Етична поведінка бухгалтера-аналітика

• Контроль. Даний процес також неможливий без участі бухгалтера-аналітика. Після закінчення звітного періоду він становить звіти про виконання бюджету кожним центром відповідальності, в яких наводиться порівняльний аналіз запланованих і досягнутих результатів. При цьому виявляються небажані розбіжності між фактичними і плановими показниками, визначаються причини цього, щоб у подальшій роботі виключити їх вплив. Звіти, підготовлені бухгалтером-аналітиком, з одного боку, дозволяють об'єктивно оцінити діяльність керівників центрів відповідальності, а з іншого - інформують менеджерів і керівництво про те, на яких ділянках не вдалося досягти планових показників.
• Стимулювання. Бюджети і звіти про їх виконання, підготовлені бухгалтером-аналітиком, стимулюють діяльність персоналу підприємства, адже бюджети містять планові показники, які повинні бути досягнуті.

Завдяки професійній діяльності бухгалтера-аналітика на підприємстві налагоджується обмін інформацією  та звітністю між окремими службами. З його допомогою менеджери знайомляться з розробленими для них планами, усвідомлюють які стоять перед ними завдання.

Своєю діяльністю бухгалтер-аналітик створює основу для підвищення ефективності управління підприємством. Таким чином, бухгалтер-аналітик, по-перше, несе відповідальність перед керівництвом за реальність бухгалтерських звітів підрозділів, по-друге, надає допомогу керуючим центрами відповідальності у плануванні та підведенні підсумків їх роботи.

Бухгалтер відіграє значну роль на всіх етапах управління: в процесі  планування діяльності він бере участь у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, надає  інформацію про минулі події та складає  розрахунки щодо можливих наслідків  майбутніх дій.

Крім того, бухгалтер-аналітик сприяє стимулюванню діяльності працівників  підприємства, надаючи допомогу у  визначенні потенційних управлінських  проблем і кола питань, які вимагають  детального розгляду. Він створює  основу для підвищення ефективності здійснення керівниками процесу контролю і регулювання. Проте, аналіз кошторисів і звітів про виконання кошторису можуть викликати серйозні ускладнення в психологічному кліматі колективу і негативно вплинути на процес стимулювання, якщо їх використовують і інтерпретують без достатнього усвідомлення проблеми поведінки, які можуть виникнути на підприємстві.

• Організаційна робота. Визначення елементів організаційної структури є досить суттєвим для ефективного функціонування системи управлінського обліку. Водночас система управлінського обліку представляє собою внутрішню систему звітності для цієї організаційної структури.

Управлінський облік сприяє здійсненню організаційної роботи шляхом створення і удосконалення ефективної системи обміну інформацією та звітності. Наприклад, плани надходять тим менеджерам (керівникам), які будуть відповідати за їх реалізацію, при цьому вони повинні чітко розуміти, які завдання постають перед ними на майбутній бюджетний період. Крім того, інформація, що міститься в кошторисі, може бути корисною для менеджерів (керівників) різних організаційних підрозділів з точки зору організації взаємодії між ними, коли кожен з них знає, в яких умовах буде діяти його партнер (вимоги, які ставляться до нього, його потреби, можливі обмеження).

Бухгалтерські звіти про  використання кошторису надають  менеджеру (керівнику) важливу інформацію, з якої він може зробити висновки про те, наскільки вдало він  здійснює керівництво і які питання  вимагають детального розгляду за допомогою  методу управління по відхиленнях.

 

 

 

 

 

 

 

3. Розподіл обов'язків в бухгалтерії

 

Обов'язки бухгалтерів-аналітиків повинні бути закріплені в посадових  інструкціях. Головний бухгалтер в  структурі управління підприємством здійснює функціональне керівництво, хоча й теоретично, безпосередньо через директора, його рішення про облікові процедури беруть свій початок внизу лінійного ланцюга команд.

Головний бухгалтер - це фінансовий керівник, який звичайно координує діяльність як у сфері фінансового, так і управлінського обліку. До сфери управлінського обліку відноситься планування і контроль, звітність та її аналіз, оцінка і консалтинг. Посадовий рівень і обов'язки головного бухгалтера на різних підприємствах різні. В малих підприємствах його функції мало відрізняються від функцій рахівника, який поєднує факти переважно для складання балансу і звіту про фінансові результати. На великих підприємствах головний бухгалтер є ключовим адміністратором, який допомагає управлінню декількох сотень підрозділів. У більшості фірм статус головного бухгалтера - дещо середнє між двома описаними ситуаціями.

Отже, головний бухгалтер  відіграє подвійну роль в організації. По-перше, він подає вищому апарату  управління повні фінансові звіти  по підрозділах, по-друге - надає допомогу менеджерам в плануванні і контрольних операціях.

Для потреб управлінського обліку в структурі бухгалтерії доцільно виділити:

• відділ підготовки спеціальних даних для прийняття проблемно-орієнтовних рішень;

• відділ поточного планування і контролю, що включає групу аналізу.

Функції цих відділів (наприклад, пояснення розбіжностей між бюджетними і фактичними показниками) звичайно здійснюються досвідченим бухгалтером, який, досягнувши певного досвіду, може пояснити все з точки зору працівників управління.

Управлінський облік пов'язує процес управління з обліковими процесами. Щоб підняти свій статус, бухгалтер повинен правильно зрозуміти потреби керівників і сприяти їх задоволенню так само, як і покращувати техніку облікових розрахунків.

