Етична поведінка бухгалтера-аналітика

г) тривалі стосунки старшого члена групи з надання впевненості з клієнтом із надання впевненості;

ґ) прийняття подарунків та знаків гостинності, якщо їхня цінність не є явно незначною, від клієнта з надання впевненості, його директорів, посадових осіб чи працівників.

Загроза тиску буває тоді, коли член групи з надання впевненості  утримується від об’єктивних дій чи здійснення професійного судження під загрозами, фактичними чи відчутними, з боку директорів, посадових осіб чи працівників клієнта з надання впевненості.

Приклади обставин, які  можуть створювати таку загрозу, включають  таке (але не обмежуються ним):

а) загроза заміни через  незгоду із застосуванням облікового принципу;

б) тиск із метою неналежного  заниження обсягів виконаної роботи для зменшення суми гонорарів.

Застережні заходи

Фірма та члени групи з  надання впевненості зобов’язані  залишатися незалежними, враховуючи умови, у яких вони здійснюють практику, та наявні застережні заходи для усунення загроз чи зменшення їх до прийнятного рівня.

Коли загрози визначені  не як явно незначні, слід визначити застережні заходи та вжити їх для усунення загроз чи зменшення їх до прийнятного рівня. Таке рішення слід оформляти документально. Характер застережних заходів, яких слід уживати, буде різним за різних обставин. Завжди слід ураховувати, щó саме розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, у тому числі застережні заходи, обґрунтовано вважатиме неприйнятним. На розгляд впливатимуть такі питання, як значущість загрози, характер завдання з надання впевненості, потенційні користувачі звіту з надання впевненості та структура фірми.

Застережні заходи можна  поділити на три великі категорії:

а) застережні заходи, встановлені  професійною організацією, законодавчим чи регулювальним органом;

б) застережні заходи в компанії клієнта з надання впевненості;

в) застережні заходи в межах  власних систем та процедур фірми.

Фірмі та членам групи з  надання впевненості слід відібрати  застережні заходи для усунення чи зменшення загроз для незалежності, які не є явно незначними, до прийнятного рівня.

Застережні заходи, встановлені професійною організацією, законодавчим чи регулювальним органом, охоплюють таке:

а) вимоги до освіти, професійної  підготовки та досвіду для набуття статусу професіонала;

б) вимоги подальшої професійної  освіти;

в) професійні стандарти  та моніторинг і розгляд дисциплінарних порушень;

г) зовнішній огляд системи  контролю якості фірми;

ґ) законодавство, що регулює  вимоги до незалежності фірми.

Застережні заходи у клієнта  охоплюють таке:

а) коли управлінський персонал клієнта призначає фірму, призначення затверджують чи ухвалюють інші особи, а не управлінський персонал;

б) клієнт з надання впевненості  має кваліфікованих працівників, які приймають управлінські рішення;

в) політика та процедури, які  підкреслюють відповідальність клієнта з надання впевненості за достовірні фінансові звіти;

г) внутрішні процедури, які  забезпечують об’єктивність вибору щодо доручення завдань, не пов’язаних з наданням впевненості;

ґ) структура корпоративного управління, наприклад, аудиторський комітет, який забезпечує відповідний нагляд та повідомлення про послуги фірми.

Аудиторські комітети можуть відігравати важливу роль у корпоративному управлінні, якщо вони не залежать від управлінського персоналу клієнта та можуть допомагати Раді директорів переконатись у тому, що фірма є незалежною при виконанні аудиторських функцій. Між фірмою та аудиторським комітетом (чи іншим органом управління, якщо такого аудиторського комітету немає) зареєстрованих на біржі суб’єктів господарювання слід здійснювати регулярний обмін інформацією щодо взаємовідносин та інших питань, які, на думку фірми, можна обґрунтовано вважати такими, що стосуються незалежності.

