Мета і Об’єкти контролінгу

системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему  показників матеріалоємність, в той  час як остання є лише одним  з узагальнюючих показників використання виробничих запасів. 
Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й

структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні. 

42. Показники використання необоротних активів 
Оновлення основних засобів на простій основі здійснюється за рахунок поточного, середнього та капітального ремонтів, а також придбання нових видів необоротних активів в межах існуючої на підприємстві потужності виробництва. 
Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються: 
- необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів господарської діяльності; 
- залишок необоротних активів на початок планового періоду; 
- планове вибуття необоротних активів у зв”язку з їх фізичним та моральним зносом. 
При цьому залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки вирочних засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартістних показниках. Управління необоротними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналіз складу; сктруктури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивності оновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники:  
1. Коефіцієнт участи операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства: 
Ку – коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства. 
 , де 
ВАс – середня вартість операційних необоротних активів. 
ОАс – середня вартість оборотних активів. 
Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки – негативно. 
2. Коефіцієнт зносу: 
 , де 
Кз – коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізуємого періоду. 
Зк – сума зносу. 
ВАс – середня вартість необоротних активів. 
Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення – навпаки позитивно. 
3. коефіцієнт придатності необоротних активів: 
 , де 
Кп – коефіцієнт придатності необоротних активів. 
ВАз – залишкова вартість необоротних активів. 
ВАп – первісна вартість необоротних активів. 
Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки – негативно. 
4. Період обороту необоротних активів: 
 , де 
По – період необороту необоротних активів; 
ВАс – середня вартість необоротних активів; 
Зс – середня сума зносу необоротних активів. 
Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки – негативно. 
5. Коєфіцієнт рентабельності: 
 , де 
Кр – коефіцієнт рентабельності необоротних активів; 
Пч – чистий прибуток підприємства. 
ВАс – середня вартість необоротних активів. 
На основі проведеного аналізу визначається оптимальна сума необоротних активів в плановому періоді за формулою: 
 , де  
ВАо – оптимальна сума необоротних активів; 
ВАк – вартість необоротних активів, які використовуються на кінець звітного періоду; 
ВАн – вартість необоротних активів, які не використовуються у виробничому процесі на кінець звітного періоду; 
КВА – приріст коефіцієнту використання необоротних активів у звітному періоді; 
КОР – коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді. 
Таким чином, фінансовий менеджер повинен забезпечувати ефективне використання грошових коштів, пов”язаних з придбанням, реконструкцією, розширенням та технічним переоснащенням необоротних актив

43.Аналіз показників використання праці і заробітної платиОсновними розрахунками, які виконуються при аналізі показників використання праці і заробітної плати, є такі, які характеризують: 
використання робочої сили – її чисельність, склад і структура, динаміка і причини руху, рівень кваліфікації, стан підвищення культурно-технічного і освітнього рівня; використання робочого часу і трудова дисципліна; вплив чисельності робітників на виконання плану випуску продукції і її собівартості;  
продуктивність праці – рівень продуктивності праці на робочих місцях, ланках, цехах і підприємству у цілому по основних професіях, а танож порівняння їх з аналогічними показниками минулих періодів; якість діючих норм виробітку, їх виконання і вплив на зріст продуктивності праці, вплив різних факторів на продуктивність праці;  
використання фонду заробітної плати – дані про його витрачання яку цілому по всьому виробничому циклу, так і по окремих його структурних підрозділах та категоріях працівників;розміри та динаміка середньої заробітної плати по окремих категоріях і професіях працівників;відхилення у чисельності робітників та у середній заробітній платі і їх вплив на загальний фонд заробітної плати і виконання виробничої програми; співвідношення темпів зросту заробітної плати з темпами зросту продуктивності праці. Крім того, визначається частка основної і допоміжної заробітної плати у вартості продукції тощо. 
При аналізі показників про чисельність, склад, кваліфікацію і рух робочої сили у першу чергу визначаються дані про забезпеченість підприємства кадрами. Забезпечення підприємства необхідними кадрами можна вважати повним лише у тому випадку, коли планова (розрахована відповідно з трудомісткістю виробничої програми) потреба працівників відповідає наявності не тільки за їх загальною чисельністю, але і у розрізі категорій і професій, а інколи і у розрізі розрядів основних працівників. 
Дані, які використовуються при аналізі показників цієї групи, є у відповідній базі загального призначення, що характеризує планові показники потреби робітників і службовців для виконання річного плану випуску готової продукції. Так, при аналізі забезпечення підприємства кадрами розраховується величина, яка характеризує абсолютне відхилення фактичної чисельності працівників від планової, яка потім коректується на величину продуктивності праці відповідних робітників. Крім того, визначаються коефіцієнти рухів (прийняття і вибуття), а також плинності кадрів шляхом зіставлення показників руху кадрів до їх наявності. 
Відомо, що продуктивність праці є один з найважливіших показників використання праці. Рівень продуктивності праці може бути виражений показником виробітку чистої, товарної, або валової продукції на одного працівника, і показником трудомісткості одиниці продукції (у вартісному відношенні). Використовуючи відповідні дані, можна розрахувати показники середньорічної планової і фактичної чисельності промислово-виробничого персоналу; середньорічного планового і фактичного виробітку чистої (або іншої) продукції на одного працівника, а також ступені впливу тих чи інших факторів на обсяги продукції і продуктивності праці. 
При аналізі використання фонду заробітної платі можна визначити величини середньої заробітної плати відповідних категорій працівників, відхилень (абсолютного і відносного) фактичної величини заробітної плати від планового фонду, впливу росту середньої заробітної плати на продуктивність праці тощо.

