Фінансова звітність як джерело економічної інформації

4

ЗМІСТ

ВСТУП

Формування у нашій країні цивілізованих ринкових відносин пред’являє нові, підвищенні вимоги до формування об’єктивної економічної інформації, контролю та аналізу ефективності підприємницької діяльності, своєчасного представлення фінансової звітності, здійснення розрахунків та ряд інших вимог. За умов інтеграції України у Європейське Співтовариство та налагодження економічних відносин з іншими країнами світу активно розширяються контакти з діловими кругами іноземних держав, поглиблюється міжнародна торгівля, удосконалюється банківська справа. Це призводить до появи нових форм та видів підприємницької діяльності, нових відносин власності, з’являються нові об’єкти обліку, нові види угод та господарських операцій.

Невід’ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватна система бухгалтерського обліку, що забезпечує всіх членів суспільства надійною, своєчасною та корисною інформацією про господарську діяльність підприємств і організацій. Як для великих так і для малих підприємств усіх форм власності фінансова звітність є не тільки формою звітності, але і являє собою джерело інформації, необхідної для проведення аналізу фінансового стану підприємства.

Таким чином, правильна організація ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є необхідною умовою для отримання своєчасної інформації для управління, для аналізу та контролю за фінансовим станом підприємства.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Основна мета бухгалтерського обліку – формування інформації про діяльність підприємства та його фінансово-майновий стан, яка необхідна внутрішнім та зовнішнім  користувачам бухгалтерської звітності.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Бухгалтерська звітність – це система показників, що характеризують економічно-правовий стан підприємства (активи та пасиви) на певні дати (як правило, на початок та кінець календарного циклу) та за минулий рік, квартал, місяць та результати діяльності. Вона є завершальною стадією бухгалтерського обліку.

Звітність як економічна категорія трактується у двох розрізах. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства. З іншого – звітність як елемент методу бухгалтерського обліку – це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Звітність повинна включати не тільки систему економічних показників, але і сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку і фінансового стану підприємства.

Метою даної роботи – є дослідження теоретичних засад та практичного застосування методики складання фінансової звітності підприємства та розробка пропозицій по підвищенню ефективності використання фінансових звітів для прийняття управлінських та інвестиційних рішень.

Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ВТФ «Гріфон і К» ЛТД. Інформаційною базою для виконання курсової роботи слугує  фінансова (бухгалтерська)  звітність ВТФ «Гріфон і К» ЛТД.

При написанні курсової роботи необхідно вирішити наступні завдання: розглянути сутність і роль фінансової звітності; вивчити вимоги до фінансової звітності; вивчити нормативно-правове регулювання складання фінансової звітності; визначити структуру та зміст фінансової звітності підприємства; дослідити методику та порядок складання форм фінансової звітності.

1. Економічна сутність фінансової звітності, використання її для потреб управління підприємством

Останнім часом роль бухгалтерського обліку та звітності значно підвищилась. Це пов’язано зі зміною адресності бухгалтерської фінансової звітності, розширенням кола суб’єктів, які приймають інвестиційні та інші господарські рішення і спираються при цьому на бухгалтерські дані. Відповідно змінюються вимоги до бухгалтерської фінансової звітності. При цьому акцент ставиться на якість звітної інформації, що визначається реальністю, змістовністю, оперативністю даних та забезпечується за рахунок методологічних основ її формування.

Бухгалтерська фінансова звітність, ґрунтуючись на узагальнених даних бухгалтерського обліку, виступає ланкою зв’язку між підприємством і зовнішнім середовищем. Така звітність покликана розкривати ті процеси, що відбуваються на підприємстві з одного боку та задовольняти вимоги щодо необхідного обсягу інформації, можливостей її засвоєння зовнішніми і внутрішніми користувачами з іншого.

Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.

Фінансова звітність визначена П (С) БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства, регулювання його діяльності тощо.

Інформація, яка міститься у фінансовій звітності, впливає на прийняття рішень користувачами. Фінансова звітність призначена насамперед для (окрім менеджерів і працівників підприємства) зовнішніх користувачів (інвесторів, кредиторів, постачальників, споживачів, державних і громадських організацій). Згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності її якісні характеристики мають бути такі: цінність інформації для користувача (зрозумілість; своєчасність; доречність з точки зору впливу на економічні рішення користувачів, сьогоденних і майбутніх подій, виправлення помилок у господарській діяльності); прогностична цінність; цінність зворотного зв'язку; можливість порівнювати звіти різних підприємств і за різні періоди часу; надійність (достовірність, можливість бути перевіреною, неупередженість, обачливість, повнота).

Фінансова звітність має задовольнити потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Уніфікованість і стандартизація даних фінансової звітності дають змогу:

•          за однаковими формулами визначати сукупність аналітичних фінансових показників конкретного підприємства та іноземних підприємств – бізнесових партнерів;

•          за однаковими формулами (тестами) визначати кредитні рейтинги та ймовірність банкрутства вітчизняних й іноземних підприємств;

•          за однаковими формулами розраховувати узагальнюючі показники фінансового стану вітчизняних та іноземних підприємств для подальшого визначення їх інвестиційної (та приватизаційної) привабливості;

•          перевагами показників фінансової звітності є також нормативно визначена регулярність інформації та високий ступінь її надійності, оскільки фінансова звітність зорієнтована на зовнішнього користувача, є публічною та підлягає зовнішньому аудиту.

Користувачі і мета використання ними фінансової звітності наведено на рис. 1.1 (додаток    ).

Фінансові звіти не здатні забезпечити окремих користувачів усією потрібною їм для прийняття рішень інформацією. Тому окремі групи користувачів можуть встановлювати додаткові вимоги інформації, наприклад, уряд країни може встановити додаткові звіти для визначення податків і контролю за їх сплатою та статистичну звітність.

У свою чергу, склад і зміст внутрішньої звітності, необхідної для планування, контролю і прийняття управлінських рішень керівництво підприємства визначає самостійно.

Згідно П(С)БО 1, фінансова звітність складається з таких форм:

•            баланс;

•            звіт про фінансові результати ;

•            звіт про рух грошових коштів;

•            звіт про власний капітал;

•            примітки до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

•          існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

•          оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарських операцій та подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін (рис. 1.2)

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Рис. 1.2 Призначення основних компонентів фінансової звітності

Підприємства, які мають дочірні підприємства, складають консолідовану фінансову звітність.

Консолідована фінансова звітність – фінансова звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Фінансова звітність материнської компанії та її дочірніх підприємств, що використовується при заповненні консолідованої фінансової звітності, має бути за один звітний період і на одну дату балансу та використовувати єдину облікову політику для подібних операцій.

Таку звітність подає власникам головне підприємство щоквартально у визначені ними терміни, але не пізніше від 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше ніж 15 квітня наступного за звітним року.

Суб’єкти малого підприємництва складають та подають і квартальну, і річну скорочену фінансову звітність, яка включає лише баланс та звіт про фінансові результати спрощеної форми.