Фірми мають установлювати  політику та процедури, що стосуються обміну інформацією про незалежність з аудиторськими комітетами чи іншим управлінським персоналом найвищого рівня. У разі аудиторської перевірки зареєстрованих на біржі суб’єктів господарювання фірма має повідомляти в усній та письмовій формі, щонайменше раз на рік, про стосунки та інші питання між фірмою, фірмами мережі та клієнтом з аудиту, які, за професійним судженням фірми, можна обґрунтовано вважати такими, що стосуються незалежності. Питання, про які слід повідомляти, будуть різними в кожному конкретному випадку; рішення слід приймати фірмі, але, як правило, повідомлення стосуватимуться проблем.

Застережні заходи у власних  системах та процедурах фірми можуть включати встановлені на фірмі застережні заходи, наприклад, такі:

а) керівництво фірми підкреслює важливість незалежності та сподівання, що члени групи з надання впевненості діятимуть в інтересах громадськості;

б) політика та процедури  щодо впровадження та моніторингу контролю якості виконання завдань з надання впевненості;

в) документально затверджена  політика щодо незалежності з визначенням загроз для незалежності, оцінюванням значущості цих загроз та визначенням і вживанням застережних заходів для усунення чи зменшення загроз, які є явно незначними, до прийнятного рівня;

г) внутрішня політика та процедури для моніторингу дотримання політики та процедур фірми, пов’язаних з незалежністю;

ґ) політика та процедури, які  надаватимуть можливість визначати інтереси чи стосунки між фірмою чи членами групи з надання впевненості та клієнтами з надання впевненості;

д) політика та процедури  для моніторингу та, при потребі, управління довірою до надходжень, отриманих від одного клієнта з надання впевненості;

е) використання різних партнерів та груп з окремими лініями звітності про надання послуг, не пов’язаних з наданням впевненості, клієнтові з надання впевненості;

є) політика та процедури, що забороняють особам, які не є членами групи з надання впевненості, впливати на результати завдання з надання впевненості;

ж) своєчасне повідомлення політики та процедур фірми та будь-яких змін до них усім партнерам та фахівцям, включаючи відповідну підготовку та навчання;

з) призначення особи з  вищого управлінського персоналу відповідальною за нагляд за адекватним функціонуванням системи застережних заходів;

и) засоби надання консультацій партнерам та фахівцям тих клієнтів з надання впевненості та пов’язаних з ними суб’єктів господарювання, від котрих вони повинні бути незалежними;

і) механізм розгляду дисциплінарних порушень для покращення дотримання політики та процедур;

ї) політику та процедури  з надання повноважень персоналові повідомляти вищі рівні фірми про будь-які проблеми щодо незалежності та об’єктивності, що викликають занепокоєння; це охоплює також інформування персоналу про доступні для нього процедури.

Застережні заходи в межах власних систем та процедур фірми можуть включати конкретні застережні заходи щодо завдань, наприклад, такі:

а) залучення додаткового  професійного бухгалтера для огляду виконаної роботи чи іншої консультації в разі потреби. Ця особа може бути не з фірми чи фірми мережі або з фірми чи фірми мережі, яка не має стосунків з групою з надання впевненості;

б) консультації третьої  сторони, наприклад, комітету незалежних директорів, регулювального органу професії чи іншого професійного бухгалтера;

в) ротація вищого персоналу;

г) обговорення питань незалежності з аудиторським комітетом чи іншим найвищим управлінським персоналом;

ґ) розкриття інформації аудиторському комітетові чи іншому найвищому управлінському персоналу про характер наданих послуг та нарахований гонорар;

д) політика та процедури  для забезпечення того, щоб члени групи з надання впевненості не приймали управлінських рішень для клієнта з надання впевненості і не брали на себе відповідальність за них;

е) залучення іншої фірми  до виконання чи повторного виконання частини завдання з надання впевненості;

є) залучення іншої фірми  до повторного виконання послуг, не пов’язаних із наданням впевненості, в обсязі, необхідному для прийняття на себе відповідальності за такі послуги;

ж) виключення особи з  групи з надання впевненості, якщо фінансові інтереси чи взаємовідносини цієї особи створюють загрозу для незалежності.

Якщо наявні застережні заходи, подібні до наведених вище, недостатні для усунення або для зменшення загроз для незалежності до прийнятного рівня або якщо фірма вирішує не ліквідовувати діяльність чи інтереси, що створюють загрозу, єдиним напрямом дій може бути відмова від виконання чи скасування завдання з надання впевненості.

