Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Марта 2012 в 17:43, курсовая работа
Метою даної роботи є вивчення методики аудиту основних господарських операцій, що пов’язані із зобов’язаннями підприємства.
Для виконання мети даної роботи необхідно виконати наступні завдання, що складають структуру роботи:
– визначити місце і роль аудиту зобов’язань в управлінні господарською діяльністю підприємства.
– визначити сутність та визначення зобов’язань підприємства та їх класифікацію.
– розглянути нормативні документи та інші джерела, що визначають аудит зобов’язань підприємства.
– провести планування аудиту на підприємстві.
– навести методику аудиту зобов’язань підприємства.
– узагальнити результати дослідження і складання аудиторського висновку.
Вступ
1. Теоретичні аспекти аудиту зобов’язань підприємства
1.1. Місце і роль аудиту зобов’язань підприємства в системі управління діяльністю підприємства
1.2. Економічна характеристика зобов’язань підприємства
1.3. Огляд нормативної бази, спеціальної та періодичної літератури із питань аудиту зобов’язань підприємства
2. Планування аудиту зобов’язань підприємства за їх видами
2.1. Ознайомлення з бізнесом клієнта
2.2. Аудиторські процедури отримання доказів та програма аудиту зобов’язань підприємства
2.3. Визначення суттєвості інформації фінансової звітності щодо зобов’язань підприємства
3. Методика аудиту зобов’язань підприємства за їх видами
4. Узагальнення результатів та формування висновку аудиторської перевірки зобов’язань підприємства
Висновок
Список використаних джерел
ДодаткИ
Продовження таблиці 2.1
1 | 2 | 3 | 4 |
| ОСНОВНІ ПРОЦЕДУРИ Кредиторська заборгованість 1. Отримання або складання переліку кредиторської заборгованості по торгових рахівницях на дату складання балансового звіту. – Перевірка канцелярської точності переліку і погодження сальдо з головною бухгалтерською книгою. (Якщо клієнт веде бухгалтерський облік по касовому методу, також перевірка записів в журналі, необхідно для віддзеркалення кредиторської заборгованості). – Вивчення переліку на предмет наявності крупних залишків по дебету і розгляд необхідності підтвердження окремих значущих залишків по дебету під час виконання аудиторських процедур відносно кредиторської заборгованості. якщо залишки по дебету істотні, підготовка поправки в класифікацію. – Вивчення в переліку кредиторської заборгованості зв'язаних сторін – Підготовка відповідного розкриття інформації для фінансової звітності. – З'ясування, чи включені в перелік безпроцентні зобов'язання зі встановленими термінами погашення. Якщо включені, необхідно розглянути можливість зміни класифікації таких термінових зобов'язань як векселі до оплати і визначення, чи повинні зобов'язання бути дисконтовані. Необхідно з’ясувати, чи закладені активи як забезпечення таких зобов'язань. – Проведення пошуку неврахованих зобов'язань на дату завершення збору даних або незадовго до цієї дати: 1) Вивчення архівів необроблених рахунків-фактур і звітів продавців. Якщо товари або послуги були одержані в кінці року або незадовго до закінчення року, необхідно визначити, чи включено зобов'язання в перелік кредиторської заборгованості (або перелік зобов'язань, що нагромадилися). 2) Вивчення журналу грошових виплат на предмет виплат, що здійснювалися після дати складання балансового звіту: необхідно одержати і вивчити супровідні матеріали відносно істотних виплат і визначити, чи були одержані товари або послуги із сплачених рахунків-фактур після закінчення року або до закінчення року. Якщо це так, необхідно встановити, чи було враховано зобов'язання. (Якщо підприємство використовує регістр платіжних документів, необхідно виконати ті ж процедури відносно істотних операцій, підтверджених грошовими документами після дати складання балансового звіту). 3) З’ясування у співробітників по роботі з клієнтами, чи відомо їм про додаткові джерела необроблених рахунків-фактур, невідображених зобов'язань або умовних подій. (Додаткові процедури для виявлення зобов'язань і умовних подій див. в окремій генеральній програмі). |
|
|
Продовження таблиці 2.1
1 | 2 | 3 | 4 |
| 4) Відстеження інформації про приймання, одержану під час нагляду запасів, по бухгалтерській звітності, відзначаючи, чи відображено зобов'язання по товарах у відповідному звітному періоді.