47. Особливості контролінгу інвестиційних проектів  
Контролінг інвестицій включає в себе систему моніторингу, оцінку і контроль інвестиційних проектів з метою вироблення управлінських рішень, що дозволяють найкращим чином досягти поставлених цілей.  
При цьому вирішуються такі основні завдання:  
- Аналіз методики планування інвестиційних проектів;  
- Розробка системи критеріїв для оцінки ефективності інвестиційних проектів;  
- Координація процесу планування і бюджетування інвестиційних проектів;  
- Економічний аналіз планів і бюджетів інвестиційних проектів;  
- Збір поточної інформації (моніторинг) та поточний контроль ходу робіт за проектом;  
- Аналіз змін у внутрішній і зовнішній середовищі та оцінка їх впливу на хід проекту;  
- Коректування планів інвестиційних проектів відповідно до зміни умов;  
- Контроль проекту за змістом виконаних робіт і за термінами;  
- Аналіз причин відхилення від плану;  
- Контроль за виконанням бюджету інвестицій і аналіз відхилень від бюджету;  
- Оцінка майбутньої ефективності проекту з урахуванням мінливих умов;  
- Розробка рекомендацій для прийняття управлінських рішень.  
Контролінг інвестиційних проектів має ряд особливостей:  
- Контролінг інвестиційних проектів орієнтований на досягнення не оперативних, а стратегічних цілей підприємства, тобто по суті своїй є стратегічним контролінгом;  
- Контролінг оперативної діяльності здійснюється за центрами відповідальності, а контролінг інвестиційних проектів - за проектами.  
Контролінг інвестицій пов'язаний з матричною організаційною структурою: в кожному проекті зазвичай задіяно безліч центрів відповідальності, і контролер повинен забезпечити їх злагоджену взаємодію в процесі досягнення поставлених цілей.  
Система контролінгу інвестицій повинна бути орієнтована на тривалу перспективу, вона повинна бути гнучкою, адаптується до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища протягом усього терміну реалізації інвестиційного проекту.  
Процес створення системи контролінгу інвестиційних проектів складається з наступних етапів:  
Перший етап - вибір і обгрунтування інвестиційного проекту відповідно до цілей і стратегії підприємства. Для цього встановлюють мету проекту та виявляють характер і ступінь впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на досягнення цієї мети. Відзначимо, що цілі здійснення інвестиційних проектів можуть бути різними: отримання прибутку, збільшення добробуту акціонерів, завоювання стратегічно важливого нового ринку, "підстраховка" існуючих напрямків діяльності підприємства та ін  
Другий етап - вибір критерію досягнення мети проекту. Метою проекту можуть бути, наприклад, поточна вартість майбутніх грошових потоків, частка ринку, темп зростання, ступінь зменшення ризику існуючих напрямків діяльності та ін Якщо проект переслідує декілька цілей, можливе використання системи критеріїв.  
Третій етап - розробка критеріїв досягнення цілей і підконтрольних показників для кожного центру відповідальності з урахуванням можливостей і повноважень менеджерів таких центрів.  
Четвертий етап - розробляється організаційна сторона контролінгу інвестицій. Створюється структура системи звітності по інвестиційному проекту. Така звітність має фіксувати планові і фактичні показники по етапах робіт, термінів, витрат. У ній також повинні бути вказані відхилення фактичних значень підконтрольних показників від планових та визначено ступінь впливу виробничих відхилень на досягнення мети всього проекту.  
У звітності повинні бути відображені:  
- Фактичні результати діяльності;  
- Плановані показники;  
- Зміни зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, які можуть вплинути на здійснення даного інвестиційного проекту, і ступінь впливу цих змін на досягнення поставленої мети;  
- Відхилення фактичних значень підконтрольних показників від плану з розкладанням на складові;  
- Причини відмінностей між фактичними і плановими результатами;  
- Персональна відповідальність за кожною складовою відхилення.  
Особливо важлива інформація в контроллінговой звітності повинна бути виділена.  
П'ятий етап - розробка і впровадження системи документообігу, що дозволяє здійснювати поряд з подальшим попередній та поточний контроль за відхиленнями.  
Схема контролінгу інвестиційних проектів представлена ​​на малюнку 18.  
Центральне місце в контролінгу інвестиційних проектів займає вибір критерію оцінки досягнення цілей. Цілі здійснення інвестиційних проектів можуть бути як фінансовими, так і нефінансовими. Фінансові цілі є найбільш типовими в умовах ринкової економіки. Відомо безліч фінансових критеріїв оцінки інвестиційних проектів, кожен з яких має свої переваги і недоліки.  
Умовна класифікація критеріїв оцінки інвестиційних проектів, яких можна також назвати інструментами контролінгу, наведена на рисунку 19.  
Малюнок 18. Алгоритм контролінгу інвестиційних проектів

