Дебіторська заборгованість

План

               Вступ……………………………………………………………………………

Розділ 1. Теоретичні основи дебіторської заборгованості підприємства……………

1.1 Сутність дебіторської  заборгованості як економічної  категорії……...........

1.2 Нормативно-правове регулювання  обліку дебіторської заборгованості....................................................................................................................

Розділ 2. Методика організації та ведення обліку дебіторської заборгованості…................................................................................................................

2.1 Класифікація, визнання та оцінка дебіторської заборгованості……...........

2.2 Облік поточної і  довгострокової дебіторської заборгованості…………….

2.3 Особливості формування  та використання резерву сумнівних  боргів……………………………………………………………………………………...

Розділ 3. Удосконалення ведення обліку дебіторської заборгованості підприємства……………………………………………………………………………..

3.1 Ведення обліку дебіторської заборгованості в зарубіжних країнах………

3.2 Шляхи оптимізації стану  дебіторської заборгованості на  підприємстві………………………………………………………………………...........

         Висновки……………………………………………………………………………

         Список використаної літератури………………………………………………….

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми. Розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується посиленням конкурентної боротьби: швидко зростає номенклатура та обсяги виробництва товарів і послуг, збільшується кількість суб'єктів господарювання, вітчизняні підприємства виходять на міжнародні ринки товарів та послуг, тощо. З метою забезпечення зростання прибутку у цих умовах суб'єкти господарювання використовують різноманітні механізми розширення клієнтської бази і збільшення обсягів реалізації, що у свою чергу призводить до зростання розміру дебіторської заборгованості.

З метою ефективної організації та проведення обліково-аналітичних процедур необхідно вирішити ряд завдань: дослідити економічну сутність дебіторської заборгованості та її виникнення у сучасних умовах господарювання, її класифікацію на основі різних ознак, удосконалення методики обліку заборгованості, здійснення аналізу дебіторської заборгованості, тощо.

Дослідженням цієї проблеми займалися низка українських  учених - Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Сопко  В.В., Нашкерська Г. і зарубіжних авторів  – Є. Брікхем, Бланк І.А., та ін. Багато вчених вважають вирішення даної проблеми одним із важливих завдань фінансової стратегії підприємств. Аналіз останніх публікацій в сфері управління дебіторською заборгованістю свідчить про достатню розробленість даної проблеми. Так, Дубровська С.В. та М.Д. Білик розкривають проблемні питання сутності поняття «дебіторська заборгованість»; Ніколаєнко О. і Лищенко О.Г. приділяють увагу аналізу дебіторської заборгованості; Момот Т. та Савчук В.П. розглядають проблеми управління дебіторською заборгованістю в умовах фінансової кризи. Окремо необхідно виділити зарубіжних вчених, таких як: Стоун Д., Хитчинг К., Дж. Ван Хорн, Зві Боді, Роберт К. Мертон, які також приділяли увагу вирішенню даного питання.

Взагалі питання дебіторської заборгованості є дуже важливими  і актуальним для функціонування будь-якого підприємства, особливо в сучасних українських умовах ведення  бізнесу. Дебіторська заборгованість впливає на економічну діяльність будь-якого підприємства особливим чином: дебіторська заборгованість, яка протягом тривалого часу не повертається (отже, що до неї на підприємстві виникає сумнів, стосовно її повернення) перш за все погіршує фінансовий стан підприємства, тобто відбувається погіршення платоспроможності підприємства, внаслідок недоотримання (недостачі) грошових коштів. Крім усього зазначеного відбувається погіршення оборотності грошових коштів (швидкості обертання коштів). Внаслідок дії цих факторів може збільшуватися кредиторська заборгованість підприємства перед своїми постачальниками (внаслідок недостатньої суми коштів). Погіршення платоспроможності підприємства ставить загрозу, що до банкрутства підприємства, чи у кращому разі, погіршення результатів діяльності (гальмування чи припинення розвитку). Тому це питання є дуже актуальним у наш час.

Метою курсової роботи є розгляд сутності організації обліку дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів.

Об’єктом дослідження є дебіторська заборгованість підприємства.

Предметом дослідження є сутність, класифікація, облік дебіторської заборгованості та облік резерву сумнівних боргів.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку дебіторської заборгованості, спеціалізовані періодичні видання.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи дебіторської заборгованості підприємства

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями, установами та населенням, що обумовлені дією ринку, носять характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини  засновані на використанні грошей в  залежності від їх функцій як коштів обертання і платежу. При цьому  підприємства являються постачальниками  для одних та покупцями для  інших.

За економічним змістом  розрахунки поділяються на дві основні  групи: за товарними операціями (розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи і придбанні матеріальні  цінності та послуги); за нетоварними  операціями (платежі до бюджету, тобто  податок на прибуток тощо, сплата страхових  платежів, отримання бюджетних асигнувань, розрахунки за претензіями, недостачами  і розкраданнях, інших).

У процесі фінансово-господарської  діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує  оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом певного періоду від  моменту відвантаження продукції(надання  послуг, виконання робіт) до моменту  надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Також дебіторська заборгованість виникає при перерахуванні грошей за майбутні поставки цінностей і  послуги, перерахування платежу  зразу за кілька місяців (орендна  плата тощо.), а також в зв’язку  з заборгованістю окремих осіб по нестачах і розкраданням [4, с. 9].

 

 

 

1.1 Обгрунтування поняття „дебіторська заборгованість”

як економічної  категорії

 

Під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, фізичних осіб даної організації (наприклад, заборгованість покупців за придбану продукцію, підзвітних осіб за видані їм під звіт грошові суми). Організації  та особи, що є боржниками даної організації, називаються дебіторами.

