Бухгалтерський Баланс : його суть і значення

 

ВСТУП

 

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні» усі підприємства та організації  повинні на основі даних бухгалтерського  обліку складати і подавати фінансову (бухгалтерську) звітність. Ця необхідність зумовлена тим, що користувачі фінансової звітності потребують систематизованої інформації про діяльність підприємства, інвесторами або власниками якого вони є або бажають стати. Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися із постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди тощо.

Користувачі можуть краще оцінювати  здатність підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні  узагальнену та систематизовану  інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства. БалаЩоб забезпечити успіх на ринку, створити належний імідж підприємства, потрібний якісний системний комплексний аналіз усіх показників фінансово-господарської діяльності, який відповідає сучасним вимогам розвитку ринкової економіки. Результати такого аналізу надають можливість виробити рекомендації щодо прийняття правильних управлінських рішень, спрямованих на ліквідацію «вузьких місць», підвищення конкурентоспроможності підприємства. Інформаційною базою для такого аналізу, особливо для потенційних інвесторів, виступає фінансова звітність підприємства.

       Одною з основних форм фінансової звітності є Баланс. Баланс – це не тільки один з елементів методу бухгалтерського обліку та документ бухгалтерської звітності, а й суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, аналізу та контролю як для внутрішніх так і для зовнішніх користувачів.

Вся вищенаведена інформація дає підстави вважати, що дослідження структури та методитики складання Балансу є актуальним питанням на сьогоднішній день.

Метою курсової  роботи є вивчення бухгалтерського Балансу та змін в  ньому під впливом господарських операцій.

Виходячи із мети дослідження основними завданням курсової роботи є:

а) формулювання визначення бухгалтерського Балансу;

б) визначення характеристики Балансу як основної форми фінансової звітності;

в) вивчення структури Балансу;

г) вивчення порядку складання Балансу та змісту його статей;

д) дослідження змін у Балансі під впливом різних типів господарських операцій на підприємстві.

Об’єктом дослідження є бухгалтерський Баланс, а предметом – теоретичні й методичні засади його складання і зміни під впливом господарських операцій.

Курсова робота складається  з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. В першому розділі «Зміст і структура бухгалтерського Балансу» розкривається зміст і структура бухгалтерського Балансу, види Балансів, які використовуються на підприємствах. В другому розділі «Інтерпретація статей Балансу» наведена інтерпретація статей Балансу. В третьому розділі «Господарські операції та їх вплив на Баланс» характеризується вплив господарських операцій на бухгалтерських Баланс.

При написанні курсової роботи використовувалася така інформаційна база: Податковий кодекс України, Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укрїні», праці Т.А. Бурової, Ф.Ф. Бутинця, С.М. Гольцової, А.С. Корнієнко, І.Й. Плікуса, Р.Л. Хом’яка, В.Г. Швеця, а також періодична література та інтернет – ресурси.

 

Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи, такі як аналіз і синтез, історичний і логічний підхід, та часткові методи: визначення, опис, інтерпретація.

Удосконалення бухгалтерського  Балансу та методик розрахунку на його основі окремих аналітичних показників сприятиме однозначному трактуванню інструментів аналізу у рекомендаціях законодавчих органів та економічної літератури, що є необхідною умовою забезпечення адекватності оцінок фінансового стану суб’єктів господарювання. Подальше дослідження проблеми використання бухгалтерського Балансу в аналізі повинно відбуватися в напрямі розробки і використання динамічних моделей фінансового стану підприємства, а також розвитку діагностики на основі моніторингу дотримання цих моделей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ЗМІСТ І СТРУКТУРА  БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ

 

1.1. Бухгалтерський Баланс : його суть і значення

 

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського Балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, Баланс доходів і витрат, касовий план банку, Баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо. Причому використовують балансові узагальнення як статичні, так і динамічні.

Слово "Баланс" (лат. bis — двічі, lans — чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Загальне і широке його використання розпочинається з XIV ст. в Західній Європі, зокрема Італії і Німеччині. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на гербі Міжнародної спілки бухгалтерів.

Баланс – це форма  звітності підприємства, яка складається  з двох частин – активу, де відображаються господарські засоби по їх складу та розміщенню; та пасиву, де відображаються господарські засоби за джерелами утворення та призначення. У Балансі господарські засоби підприємства відображають за складом та розміщенням, а також за джерелами їх утворення та цільовим призначенням у грошовому вираженні на визначену дату [9, с. 69].

Ключовими моментами, що дозволили Балансу переходити на нові щаблі еволюції та ставали початком кожного нового етапу його розвитку, були: на першому етапі − розвиток товарно-грошових і кредитних відносин (до ХІІІ ст.); на другому − поширення подвійного запису в обліковій практиці (ХІІІ - ХV ст.); на третьому етапі − виокремлення підприємств як самостійних суб’єктів господарювання (ХV - поч. ХХ ст.); на четвертому − розвиток промисловості в межах національних економік (поч. ХХ - 70-х рр. ХХ ст.); на п’ятому − поширення транснаціональних компаній (ТНК) і глобалізація суспільства (з 70-х рр. ХХ ст.).

