Дебіторська заборгованість

xt-align:justify">З юридичного погляду дебіторська заборгованість розглядається як капітал підприємства-кредитора, але не завжди його власний капітал. Лише тоді, коли під час обігу кошти повертаються у володіння підприємства-кредитора, вони або включаються в його власний капітал, або використовуються на погашення кредиторської заборгованості даного підприємства перед своїми кредиторами. Тому дебіторська заборгованість як частина майна підприємства-кредитора відноситься до її активів, які пов’язані  з юридичними правами, в тому числі правом на володіння, і в залежності від джерела виникнення є власним капіталом або залученими коштами інших осіб.

На підставі комплексного підходу з урахуванням економічного та юридичного аспектів в науковій праці Берези С.Л. уточнено поняття „дебіторська заборгованість” – це сума боргів юридичних і фізичних осіб перед підприємством.

З урахуванням того, що у  МСФЗ акцент робиться на контролі за виконанням договірних зобов’язань в своїй  статті Н.Матицина пропонує таке тлумачення категорії дебіторська заборгованість – розмір неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед підприємством після настання встановленого договором строку оплати їх [5, с. 212].

В науковій праці К.С.Сурніної визначено, що дебіторська заборгованість – це частина оборотного капіталу, а також вимоги на його отримання у вигляді готівки, матеріальних та інших ресурсів від господарюючих суб’єктів. Тому найбільш точна її дефініція наступна: „Дебіторська заборгованість – це матеріальні ресурси, що не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена з кругообігу грошових коштів”. Наведене визначення дає уявлення про економічну природу дебіторської заборгованості і визначає її місце в бухгалтерському обліку.

Деякі українські вчені розглядають  дебіторську заборгованість як кошти, вилучені у підприємства, або які  на певний термін знаходяться в інших  осіб. Ми вважаємо таку дефініцію не досить коректною, оскільки вона потребує уточнення. Так, кошти, що вилучені у підприємства, не завжди перетворюються у дебіторську заборгованість.

Отже, як ми бачимо, всі автори розглядають одну і ту саму проблему під різним кутом. На нашу думку, більшість наведених визначень є неповними, не розкривають сутність «дебіторської заборгованості» або розглядають тільки одну з її сторін. Підсумовуючи різні підходи до економічної сутності „дебіторської заборгованості”, необхідно відмітити, що це поняття потребує подальшого вивчення та уточнення, оскільки від цього показника залежить рівень ліквідності  активів та фінансова платоспроможність підприємств.

На підставі проведеного дослідження визначення сутності поняття «дебіторської заборгованості» пропонуємо авторське тлумачення даного терміну, а саме як  показника фінансового стану підприємства, який являє собою суму заборгованості на користь підприємства на певну дату за наданий комерційний та споживчий кредити покупцям, а також авансування постачальників, щодо яких у підприємства з’являється майнове право вимоги оплати боргу. При цьому, такі взаємовідносини мають документальне підтвердження.

Виникнення дебіторської заборгованості є об’єктивним процесом, який зумовлений існуванням ризиків під час проведення взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарської операції. Взагалі ризик—це кількісна міра небезпеки, яка притаманна тому чи іншому виду діяльності. Основним ризиком при виникненні дебіторської заборгованості є  ризик непогашення. Так, В.П. Савчук вважає, що дебіторська заборгованість не погашається з таких причин:

1) клієнт незадоволений  продукцією або послугами фірми  і затримка сплати є найкращим  способом привернути до цього  увагу;

2) у клієнта достатньо  грошових коштів, але складений  ним розклад платежів не співпадає з очікуваннями фірми, тобто бюджети двох контрагентів не узгоджуються;

3) у покупця недостатньо грошових коштів для того, щоб виконати усі зобов’язання.

Чинники, що впливають  на виникнення, списання і відображення в обліку заборгованості:

• умови договору;
• статус контрагентів;
• формування податкового обліку на момент виникнення заборгованості;
• вживання заходів з погашення заборгованості;
• причини списання заборгованості і відображення результатів у податковому обліку.

 

 

1.2 Нормативно-правове  регулювання обліку

дебіторської  заборгованості

 

Досить важливим питанням у розкритті теми обліку дебіторської заборгованості є визначення нормативної  бази, яка регулює порядок та правильність здійснення обліку. Знання та розуміння  нормативних джерел дозволяє приймати вірні та законодавчо обґрунтовані рішення на підприємстві стосовно дебіторської заборгованості.

Дебіторську заборгованість регламентують чинні в Україні  нормативні документи:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти».
5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
6. Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського обліку.

