Фінансовий облік реалізації товарів в торгівлі

tify">     Що  таке "чиста вартість реалізації"?

     Як  випливає з П(С)БО 9, під чистою вартістю реалізації потрібно розуміти очікувану ціну продажу кожної одиниці товару, зменшену на очікувані витрати на збут [31, с. 161].

     Особою, що повинна обґрунтовувати передбачувані  ціни для проведення переоцінки, може бути, наприклад, товарознавець, бухгалтер, маркетолог. При цьому припущення щодо ціни повинні базуватися не на попередньому досвіді самого підприємства (як це можливо при визначенні звичайних цін з метою оподатковування), а на підставі інформації про ринкову кон’юнктуру (прайси, рекламні оголошення тощо). Сума витрат на збут може "очікуватися", виходячи з досвіду самого підприємства, оскільки інформація про витрати інших продавців товарів не є, як правило, загальнодоступною.

     При визначенні чистої вартості реалізації товарів, необхідно мати на увазі, що, як правило, у документах, які підлягають обнародуванню (прайси, реклама тощо) міститься інформація про кінцеві ціни реалізації, яка може включати чи не включати в себе суму податкового зобов’язання по ПДВ (адже із зазначених документів не зрозуміло, зареєстрований продавець платником ПДВ чи ні). Отже, підприємство роздрібної торгівлі не зможе "очистити" ціну реалізації товару, визначену на підставі зовнішньої інформації, від ПДВ.

     З цього витікає, що визначивши чисту  вартість реалізації товарів, необхідно визначитися з видом переоцінки:

     1) уцінка - проводиться в усіх випадках, коли чиста вартість реалізації  товарів менша, ніж їхня собівартість;

     2) дооцінка - проводиться тільки в  тих випадках, коли на дату  складання чергового балансу  чиста вартість реалізації раніше уцінених товарів зростає. Якщо ж товари раніше не були уцінені, то їх дооцінка не проводиться.

     Відзначимо, що якщо оперативний облік товарів  ведеться за цінами реалізації, то при  уцінці таких товарів на дату складання  балансу розмір раніше нарахованої торгової націнки не має значення - вона може бути змінена за рішенням підприємства (у бік збільшення або зменшення), а може залишитися без змін, оскільки об’єктом такої переоцінки є собівартість товарів. [31, с. 163].

     Порядок обліку переоцінок залежить від обраного на підприємстві методу оцінки вибуття товарів (за методом продажу або по будь-якому іншому методу, що не передбачає нарахування торгової націнки) і від методу оперативного обліку такого елемента балансової вартості товарів, як ТЗВ (див. додаток 2).

     У бухгалтерському обліку сума уцінки в межах торгової націнки зменшить торгову націнку звітного періоду, а сума уцінки, що перевищує торгову  націнку, зменшить собівартість товарів  і, відповідно, збільшить витрати  звітного періоду (буде відбита по дебету рахунка 946 "Утрати від знецінювання запасів"). Порядок податкового обліку результатів переоцінки товарів регламентується Законом № 168 і Порядком № 124 так, як це наведено в табл. 1.10.

     Таблиця 1.10

     Порядок податкового обліку результатів переоцінки товарів

 

     Приклад

     На  дату проведення переоцінки , здійснюваної протягом звітного періоду, маються наступні дані:

     1) ціна реалізації (вона  ж облікова ціна) товару А - 360,00 грн., у тому числі 120,00 грн. - торгова націнка;

     2) ціна реалізації (вона  ж облікова ціна) товару Б - 120,00 грн. 

     Після проведення переоцінки ціна реалізації товару А стала 220,00 грн., а товару Б - 180,00 грн.

     Отже, сума уцінки в межах  торгової націнки  склала 120,00 грн., понад торгову націнку - 20,00 грн., сума дооцінки - 60,00 грн. (Додаток 3)

     Як  видно з таблиці, уцінка товарів  спричиняє зменшення валових  витрат і податкового кредиту  з ПДВ. Це і є причина того, що контролюючі органи, як правило, наполягають на проведенні уцінки навіть у тому випадку, якщо умови обов’язкової уцінки товарів, зазначені в Положенні № 120, не дотримані. Розглянемо порядок переоцінки товарів на умовному числовому прикладі [28, с. 88]. 
 

7. Інвентаризація  товарних запасів

 

     Важливим засобом контролю за збереженням матеріальних цінностей є проведення інвентаризації. Інвентаризація — це засіб бухгалтерського обліку майна, грошових коштів підприємства, що забезпечує відповідність облікових даних до їх фактичної наявності. Інвентаризація проводиться шляхом перепису, переміщення, вимірювання, оцінки підрахунку тощо всіх залишків коштів (матеріальних і грошових) у натурі та зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

     На  сьогодні основним документом, що регулює  порядок проведення і документальне  оформлення результатів інвентаризації ТМЦ на підприємствах торгівлі, є:

     1. Інструкція про інвентаризацію  основних засобів, нематеріальних  активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків від 11.08.99 № 69 (із змінами і доповненнями від 05.12.97 і 28.05.2000).

     2. Постанова KM України "Про затвердження  порядку визначення розміру збитків  від розкрадання, нестачі, знищення  матеріальних цінностей" від  22.01.96 № 116.

     Проведення  інвентаризації на підприємствах торгівлі має свої особливості. При інвентаризації ТМЦ необхідно враховувати такі положення:

     • перераховувати, обміряти, підраховувати  ТМЦ інвентаризаційна комісія має  за порядком їх розміщення у приміщенні. При цьому не допускається перехід комісії від одного виду цінностей до іншого. Якщо ТМЦ знаходяться на зберіганні однієї матеріально-відповідальної особи, але у різних приміщеннях, їх інвентаризація проводиться послідовно за місцем зберігання;

     • інвентаризаційні описи складаються окремо на ТМЦ, що знаходяться у дорозі, не оплачені в термін покупцями відвантажені товари, що знаходяться на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці);

     • кількість цінностей і товарів, що знаходяться у непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів з обов'язковою перевіркою в натурі частини зазначених цінностей;

     • припускається складання групових інвентаризаційних описів МШП, виданих  в індивідуальне користування працівником, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб з їх підписом в описі.

     Якщо  ТМЦ надійшли на об'єкт і прийняті матеріально-відповідальною особою при  проведені інвентаризації, то у цьому  випадку такою особою в присутності членів інвентаризаційної комісії на прибуткових документах робиться відмітка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записані ці цінності. Відпуск ТМЦ із складу при проведенні інвентаризації можливий тільки з дозволу керівника. У цьому випадку також у присутності членів інвентаризаційної комісії на видаткових документах роблять відмітки, і дані цінності заносять до окремого опису. [17, с. 182].

     Якщо  матеріально-відповідальна особа  після проведення інвентаризації виявить  помилки в інвентаризаційних описах, вона має негайно до відкриття складу, відділу, секції заявити про це комісії, що проводила інвентаризацію, яка після перевірки і підтвердження зазначених фактів виправить виявлені помилки. Після закінчення інвентаризації, але до відкриття складу, відділу, секції тощо, де вона проводилася, постійно діюча інвентаризаційна комісія за участю членів робочої інвентаризаційної комісії повинна проводити контрольні перевірки результатів інвентаризації. Предметом таких контрольних перевірок є найбільш цінні ТМЦ і такі, що користуються підвищеним попитом у споживачів.

     На  підставі форм первинної документації з обліку та інвентаризації формуються результати інвентаризаційної документації, що відображаються у відомості результатів  інвентаризації. Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками матеріальних цінностей і даними бухгалтерського обліку регулюються відповідно до П(С)БО у такому порядку:

     1. Надлишки цінностей підлягають  оприбуткуванню із збільшенням  доходу підприємства.

     2. Втрати цінностей у межах норм природних втрат списують за розпорядженням керівника на собівартість реалізованих товарів. Норми природних втрат можуть застосовуватися тільки в разі виявлення фактичних недостач і після зарахування недостачі цінностей при пересортуванні. У разі відсутності норм природних втрат витрати розглядаються як недостачі понад норми. 3. Після встановлення осіб, які повинні відшкодовувати втрати, належну до відшкодування суму зараховують до складу дебіторської заборгованості і включають в дохід звітного періоду. При цьому втрати і недостачі відносять на винних осіб за цінами, в яких обчислюють розмір збитку від розкрадання, недостач цінностей згідно з Порядком № 116 Законом України "Про визначення розміру збитку, нанесеного підприємству, установі, організації крадіжками (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних коштовностей і валютних цінностей", затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 № 218.

     Для визначення природних втрат у  торговельних підприємствах використовують наказ Міністерства торгівлі "Про затвердження норм природних втрат продовольчих товарів у торгівлі" та Інструкцію щодо їх застосування від 02.04.87 № 88. В цьому наказі встановлено норми на продані товари у відсотках до їх роздрібного товарообороту на відшкодування втрат, що утворюються під час зберігання товарів у підсобному приміщенні та на прилавках, а також при підготовці товарів для продажу і власне продажу внаслідок усушки, розпилення тощо. Дані норми застосовуються тільки у випадку, якщо встановлена недостача.

     Недостача товарів у межах встановлених норм природних втрат списується з матеріально-відповідальної особи  за цінами оприбуткування . Віднесення товарних втрат на витрати обігу  проводяться за купівельними цінами. Суми збитку в межах установлених норм не відносяться до початкової вартості запасів і списуються як операційні витрати.

     Для рівномірного відображення у витратах обігу нормованих витрат товарів  торгові підприємства можуть створювати резерв на природні втрати товарів у запланованому розмірі. У бухгалтерському обліку створення резерву щомісячно відображається записом за Д-т рахунком 93 "Витрати на збут" і К-т 474 "Забезпечення інших витрат та платежів".

     Під час перебування на балансі товари оцінюються за тією ж вартістю, за якою були оприбутковані, відповідно до наказу про облікову політику підприємства. Така оцінка може змінитися у випадку, якщо з будь-яких причин реальна вартість цих товарів зменшується (внаслідок фізичних пошкоджень або кон'юнктури ринку). Тоді відповідно до принципу найменшої оцінки (обережності в уцінці) товари будуть обліковуватися за їх реальною вартістю [27, с. 182].