Організація бухгалтерського  управлінського обліку відбувається в три етапи. На першому, методологічному етапі, обирається модель управлінського обліку в залежності від його мети, визначаються об'єкти та методи обліку витрат, елементи методу бухгалтерського обліку, які будуть служити для формування інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень (план рахунків управлінського обліку, склад калькуляційних статей тощо).

На другому, технічному етапі, обираються склад регістрів аналітичного обліку форми внутрішньої звітності, визначаються напрямки руху інформації в середині підприємства.

Третій, організаційний етап передбачає розподіл обов'язків між  працівниками в системі управлінського обліку.

Виробнича структура підприємства відображає склад та структуру цехів, служб, їх потужність, форми побудови та взаємозв'язку на кожному рівні  управління виробництвом. Побудова виробничої структури підприємства обумовлена типом і масштабами виробництва, складністю технологічних процесів, ступенем та видами спеціалізації цехів. Розрізняють два типи виробничих структур: за продуктом і технологічну.

Виробнича структура за продуктом  передбачає створення самостійних  виробничих підрозділів, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продукції.

Виробнича структура, організована за однорідними технологічними операціями, передбачає створення виробничих підрозділів, орієнтованих на виконання спеціальних технологічних операцій на однотипному обладнанні.

Загальними принципами організації  управлінського обліку є наступні:

• задоволення потреб персоналу різних рівнів управління в необхідній для прийняття рішень інформації;

• обґрунтованість по відношенню до кожного виробничого підрозділу, де виникають відносини типу "витрати - обсяг діяльності -прибуток";

• узагальнення інформації за центрами виникнення витрат, відповідальності та рентабельності;

• контроль за обсягами виробництва, власними витратами та прибутком кожного підрозділу базується на. використанні планів та кошторисів.

В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, намітилися наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

• за центрами виникнення витрат;

• за центрами відповідальності за витрати, що виникають;

• за центрами рентабельності.

Центри виникнення витрат - це окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат виробництва  з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання.

В економічній літературі та на практиці розглядаються два підходи до вибору складу витрат, що групуються за місцями їх виникнення:

• прямі та непрямі витрати, пов'язані із роботою даного підрозділу, служби, видом діяльності;

• непрямі витрати, що виникають в даному підрозділі та носять загальний для всіх видів продукції характер і не можуть бути віднесені на окремий вид продукції прямим шляхом.

Прямі витрати обліковують за видами продукції без їх узагальнення за місцями виникнення витрат.

Центр відповідальності — це таке групування витрат, яке дозволяє поєднувати в одному обліковому процесі місця  виникнення витрат: (виробництво, цех, дільницю, бригаду) з відповідальністю їх керівників. :-

Центр рентабельності - різновид центрів  відповідальності, в яких дохід е грошовим виразом виготовленої продукції; витрати - грошовий вираз використаних ресурсів, а прибуток - різниця між доходом та витратами.

Міжнародна практика створила два  основні підходи до структури плану рахунків:

• двокруговий принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового і управлінського обліку;

• інтегрований принцип, за яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

В процесі історичного розвитку сформувались і розвивалися три  основні системи рахунків:

• загальна;
• інтегрована;
• переплетена.

Загальну систему обліку застосовують підприємства сфери' послуг, торгівлі, а також невеликі промислові підприємства, які випускають однорідну продукцію. Ця система базується на періодичному обліку запасів, тобто протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображається їх зміна (відпуск, надходження).

Облік витрат підприємства ведеться за елементами, кількість та склад яких визначається самим підприємством. Доходи обліковуються за їх видами: від реалізації продукції (товарів), інвестицій в цінні папери тощо.

Наприкінці звітного періоду всі  рахунки витрат і доходів закриваються через списання їх сальдо на рахунок "Прибутків та збитків" (в американській  практиці він називається "Зведений рахунок прибутку"), за даними якого  визначається фінансовий результат  діяльності підприємства.

Інтегрована система обліку забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво.

Це досягається через "включення" рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, в результаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів, тобто всі поточні зміни запасів сировини, готової продукції та виробництва відображаються на рахунках відповідних запасів.

В основу відокремлення рахунків для  обліку витрат підприємства в інтегрованій системі обліку покладено функціональну ознаку.

Переплетена система обліку передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один одним.

В системі рахунків виробничого  обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції  та визначається фінансовий результат  основної діяльності підприємства.

В системі рахунків фінансового  обліку відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Взаємозв'язок фінансового та виробничого  обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

В структурі бухгалтерії доцільно виділити відділ підготовки спеціальних  даних для прийняття проблемно-орієнтовних  рішень та відділ поточного планування і контролю, що включає групу аналізу. Функції цих відділів (наприклад, пояснення розбіжностей між бюджетними і фактичними показниками) зазвичайно виконуються досвідченим бухгалтером, який, набувши певного досвіду, може пояснити все з точки зору управлінців.

 

 

 

 

 

 

2. Професійна етика бухгалтерів-аналітиків.

 

1. Упровадження та контроль етичних вимог

 

Завдання підготовки докладних  етичних вимог – це головним чином  завдання професійних організацій кожної відповідної країни, навіть якщо відповідальність за опублікування цих вимог частково або повністю покладено на законодавчий орган цієї країни.