 Зрозуміло, що використання  різних критеріїв оцінки інвестиційних проектів призводить до різних результатів. Тому остаточний вибір критерію (чи критеріїв), що використовуються у контролінгу інвестиційних проектів, повинен здійснюватися з урахуванням специфіки конкретної ситуації.

6.2 Контролінг  маркетингу  
Основним завданням контролінгу маркетингу є інформаційна підтримка ефективного менеджменту по задоволенню потреб клієнтів.  
Контролер в сфері маркетингу бере участь в процесах планування, координації та контролю, пов'язаних з ринковою активністю підприємства: чи йде мова про зміну збутової політики, чи про вихід на нові ринки, або про розширення асортименту продукції та послуг і т.д.  
У літературі виділяють чотири основні сфери діяльності маркетингу, які називають маркетинг-мікс:  
- Політика у відношенні продукту;  
- Збутова політика;  
- Цінова політика;  
- Комунікаційна політика.  
Так як контролінг в більшій мірі оперує з кількісними показниками і критеріями, то й результати маркетингових досліджень повинні виражатися кількісно. Для підготовки та прийняття управлінських рішень необхідно мати можливості планування, обліку, а відповідно і контролю маркетингових заходів.  
Слід особливо підкреслити, що самі маркетингові заходи на ринку не є предметом контролінгу. У концепцію контролінгу маркетингу входить планування, облік і контроль результатів маркетингового заходу, але не шлях і методи його реалізації. До таких результатів ставляться як правило, такі параметри: витрати, ціни, обсяги випуску, продажу, надходжень і виплат, що отримуються з системи фінансового та управлінського обліку.  
Тут також розрізняють завдання стратегічного і оперативного контролінгу.  
Стратегічний контролінг маркетингу включає в себе стратегічне планування і контроль, що передбачають:  
- Аналіз стратегічного портфеля (продукт-ринок);  
- Методичну та інформаційну підтримку менеджменту при виборі та обгрунтуванні ідей нового продукту;  
- Координацію стратегічних планів.  
Оперативний контролінг маркетингу передбачає вирішення низки завдань:  
1. Формування і контроль цінової політики:  
- Планування ціни і зміни цін окремих продуктів чи їх груп для існуючої програми збуту;  
- Планування заходів по диференціюванню цін для різних груп клієнтів.  
2. Формування і контроль збутової політики:  
- Аналіз обороту, витрат і маржинального прибутку по прямих і непрямих каналах збуту;  
- Підготовка інформації щодо кількості продажів і обороту по менеджерах, що відповідають за продажі;  
- Аналіз та оцінка вигідності клієнтів і продуктів щодо отримання маржинальної прибутку;  
- Аналіз та оцінка ефективності запланованих заходів по збуту;  
- Економічне консультування менеджерів підрозділу маркетингу.  
3. Формування і контроль комунікаційної політики:  
- Аналіз динаміки власних комунікаційних витрат;  
- Аналіз розподілу комунікаційних витрат на планові одиниці (продукти, підрозділи, сегменти ринку і т.п.);  
- Порівняльний аналіз динаміки комунікаційних витрат у галузі і по конкурентах;  
- Проведення аналізу при виборі рекламних агентств за критерієм віддача / витрати;  
- Проведення порівняльних розрахунків затрат для альтернативних заходів щодо стимулювання продажів.  
Для підняття ефективності управління підприємства в процесі взаємодії контролерів і менеджерів з маркетингу досить важливим є розмежування їх сфер компетентності, що приводиться в таблиці 8.  
Таблиця 8.

