Дебіторська заборгованість

Рахунок 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість» має такі субрахунки:

181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду»;

182 «Довгострокові векселі одержані»;

183 «Інша дебіторська заборгованість».

На субрахунку 181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду» відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені П(С)БО 14 «Оренда».

На субрахунку 182 «Довгострокові векселі одержані» ведеться облік векселів, отриманих для забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.

Субрахунок 183 «Інша дебіторська заборгованість» призначений для обліку іншої довгострокової дебіторської заборгованості – за виданими працівникам довгостроковими позиками тощо.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її погашення.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги виникає  при відвантаженні продукції, товарів, робіт, послуг за умови розрахунку в  майбутньому покупцями. Вона визнається за балансом одночасно з визнанням  доходу від основної операційної діяльності. Для обліку цієї дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», що має такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними  покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;

363 «Розрахунки з учасниками  ПФГ (промислово фінансових груп)».

За дебетом рахунка 36 «Розрахунки  з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних операцій), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію, роботи, послуги.

На субрахунку 362 «Розрахунки  з іноземними покупцями» аналітичний  облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором. Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

Облік розрахунків з різними  дебіторами здійснюють на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами», який включає такі субрахунки:

371 «Розрахунки за виданими авансами» (наданими іншими підприємствами);

372 «Розрахунки з підзвітними  особами»;

373 «Розрахунки за нарахованими  доходами» (нарахованими дивідендами  тощо, що підлягають отриманню);

374 «Розрахунки за претензіями» (які пред'явлені постачальникам, транспортним організаціям, а також  за пред'явленими їм та визнаними  штрафами, пенею, неустойками);

375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» (внаслідок нестач і втрат від псування цінностей, нестач від розкрадання грошових коштів, якщо винуватця не виявлено);

376 «Розрахунки за позиками  членам кредитних спілок» (облік ведеться у кредитних спілках);

377 «Розрахунки з іншими  дебіторами».

Поточна дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією  продукції, яка визнана безнадійною, списується з балансу з безпосереднім  відображенням втрат у складі інших операційних витрат (субрахунок 944  «Сумнівні та безнадійні борги»).

Довгострокова дебіторська  заборгованість, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням  втрат у складі інших витрат (субрахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності») або надзвичайних витрат (рахунок 99 «Надзвичайні витрати») – залежно від причини списання.

Суми списаної безнадійної  дебіторської заборгованості незалежно  від видів обліковуються на позабалансовому  рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість»  протягом не менше трьох років  з дати списання для спостереження  за можливістю її стягнення у випадку  зміни майнового стану боржника.  

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація про дебіторську заборгованість підприємства:

• перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;
• перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості;
• склад і суми статті балансу «Інша дебіторська заборгованість»;
• метод визначення величини резерву сумнівних боргів;
• сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення. 

 Для обліку довгострокової та поточної дебіторської заборгованості використовується Журнал 3 та відомості [16,с.227].

 

2.3Особливості  формування та використання резерву  сумнівних боргів

 

Резерв сумнівних  боргів — це резерв, який створюється з метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він коригує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума не може бути стягнута з дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців, підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості.

Відповідно до інструкції № 291, якою регламентується застосування плану рахунків бухгалтерського  обліку, створення резерву сумнівних боргів передбачається відображати на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». По кредиту рахунку 38 відображається створення резерву сумнівних боргів (кореспонденція з рахунками обліку витрат). По дебету – списання сумнівної заборгованості  в кореспонденції з рахунками дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів в кореспонденції з рахунками обліку доходів.

Аналітичний облік на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» можна  вести за боржниками або по термінах непогашеної дебіторської заборгованості.

Рахунок 38 є регулювальним  до рахунку обліку дебіторської заборгованості (за аналогією до обліку нарахування зносу). Завдяки цьому рахунку можна визначити чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію на дату балансу, згідно з пунктом 7 П(С)БО 10, включається  до підсумку балансу за вирахуванням резерву сумнівних боргів, тобто  за її чистою реалізаційною вартістю.

Пунктом 8 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачено два способи обчислення резерву сумнівних боргів:

• застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
• застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом  застосування абсолютної суми сумнівної  заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

За методом  застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності  може розраховуватися такими способами:

• визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
• класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;
• визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних  боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

При визначенні своєї облікової  політики підприємство самостійно визначає спосіб оцінки резерву сумнівних  боргів. Незалежно від способу  величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку і як визначаються коефіцієнти сумнівності.

