Бухгалтерський Баланс : його суть і значення

У додатковій статті «Товари» відображається без суми торгових націнок  вартість залишків товарів, які придбані підприємствами для подальшого продажу.

У додатковій статті «Векселі одержані» відображається заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями. Інформація щодо зазначеної заборгованості включається до підсумку Балансу.

У статті «Дебіторська заборгованість за продукцію товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем, якщо така інформація наводиться в окремій статті), скоригована на резерв сумнівних боргів (нетто).

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами»  відображається сума авансів, наданих  іншим підприємствам, а також  сума авансового внеску з податку  на прибуток у випадках, передбачених законодавством.

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» відображається дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету. Окремо наводиться дебіторська заборгованість з податку на прибуток.

У статті «Інша поточна  дебіторська заборгованість» відображається заборгованість дебіторів, яка не відображена  в окремих статтях щодо розкриття  інформації про дебіторську заборгованість або яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів [4, с. 13].

У статті «Поточні фінансові  інвестиції» відображають фінансові  інвестиції на строк, що не перевищує  один рік, які можуть бути вільно реалізовані  в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів), а також сума довгострокових фінансових інвестицій, які підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Гроші та їх еквіваленти» відображаються готівка в касі підприємства, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути вільно використані для поточних операцій, а також грошові кошти в дорозі, електронні гроші, еквіваленти грошей. У цій статті наводяться кошти в національній або іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати Балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, виключаються зі складу оборотних активів та відображаються як необоротні активи.

У разі відповідності  ознакам суттєвості, окремо може бути наведена у додаткових статтях інформація про готівку та гроші на рахунках в банку. До підсумку Балансу включається загальна сума грошей та їх еквівалентів, інформація про готівку і гроші на рахунках в банку наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

У статті «Інші оборотні активи» відображаються суми оборотних  активів, для відображення яких за ознаками суттєвості неможливо було виділити окрему статтю або які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи».

У статті «Витрати майбутніх періодів» відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

У розділі III «Необоротні  активи, утримувані для продажу, та групи вибуття» відображається вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2003 року №617 [4, с. 14].

 

2.2. Інтерпретація статей пасиву балансу

 

      Пасив балансу – це власний капітал і зобов’язання, тобто, групування господарських  засобів за джерелами утворення. Підсумок активу завжди дорівнює підсумку пасиву Балансу.

У І розділі пасиву Балансу "Власний капітал" відображають власний капітал підприємства, що дорівнює частині активу підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До власного капіталу відносять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Власний капітал є важливим джерелом активів підприємства.

У статті «Додатковий  капітал» відображається емісійний  дохід (сума, на яку вартість продажу  акцій власної емісії перевищує їхню номінальну вартість), вартість безкоштовно отриманих необоротних активів, сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал, накопичені курсові різниці, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу, та інші складові додаткового капіталу.

У разі, якщо інформація про розмір емісійного доходу та накопичених курсових різниць відповідає ознакам суттєвості, вона розкривається у додаткових статтях «Емісійний дохід» та «Накопичені курсові різниці». До підсумку Балансу включається загальна сума додаткового капіталу [4, с.14].

У статті «Резервний капітал» наводиться сума резервів, створених  відповідно до чинного законодавства  або установчих документів за рахунок  нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті «Зареєстрований  капітал» наводиться зафіксована в  установчих документах сума статутного капіталу, іншого зареєстрованого капіталу, а також пайовий капітал у  сумі, яка формується відповідно до законодавства.

У статті «Капітал у дооцінках» наводиться сума дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів.

У статті «Нерозподілений  прибуток (непокритий збиток)» відображається або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Неоплачений капітал» відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної  емісії або часток, викуплених товариством  у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

У II розділі пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання і забезпечення» подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску підприємством облігацій на довгостроковій основі з нарахуванням відсотків. Це зобов'язання, які будуть погашені в строк більше одного року.

У статті «Відстрочені податкові  зобов’язання» наводиться сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в  майбутніх періодах, яка визначається відповідно до П(с)БО 17 «Податок на прибуток».

У статті «Довгострокові кредити банків» наводиться сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка  не є поточним зобов’язанням.

У статті «Інші довгострокові  зобов’язання» наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства, не включена в інші статті, в яких розкривається інформація про довгострокові зобов’язання, зокрема зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки.

 У статті «Довгострокові  забезпечення» відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), розмір яких на дату складання Балансу може бути визначений тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок. У разі, якщо сума довгострокових виплат персоналу може бути визнана суттєвою, така інформація наводиться у додатковій статті «Довгострокові забезпечення витрат персоналу». До підсумку Балансу включається загальна сума довгострокових забезпечень.

