Бухгалтерський Баланс : його суть і значення

Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, наведеної у фінансових звітах. Можна  виділити чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність та порівнюваність.

Зрозумілість — це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення. Однак з цього не випливає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку. Доречність характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. Іншими словами, інформація вважається доречною, якщо вона здатна вплинути на прийняття рішень користувачами та допомогти їм оцінити минулі, поточні та майбутні події. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Порівнюваність: користувачі повинні мати змогу порівнювати фінансові звіти суб’єктів господарювання за різні періоди для того, щоб визначати тенденції у його фінансовому стані та результатах діяльності., а також мати змогу порівнювати фінансові звіти різних суб’єктів господарювання, щоб оцінити їх відносний фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані [19, c. 37].

Баланс як звітна форма являє собою, особливо в умовах ринкових відносин, важливе джерело для аналізу реального стану фінансово-господарської діяльності підприємства і можливості пошуку ефективного і раціонального використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Вміння читати і аналізувати бухгалтерський Баланс допоможе керівнику підприємства вчасно зорієнтуватись у його господарському та фінансовому становищі і своєчасно вжити заходів, направлених на підвищення ефективності діяльності господарства. Опублікування Балансу дає змогу додатково залучати інвестиції та кошти, особливо в банки, акціонерні товариства і т.п. Дані Балансу використовують ще й для акціонування, корпоратизації, створення та ліквідації підприємств різноманітних організаційно-правових форм, оренди, тощо, а також для експертної діагностики.

       1.2. Види Балансів на підприємстві

Бухгалтерський Баланс – це спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.

Формування бухгалтерського  обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова Балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносили: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

За джерелами складання розрізняли інвентарні, книжні та генеральні Баланси.

Інвентарні Баланси складались тільки на підставі повного опису інвентарю і були його скороченим та спрощеним викладом. Такі Баланси виконувались або за створення нового господарства на певній майновій основі, або за зміни господарством форми власності, або за впровадження в господарстві нової, більш раціональної системи обліку.

Книжні Баланси складались на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких з допомогою інвентаризації не проводилась. Такі Баланси О.П. Рудановський називав пробними, попередніми [20, c. 223].

Генеральний Баланс, що його як виняток заміняли інвентарні та книжні Баланси, був синтезом того й іншого. Він складався за рік і тільки на підставі опису інвентарю та пробного Балансу.

За строками складання Баланси поділялись на вступні, операційні, ліквідаційні.

Вступний Баланс складався на момент створення підприємства і був здебільшого Балансом інвентарним.

Операційні Баланси складались періодично протягом року і охоплювали окремі аспекти (як правило, виробничі) діяльності підприємства.

Ліквідаційний Баланс складався на день початку ліквідації підприємства, припинення ним свого нормального існування. Операційні Баланси, які складалися протягом усього періоду ліквідації, називались ліквідаційними, а останній - завершальним ліквідаційним балансом [14, с. 55].

Залежно від обсягу інформації Баланси поділяли на прості, складні і зведені. У простому Балансі відображали майновий стан (а інколи й динаміку) простого господарства, тобто господарства, в якому немає структурних підрозділів, допоміжних виробництв та допоміжних підприємств із самостійним обліком. У таких господарствах провадиться єдине самостійне рахівництво і єдиний, простий Баланс.

Складного Балансу потребували складні господарства, що мали відділи, філії чи підприємства, які самостійно вели рахівництво і складали прості Баланси. Простих Балансів у цих структурах складалось стільки, скільки було окремих самостійних систем рахівництва. Із простих Балансів в цілому складався складний (зведений) Баланс, який отримували з допомогою механічного постатейного підсумовування даних з простих Балансів і підбиття в особливій колонці загальних підсумків активу і пасиву. У такому Балансі окремі колонки характеризують стан окремих самостійних одиниць господарства, а колонка "Усього" відображає загальний стан господарства в цілому. Якщо окремих одиниць забагато, їх можна згрупувати - "Філії", "Виробничі підприємства" і т. п.

Відтак, статті активу і пасиву Балансу окремо відображали майновий стан підприємства в цілому і майновий стан його структурних підрозділів. У тогочасних Балансах найбільш характерними статтями активу були: майно; товари; матеріали; кошти; цінні папери; паї та акції інших підприємств; підзвітні суми; акції; розрахунки акціонерів за придбані акції; дебіторська заборгованість; векселі; цінності в дорозі; витрати майбутніх років. Статті пасиву Балансу відображали: капітали - основний і амортизаційний; фонди; передплату на акції; розрахунки з кредиторами; векселі видані; суми до з'ясування; доходи майбутніх років.

За змістом Баланси поділялись на сальдові, оборотні, результатні, проміжні, шахові та порівняльні [7. c. 22].

Сальдові Баланси включали тільки сальдо рахунків, що характеризують майновий стан господарства на відповідний момент.

Оборотні Баланси включали, крім сальдо, і обороти за рахунками. Відтак за формою вони були оборотними відомостями за певний період, а за змістом - давали уявлення не тільки про стан господарства, а й певною мірою і про динаміку його господарських оборотів.

Результатний Баланс - це Баланс прибутків і збитків або доходів і витрат господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.

Проміжні Баланси складали тільки за потреби. Це були особливої форми пробні Баланси, які за формою, змістом і структурою наближались до кінцевого балансу.