 

 

 

2.4. Етичні конфлікти та їх  вирішення.

 

Час від часу професійні бухгалтери стикаються із ситуаціями, у яких виникає конфлікт інтересів. Такі конфлікти можуть виникати з багатьох причин, починаючи від порівняно тривіальної дилеми до крайніх випадків шахрайства та аналогічної незаконної діяльності.

Неможливо навіть спробувати скласти детальний та вичерпний перелік ситуацій, у яких може виникнути конфлікт інтересів. Професійний бухгалтер повинен постійно пам’ятати про фактори, що спричиняють конфлікт інтересів, і бути напоготові.

Слід зазначити, що відкрита розбіжність у думках між професійним бухгалтером та іншою стороною сама по собі не є етичною проблемою. Проте факти та обставини в кожному випадку потребують детального вивчення зацікавленими сторонами.

Проте вважається, що зазначені  вище конкретні фактори можуть виникати, якщо відповідальність професійного бухгалтера вступає в конфлікт з тими чи іншими внутрішніми або зовнішніми вимогами. Отже:

• може існувати загроза тиску з боку авторитарної контролюючої особи, управлінського персоналу, директора чи партнера; або у випадках, коли стосунки мають сімейний чи особистий характер, це також може зумовити можливість тиску.

Справді, варто не допускати  виникнення стосунків чи інтересів, які можуть негативно вплинути на репутацію професійного бухгалтера, завдати шкоди або загрожувати його доброчесності;

• до професійного бухгалтера можуть звернутися з проханням діяти всупереч технічним та / або професійним стандартам;

• може виникнути проблема, пов’язана з лояльністю професійного бухгалтера стосовно його вищого керівника, з одного боку, і стандартів професійної поведінки, з іншого;

• конфлікт може виникнути в разі опублікування інформації, яка вводить в оману, що може бути вигідно роботодавцеві чи клієнтові та вигідно (або невигідно) для професійного бухгалтера.

Застосовуючи стандарти  етичної поведінки, професійні бухгалтери можуть зіткнутися з проблемою визначення того, що є неетичною поведінкою, або з проблемою розв’язання етичного конфлікту. За наявності серйозних етичних проблем професійні бухгалтери для розв’язання цих конфліктів повинні дотримуватися політики, прийнятої в організації, яка їх найняла. Якщо така політика не допомагає розв’язати проблему, слід розглянути такі варіанти:

• обговорити конфлікт із безпосереднім керівником. Якщо участь безпосереднього керівника не допомагає розв’язати проблему і професійний бухгалтер вирішує звернутися до управлінського персоналу вищого рівня, то безпосереднього керівника слід повідомити про таке рішення. Якщо виявиться, що безпосередній керівник утягнутий у конфлікт, професійний бухгалтер повинен звернутися з цією проблемою до управлінського персоналу вищого рівня.

Якщо безпосереднім керівником професійного бухгалтера є головний виконавчий директор (або особа, яка займає еквівалентну посаду), то наступним рівнем для обговорення проблеми може бути виконавчий комітет, рада директорів, директори, які не є виконавчими, опікуни, управлінський комітет партнерів чи акціонери;

• звернутися за конфіденційними порадами та консультаціями до незалежного консультанта або відповідної професійної організації бухгалтерів, щоб одержати уявлення про можливі заходи;

• якщо етичний конфлікт триває після того, як усі можливості його розв’язання на внутрішніх рівнях вичерпано, професійний бухгалтер у крайньому випадку може не мати іншої альтернативи (у разі серйозних проблем, наприклад шахрайства), як відмовитися від виконання завдання та подати доповідну з інформацією про це відповідному представникові організації.

Крім того, у деяких країнах  місцеві закони, нормативні акти або  професійні стандарти можуть вимагати, щоб про певні серйозні проблеми повідомлялося зовнішньому органові, такому як правоохоронний орган або орган нагляду.

Будь-який професійний бухгалтер, що обіймає вищу посаду, повинен  прагнути, щоб в організації, у якій він працює, було запроваджено політику, спрямовану на розв’язання конфліктів.