Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Марта 2012 в 17:43, курсовая работа
Метою даної роботи є вивчення методики аудиту основних господарських операцій, що пов’язані із зобов’язаннями підприємства.
Для виконання мети даної роботи необхідно виконати наступні завдання, що складають структуру роботи:
– визначити місце і роль аудиту зобов’язань в управлінні господарською діяльністю підприємства.
– визначити сутність та визначення зобов’язань підприємства та їх класифікацію.
– розглянути нормативні документи та інші джерела, що визначають аудит зобов’язань підприємства.
– провести планування аудиту на підприємстві.
– навести методику аудиту зобов’язань підприємства.
– узагальнити результати дослідження і складання аудиторського висновку.
Вступ
1. Теоретичні аспекти аудиту зобов’язань підприємства
1.1. Місце і роль аудиту зобов’язань підприємства в системі управління діяльністю підприємства
1.2. Економічна характеристика зобов’язань підприємства
1.3. Огляд нормативної бази, спеціальної та періодичної літератури із питань аудиту зобов’язань підприємства
2. Планування аудиту зобов’язань підприємства за їх видами
2.1. Ознайомлення з бізнесом клієнта
2.2. Аудиторські процедури отримання доказів та програма аудиту зобов’язань підприємства
2.3. Визначення суттєвості інформації фінансової звітності щодо зобов’язань підприємства
3. Методика аудиту зобов’язань підприємства за їх видами
4. Узагальнення результатів та формування висновку аудиторської перевірки зобов’язань підприємства
Висновок
Список використаних джерел
ДодаткИ
В спеціальній літературі досить докладно та широко викладенні питання бухгалтерського обліку та аудиту зобов’язань підприємства. Але в період формування нового податкового законодавства більшість цих підручників стануть «застарілими» вже через кілька місяців, тому в даній роботі були використані періодичні видання, які відповідають податковому законодавству сьогодення.
2. Планування аудиту зобов’язань підприємства
за їх видами
2.1. Ознайомлення з бізнесом клієнта
Аудиторські послуги, що надаються підприємствам, здійснюються на договірних засадах. Пошук клієнтів аудиторською фірмою здійснюється на конкурентній основі, виходячи з якості та вартості наданих послуг. При виборі клієнта необхідно враховувати особливості організаційно-правових форм господарювання, сферу діяльності тощо.
Підставою для надання аудиторських послуг є договір, який укладається між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.
Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов’язків, умов їх виконання та меж відповідальності, у договорі необхідно максимально чітко обумовити всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з його укладанням.
Перед укладанням договору з новим клієнтом аудитору необхідно вивчити такі питання:
– чи існують професійні причини, через які недоцільно надавати послуги цьому клієнту;
– які конкретно послуги повинні бути надані клієнту;
– чи можуть бути повністю дотримані нормативи аудиту або інші релевантні вимоги в разі надання таких послуг.
Аудитори повинні враховувати репутацію потенційного клієнта та його керівництва. Нормативи контролю якості потребують від аудиторських фірм встановлення політики і процедур, що забезпечують мінімізацію ймовірності задоволення та збереження клієнта, керівництво якого не є чесним.
Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Клієнт (замовник) звертається за допомогою листа-пропозиції до аудиторської фірми з проханням надати даному суб’єкту підприємництва аудиторські послуги, в якому зазначається мета та завдання аудиту, бажаний масштаб перевірки тощо. Лист-зобов’язання аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням і масштабом аудиту й може містити положення, які стосуються межі відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-зобов’язання може передувати етап обстеження об’єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.
Після обміну листами та на їх підставі складається договір на проведення аудиту. Листи можуть бути невід’ємною складовою договору або додатком до нього, якщо це буде обумовлено умовами договору.
Процес ознайомлення починається після укладення договору, в якому вказується обсяг робіт, що їх мають виконати аудитори.
