Елементи організації оплати праці

fy">      Значно  гіршими були показники економічної  ефективності виробництва тваринницької  продукції. Високим рівнем збитковості  відзначається м'ясне скотарство і свинарство. Рентабельною залишалося молочне скотарство, хоча тут має місце тенденція до зменшення рівня  прибутковості. Спостерігається значне підвищення ефективності з надання послуг досліджуваним підприємством. Так, у звітному році порівняно із базисним показник ефективності зріс на 201,6 пункта.

      Збитки  від виробництва продукції покриваються за рахунок отримуваних з бюджету дотацій і доплат. Зокрема, у 2008 році підприємство отримало 854 тис. грн. дотацій для підтримки виробництва продукції рослинництва, 3033 тис. грн. дотацій для розвитку тваринництва, 1763 тис. грн. бюджетних дотацій і 146 тис. грн. доплат за рахунок податку на додану вартість для розвитку тваринництва. Завдяки цим коштам кінцевим фінансовий результат діяльності підприємства вимірювався чистим прибутком. 
 
 
 
 

      Таблиця 2.4

      Динаміка  рівня рентабельності основних видів  продукції у

      ТОВ СГП «Ім. Воловікова», % 

 

    Для забезпечення виробничого циклу  досліджуване підприємство здійснює певні  матеріальні та грошові витрати. Так, протягом 2006-2008 років ТОВ СГП «Ім. Воловікова» мав певні витрати на виробництво рослинницької та тваринницької продукції. Збільшення витрат в розрізі видів діяльності пояснюється впливом росту цін на сировину та підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали.  

    Структура витрат на виробництво представлена на рис. 2.1.

    Як видно із діаграми, в структурі витрат на основне виробництво   найбільшу питому вагу займають інші операційні витрати, зокрема в тому числі орендна плата за земельні частки (паї). Проте, протягом досліджуваного періоду їх частка зменшилась на 19 пунктів або на 2427,5 тис.грн. Витрати на оплату праці теж займають значну частку, протягом періоду вони зросли на 1878 тис.грн, проте їх питома вага зменшилась на 2 пункта.  

    Фінансова діяльність підприємства відображає виробничу  діяльність через рух грошових коштів. Основними об’єктами аналізу фінансової діяльності є фінансовий стан, платоспроможність підприємства, фінансові результати його діяльності. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю параметрів, які виражають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Він є синтетичним показником виробничо-господарської діяльності підприємства. Водночас правильне використання фінансових результатів може активізувати виробничо-господарську діяльність, ефективність якої безпосередньо має вплив на рівень платоспроможності підприємства. Платоспроможність визначається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов’язань за платежами. Для здійснення цих операцій необхідні грошові кошти, які підприємство може отримати в результаті переведення у грошову масу найбільш ліквідної частини своїх мобільних засобів або достатній запас грошей у банку і касі.

          2006 рік                     2007 рік

        2008 рік

    Рис. 2.1. Структура витрат на основне виробництво  у ТОВ СГП «Ім. Воловікова»

    У практиці аналізу фінансового стану  виділяють три рівні ліквідності, які визначаються відповідними коефіцієнтами. Найбільш мобільною частиною оборотних засобів є грошові кошти і короткотермінові цінні папери. Ця частина коштів приймається у визначення першого ступеня ліквідності. Такий ступінь платоспроможності визначається коефіцієнтом абсолютної ліквідності, який вимірюється відношенням суми грошових коштів до короткотермінових зобов’язань підприємства за платежами. Цей показник дає відповідь на запитання, яку частину короткотермінових боргів підприємство здатне погасити на дату складання балансу. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності визнається достатнім, якщо воно перевищує 0,2-0,25.

    Час, необхідний для переведення в  грошові кошти різних складових  оборотних засобів, суттєво відрізняється  при ліквідації заборгованості. Ліквідність  засобів, які являють собою дебіторську  заборгованість, залежить від швидкості платіжного документообігу в банку, своєчасного оформлення банківських документів, термінів подання комерційного кредиту окремим покупцям, їх платоспроможності та інших причин.

