Автоматизація обліку виробничих запасів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний  університет імені Юрія Кондратюка

 

Факультет менеджменту та бізнесу

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

Курсова робота

 з дисципліни:

"Автоматизація бухгалтерського обліку, АРМ бухгалтера"

на тему:

"Автоматизація обліку виробничих запасів"

Варіант № 19

 

 

 

 

Виконала: студентка

групи 5-ЕОм

Середняк Т.В.

Перевірила:

Пустяк О.В.

 

 

 

 

Полтава 2012 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….….3

РОЗДІЛ 1 Автоматизація обліку виробничих запасів………..…...…4

1.1 Теоретичні основи обліку виробничих запасів…………………………5

1.2 Облік руху  виробничих запасів у програмі «1С:Бухгалтерія»……… 10

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ЗА ТЕМОЮ: «АВТОМАТИЗОВАНА РОЗ-РОБКА КОМП’ЮТЕРНОЇ СИСТЕМИ ОБЛІКУ»………………………………….22

2.1 Сутність комп’ютерної системи обліку, особливості побудови локальної обчислювальної мережі………………………………………….. 22

2.2 Вартість технічного та програмного  забезпечення КСБО……………..25

2.3. Аналіз показників якості  та економічної ефективності  комп’ютеризації бухгалтерського обліку……………………………………………………….30

РОЗДІЛ 3 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ЗА ТЕМОЮ: «ВІДОБРАЖЕННЯ ГОСПО-ДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ В УМОВАХ ПОВНОЇ АВТОМАТИЗАЦІЇ ОБЛІКУ»…32

Висновок………………………………………………………………….………..38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛітературИ……………………………….…….… 40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У ринкових умовах господарювання діяльність підприємств характеризується усе більшим ускладненням структури ресурсів, що зумовлено розширенням масштабів діяльності, ускладненням загальної стратегії підприємства. Основу ефективного функціонування підприємства на ринку створює раціональне використання матеріальних ресурсів. Стрімкі економічні перетворення, політична невизначеність, жорстка конкуренція, обмеженість фінансових, матеріальних, кваліфікованих трудових ресурсів потребують пошуку нових підходів до управління матеріальними ресурсами, центральне місце у структурі яких посідають виробничі запаси.

Тому важливим напрямом підвищення ефективності функціонування суб’єкта господарювання є удосконалення  управління виробничими запасами. Виключну роль у вирішенні цих проблем відіграє подальше удосконалення обліку, аудиту та аналізу виробничих запасів як базових функцій управління.

Метою курсової роботи є поглиблення  знань з дисципліни "Автоматизація бухгалтерського обліку"; формування базових знань і практичних навичок з автоматизації обліку виробничих запасів.

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш Поширеними видами запасів  є сировина та матеріали, незавершене  виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні  речовини тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Автоматизація обліку виробничих запасів

1. Теоретичні основи обліку виробничих запасів

 

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” під запасами розуміють активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує  вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

• сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;
• готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу якщо він більше одного року;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна  група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо.

Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Синтетичний облік наявності і  руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками:

201 «Сировина й матеріали»,

202 «Купівельні напівфабрикати  та комплектуючі вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й тарні матеріали»,

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського  призначення»,

209 «Інші матеріали».

По дебету рахунку 20 «Виробничі запаси»  та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту – витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Виробничі запаси, потрібні для виробничо-господарської  діяльності, підприємства одержують  по-різному: децентралізовано від постачальників на основі договорів; за прямими договорами в порядку децентралізованих закупівель; завдяки попередній заготівлі сільськогосподарської сировини у виробників – колективних або приватних господарств. Частина їх (тара, запасні частини тощо) може виготовлятися у власних допоміжних виробництвах, надходити від ліквідації об’єктів основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Оцінка вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

- ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

- середньозваженій собівартості;

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

За ідентифікованою  собівартістю оцінюються запаси, які  відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством  з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу  заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця.

 Основними документами щодо оприбуткування виробничих запасів є товарно-транспортні накладні, приходні ордери, накладні, приймальні акти тощо.

 На матеріали, що надходять  без супровідних документів (невідфактуровані  поставки), складають акт приймання.  Для оприбуткування матеріалів або виробів власного виробництва і в разі внутрішньої передачі пишуть накладну. Накладною оформляють також здачу на склад відходів виробництва, залишків від ліквідації основних засобів (малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Важливим елементом документального оформлення операцій з обліку матеріалів є облік доручень. Доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей підприємство видає лише власним працівникам.

Документальне оформлення видачі матеріалів зі складу залежить від різних умов: технології й організації виробництва, частоти відпуску; в усіх випадках у документах, які відбивають видачу сировини та матеріалів, має бути зафіксовано, кому, що, скільки, на які потреби відпущено.

 За характером документи  на видачу зі складів сировини та матеріалів поділяють на разові, нагромаджувальні та лімітно-нормативні. Видачу матеріалів зі складів оформляють з допомогою лімітно-забірних карток, вимог, накладних, забірних листків (карток), нагромаджувальних відомостей. Використання лімітно-забірних і забірних карток значно зменшує кількість документів.

Для оформлення вибуття  запасів використовують такі первинні документи:

- накладна, яка є підставою  для списання виробничих запасів  підприємства, що здійснило їх  відпуск;

- лімітно-забірна картка (форма М-9) яка використовуються при виготовленні продукції;

- накладна вимога на  відпуск (внутрішнє переміщення)  матеріалів (форма № М-11), яка застосовується  для оформлення відпуску матеріалів  усередині підприємства.

 Для продажу, реалізації і  безкоштовної передачі матеріальних цінностей за розпорядженням інших організацій складають накладну на відпуск матеріалів на сторону (форми № М-14 або М-15). Останнім часом поширився бездокументний відпуск матеріалів у виробництво. При цьому зберігається принцип лімітування, оскільки в картці зазначають ліміт відпуску та інші дані.

Внутрішнє пересування сировини і  матеріалів зі складу на склад оформляють спеціальною накладною (форми № М-12 однорядкова і М-13 – багаторядкова) або іншими документами галузевого характеру.

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника  підприємства або уповноваженої  ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-10 та № М-11).