 У статті «Цільове  фінансування» наводиться сума залишку коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та з інших джерел, у тому числі коштів, вивільнених від оподаткування у зв’язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств [4, с. 15].

У III розділі пасиву балансу "Поточні зобов’язання і забезпечення" відображають зобов'язання, які будуть погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати Балансу. Це зобов'язання за одержаними кредитами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У статті «Короткострокові кредити банків» відображається сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від  них кредитами.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими  зобов’язаннями» відображається сума довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями, якщо вона наводиться в окремій статті).

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» відображається заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету (включаючи податки з працівників підприємства). У цій статті окремо наводиться поточна кредиторська заборгованість з податку на прибуток.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування» відображається сума заборгованості за відрахуваннями на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування, страхування  майна підприємства та індивідуальне  страхування його працівників.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці» відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи  депоновану заробітну плату.

У статті «Поточні забезпечення»  наводиться сума забезпечень, які планується використати протягом 12 місяців з дати Балансу, для покриття витрат, щодо яких відповідне забезпечення було створено [4, с. 16].

У статті «Доходи майбутніх  періодів» відображаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

У розділі IV «Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами  вибуття» відображаються зобов’язання, що визначаються відповідно до П(с)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу,та припинена діяльність» [4,с.16].

У додатковому розділі V «Чиста вартість активів недержавного пенсійного фонду» недержавні пенсійні фонди наводять різницю між вартістю активів пенсійного фонду на звітну дату та сумою зобов’язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на звітну дату. Інформація щодо зазначеної вартості активів включається до підсумку Балансу.

Для порівняння даних Балансів на початок і кінець року номенклатура статей затвердженого Балансу на початок року повинна бути приведена у відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей у них, встановлених для Балансу на кінець року.

 

2.3. Методика і техніка складання Балансу на підприємстві

 

У порівнянні зі звітними формами Баланс містить найбільшу кількість показників.

Доходи, отримані у звітному періоді, але такі, що належать до наступних  звітних періодів, відображаються в  обліку й звітності окремою статтею  як доходи майбутніх періодів. Ці доходи підлягають зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності тільки із настанням відповідного звітного періоду.

Господарські засоби та джерела їх утворення групуються в Балансі за економічно однорідними групами - статтями Балансу. Кількість статей Балансу не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому, а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей Балансу, погоджуючи її з державною службою статистики України.

Для одержання узагальнених даних про стан та використання господарських засобів їх об'єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей Балансу тісно пов'язані з класифікацією національного майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються на різних статтях Балансу:

перший - за функціональною роллю господарських засобів (актив) та порядком утворення й цільовим призначенням (пасив);

другий - за способом перенесення  вартості засобів виробництва на продукт, у створенні якого вони брали участь, а джерел - за формами утворення та цільовим призначенням;

третій - за цільовим призначенням засобів господарства і джерел їх утворення [7, с. 78].

Групування статей Балансу за першим способом відбувається для отримання даних про обсяг ресурсів підприємства в цілому з виокремлюванням закріплених за сферою виробництва засобів праці, предметів праці; сферою обігу - предметів обігу, коштів, коштів у розрахунках; невиробничою сферою - засобів довгострокового споживання, засобів короткострокового споживання.     Відтак, для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групують статті: основні засоби; виробничі запаси (матеріали, паливо, устаткування, запасні частини); незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію, векселі отримані, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів; матеріальні цінності невиробничої сфери - актив Балансу. 
        За порядком утворення й цільовим призначенням джерел утворення господарських засобів за першим способом групування об'єднують статті: джерела власних коштів (основної діяльності та спеціального (цільового) призначення) – зареєстрований капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал , джерела позичених коштів - довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти, короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, розрахунки з постачальниками, векселі видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами. 
        З метою поліпшення використання даних Балансу в управлінні, посилення аналітичної роботи на підприємстві групування статей Балансу за другим способом здійснюється так, щоб отримати відомості про склад і обсяг основних і оборотних засобів. При цьому основні й оборотні засоби беруться з кожної сфери діяльності підприємства - виробництва, обігу, невиробничої сфери. Це дає змогу на підставі показників складу й обсягу основних засобів уявити загальний стан матеріально-технічної бази підприєства. Нормальні показники оборотних засобів - це необхідна передумова нормального фінансового стану підприємства, який безпосередньо залежить від структури, обсягу й стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, коштів, розрахунків та інших активів [10, c. 99].