Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Апреля 2012 в 01:18, курсовая работа
Метою курсового проекту є дослідити та конкретизувати ведення обліку допомоги з тимчасової втрати працездатності.
Завданнями є:
1. дослідити нормативну базу допомоги з тимчасовою втратою працездатності;
2. проаналізувати економічну суть та класифікацію допомоги з тимчасовою втратою працездатності;
3. проаналізувати порядок розрахунку допомоги;
4. дослідити, облік допомоги з тимчасовою втратою працездатності відповідно до інструкції плану рахунків;
5. проаналізувати методичні підходи до відображення допомоги в обліку;
6. дослідити аналітичний облік допомоги в реєстрах бухгалтерського обліку.
Вступ…………………………………………………………………………… 3
Розділ 1. Теоретичні аспекти бухгалтерського обліку допомоги з тимчасової втрати працездатності……………………………………………………………..5
1.1 Нормативне забезпечення обліку виплат……………………………...5
1.2 Економічна суть та класифікація допомоги з тимчасової втрати працездатності…………………………………………………………..11
1.3 Порядок розрахунку допомоги ………………………………………..17
Розділ 2. Методика бухгалтерського обліку допомоги з тимчасової втрати працездатності …………………………………………………………………….21
2.1. Облік допомоги з тимчасової втрати працездатності відповідно до інструкції плану рахунків……………………………………………….21
2.2 Методичні підходи до відображення в обліку допомоги з тимчасової втрати працездатності…………………………………………………...23
2.3 Аналітичний облік допомоги та узагальнення облікових даних в реєстрах бухгалтерського обліку……………………..………………..31
Розділ 3. Пропозиції щодо вдосконалення бухгалтерського обліку допомоги з тимчасової втрати працездатності……………………………………………….35
Висновки…………………………………………………………………………38
Список використаної літератури……………………………………………….40
Додатки…………………………………………………………………………..
1.2 Економічна суть та класифікація
Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку ХХ століття як захисна реакція урядових структур на вимоги робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров’я. І, як прямий наслідок організованих виступів і масових страйків робітників, 2 червня 1903 року введено “Правила о вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев рабочих и служащих, а равно членов их семейств в предприятиях фабрично-заводской, горной и горнозаводской промышленности“. Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.
В 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві" і ряд інших. Були створені так звані лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести неділь робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.
Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалось в єдиному руслі всіх республік Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв’язку з хворобою, пологами і родами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомога здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.
В 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим вже тоді в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячі оздоровчі табори.
Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам
Демократичні перетворення в суспільстві вимагали відповідних змін і в правових відносинах. В Україні на порядок дня життя поставило питання про удосконалення системи соціального страхування. У лютому 1991 року Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову "Про управління соціальним страхуванням в Україні", а в березні того ж року профспілки за участю представників Мінпраці, Мінфіну, Нацбанку України на практиці реалізували положення прийнятої спільної постанови. Так було створено принципово нову структуру – Фонд соціального страхування України. Організаційно Фонд здійснював свою діяльність через створене правління Фонду, до складу якого входила абсолютна більшість представників від профспілкових об’єднань. Правління Фонду розробляло та затверджувало Положення про Фонд та його виконавчі органи.
При створені Фонду ставилась головна мета – забезпечити фінансову самостійність та стабільність системи соціального страхування, використати накопичений досвід і не допустити руйнування механізму реалізації конституційного права громадян на соціальне страхування.
Мета була досягнута. Підтвердженням цього є те, що Фонд соціального страхування України, працюючи в екстремальних умовах, викликаними економічною кризою, стабільно забезпечував всі виплати допомоги по соціальному страхуванню, передбачені діючим законодавством. Йдеться насамперед про виплати допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, на народження дитини, поховання, а також часткову оплату санаторно-курортного лікування та інших форм профілактичного оздоровлення.
18 січня 2001 року Верховною Радою України, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" і визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності правонаступником Фонду соціального страхування України.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону № 2240-ІІІ, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.
За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Фондом надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг (Таблиця 2):
- допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
- допомога по вагітності та пологах;
- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
- забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування.
Управління Фондом здійснюється на паритетній основі представниками від держави, застрахованих осіб і роботодавців.
Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.
Нагляд за діяльністю Фонду здійснює Наглядова рада Фонду, яка діє на громадських засадах.
Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів Фонду.
Згідно Закону №2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності використовує наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, – застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик;
2) застрахована особа – найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники);
3) страхувальник відповідно до цього Закону – це:
а) роботодавець – для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону;
б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону;
4) страховик – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
5) роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який
використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
6) найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи;
7) страховий ризик – це обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення або надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
8) страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом;
9) страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за який сплачено страхові внески;
10) страхові внески – відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
11) страхові кошти – акумульовані страхові внески для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цим Законом.
Згідно Закону отримання громадянином допомоги із соцстраху – це реалізація його права на матеріальне забезпечення і соціальні послуги із загальнообов’язкового соціального страхування.
Таблиця 2
Види матеріального забезпечення
в формі допомоги застрахованим особам:
№ | Вид допомоги, страховий випадок | Правова база, закон, стаття |
1. | Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві | Закон №2240, ст. 34, 35, 37 |
2. | Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві за рахунок коштів підприємства (роботодавця) | Закон №2240, ст. 35, 37 Закон №2213, ст. 2 |
3. | Допомога з тимчасової непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною | Закон №2240, ст. 34, 35, 37 |
4. | Допомога за вагітністю й пологами | Закон №2240, ст. 34, 38, 39, Закон №2811, ст. 7 - 9, Закон №504/96, ст. 17 |
5. | Допомога при народженні дитини | Закон №2240, ст. 34, 40, 41, Закон №2213, ст. 4, |
6. | Допомога на поховання | Закон №2240, ст. 34, 45, 46, Закон №2213, ст. 5 |
Информация о работе Економічна суть та класифікація допомоги з тимчасової втрати працездатності