримувати грошові кошти або цінні папери від іншого підприємства. Визнається як актив, коли підприємство стає стороною контракту і внаслідок цього має юридичне право рано чи пізно отримувати грошові кошти. .Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.

         Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Дебітори - це юридичні та фізичні  особи, які внаслідок минулих  подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Класифікація дебіторської заборгованості підприємства є дієвим методом дослідження цього складного  економічного та правового явища, що дозволяє з’ясувати причини виникнення та існування дебіторської заборгованості, її склад та якість із метою прийняття  правильного рішення щодо процедури  управління дебіторською заборгованістю.

Головне призначення класифікації дебіторської заборгованості – систематизація інформації щодо стану дебіторської заборгованості та надання допомоги у прийнятті оптимального рішення  щодо управління дебіторською заборгованістю [1].

Розрізняють наступні класифікації дебіторської заборгованості.

За строком  погашення та зв’язком з нормальним операційним циклом: довгострокова і поточна.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

За об’єктами  щодо яких виникає дебіторська заборгованість:

• дебіторська заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;
• дебіторська заборгованість забезпечена векселем;
• інша довгострокова заборгованість;
• дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;
• дебіторська заборгованістьза розрахунками;
• інша поточна дебіторська заборгованість.

За своєчасністю погашення:

• дебіторська заборгованість, строк оплати якої не настав;
• дебіторська заборгованість не сплачена в строк;
• сумнівна дебіторська заборгованість;
• безнадійна дебіторська заборгованість.

Види довгострокової дебіторської заборгованості:

- дебіторська заборгованість  за майно, що передано у фінансову  оренду – сума мінімальних  орендних платежів і негарантованої  ліквідаційної вартості за вирахуванням  фінансового доходу, що підлягає  отриманню;

- довгострокові векселі  одержані – векселі одержані  у забезпечення довгострокової  дебіторської заборгованості;

- інша довгострокова дебіторська  заборгованість – видача довгострокових  позик працівникам підприємства  та інші види розрахунків.

Види поточної заборгованості:

• дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги : не забезпечена векселем та забезпечена векселем.

- дебіторська заборгованість  за розрахунками з бюджетом;