|
|
|
| Нараховані інші зобов'язання |
|
|
В | – Вивчення пробного балансу і визначення рахунів нарахування і рахунків інших зобов'язань, які вимагають додаткової перевірки. – Визначення основи і методу нарахувань. – Перевірка обґрунтованості нарахувань шляхом перерахунку суми, прогнозу суми або вивчення подальших платежів. – В загальній програмі описується додаткове тестування зобов'язань і умовних зобов'язань, а також інформація, надана юрисконсультом.
|
|
|
[В] | 3. Визначення, чи повинен відображатися накопичений збиток за зобов'язаннями, пов'язаними з порушенням екологічного законодавства |
|
|
* | 4. Зв'язка результатів пошуку неврахованих зобов'язань з накопиченими залишками |
|
|
[В] | 5. Вивчення рахунків витрат в пробному балансі і порівняння їх залишків із залишками попереднього року. Вивчення незвичайних відхилень, які можуть указувати на невідображене накопичення. (Ця робота повинна виконуватися у зв'язку з аудитом рахунків доходів/витрат). |
|
|
А, В | 6. Узагальнення в робочих документах інформації, необхідної для обов'язкового розкриття інформації для фінансової звітності. 7. Розгляд необхідності вживання однієї або більш додаткових процедур. Рішення про проведення додаткових процедур повинне ґрунтуватися на тому, чи міняє інформація або спотворення, знайдені в результаті перевірок по суті або одержані з інших джерел в ході аудиту, ваша думка про необхідність більш глибокого розуміння контролю, оціненого рівня ризику істотних спотворень (включаючи ризик істотного спотворення унаслідок обману), і на оцінці того, чи достатні були основні процедури для виконання задач аудиту. Для документування додаткових процедур необхідно прикласти листи програми аудиту.
|
|
|
Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта [19].
2.3. Визначення суттєвості інформації фінансової звітності щодо зобов’язань підприємства
Розглянемо питання щодо визначення суттєвості інформації фінансової звітності, яка відноситься до перевірки зобов’язань підприємства.
Поняття «суттєвість» аудиту є дуже важливим. Аудитори не повинні звертати увагу на несуттєві моменти — це один із принципів аудиту.
Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або викривлення може істотно вплинути на достовірність фінансової звітності, на прийнятті рішення. Аудитор має самостійно вирішувати, з якого моменту помилка, викривлення, порушення законів стали суттєвими для фінансової звітності. Це рішення приймається аудитором на дослідницькій стадії аудиту. Встановлений плановий рівень суттєвості аудитор використовує як для суцільних, так і для вибіркових досліджень. Аудитор повинен аналізувати суттєвість відповідно до міжнародного стандарту аудиту «Суттєвість та її зв'язок з ризиком аудиторської перевірки», розглядаючи при цьому такі питання [19, c. 63]:
1. Взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки. Залежно від стану обліково-аналітичної роботи системи внутрішнього контролю аудитор зобов'язаний вибрати такі процедури аудиторської перевірки, від яких можна очікувати скорочення розміру ризику аудиту до сприятливого рівня. Існує взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим суттєвіше здійснюється перевірка, тим нижчим є ступінь ризику аудиту, і навпаки.
2. Суттєвість і ризик аудиторської перевірки за оцінки аудиторських доказів. Оцінка аудитором суттєвості і ризику на різних стадіях аудиту можуть відрізнятися через зміну обставин або відомостей аудитора під час проведення перевірки. У зв'язку із цим оцінка суттєвості і ризику аудиторської перевірки може переглядатися з метою зниження ймовірності непомічених помилок під час аудиту.