    Певну аналітичну цінність являє собою  зіставлення із платіжними зобов’язаннями суми грошових коштів, цінних паперів та дебіторської заборгованості, яка характеризується проміжним коефіцієнтом ліквідності. Він показує, чи достатньо вище названої суми мобільних засобів для погашення короткотермінових зобов’язань за платежами. Теоретично виправдані оцінки цього коефіцієнта перебувають у діапазоні 0,7-0,8.

    Виключну  увагу слід приділити загальному коефіцієнту ліквідності, який виступає найбільш узагальнюючим показником платоспроможності і характеризує її третій ступінь. Цей показник визначається відношенням усіх мобільних засобів до короткотермінових зобов’язань за платежами. Теоретично виправдана величина такого коефіцієнта визначена в діапазоні 2,0-2,5. Для оцінки величини і зміни коефіцієнтів платоспроможності СТзОВ ім. І.Франка проведемо розрахунки у табл. 2.5.

    Як  видно із розрахунків таблиці  у досліджуваному господарстві досить високий рівень платоспроможності, про що свідчать розраховані коефіцієнти  загальної, проміжної та абсолютної ліквідності. Навіть беручи до уваги збільшення проміжного коефіцієнта ліквідності, він все ще не досягає рівня теоретично виправданої величини. Зумовлено це тим, що господарство має незначну дебіторську заборгованість за товари, роботи та послуги. Крім того, на кінець 2009 року досліджуване підприємство не мало в розпорядженні коштів, що призвело до низького значення коефіцієнта абсолютної ліквідності.  

    Результатом проведеного дослідження також  є аналіз дебіторської та кредиторської  заборгованості ТОВ СГП «Ім. Воловікова» (табл. 2.6).

    Аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості у досліджуваному господарстві згідно наведених даних таблиці має досить негативні результати. Так, на фоні значного збільшення сум дебіторської та кредиторської заборгованості за досліджуваний період на 14274 тис.грн. та1345 тис.грн. відповідно, станом на кінець 2008 року дебіторська заборгованість перевищує кредиторську в 10,6 раза. В структурі кредиторської заборгованості переважають суми боргів за товари, роботи, послуги, а також суми за розрахунками з бюджетом та одержаних авансів. В структурі дебіторської заборгованості найбільшу питому вагу займає заборгованість за товари, роботи і послуги – 15726 тис.грн. станом на кінець звітного року.

    Таблиця 2.5

    Аналіз  показників платоспроможності

    ТОВ СГП «Ім. Воловікова»

Таблиця 2.6

Аналіз  дебіторської та кредиторської заборгованості в

ТОВ СГП  «Ім. Воловікова», тис. грн.

 
 
 

3. Оцінка елементів організації обліку  розрахунків за виплатами працівникам 

    3.1. Підходи до формування облікової політики в частині обліку розрахунків за виплатами працівникам 

    Метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації  про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

    Облікова  політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форм і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

    Формування  ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв’язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

    В цьому плані облікова політика розробляється в рамках дотримання законодавчо встановлених принципів ведення бухгалтерського обліку (за основу береться П(С)БО), проте в межах певних альтернатив. Менеджерів, в основному цікавляться управлінським обліком. В даному випадку облікова політика може бути розроблена навіть на основі власних методів та принципів обліку, тобто тут спостерігається повна свобода вибору. Таким чином, облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику, де фіксуються основні положення керівника підприємства.

      Із введенням в дію Закону україни "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" для складання фінансової звітності у відповідності до нормативних актів керівництво підприємства повинно формувати облікову політику, тобто сукупність способів ведення бухгалтерського обліку.

      Облікова політика розробляється  на багато років і може змінюватись  лише в тому випадку, якщо: змінюються  статутні вимоги, змінюються вимоги  органу, що затверджує П(С)БО тощо. З цього приводу можемо зауважити,  що в досліджуваному господарстві немає чітко сформованої облікової політики, більше того, документооборот в господарстві не відповідає вимогам часу та не займає належне йому місце. Дане зауваження слід відзначити як недолік, який необхідно найближчим часом ліквідувати.