Економічна суть та класифікація допомоги з тимчасової втрати працездатності

ВСТУП

Підприємницькій діяльності властивий досить високий ступінь ризику виникнення витрат, що не були заплановані. Наслідком виникнення таких витрат може стати зниження рівня прибутковості нижче запланованого або навіть понесення суб'єктом господарювання значних збитків. Щоб уникнути цього, компанії можуть створювати різноманітні види забезпечень майбутніх витрат і платежів. Мета формування такого забезпечення полягає в тому, щоб зарезервувати певну суму, що може виявитися необхідною для погашення можливих зобов'язань, якщо ні суму, ні дату виконання таких зобов'язань неможливо з точністю передбачити. Однак, існують певні обмеження щодо визнання забезпечень в бухгалтерському обліку. До того ж бухгалтеру необхідно знати існуючі механізми формування забезпечень і вміти обрати найкращий.

Предметом нашого дослідження виступає процес обліку майбутніх витрат і платежів. Об’єктом вивчення є економічна суть та відображення на рахунках майбутніх витрат і платежів.

Мета дослідження: дослідження та оцінка існуючих критеріїв визнання та механізмів нарахування забезпечень майбутніх витрат і платежів в бухгалтерському обліку для їх удосконалення.

Завдання дослідження:

1.      Визначити економічну суть, оцінку та класифікацію майбутніх витрат і платежів

2.      Охарактеризувати нормативне забезпечення обліку майбутніх витрат і платежів;

3.      Визначити оцінку майбутніх витрат і платежів в обліку;

4.      Розкрити методику обліку майбутніх витрат і платежів.

5.      Описати аналітичний та синтетичний облік забезпечень;

6.      Визначити первинний облік та документооборот забезпечень;

7.      Дослідити проблеми, які існують при обліку майбутніх витрат і платежів, та шляхи усунення цих проблем.

  Методологічна база спирається на такі методи дослідження, як історіографічний, аналізу, опису, порівняння, моделювання.

Структура курсової роботи відповідає поставленим завданням. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ І. Теоретичні аспекти бухгалтерського обліку майбутніх витрат і платежів.

1.1.       Cуть і види забезпечень

  Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

  Ефект фінансування за рахунок забезпечень проявляється завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування (нарахування) та використання (грошових виплат). Залежно від цього визначають можливий строк використання їх як джерела фінансування. Якщо забезпечення мають короткостроковий характер, однак нарахування здійснюються регулярно (револьверно) і зберігаються стабільні залишки на відповідних рахунках, то їх можна трактувати як довгостроковий капітал.

  Забезпечення можуть відноситися або на рахунок витрат підприємства (у складі інших операційних витрат), або відшкодовуватися за рахунок прибутку. Величина забезпечень визначається на основі прогнозних розрахунків фінансових і бухгалтерських служб підприємства. Розмір забезпечень, які відносяться на валові витрати, лімітується податковим законодавством.

  Забезпечення наступних витрат і платежів можна розглядати як один із інструментів прихованого самофінансування. За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення.

  До основних видів забезпечень, які можуть створюватися на підприємствах, належать такі:

1.2. Забезпечення виплат персоналу

Найтиповішим видом забезпечень, з яким обізнані вітчизняні економісти, є резерв на виплату відпусток. Він створюється з метою рівномірного включення майбутніх витрат на виплату відпусток до витрат звітного періоду (наприклад, місяця). Величина резерву визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і процента, обчисленого як відношення річної прогнозованої суми на оплату відпусток до загального бюджету оплати праці. При безпосередньому нарахуванні відпускних працівникам відповідна сума уже не включається до витрат звітного періоду, а нараховується за рахунок коштів сформованого резерву. Створення резерву відпусток не спричиняє жодних наслідків у податковому обліку. Валові витрати виникають у підприємства безпосередньо в момент нарахування відпускних до виплати (тобто в момент використання зарезервованих сум).

  До забезпечень виплат персоналу належать також інші суми нарахованих у звітному періоді витрат i платежів персоналу, що здійснюватимуться в майбутніх звітних періодах. До таких виплат потрібно віднести витрати на обов’язкові відрахування (збори) для забезпечення виплат на оплату відпусток, зокрема збори на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

  До внутрішніх джерел фінансування належать також створювані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов’язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

1.3. Резерв на додаткове пенсійне забезпечення.

  Хоча законодавством України передбачена можливість реалізації програм додаткового пенсійного забезпечення за рахунок створення внутрішньовиробничих пенсійних фондів, у практиці господарювання вітчизняних підприємств вони ще не набули поширення. Між тим залишки у фондах (які є складовою забезпечень наступних витрат) на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою розглядаються як важливе джерело фінансування.