3. Оцінювання впливу помилок. Аудитор зобов'язаний визначити суттєвість помилок фінансової звітності. Якщо він вважає їх суттєвими, то повинен продовжити процедури перевірки з метою зниження аудиторського ризику. Аудитор може також запропонувати клієнтові внести виправлення до фінансової звітності підприємств. Залежно від суттєвості помилок, їх впливу на адекватність фінансової звітності підприємства аудитор приймає рішення про складання того чи іншого аудиторського висновку.
Таким чином, стосовно дій аудитора із перевірки фінансової звітності, що несе інформацію про зобов’язання підприємства, мають значення наступні моменти:
1. Визначення порядку проведення аудиту зобов’язання підприємства – від первинного документу до звітності чи навпаки.
2. Визначення масштабів перевірки. Таке визначення проводиться:
– для всіх видів документів однаково;
– для різних видів документації диференційовано.
3. Визначення ступеню вибірковості перевірки.
Щодо ступеня вибірковості перевірки, то можна сказати, що цей процес прямо впливає на суттєвість результатів аудиту – чим менше присутній елемент вибірковості при перевірці, тим вищим є рівень суттєвості перевірки.
3. Методика аудиту зобов’язань підприємства за їх видами
Розглянемо твердження фінансової звітності, що мають бути перевірені при аудиті зобов’язань підприємства. Основними такими твердженнями є, безперечно, питання відповідності статей фінансової звітності підприємства реєстрам обліку і залишкам по рахункам. Схема відповідності положень фінансової звітності при аудиті зобов’язань підприємства за їх видами відображена на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Схема поглибленої перевірки даних фінансової звітності, що стосуються зобов’язань підприємства
Згідно рисунка 3.1, схема перевірки фінансової звітності із метою аналізу правильності відображення інформації про зобов’язання підприємства, включає в себе два основних етапи – звіряння значень статей фінансової звітності із Головною книгою і звіряння із залишками по рахунках.
Аудиторська перевірка починається із процесу інвентаризації зобов’язань підприємства. При інвентаризації зобов’язань інвентаризаційна комісія на підставі бухгалтерських документів перевіряє залишки сум, які знаходяться на відповідних рахунках. Потім визначається строк сплати заборгованості по рахунках кредиторів і встановлюються особи, винні у недотриманні платіжної дисципліни і невиконання строків позовної давності.
Аудитор перевіряє, чи дотримано порядок, за яким кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати кредит, а позичальник – використати, сплатити борг і повернути його.
Під час аудиту довгострокових позик і векселів аудитор керується П(С)БО 11 «Зобов'язання». Аудитору слід врахувати, що до довгострокових зобов'язань належать:
– довгострокові кредити банків;
– інші довгострокові фінансові зобов'язання;
– відстрочені податкові зобов'язання;
– інші довгострокові зобов'язання.
Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як довгострокове, якщо первісний термін погашення був більшим ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.
Зобов'язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:
– позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника;
– не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Аудитор з'ясовує, чи довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю, яка залежить від умов та виду зобов'язання.
За кредитом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одержаних позик, за дебетом – їх погашення.
Аудитор з'ясовує, чи дотримано умов кредитної угоди:
– чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;
– чи своєчасно погашаються отримані позики.
Під час перевірки зобов'язань за векселями слід встановити, чи дотримано чітко встановленої форми векселя, оскільки інакше останній втрачає вексельну силу. Тобто, якщо у векселі немає якого-небудь з обов'язкових реквізитів (найменування, строк платежу, місце здійснення платежу, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений, дата і місце складання векселя, підпис працівника, який видає вексель), аудитор з'ясовує причину і винних осіб, оскільки відсутність хоч б одного з реквізитів робить вексель недійсним.
Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення обліку і використання одержаних векселів слід з'ясувати своєчасність розрахунків за відвантажені товари чи надані послуги і правильність кореспонденції рахунків при цьому. Аудитору слід також врахувати, що погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображається на дебеті рахунка 51 «Довгострокові векселі видані» і кредиті рахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».
Оперативний контроль за виплатами з одержаних і виданих векселів ведеться за допомогою картотеки, впорядкованої за строками погашення заборгованості.