У Стародавньому Світі Баланс використовувався як система показників, що відображала кількісне співвідношення двох елементів або сторін будь-якої діяльності. Такими є традиційні погляди вчених на розвиток бухгалтерської науки у Стародавньому Світі. Проте дослідження деяких російських вчених, що були проведені в останні роки, спростовують цю теорію [19, c. 210]. Так, К.Ю. Циганков стверджує, що подвійна бухгалтерія зародилася у Стародавньому Римі, наслідком її застосування і стало складання бухгалтерського Балансу. Основи подвійної форми ведення бухгалтерського обліку пізніше знайшли своє відображення у Середньовіччі у вигляді венеціанського та флорентійського способів бухгалтерського обліку. К.Ю. Циганков зазначає, що перший варіант був спрощеним і використовував Баланс лише як спосіб перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку через складання пробного Балансу. Другий, флорентійський, був значно складнішим і практично ідентичним до сучасного. Тут Баланс використовувався як одна із форм звітності, на основі якої інтерпретувалися дані бухгалтерського обліку. Однак флорентійський варіант подвійної бухгалтерії до середини ХІХ ст. тримався в таємниці, тому розвиток подвійної бухгалтерії відбувався через удосконалення венеціанського способу обліку.

На другому етапі розвитку бухгалтерського Балансу подвійний характер відображення господарських операцій зумовив використання Балансу як облікової категорії. Поділ рахунків на активні та пасивні став основою формування структури Балансу, який і сьогодні має дві складові − актив і пасив. Проте в цей час баланс не набуває широкого використання в управлінні та виконує значною мірою лише контрольну функцію [15, с. 33].

Економічний підхід до трактування Балансу підтримував і видатний італійський вчений Ф. Беста (1845-1923). Проголошуючи об’єктом обліку не людські взаємовідносини, а вартість цінностей, на які вони спрямовані, Ф. Беста став автором теорії фонду. Фонд, згідно з його теорією, − це загальний обсяг вартостей, вкладених у підприємство, що складається з окремих елементів, кожному з яких відповідає окремий бухгалтерський рахунок. Ф.                            Беста висував такі вимоги до структури Балансу: у його активі відображаються рахунки активів і кредиторів, у пасиві − рахунки власника та фінансових результатів [13, c. 57].

Вершиною розвитку економічного напряму  облікової думки вважаються праці  французьких вчених, зокрема Е.П. Леоте та А. Гільбо (1819-1895). Виходячи з концепцій запропонованої ними теорії, Баланс є наслідком подвійного запису, синтезом рахунків, що не закрилися.

Незважаючи на те, що юридичний  і економічний напрями розвивалися  паралельно, було чимало вчених, які  намагалися синтезувати їх основні  положення. Так, француз Ж. Саварі (1622-1690) об’єднувальною категорією для цих напрямів обрав бухгалтерський Баланс. У своїх працях він доводив необхідність застосування різних підходів до складання Балансу залежно від потреб управління.

На наступному етапі розвитку бухгалтерського Балансу продовжилося формування його особливостей під впливом різних облікових моделей.

Виокремлення облікових  моделей почалося на початку ХХ ст. під впливом деяких факторів, серед  яких такі: ступінь державного впливу на організацію обліку на підприємстві; орієнтація на задоволення інформаційних потреб користувачів інформації, які є основними постачальниками капіталу в країні (банки, держава, акціонери); пріоритетність макро- або мікроінтересів держави; геополітичне положення країни.

За формою Баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського Балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського Балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського Балансу: спочатку показують склад активу, а потім — пасиву.

Мета складання Балансу — надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату     [19, c. 48].

Баланс – це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Як обліковий термін слово «Баланс» має два значення:

а) рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово «Баланс» зберігає близький зв'язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів;

б) таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

в) Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73 ( НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»), дає таке визначення: «Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату» [3].

Особливостями Балансу в Україні є:

а) бухгалтерський Баланс складається за формою встановленою Міністерством фінансів України;

б) у бухгалтерському Балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду;

в) статті Балансу групуються за певною ознакою;

г) не допускається взаємне погашення активів і пасивів Балансу;

д) статті Балансу відображають дані бухгалтерського обліку, відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації;

е) оцінка статей здійснюється відповідно до положень Національних облікових стандартів [12, с. 13].

Бухгалтерський Баланс, забезпечує інформаційні потреби користувачів відносно придбання, продажу і володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки можливості підприємства своєчасного виконувати свої зобов’язання; забезпечення зобов’язань підприємства; інших рішень.

 Інформаційні потреби користувачів  бухгалтерського балансу відображені в табл. 1.1 [14, с. 55].

Таблиця 1.1

Користувачі фінансової звітності  та їхні інформаційні потреби

№	Користувачі	Інформаційні потреби
1	2	3
1	Інвестори	Здатність підприємства сплачувати дивіденди. Прийняття рішень щодо придбання, утримання  або продажу інвестицій
2	Працівники	Стабільність і прибутковість підприємства
3	Банки	Своєчасність повернення позики та отримання відсотків
4	Постачальники та інші кредитори	Своєчасність оплати рахунків
5	Клієнти (замовники)	Можливість отримання необхідних товарів і послуг
6	Уряд	Своєчасність і повнота сплати податків
7	Громадськість	Вплив діяльності підприємства на благополуччя суспільства (зайнятість, екологію тощо)