Дебіторська заборгованість

• по зобов'язанням, термін позовної давності яких минув;
• прострочена заборгованість, яка залишилась не погашеною в наслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора направлені на примусове стягнення заборгованості майна боржника, не привели до повного відшкодування заборгованості ;
• заборгованість, що залишилась не погашеною в наслідок відсутності майна фізичної або юридичної особи, об'явленої банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;
• яка залишилась непогашеною внаслідок недостатньої кількості грошових коштів, отриманих від продажу на аукціонах майна боржника, яке було передане під заставу як забезпечення вказаної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості;
• заборгованість стягнення якої стало неможливим у зв'язку з діями непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажор), підтверджених в порядку, передбаченому законодавством;
• прострочена дебіторська заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, визнаних в судовому порядку зниклими без вісті, померлими або не дієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, яких позбавлено волі [13].

Сумнівна дебіторська  заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Сумнівні борги завищують  реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визначити можливі витрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.

Величину цих витрат можливо  визначити на основі аналізу даних  підприємства за попередні роки про фактичні втрати від неповернення дебіторської заборгованості. З іншого боку, сума дебіторської заборгованості не є реальною, доки вона не скоригована на величину сумнівних боргів.

Дійсна дебіторська  заборгованість - це заборгованість, яка буде повернута або термін сплати якої ще не настав.

Залежно від імовірності  погашення дебіторську заборгованість розрізняють:

1.     Із ймовірністю  повернення в інтервалі 0,7 –  1,0.

2.     Із ймовірністю  повернення в інтервалі 0,2 –  07.

3.     Із ймовірністю  повернення менше 0,2.

Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється в інтервалі від 0,7 до 1,0 – це заборгованість, що потенційно може бути погашена.

  Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється в інтервалі від 0,2 до 0,7 – це заборгованість, факт погашення якої є сумнівним в зв’язку з важким фінансовим становищем боржників. Даний вид заборгованості відносять до сумнівної заборгованості.

          Дебіторська заборгованість, імовірність  погашення якої оцінюється нижче  0,2  - це заборгованість, що не  може бути погашена. Ця заборгованість  характеризується як безнадійна.

Варто зауважити, що підприємство може самостійно обрати ознаку класифікації. Так, доцільним є поділ дебіторської заборгованості за ступенем дотримання фінансової дисципліни на допустиму та невиправдану (виникає внаслідок недоліків у діяльності підприємства, наприклад, при виявленні недостач, розкрадань товарно-матеріальних цінностей і коштів). Поділ дебіторської заборгованості на ці два види дає можливість простежити порушення фінансово-розрахункової дисципліни і виявити: неякісну роботу контрагента — відсутність коштів у покупця, незадовільну організацію роботи його бухгалтерії; неякісну роботу підприємства-постачальника — порушення договорів поставки.

З метою складання  фінансової звітності дебіторська  заборгованість класифікується за такими ознаками:

- зв'язком з нормальним  операційним циклом (нормальний  операційний цикл — проміжок  часу між придбанням запасів  для здійснення діяльності та  отримання коштів від реалізації  виробленої з них продукції  або товарів і послуг);

- терміном погашення;

- об'єктами, щодо яких  виникли зобов'язання дебіторів;

- своєчасністю оплати  боржником дебіторської заборгованості.

Відповідно до операційного циклу та терміну погашення виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1 Класифікація дебіторської заборгованості

Види дебіторської заборгованості
Поточна дебіторська заборгованість				Довгострокова дебіторська заборгованість
Заборгованість, пов’язана з реалізацією  продукції, товарів, робіт, послуг			Заборгованість,не пов’язана з  реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг
Заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги	Заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги забезпечені векселями		Заборгованість за виданими авансами			Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду
			Заборгованість за розрахунки з  бюджетом
						Заборгованість, забезпечена довгостроковими  векселями
			Заборгованість з нарахованих  доходів
			Заборгованість із внутрішніх розрахунків
			Інша поточна заборгованість			Інша довгострокова заборгованість
Заборгованість, за якою термін оплати ще не настав		Заборгованість не оплачена у встановлений термін			Заборгованість, за якою минув строк  позовної давності

 

Довгострокова дебіторська  заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська  заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю вважається також сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш як один рік, але очікується, що вона буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства.

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникають зобов'язання дебіторів, класифікується як:

• дебіторська заборгованість, пов'язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;
• дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій.
• дебіторську заборгованість, пов'язану з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на;
• дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;
• векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

Поточна дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, представлена в  Балансі у складі оборотних активів  окремими статтями зазначених різновидів.

