Економічна суть та класифікація допомоги з тимчасової втрати працездатності

1.3                 Порядок розрахунку допомоги

Оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах:

•      60 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж до п'яти років;

•      80 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж від п'яти до восьми років;

•      100 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж понад вісім років;

•      100 відсотків середньої заробітної плати - особам, віднесені до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Розрахунок суми допомоги з тимчасової непрацездатності здійснюється на підставі середньої зарплати, яка визначається відповідно до Порядку №1266 (Додаток 2).

Для розрахунку суми допомоги необхідно визначити:

                  розрахунковий період,

                  середньоденний (середнього динний заробіток).

Розрахунковий період включає останні 6 календарних місяців (з 1-го по

1-е число), що передують місяцю настання страхового випадку. При цьому з розрахункового періоду виключаються місяці, у яких застрахована особа не працювала з поважних причин* (п. 4 Порядку №1266).

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа відпрацювала:

•          менше 6 календарних місяців – то розрахунковим періодом є повно фактично відпрацьовані календарні місяці з 1-го по 1-е число                              (п. 5 Порядку №1266).

•          менше одного календарного місяця – тоді розрахунковим періодом є календарні дні, відпрацьовані перед днем настання непрацездатності (п. 6 Порядку №1266).

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається шляхом ділення фактично нарахованого за розрахунковий період доходу працівника, з якого були сплачені страхові внески (у межах максимальної величини заробітної плати, з якої утримуються страхові внески), на кількість відпрацьованих у цьому періоді робочих днів (годин) (п. 14 Порядку №1266) з урахуванням таких особливостей:

        якщо частину місяця в розрахунковому періоді застрахована особа не працювала з поважної причини* (п. 14 Порядку №1266) , то виплати, що мають разовий характер ( наприклад премії, матеріальна допомога), враховуються у такому місяці пропорційно відпрацьованому часу  (п. 9 Порядку №1266),

        якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку працівник не мав заробітку з поважної причини, то середньоденний заробіток визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), установленої в момент настання страхового випадку (п. 10 Порядку №1266),

        середньоденний заробіток не повинен перевищувати максимальну суму заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, в останньому місяці розрахункового періоду з розрахунку на один день (п. 14 Порядку №1266). Визначається ця величина шляхом ділення такої максимальної зарплати на норму робочого часу цього місяця.

Сума допомоги визначається шляхом множення середньоденного заробітку на кількість днів, що підлягають оплаті за такою формулою:

Сума допомоги = Рд * Сз, де

Рд – кількість робочих днів, за які виплачується допомога;

Сз – середньоденний заробіток за розрахунковий період.

Допомога  по тимчасовій непрацездатності не видається:

                  особам, які умисно заподіяли шкоди своєму здоров'ю з метою  ухилення від роботи або інших обов'язків;

                  при тимчасовій непрацездатності від захворювання або  травм, спричинених  сп'янінням, а також внаслідок зловживання алкоголем;

                  особам,  тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок  травм,  одержаних при  здійсненні ними злодійства;

                  за час примусового лікування за рішенням суду (крім психічно хворих);

                  за час перебування під арештом і за час судово-медичної експертизи.

РОЗДІЛ 2. 

МЕТОДИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ДОПОМОГИ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

                   2.1   Облік досліджуваного об’єкта відповідно до

                                       інструкції плану рахунків

Облік допомоги з тимчасової втрати працездатності ведеться на рахунку 65, крім цього на рахунку 65 ведеться облік розрахунків за зборами  на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування,  на обов'язкове  соціальне  страхування  на випадок безробіття тощо,  за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства,  страхуванням майна та  за  іншими  розрахунками за страхуванням.

За кредитом рахунку 65  "Розрахунки  за страхуванням" відображаються  нараховані  зобов'язання за страхуванням,  а також одержані від органів страхування кошти,  за дебетом – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Порядок справляння  та використання  зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове  соціальне  страхування  на  випадок безробіття та на інші види страхування  регулюється  чинним законодавством.

Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" має такі субрахунки:

     651 "За пенсійним забезпеченням";

     652 "За соціальним страхуванням";

     653 "За страхуванням на випадок безробіття";

     654 "За індивідуальним страхуванням";

     655 "За страхуванням майна".

На субрахунку 651 "За пенсійним забезпеченням" ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за  збором  на  обов'язкове державне пенсійне страхування.

На субрахунку 652 "За соціальним страхуванням" ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на обов'язкове соціальне страхування.

На субрахунку  653  "За  страхуванням  на випадок безробіття" ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом України за  збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

На субрахунку 654 "За індивідуальним  страхуванням"  ведеться облік  розрахунків  зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства,  за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та по обов'язковому страхуванню, що встановлюється законодавством.

На субрахунку 655 "За страхуванням майна" ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та  майна працівників  підприємства.  Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям.

Аналітичний облік  ведеться за  кожним  видом  зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування (Таблиця 3).

                                                                                                                        Таблиця 3
                                   Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" кореспондує

2.2   Методичні підходи до відображення в обліку об’єкта дослідження

Необхідно з’ясувати, що є базою для обчислення страхових внесків. Відповідно до статті 19 Закону №1593 база для обчислення внесків на соціальне страхування - це:

- для роботодавця – суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, які підлягають обкладанню прибутковим податкам з громадян;

- для найманих працівників – суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

- для осіб, які беруть участь у страхування на добровільних засадах – суми оподаткованого доходу (прибутку).

Законодавством, як і раніше, передбачено, що база для обчислення страхових внесків не повинна перевищувати максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників та доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду (стаття 19 Закону №1533).

Якщо раніше збір сплачувався за ставками 1,5% та 0,5% до об’єкта обчислення збору, то з 25 грудня 2008 року страхові внески встановлено у статті 1 Закону про ставки окремо для кожної категорії платників у таких розмірах. Відобразимо це в Таблиці 4:

Таблиця 4