Для визначення реальності боргу необхідні підтвердження  дебітора, дані про існування боржника, документальне обґрунтування боргу  і дані про його тривалість. Дебіторська заборгованість, з точки зору її реальності, може бути проаналізована тільки шляхом використання первинних документів і даних аналітичного бухгалтерського обліку.

У П(С)БО  10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату. При цьому дебіторами є всі юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів. Під таке трактування підлягає як заборгованість дебіторів, яка утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена для перепродажу [14].

Ще одним документом, який регламентує відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 13 "Фінансові інструменти". Заборгованість дебіторів, що призначена для перепродажу, створюється підприємством з метою отримання прибутку або у вигляді відсотків, дивідендів, тощо, або ж від короткотермінових змін ціни(суми) такої дебіторської заборгованості. Така заборгованість, згідно п.4 П(С)БО №13 "Фінансові інструменти", є фінансовим активом призначеним для перепродажу і повинна відображатися та оцінюватися в обліку відповідно до цього стандарту [15].

Визначення наведене в  П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" є ширшим, оскільки охоплює усю  заборгованість підприємству, у тому числі і ту, яка по суті є фінансовими  інвестиціями, тобто активами, які  утримуються підприємством з  метою збільшення прибутку.

Таким чином, на основі аналізу  чинних національних стандартів бухгалтерського  обліку можна дійти висновку, що дебіторська заборгованість, за своєю  суттю, є сумою заборгованостей  дебіторів підприємству на певну  дату, що виникає внаслідок надання  коштів, продажу інших активів, робіт  послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним  для продажу.

Підходи  до визначення сутності дебіторської заборгованості

Голов С.Ф. 

Дебіторська заборгованість—фінансовий  актив, що є контрактним правом однієї сторони отримати гроші й узгоджується з відповідним зобов’язанням  сплати іншої сторони [5, с. 207].

Д. Стоун, К. Хітчинг   

Дебіторська заборгованість—це  сума боргів, які винні підприємству юридичні або фізичні особи та які виникли у результаті господарських  взаємовідносин з ними [1, с. 36].

Райзберг  Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. 

Дебиторская задолженность (англ. Accounts receivable (A/R)) — сумма долгов, причитающихся предприятию, фирме, компании со стороны других предприятий, фирм, компаний, а также граждан, являющихся их должниками, дебиторами [1, с. 37].

 

 

Лищенко О.Г.

Дебіторська заборгованість—це  фінансовий актив, який є контрактним  правом отримувати грошові кошти  або цінні папери від іншого підприємства      [5, с. 208].

Момот Т. 

Дебіторська заборгованість—безвідсоткова позика контрагентам [1, с.37].

Крайник О.П., Клепікова З.В.

Дебіторська заборгованість—форма відстрочки платежу—відкритий кредит (неформальна або формальна угода, яка передбачає виконання послуг замовником або реалізації продукції  покупцю з відстрочкою оплати за них. Такий кредит вважається безкоштовним та без чіткого визначення строку [5, с. 208].

Бєлозерцев В.  

Дебіторська заборгованість—грошове вираження результату вимушеної  або заздалегідь запланованої господарсько-економічної  операції кредитного характеру з  контрагентами (юридичними або фізичними  особами), що мала місце у минулому та борг за неї може бути достовірно визначений, узгоджений з контрагентом та сплачений підприємству у майбутньому, а в поточний момент відображений у балансі підприємства як актив [5, с. 210].

Кірейцев  Г.Г. 

Дебіторська заборгованість—це  складова оборотного капіталу, яка  є комплексом вимог до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг [5, с. 210].

      Відповідно міжнародним та національним стандартам бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість (Accounts Receivable) визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Але необхідно відмітити, що термін „дебіторська заборгованість” у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку має суттєві відмінності. Прийнято розрізняти два види дебіторської заборгованості: Accounts Receivable та Receivables.

Accounts Receivable (дебіторська заборгованість, обсяг продажу або дебітори) – суми, що мають надійти від покупців та відображені в бухгалтерських книгах підприємства, але не підтверджені векселями, траттами або акцептами (відкриті балансові рахунки), тобто сукупна сума, що має бути виплачена торговельними боржниками. Така дебіторська заборгованість стає частиною поточних активів, якщо пред’явлені позови погашаються на дату звіту або протягом 12 місяців після звітного періоду відповідно стандартній практиці бухгалтерського обліку.

Receivables (торговельна дебіторська заборгованість) – вимоги до третіх осіб на отримання в майбутньому грошей, товарів, послуг. Дана дебіторська заборгованість включає рахунки на отримання заборгованості від покупців по продажу в розстрочку, заборгованості по векселях на отримання, заборгованість робочих та службовців, заборгованість страхових компаній по усуненню майнових збитків [8].

Професори Гарвардського  університету Зві Боді і Роберт К. Мертон визначають дебіторську заборгованість як «рахунки до отримання», зазначаючи, що це та сума, яку покупці продукції  повинні виплатити підприємству.

Західні економісти часто  приймають поняття «кредитна  політика» та «політика управління дебіторською заборгованістю» як цілісну  категорію. Так наприклад, Дж. Ван  Хорн взагалі розглядає дебіторську  заборгованість як кількісний результат, що виникає у результаті реалізації кредитної політики підприємства, а  Барт Едвардс, у своїй книжці «Кредитний менеджмент» взагалі використовує поняття «дебіторська заборгованість», суто як термін обліку          [1, с. 36].

На думку юристів-науковців, більш коректно для характеристики дебіторської заборгованісті використовувати термін „майнові вимоги”, тобто дебіторська заборгованість – включені до складу майна підприємства його майнові вимоги до інших осіб, що є його боржниками в правовідносинах, які виникають за різних обставин.