Дебіторську заборгованість, не пов'язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають:

• дебіторська заборгованість за виданими авансами;
• дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;
• дебіторська заборгованість з нарахованих доходів;
• дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків.

Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі поточної частини довгострокової заборгованості), що не пов'язані з реалізацією  продукції, товарів, робіт, послуг, відображуються у Балансі як окремі статті.

Довгострокова дебіторська  заборгованість представлена:

• заборгованістю за майно, що передано у фінансову оренду;
• заборгованістю, забезпеченою довгостроковими векселями;
• іншою довгостроковою заборгованістю. Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на:
• дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна);
• дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);
• дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності (безнадійна) [17,с.432].

Оцінка дебіторської заборгованості повинна виходити з визначення дебіторської заборгованості як частини майна боржника. Дебіторська заборгованість є майном особливого роду. В результаті продажу дебіторської заборгованості продавець передає покупцю права вимоги для:

• своєчасного погашення дебіторської заборгованості покупця, що виникла по іншій операції, а також запобігання збитків;
• отримання від організації-дебітора вигідних покупцю товарів (послуг);
• встановлення контролю над організацією-дебітором ;
• інших випадків.

При оцінці потрібно враховувати, що покупець з придбанням дебіторської заборгованості, одержує право вимоги пені, штрафу і неустойки, передбачені  договором між боржником і  дебітором. У зв'язку з цим, основним методом оцінки є доходний, а витратний метод і метод порівняльних продажів є допоміжними.

Для оцінки дебіторської заборгованості на підприємстві застосовується декілька видів оцінок:

1. Дисконтована  вартість майбутніх платежів, що  очікуються для погашення цієї заборгованості.

Оцінка за дисконтованою  вартістю майбутніх платежів застосовується орендодавцями для відображення платежів за договорами фінансової оренди. Інакше кажучи, сума таких платежів повинна відображатися в сумі чистих інвестицій в оренду, що дорівнює загальній сумі мінімальних орендних пяатежів і негарантованої ліквідаційної  вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу.

 

2. Чиста реалізаційна  вартість.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. За чистою реалізаційною вартістю поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку балансу. Оцінка за чистою реалізаційною вартістю застосовується для поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги, Значення цієї оцінки полягає в наступному.

Підприємство, відвантажуючи продукцію або товари, виконуючи роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників негайно. Воно змушене йти на певний ризик для того, щоб збільшити обсяг своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний кредит. У таких умовах завжди залишається ймовірність того, що оплата від покупця не надійде. У той же час відповідно до принципу нарахування в момент відвантаження товарів (продукції), виконання робіт або надання послуг підприємство повинне визнати дохід від їх реалізації. У дохід включаються також борги, що, імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необгрунтоване завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

Таким чином, поточна дебіторська  заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги в момент визнання її активом збільшує дохід від  реалізації та оцінюється за первинною  вартістю. Але на дату балансу її сума повинна бути зменшена на величину резерву сумнівних боргів. До підсумку балансу заборгованість включається за чистою реалізаційною вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.

 

 

3. Первісна вартість.

Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів довгострокової і поточної дебіторської заборгованості, які не є заборгованістю за продукцію, товари, роботи чи послуги, або очікуваними  платежами за договорами фінансової оренди. Для цих видів заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.

При здійсненні оцінки дебіторської заборгованості повинні враховуватися  фактори, що впливають на ринкову вартість дебіторської заборгованості:

* умови припинення зобов'язань  - розрахунок грошовими коштами,  цінними емісійними паперами, заліком  стрічних поставок товарів і т.і.;

* терміни розрахунків,  передбачені договорами;

* наявність забезпечення  за відповідним зобов'язанням

* наявність претензій  організації-дебітора по кількості  і якості поставленої йому  продукції;

* фінансовий стан організації-дебітора ;

* інші відомості, враховувані  оцінювачем при здійсненні оцінки, були повідомленими боржником  і організацією-дебітором.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності  активу має визнаватися і відображатися  у звітності в сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку [14].

 

2.2 Облік поточної  і довгострокової дебіторської  заборгованості

 

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують товар в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості по розрахунками з клієнтами. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за розрахунками.    

Облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться на рахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість». За дебетом рахунка 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається виникнення (збільшення) заборгованості, за кредитом – її погашення (зменшення).