Закон України  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Крім цього в ньому визначено такі поняття, як «зобов'язання». Відповідно до Закону України № 996 від 16.07.99 р. підприємство (організація) самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні засади організації та ведення обліку на підприємстві.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція № 291 про його застосування встановлюють позначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов'язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності. План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації і групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. Згідно Інструкції №291 для обліку зобов'язань призначений клас 5 «Довгострокові зобов'язання» і 6 «Поточні зобов'язання» Плану рахунків, склад яких відповідає структурі довгострокових та поточних зобов'язань.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» регламентується на законодавчому рівні. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Положення про  документальне забезпечення записів  у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків).

Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського  обліку спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі - підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів. Форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них повинна обиратися підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

 

 

 

 

Розділ 2. Методика організації та ведення обліку

дебіторської  заборгованості

2.1 Класифікація, визнання та оцінка дебіторської заборгованості

 

Для організації обліку та аналізу розрахунків з дебіторами важливе місце посідає класифікація дебіторської заборгованості. Від правильної класифікації дебіторської заборгованості, а також від правильно обраних класифікаційних ознак залежатиме не лише порядок її обліку взагалі чи окремого її складника, а й ефективності управління нею.

Питаннями дослідження класифікації дебіторської заборгованості займалися  багато вчених-економістів таких, як: С.Ф.Голов, Л.О.Лігоненко, Н.М.Новікова, Н.М.Малюга, Ф.Ф.Бутинець, Городянська  Л., Гладких Т.В., Матицина Н., Н.М.Лисенко  та інші. Разом з тим, вивчення наукових праць та практика господарської  діяльності, а також аналіз вітчизняної  літератури свідчать про наявність  великої кількості поглядів науковців  відносно класифікації дебіторської заборгованості, у зв’язку з чим існує необхідність виділення єдиної узагальненої схеми  класифікації, що і обумовлює вибір  теми дослідження.

Класифікація дебіторської заборгованості підприємства є дієвим методом дослідження цього складного  економічного та правового явища, що дозволяє з’язувати причини виникнення та існування дебіторської заборгованості, її склад та якість із метою прийняття  правильного рішення щодо процедури  управління дебіторською заборгованістю.

Головне призначення  класифікації дебіторської заборгованості – систематизація інформації щодо стану дебіторської заборгованості та надання допомоги у прийнятті оптимального рішення щодо управління дебіторською заборгованістю.

Дебіторська заборгованість може класифікуватися за різними ознаками (Рис. 2.1). Однак, при наявності різних класифікаційних ознак, дебіторська заборгованість найчастіше класифікується за однією певною ознакою в межах рахунків відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій». Це зумовлено тим, що облік в Україні чітко регламентований, на відміну від країн із ринковою економікою, де рішення про порядок розміщення різних видів дебіторської заборгованості в балансі та ступінь деталізації цих статей приймає фірма, а тому у кожної з них склад і структура дебіторської заборгованості в балансі можуть бути різними.

         За статтями бухгалтерського балансу визначають такі види заборгованості:

1) Дебіторська заборгованість  за товари, роботи, послуги.

2) Дебіторська заборгованість  за розрахунками із бюджетом.

3) Дебіторська заборгованість  за розрахунками за виданими  авансами.

4) Дебіторська заборгованість  за розрахунками з нарахованих  доходів.

5) Дебіторська заборгованість  за розрахунками із внутрішніх  розрахунків.

6) Інша поточна дебіторська  заборгованість.

Важливе значення має класифікація дебіторської заборгованості за контрагентами. Чинним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено поділ дебіторської заборгованості на заборгованість вітчизняних та іноземних постачальників. Однак для правильної оцінки фінансового стану підприємства необхідно здійснювати деталізований аналітичний облік дебіторської заборгованості, що стало можливим при запровадженні комп'ютеризованого обліку. Саме останній дасть змогу правильно оцінити фінансовий стан і стати базою для ефективного управління дебіторською заборгованістю [5,с.96] .

 

Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги  класифікується шляхом групуванням  дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням  коефіцієнта сумнівності для  кожної групи. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Важливим для цілей  управління є класифікація дебіторської заборгованості залежно від платоспроможності дебіторів. За цією характеристикою, відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», вона поділяється на безнадійну, сумнівну та дійсну. Безнадійна дебіторська заборгованість - це дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву. Треба зазначити, що списання безнадійної дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв`зку з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Розглянемо ознаки визнання заборгованості безнадійною наведені в Податковому кодексі України. Відповідно статті 159 безнадійною вважається заборгованість: