Фінансова звітність як джерело економічної інформації

Для відображення доходів, витрат і фінансових результатів у Звіті про фінансові результати призначені рахунки доходів і витрат, згруповані у відповідні класи 7 «Доходи і результати діяльності» і 9 «Витрати діяльності».

Облік доходів та витрат підприємства і формулювання фінансового результату його діяльності є однією із найскладніших ділянок обліку. Рахунки обліку доходів і витрат можна вважати транзитними, такими, що відображають стан доходів і витрат за певний звітний період, по закінченні якого сальдо цих рахунків переноситься на рахунок 79 «Фінансові результати».

Транзитні рахунки починають звітний період з нульового сальдо, на них накопичується інформація про доходи і витрати за даний період, що дає змогу складати проміжну звітність (квартальну, за півроку, дев’ять місяців). У кінці періоду ці рахунки закриваються на рахунок 79.

Так, по кредиту рахунку 79 відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Передусім фінансові результати поділяються за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають, на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності. Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну). Витрати, пов’язані з основною діяльністю, розділяють за функціями – матеріальні витрати, витрати на управління, збут тощо. Використання такої класифікації для побудови розділу І Звіту про фінансові результати забезпечує визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У розділі ІІ Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат, понесених підприємством у процесі своєї діяльності протягом звітного періоду. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

-         матеріальні витрати;

-         витрати на оплату праці;

-         відрахування на соціальні заходи;

-         амортизація;

-         інші операційні витрати.

У розділі ІІІ «Розрахунок показників прибутковості акцій» підприємство має вказує середньорічну та скориговану кількість простих акцій та показники прибутковості акцій. При цьому даний розділ підприємством не заповнюється.

ІІІ розділ звіту заповнюється тільки акціонерними товариствами, прості акції яких відкрито продаються і купуються  на  фондових  біржах,  включаючи товариства, що знаходяться у процесі випуску таких акцій.

Загальні критерії визнання статей у фінансових звітах – ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею, та можливість достовірного визначення оцінки статті – установлені П(С)БО 1. П(С)БО 3 деталізує ці критерії стосовно доходу і витрат (табл. 5.2)

Таблиця 5.2

Умови визнання у Звіті про фінансові результати доходів і витрат

Доходи і витрати включають до складу Звіту про фінансові результати згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Через це доходи і витрати визнають тоді, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримують або сплачують грошові кошти), і відображають у бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони належать.

На відміну від балансу, який складається на кінець останнього дня звітного періоду, Звіт про фінансові результати складається наростаючим методом.

Звіт про фінансові результати є одним з основних елементів фінансової звітності підприємства. Він надає користувачам достовірну інформацію про доходи, витрати та фінансові результати господарської діяльності підприємства.

6. Складання та використання «Звіту про рух грошових коштів»

Звіт про рух грошових коштів є складовим елементом річної фінансової звітності підприємства. При складанні даного звіту підприємства керуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів».

П(С)БО 4 пропонує застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який передбачає трансформацію чистого прибутку (збитку) в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. В результаті використання цього методу користувачу надається інформація тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності, а індивідуальні надходження і виплати залишаються в межах Звіту.

Мета складання Звіту про рух грошових коштів полягає в наданні докладної інформації про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах. Для цього грошові потоки класифікуються за певними групами. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства створювати грошові кошти та їх еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівництвом підприємства.

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою:

-         надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

-    надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);

-         платежі постачальникам;

-         виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів:

-         платежі, пов’язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

-         надходження коштів від продажу необоротних активів;

-         надання позик іншим підприємствам;

-         надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу:

-         випуск власного капіталу (акцій);

-         отримання позик та їх погашення;

-         викуп акцій власної емісії;

-         виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Приміром, інвестиції в цінні папери, звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Негрошові операції – це операції, які не потребують грошових коштів або їхніх еквівалентів:

-         бартерні операції;

-         надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

-         перетворення зобов’язань на власний капітал.

Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає чотири основних етапів (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Послідовність складання звіту про рух грошових коштів

Управління грошовими коштами є життєво важливим для успішної діяльності підприємства. Призначення Звіту – доступно та зрозуміло показати користувачам, що відбулося з коштами протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів не передбачає майбутній рух грошових коштів. Однак в управлінському обліку підприємства він є відправною точкою для підготування прогнозу про рух коштів.

Звіт про рух грошових коштів відображає ліквідність підприємства, а саме здатність здійснювати свої короткострокові платежі. Активи називаються ліквідними, коли вони можуть легко бути перетворені в грошові кошти, наприклад, надійна дебіторська заборгованість і запаси, які можуть бути продані. Неліквідні активи, а саме нерухомість або спеціалізовані машини, реалізувати більш складно і, звичайно, необхідно буде більше часу, щоб перетворити їх в грошові кошти.

Даний звіт виконує функції індикатора майбутньої економічної життєдіяльності підприємств. В цьому випадку він відрізняється як від балансу, так і від звіту про фінансові результати. Баланс є звітом про активи і пасиви, що зафіксовані на певний момент часу, тобто на кінець року. Звіт про фінансові результати показує торгівельну діяльність за період часу, як правило за рік. А Звіт про рух грошових коштів, хоча і показує надходження грошових коштів на підприємство та їх вибуття протягом фіксованого періоду, дає уявлення про здатність підприємства виконувати майбутні зобов’язання. Це є чітким показником того, наскільки ефективно підприємство використовувало свої грошові кошти, на що воно їх витрачало.

7. «Звіт про власний капітал»

Останнім звітом, який входить до складу фінансової звітності підприємства, є Звіт про власний капітал. Вимоги до його змісту та форми встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал».

Під власним капіталом розуміють ту частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики підприємства, що стосуються обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів і статей балансу, зокрема, його активів та зобов’язань.

Ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в Звіт про власний капітал.

В основі побудови Звіту про власний капітал лежить балансовий метод, тобто для кожного елементу підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок звітного періоду плюс (мінус) зміни  за звітний період дорівнює сальдо на кінець звітного періоду. Результати останньої графи і останнього рядка співпадають.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу підприємства на протязі звітного періоду.