Перевага методу створення  резерву виходячи з платоспроможності  окремих дебіторів полягає у  тому, що його розрахунок, як правило, має  високий відсоток ймовірності, бо до уваги береться фінансовий стан кожного підприємства, яке має дебіторську заборгованість. Недоліком можна вважати трудомісткість розрахунку резерву за цим методом (потрібно вникати у кожну прострочену дебіторську заборгованість по конкретному дебітору). 

Створення резерву на основі класифікації простроченої дебіторської заборгованості за термінами її виникнення вимагає від бухгалтера менших затрат часу. Цей метод є менш точним. Який би метод не використовувався на підприємстві, у примітках до фінансової звітності слід наводити прострочену дебіторську заборгованість за термінами її виникнення.

Позитивною рисою  вітчизняного методу є те, що він  узгоджується із податковим обліком. Згідно з ним резерв сумнівних боргів можливо створити, коли:

• заборгованість не забезпечена гарантіями (векселями, заставами, угодами страхування);
• заборгованість не оплачується більше 30 днів з дати, яка обумовлена в угоді;
• підприємство подало заяву в суд про стягнення такої заборгованості.

Висновки про створення  резерву сумнівних боргів робляться  на підставі результатів інвентаризації дебіторської заборгованості, яка була проведена відповідними спеціалістами.

Висновки повинні містити:

• дату і причини виникнення заборгованості;
• термін її погашення за умовами договору;
• підтвердження відсутності гарантій погашення заборгованості;
• дату подання позовної заяви в суд про стягнення заборгованості з дебітора;
• номер і дата платіжного доручення про перерахування мита.

Резерв сумнівних  боргів може не створюватися:

• підприємствами, які здійснюють реалізацію товару за передоплату;
• підприємствами роздрібної торгівлі, що реалізують свої товари за готівку [16,с.232].

У П(С)БО 10 вказано, що підприємство для спостереження за дебіторською заборгованістю може обирати такий період часу, який вважатиме за потрібний. Групування дебіторської заборгованості за термінами її непогашення проводиться на росуд головного бухгалтера.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Удосконалення ведення обліку дебіторської заборгованості підприємства

3.1 Ведення обліку дебіторської заборгованості в зарубіжних країнах

 

В сучасних умовах глобалізації ринків збуту та поширення зовнішньоекономічних зв’язків зростає необхідність забезпечення єдиних підходів до визначення і обліку дебіторської заборгованості суб’єктів господарювання різних країн. Тому вивчення зарубіжного досвіду з цього питання має неабияке значення.

У дослідження методології обліку дебіторської заборгованості в зарубіжних країнах суттєвий вклад зробили відомі вітчизняні вчені І.Д. Бенько, О.С. Бондаренко, Ф.Ф. Бутинець, О.М. Губачова, В.І. Єфіменко, Л.І. Лук’яненко, М.Р. Лучко, В.Є. Новицький та інші.

Західні економісти під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість покупців чи інших контрагентів бізнесу у результаті отримання ними товарів, робіт, послуг на умовах відстрочки платежів. Таке трактування визначає характер її обліку.

МСБО прямо не визначають методи визнання, класифікацію та оцінку дебіторської заборгованості, а тільки дають загальні рекомендації по розкриттю відповідної інформації у фінансових звітах. Так, МСБО 1 "Подання фінансових звітів" рекомендує виділяти у Балансі торговельну та іншу дебіторську заборгованість.

Торговельна (операційна) дебіторська заборгованість виникає в процесі звичайної операційної діяльності компанії за умови продажу товарів чи надання послуг в кредит. Такий кредит називають комерційним кредитом. На відміну від попередньої оплати, ця форма є поширеною у міжнародній практиці. Відповідно до умов договору, клієнт сплачує заборгованість через 15, 30, 45 або 60 і більше днів, що сприяє розвитку торгівлі.

Особлива (неопераційна) дебіторська заборгованість виникає від операцій, не пов'язаних з операційною діяльністю підприємства. До неї відносяться позики та аванси, видані працівникам або філіям компанії, депозити для покриття потенційних збитків, депозити, як гарантія платежу, дивіденди і відсотки до отримання тощо [5, с.193].