На стадії попереднього планування аудитором вивчається наявна та доступна йому інформація про підприємство-замовника, погоджуються з керівництвом клієнта основні організаційні питання з аудиту, формується робоча бригада для його проведення [19, c. 45].
Для цього використовуються матеріали, що зберігаються в постійному архіві аудиторської фірми, інформація, отримана від інших аудиторських фірм. Для роз'яснення спірних питань можливий виїзд до клієнта, при попередньому узгодженні з ним переліку питань, які підлягають обговоренню.
У процесі попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням і розвитком підприємства, його організаційно-управлінською структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку, системою внутрішнього контролю тощо.
Основними джерелами інформації для здійснення перевірки операцій із зобов’язаннями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (договори купівлі продажу, накладні, рахунки – фактури, рахунки, акти приймання робіт, послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні; зовнішньоекономічні договори купівлі продажу, вантажні, митні декларації, приймальні акти, акти експертизи торговельно-промислової палати, комерційні документи (рахунки фактури, invoiсe, що підтверджують митну вартість товару); транспортні накладні (CMR, залізничні накладні, авіа накладні, консоменти, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи); довідки бухгалтерії про наявність курсових різниць при перераховуванні заборгованості тощо.
При перевірці розрахунків за податками і платежами джерелами інформації виступають такі первинні документи як розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення.
Джерелами інформації для проведення перевірки операцій по рахунках з оплати праці є: накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення), листи з обліку кадрів, особові картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, складська документація щодо оприбуткування продукції, акти приймання виконаних робіт, маршрутні листи, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, видаткові касові ордери, відрядні довідки, розрахунки бухгалтерії, відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати, регістри обліку.
Джерелами інформації стосовно розрахунків за страхуванням виступають такі первинні документи: розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахункові платіжні відомості, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, платіжні доручення тощо.
Основними первинними документами якими користується аудитор для одержання необхідної інформації при перевірці розрахунків з учасниками є статут, установчий договір, накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, довідки та розрахунки бухгалтерії та інші первинні документи.
При перевірці розрахунків підприємства з іншими операціями джерелом інформації для аудитора виступають накладні, податкові накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, претензії, виписки банку, рахунки-фактури, розрахунки бухгалтерії тощо.
Також основним джерелом інформації для аудитора при перевірці зобов’язань підприємства є облікові регістри (таб. 3.2) та фінансова звітність підприємства.
У результаті попереднього планування аудитор отримує інформацію про:
– зовнішні фактори, які впливають на господарську діяльність підприємства (економічна ситуація та галузеві особливості);
– внутрішні фактори, що впливають на господарську діяльність підприємства, пов'язані з його індивідуальними особливостями.
Зібрана аудитором інформація про діяльність господарюючого суб'єкта дозволяє йому визначити коло проблем, для вирішення яких необхідно залучити сторонніх спеціалістів [19, c. 47].
Можливість та необхідність залучення сторонніх спеціалістів визначаються наявністю наступних факторів:
– характер та складність питань, які підлягають експертному дослідженню;
– суттєвість питань для загальної оцінки бухгалтерської звітності господарюючого суб'єкта;
– можливість отримання необхідних відомостей шляхом застосування альтернативних прийомів.
Якщо дотримуються умови, що свідчать про необхідність залучення експертів, аудитор повинен чітко поставити завдання, визначити вид роботи, що буде здійснюватись спеціалістом.
У випадку прийняття рішення про необхідність залучення стороннього спеціаліста (експерта) аудитор повинен отримати на це згоду керівництва господарюючого суб'єкта, на якому проводиться перевірка.
Якщо керівництво відмовляється дати таку згоду, в той час як аудитор вважає, що думка експерта з того чи іншого питання повинна бути неодмінно отримана, тоді за підсумками аудиту може бути виданий умовно-позитивний чи негативний висновок або оформлена відмова про висловлення думки.