  Якщо трудовим договором між працівником та працедавцем передбачаються грошові компенсації у разі непрацездатності, інвалідності, смерті чи старості, то протягом активної діяльності працівника нараховуються внески у відповідні фонди. Грошові видатки з цих фондів здійснюються лише з настанням певних обставин (вихід на пенсію, настання страхового випадку тощо), як правило, через багато років. Таким чином, підприємства мають у своєму розпорядженні постійні залишки коштів, які використовуються для покриття потреби в капіталі. Ці кошти можна розглядати як довгостроковий позичковий капітал.

  Особливе значення цьому джерелу фінансування надають на підприємствах Німеччини. У крупних німецьких компаніях залишки на відповідних фондах сягають 15 % валюти балансу і нерідко перевищують величину статутного капіталу. Це пояснюється особливостями німецької пенсійної системи, значну роль в якій відіграють саме підприємства-роботодавці, що, в свою чергу, стимулюється податковим законодавством (частина відрахувань у відповідні фонди виводиться з-під оподаткування). Для порівняння: на українських підприємствах питома вага всіх забезпечень у структурі капіталу становить всього близько 1 % (дані 2000 р.).

1.4. Резерв на виконання гарантійних зобов’язань

  По товарах, на які встановлено гарантійний термін, до обов’язків продавця (виробника) входить виконання гарантійних зобов’язань протягом терміну гарантії. У разі виявлення дефектів або фальсифікації товарів протягом гарантійного терміну експлуатації споживач має право вимагати від продавця (виробника) їх усунення та відшкодування заподіяних збитків. З метою рівномірного віднесення на собівартість продукції витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) підприємство може сформувати резерв на виконання гарантійних зобов’язань. Величина резерву встановлюється, виходячи з рівня гарантійних замін, установленого підприємством на основі прогнозних оцінок. Згідно з податковим законодавством до складу валових витрат платника включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів. При цьому сума, що відноситься на валові витрати, не може перевищувати 10 % сукупної вартості проданих товарів, по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою очікуваних витрат під час і після початку реалізації цього плану. Аналогічно до інших видів забезпечень залишки резерву витрат на реструктуризацію та виконання гарантійних зобов’язань можуть використовуватися як джерела прихованого фінансування підприємств.

Таблиця 1.

Орієнтована оцінка ймовірності наслідків

умовного факту господарської діяльності

  Розглядаючи другий критерій визнання треба відзначити, що в обох стандартах не вказано, за якої конкретно величини ймовірності здійснення платежу необхідно визнавати забезпечення в обліку. Спроба вирішити вказану проблему була зроблена російським вченим Л.В. Сотниковою. Її шкала була взята нами за основу для розробки власної (табл. 1). Крім того, для кожного з ступенів ймовірності здійснення платежу нами були визначені дії бухгалтера в обліку. Так, якщо ризик здійснення платежу є дуже високим (95-100%), то бухгалтеру в обов'язковому порядку необхідно формувати забезпечення, якщо ризик високий (50-95%) - нарахування резерву носить рекомендаційний характер, якщо ймовірність платежу є середньою (5-50%) - керівництво підприємства і головний бухгалтер самостійно приймають рішення про те, доцільно чи ні формувати забезпечення. Якщо орієнтована величина ризику є низькою, то резерв майбутніх витрат і платежів формувати не треба, однак за балансом на рахунку 042 необхідно показувати виникнення непередбаченого зобов'язання. Якщо ймовірність платежу є дуже низькою, тобто меншою за 5%, то бухгалтеру нічого в обліку робити не потрібно.

1.5. Механізм формування забезпечень в обліку

  Розглянемо механізм формування забезпечень в обліку. Він включає в себе такі елементи як частота здійснення відрахувань до резерву, велична нормативу відрахувань, який множиться на фактичну базу для розрахунку величини всього резерву, і період нарахування резерву.  В залежності від характеру й особливостей витрат, для погашення яких нараховується забезпечення, а також строків їх фактичного виникнення механізм формування резерву може бути різний (табл.2). Для витрат, які виникають у підприємства щорічно протягом всього року механізм формування забезпечень є однозначним: нарахування резерву здійс­нюється щомісячно шляхом множення нормативу на фактичну базу, обрану для розрахунку кожного конкретного різновиду забезпечення, протягом всього фінансового року. Яскравими прикладами таких витрат є витрати підприємства, пов'язані із виплатою відпусток працівникам, виплатою винагороди за вислугу років.

Таблиця 2.

Механізми формування забезпечень майбутніх витраті платежів в бухгалтерському обліку