Шаховий Баланс, що отримав свою назву від своєрідної форми, яка нагадувала шахову дошку, можна називати й динамічним Балансом, бо він відображав як стан господарства на початок і кінець звітного періоду, так і рух майна. При цьому обороти в шаховому Балансі давалися в розрізі кореспондуючих рахунків, що уможливлювало визначення його економічного змісту, оскільки зрозуміло було, звідки надійшла сума на рахунок і на що саме її було витрачено. А тому шаховий Баланс, складений за звітний період після річного звіту, можна вважати і сальдовим, і оборотним, і результатним Балансом.

Шахові Баланси є дуже наочними. Але їх доцільно застосовувати тільки на невеликих підприємствах, бо збільшення кількості використовуваних рахунків бухгалтерського обліку робить ці Баланси громіздкими і незручними для практичної роботи. Порівняльний Баланс мав на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами. Ці порівняння давались в абсолютних і відносних величинах, тобто статті активу й пасиву Балансу показувались у відповідних сумах і відсотках на початок і кінець звітного періоду. Крім шахових, за формою розрізняли ще й Баланси двосторонні та односторонні. Найбільш поширеними були двосторонні Баланси, що в них ліворуч розміщувалися активи, а праворуч - пасиви. Односторонні Баланси відрізнялися від двосторонніх за зовнішнім виглядом - у них пасив розміщувався не поряд з активом, а після нього, під ним. Отже, ця форма Балансу була менш наочною, бо вона ніби приховувала ідею протиставлення активу пасиву, яка характерна для самої природи Балансу. Перелічені види Балансів існують і нині. Всі вони називаються бухгалтерськими, бо складаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Але кожному виду Балансів притаманні специфічні особливості, що безпосередньо пов'язані з джерелами, строками, способами, методами і технікою складання, підпорядкуванням підприємств, використанням даних балансів в управлінні.

Вступний Баланс має виключно внутрішньогосподарське призначення. Він складається на момент створення підприємства, причому підприємства самі вибирають - складати їм вступний Баланс чи ні. Однак досвід свідчить, що для поліпшення інформаційного забезпечення системи управління та контролю за збереженням майна починати виробничу та фінансово-господарську діяльність ліпше, коли є вступний Баланс. На це треба звертати особливу увагу в процесі організації бухгалтерського обліку і звітності, бо дані вступного Балансу мають відповідати даним на початок звітного періоду затвердженого кінцевого балансу.

Кожний сучасний Баланс можна також назвати і порівняльним, бо в ньому всі показники наводяться в абсолютних величинах на початок року і на кінець звітного періоду. Це дає змогу протягом календарного року оцінювати показники Балансу в динаміці, осмислювати їхні зміни [15, с. 64].

Потреба в складанні проміжних Балансів визначається тільки внутрішніми потребами самого підприємства. Підставою для складання таких Балансів можуть бути процеси реструктуризації, реорганізації, ефективнішого використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна, зміцнення фінансового стану підприємства. Характерною особливістю проміжних Балансів є їхній спрощений вигляд: інвентаризації основних і оборотних засобів, нематеріальних активів, розрахунків з дебіторами і кредиторами не проводяться; необхідні обчислення виконуються наближено; записи на розподільних та порівняльних рахунках роблять оперативним способом. Значення Балансу:

1) це основа бухгалтерської звітності  про результати господарської та фінансової діяльності підприємства за певний період;

2) основне джерело інформації  про майновий і фінансовий  стани суб'єктів господарювання;

3) інформаційна база для податкових  органів, кредитних установ і  органів державного управління  майном;

4) інформаційне забезпечення для фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно до отриманого прибутку.

Зміст бухгалтерського Балансу складають такі його характеристики:

        1) повнота охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства;

        2) відображення зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків.

        1.3. Структура бухгалтерського Балансу відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Кожне підприємство повинно здійснювати  фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні  кошти, здійснювати фінансові вкладення тощо [17, с. 123]. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському Балансі.

Саме на основі Балансу визначається фінансовий стан підприємства на визначену дату і робляться висновки про господарську діяльність. Бухгалтерські статті Балансу переважно згруповані в економічно однорідні блоки, але порядок місцезнаходження статей може змінюватися.

При складанні Балансу необхідно керуватись принципом нарахування і відповідності доходів і витрат, який (у відповідності зі ст. 12 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”) передбачає відображення доходів і витрат в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати поступлення чи оплати грошових засобів [2]. При цьому для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненнями для отримання цих доходів.

Завдяки стислій та компактній формі, Баланс є досить зручним документом. Він містить в собі важливі методологічні передумови, що визначають всю методологію бухгалтерського обліку та принцип подвійного запису, який лежить в її основі [15, с. 58].

Форма і склад статей фінансової звітності визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

При складанні фінансових звітів підприємства можуть визначати склад статей, за якими розкривається інформація, а саме можуть не наводити статей, які передбачені у формах фінансової звітності, затверджених національними положеннями (стандартами), у разі, якщо за ними відсутня інформація до розкриття (крім випадків, коли така інформація була в попередньому звітному періоді), а також включати до фінансових звітів додаткові статті у порядку, визначеному Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», у разі якщо стаття відповідає таким критеріям: інформація є суттєвою; оцінка статті може бути достовірно визначена [3].