В ході спілкування з експертом аудитор детально обговорює та узгоджує з ним питання зв'язку та координації, в тому числі домовляється про порядок взаємного інформування щодо проблем, які можуть виникнути в процесі роботи.
Робота експерта при проведенні аудиту використовується на основі договору платного надання послуг, який укладається між господарюючим суб'єктом, на якому проводиться аудит, та експертом або аудиторською фірмою та експертом.
Результати роботи експерта повинні бути оформлені письмово у вигляді висновку із зазначенням найменування господарюючого суб'єкта, об'єкта та проведеної роботи, її обсягу і меж відповідальності експерта, використаних нормативно-довідкових матеріалів, методів роботи, що застосовувались, наданих експертом пропозицій, будь-яких невирішених суттєвих сумнівів, пов'язаних з проведеною роботою, результатів проведеної роботи. Висновок підписується експертом, скріплюється печаткою.
Він додається до робочої документації аудитора та може бути використаний в якості аудиторських підтверджень. При цьому висновок повинен бути достатньо повним і детальним, щоб досвідчений аудитор міг, ознайомившись з ним, отримати повне уявлення про проведену експертом роботу [19, c. 48].
При застосуванні підприємством системи комп'ютерної обробки даних аудитор повинен узгодити з керівником господарюючого суб'єкта наступні питання:
– можливість залучення експерта з метою вивчення комп'ютерної системи підприємства;
– характер виконання прийомів і способів перевірки з використанням системи комп'ютерної обробки даних (виведення на дисплей або роздрукування документів, підготовлених в середовищі комп'ютерної обробки даних клієнта).
Створений безпосередньо перед проведенням перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто за якими напрямами і з якою інтенсивністю буде проводитись перевірка. Для кращого огляду і раціональної постановки завдань можуть використовуватись графіки, діаграми і комп'ютерні системи. Програма аудиторської перевірки необхідна для найбільш ефективного розподілу роботи всередині аудиторської групи і для контролю за ходом аудиторської перевірки з боку керівництва аудиторської фірми.
2.2. Аудиторські процедури отримання доказів та програма аудиту зобов’язань підприємства
Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначити форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.
У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального планування аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включаються також перелік об’єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур – координує роботу помічників підприємства, визначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтуванні аудиторського звіту керівництву клієнта.
Таблиця 2.1
ПРОГРАМА АУДИТУ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ І ІНШИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Цілі аудиту | Аудиторські процедури до розгляду | Не прим. виконавець | Індекс робочого документа |
1 | 2 | 3 | 4 |
| ЯКІСНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО ЗВІТУ Існування або наявність Повнота Права і обов'язку Оцінка або вимірювання Уявлення і розкриття
МЕТИ АУДИТУ А. Кредиторська заборгованість є повним представленням дозволених поточних зобов'язань, що виникли в результаті покупки товарів і послуг. Кредиторська заборгованість належним чином класифікована як короткострокові зобов'язання, а також розкрита інформація про кредиторську заборгованість зв'язаних сторін, кредиторську заборгованість зі встановленими термінами погашення і активи, закладені як забезпечення по сальдо кредиторської заборгованості (якісні аспекти 1, 2, 3, 4 і 5). В. Накопичені і інші зобов'язання є повним представленням неоплачених витрат і витрат, по яких в поточному періоді була одержана вигода, і такі залишки послідовно розраховані, класифіковані і описані (якісні аспекти 1, 2, 3, 4 і 5).
ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ КОДИ Букви, передуючі кожній вище переліченій меті аудиту, тобто А, В, служать ідентифікаційними кодами. Ці коди указуються в лівій колонці із заголовком «Задачі аудиту», коли в результаті використовування процедури виконується мета. Якщо код вказаний в дужках, напр. [А], [В] і т.д., аудиторська процедура сприяє виконанню задачі лише побічно. Якщо процедурі передує знак *, вона є попередньою або подальшою мірою, яка не виконує мети.
|
|
|