Комп'ютеризація обліку і аналізу витрат на оплату праці

Вибір місця  отримання (застосування) податкової соціальної пільги

Податкова соціальна  пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).  

Платник податку  подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна  пільга починає застосовуватися  до нарахованих доходів у вигляді  заробітної плати з дня отримання  роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Перелік таких  документів та порядок їх подання  визначений Постановою  Кабінету  Міністрів України від 29.12.2010р. №1227.

Податкова соціальна  пільга не може бути застосована до:

-  доходів  платника податку, інших ніж  заробітна плата; 

- заробітної  плати, яку платник податку  протягом звітного податкового  місяця отримує одночасно з  доходами у вигляді стипендії,  грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

- доходу самозайнятої  особи від провадження підприємницької  діяльності, а також іншої незалежної  професійної діяльності.  

Вибір розміру податкової соціальної пільги та строк її дії

У разі якщо платник  податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна податкова соціальна пільга з  підстави, що передбачає її найбільший розмір за умови дотримання граничного розміру заробітної плати, визначеного пп.169.4.1 п.169.4 ст.169, за винятком коли особа, яка утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів) податкова соціальна пільга надається на дитину-інваліда до 18 років у розмірі 150% від звичайної і на інших дітей у розмірі 100% звичайної пільги.  

Податкові соціальні  пільги на дітей надається до кінця  року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку - до кінця року, на який припадає смерть. Право на отримання такої податкової соціальної пільги втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання, починаючи з податкового місяця, в якому відбулася така подія.  

Надання податкової соціальної пільги у розмірі 150%, передбаченої абзацами "в" - "е", зупиняється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому платник податку втрачає статус, визначений у цих підпунктах.

Податкова соціальна  пільга надається з урахуванням  останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи.

Перерахунок податку, перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги

Якщо платник  податку отримує доходи у вигляді  заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі  за час відпустки або перебування  платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної  суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Роботодавець  платника податку зобов'язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:

а) за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;

б) під час  проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку  або у випадках, визначених підпунктом 169.2.3 пункту 169.2 цієї статті;

в) під час  проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким  роботодавцем.

Роботодавець  та/або податковий агент має право  здійснювати перерахунок сум  нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.  
 

Розділ 4.    Зв’язок обліку витрат на оплату праці з фінансовою та податковою звітністю 

      Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

      Метою складання фінансової звітності  є надання для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

      Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів.

      Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

      Бухгалтерський  баланс - це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату (додаток 22).

      Сума  заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, на страхування від нещасних випадків та ін. відображається у статті Балансу “Поточні зобов’язання за страхуванням”.

      Сума  заборгованості підприємства з оплати праці працівникам свого підприємства (на дату складання Балансу) відображається у статті “Поточні зобов’язання з  оплати праці”.

      Взаємозв’язок статей балансу з рахунками бухгалтерського  обліку, що пов’язані з витратами на оплату праці, відображено у таблиці 4.1. 
 
 
 
 

      Таблиця 4.1

      Взаємозв’язок статей балансу з рахунками бухгалтерського  обліку 

 
 
 

      Витрати на оплату праці в складі інших  витрат відображені у додатку  Декларації про прибуток підприємства.

      Розміри страхових внесків відображаються в таких формах податкової звітності  як:

• Розрахунок зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (додаток 22 до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
• Звіт про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (Ф4-ФСС ТВН) - складається та подається у двох примірниках щоквартально;
• Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (додаток 5 до пункту 6.7 Інструкції) - складається та подається у двох примірниках щоквартально;
• Розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (додаток до постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15.08.2001 року № 23Що стосується форм статистичної звітності, то тут можна виділити Форму № 1-ПВ “Звіт з праці”. Звіт з праці складається з таких розділів:

• Розділ І. Чисельність та фонд оплати праці, де відображається середньооблікова чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості; фонд оплати праці - Розділ ІІ. Розподіл працівників за розмірами заробітної плати;- Довідка про чисельність окремих категорій працівників та склад фонду оплати праці. 
  

Розділ  5.1.    Теоретичні основи економічного аналізу витрат на оплату праці

У сучасних умовах реформування бухгалтерського  обліку аналіз фінансово-господарської  діяльності поділяється на фінансовий і управлінський.

      Фінансовий  аналіз є частиною загального, повного  аналізу фінансово-господарської  діяльності. Іншою складовою виступає виробничий управлінський аналіз, його називають також “економічний аналіз”. Але треба відрізняти економічний аналіз у загальному розумінні (як аналіз економіки на мікро- та макрорівнях) від економічного аналізу у вузькому розумінні (як виробничий управлінський аналіз тільки на мікрорівні).

      У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського  обліку у фінансовий і управлінський, аналіз як важливий елемент аналітичної  роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю підприємств та установ.

      Формування  коштів на оплату праці є одним  з центральних питань докорінної перебудови управління економікою. Головний напрямок удосконалення всієї системи  оплати праці - забезпечення прямої і  жорсткої залежності оплати праці від  кінцевих результатів  діяльності трудових колективів.

      Щоб не допустити перевитрат та непродуктивних виплат, кожна установа зобов’язана  організувати систематичний аналіз використання коштів на оплату праці.

      Задачі  аналізу використання фонду оплати праці полягають у:

• оцінці використання фонду заробітної плати з урахуванням результатів праці;
• виявленні причин відхилення фактичного фонду від розрахункового;
• усуненні непродуктивних виплат заробітної плати;
• визначенні співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати.

5.2. Прйоми документального контролю та способи перевіркі.

Огляд  документів - це не тільки ізольоване їх вивчення . З документів робиться ряд висновків  та узагальнень, що грунтуються на взаємозв"язках  різних документів, на їх групуванні,порівнянні та протиставленні.

      Прийоми документального контролю  застосовують до бухгалтерських  документів, записів в обліе\кових  регістрах, даних звітів і балансів, до статистичних та оперативних  матеріалів Об"єктом документального контролю є інформація, що характеризує здійснені господарські операції.