Портфельний аналіз, портфельну теорію, засновану на статистичних методах визначення оптимальності з точки зору поєднання ризику та прибутковості набір інвестицій, можна вважати як один з основних інструментів контролінгу. Стосовно до підприємства портфельна теорія являє собою розподіл його діяльності за окремими стратегіям щодо продуктів і ринків. Припускаючи, наприклад, графічне побудова матриці, осями якої є різні параметри ринків і продуктів: зростання ринку - частка ринку, привабливість ринку - конкурентні переваги, ринок - життєвий цикл продукту і т.д.  
На підставі аналізу матриці виявляються потенціали успіху підприємства і формується стратегія їх реалізації, тобто в даному випадку ми маємо інструменти стратегічного маркетингу і контролінгу.  
Розрахунок маржинального прибутку відноситься до основних інструментів контролінгу при оперативному маркетингу. У короткостроковому плані пріоритетною метою контролінгу є забезпечення економічності служби маркетингу. Контролінг повинен стежити за тим, щоб різниця між доходами з обороту ми витратами на маркетинг-мікс прагнула до максимуму. У завдання контролерів входить також контроль витрат по окремих сферах маркетингової діяльності. Інструменти контролінгу маркетингу орієнтовані на кількісні параметри, до числа яких у першу чергу відносяться доходи з обороту і маркетингові витрати.  
За допомогою розрахунку маржинального прибутку аналізується ефективність тих чи інших заходів у галузі маркетингової політики цін і продуктів відносно поліпшення економічного результату діяльності підприємства в цілому. Предметами аналізу можуть бути: групи продуктів, регіони, замовлення, групи клієнтів.  
Аналіз повинен вказати на "джерело збитку". Прийняття адекватних заходів і коректування мають покращити ситуацію для контрольованого об'єкту.  
Величину маржинальної прибутку можна визначити по різних рівнів: продукт - група продуктів - продуктовий сегмент ринку - підприємство в цілому. При розрахунку маржинальної прибутку досить зупинитися на найбільш значимих з урахуванням величини витрат.  
При виконанні порівняльних розрахунків обмежуються лише аналізом витрат. При цьому витратами на маркетингові заходи протиставляється величина результату діяльності підприємства: дохід, оборот, прибуток і т.д. Цей підхід базується на тому припущенні, що результати діяльності підприємства не виникають самі по собі: в їхній основі лежать певні причини та фактори, до числа яких можуть бути віднесені маркетингові заходи.  
У порівняльних розрахунках для оцінки ефективності маркетингових заходів можуть використовуватися такі відносні показники:  
- Оборот / витрати на рекламу;  
- Оборот / витрати на післяпродажне обслуговування клієнтів;  
- Оборот / витрати продажів;  
- Оборот / торгова площа і т.п.  
Отримані показники застосовуються для оцінки ефективності маркетингових заходів усередині підприємства в ретроспективному та прогностичному аспектах, а також при порівняльному аналізі конкурентів.