Аудит поточних зобовязань

При перевірці організації  табельного обліку основну увагу  необхідно зосередити на перевірці організації контролю за виходом на роботу працівників, організацію обліку відпрацьованого часу, так як допущені в ньому помилки чи перекручення призводять до переплати, необґрунтованого витрачання фонду оплати праці.

Разом з тим, дані табелю необхідно порівняти з розрахунково-платіжними відомостями, щоб переконатись у включенні до них тільки тих осіб, які зазначені в табелях.

Необхідно встанови, якими  первинними документами на підприємстві оформлюються операції, пов’язані  з оплатою праці. Встановлюються повнота і правильність наведених в них реквізитів. При цьому наявність відповідних підписів, відсутність підчисток, помарок і необумовлених виправлень свідчить про неналежну організацію обліку і контролю операцій з нарахування і виплати заробітної плати.

Перевіряючи табелі обліку робочого часу, наряди, журнали обліку виконаних робіт та інших первинних  документів з нарахування і виплати  заробітної плати необхідно звернути увагу на факти нарахування коштів з оплати праці на вигаданих осіб. Для цього в ході дослідження наведених документів співставляють прізвища та ініціали працівників з даними обліку спискового складу. Крім того, необхідно перевірити наряди за датами їх видачі, співставити прізвища працюючих в нарядах і табелях-розрахунках з даними обліку особового складу у відділі кадрів.

Необхідно також встановити чи немає повторного нарахування  сум за раніше виплаченими первинними документами. Особливо уважно слід перевірити та здійснити арифметичні підрахунки в нарядах, виписаних на осіб, які  відсутні в списковому складі підприємства і тих, що працювали короткий час, нарядах на виправлення браку та переробку неякісно виконаних робіт, а також розрахункових відомостях.

Особливе значення надається  встановленню фактів включення до витрат виробництва витрат з оплати праці робітників, зайнятих в інших видах діяльності, а також визначення розміру витрат з оплати праці, відображених у складі виробничих витрат, правильності віднесення цих витрат до фонду оплати праці. Також необхідно проаналізувати правильність утримання із заробітної плати прибуткового податку, внесків до Пенсійного фонду, аліментів, а також обґрунтованість розрахунків з депонентами, шляхом перевірки платіжних відомостей, дати виникнення і суми депонентської заборгованості, кількості депонентів, звірки сум за розрахунками з депонентами.

Наступним кроком є перевірка  обґрунтованості і правильності нарахування премій, надбавок, доплат, виплат за тимчасову непрацездатність, щорічних відпусток, винагород за підсумками праці за годину.

В процесі перевірки розрахунків по відпустках встановити: повноту включення до розрахунку виплат при визначенні середнього заробітку, правильність визначення середньомісячної та середньоденної заробітної плати, суми оплати під час відпустки. Потрібно перевірити правильність зроблених розрахунків по заробітній платі, нарахованих пропорційно збільшенню тарифної ставки, яка встановлена в місяці, за який здійснюються такі виплати, за відповідною професійно-кваліфікаційною групою.

Під час проведення перевірки  організації обліку та контролю виробітку та нарахування заробітної плати працівникам-відрядникам аудитори звертають увагу на те, як оформлені первинні документи, правильність використання норм та розцінок, наявність підписів посадових осіб, заповнення відповідних реквізитів, відсутність виправлень.

Доцільно перевірити чи немає випадків повторного нарахування  сум раніше оплаченими документами [26].

Окрема увага при  перевірці приділяється встановленню зв’язку між виданою заробітною платою, обсягом виконаних робіт, а також її якістю. Таку перевірку проводять вибірковим способом, використовуючи документи на оприбуткування запасів, зведені відомості, технологічні карти, статистичну звітність, первинні і зведені документи. При виявленні розходжень встановлюють причини розходжень через осіб, які підписали ці наряди.

Перевірка правильності виплати грошових коштів по трудових угодах здійснюється за трудовими угодами, актами приймання виконаних робіт, відомостях на оплату праці найманих осіб видатковими касовими ордерами .

При перевірці необхідно звернути увагу на операції з видачі коштів працівникам з каси, з розрахункового рахунку, у вигляді натуроплати, так як серед порушень зустрічаються нарахування і видача коштів без відображення їх руху по рахунках 66 з метою уникнення обов’язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів.

Окрему увагу необхідно  приділити перевірці правильності сумісництва працівників, бо трапляються  факти, коли сумісники виконують  роботу за сумісництвом під час своєї  основної роботи і, отже, одержують  заробітну плату не за пророблений час. Тобто, можна встановити, чи не працював він у різних підприємствах в один і той же час і визначити кількість невідпрацьованих годин.

Розпочати перевірку  стану аналітичного обліку розрахунків  з оплати праці доцільно з порівняння залишку, показаного в Головній книзі по рахунку 66 і в розроблюваній таблиці. Також необхідно встановити відповідність аналітичного обліку по заробітній платі синтетичному обліку по рахунку 66, для чого порівнюють сальдо по рахунку 66 на дату початку перевірки  з даними платіжних відомостей. Загальними причинами розбіжностей між аналітичним і синтетичним обліком можуть бути: запущеність в обліку; неповне утримання авансів, повторне списання грошових документів з віднесенням виплат по них в дебет рахунку 66.

Розрахунки  за іншими операціями, які обліковуються на рахунку 68 перевіряються по кожному виду платежів окремо. По кожній сумі кредиторської заборгованості вивчаються причини виникнення боргу та обґрунтованість здійснених господарських операцій.

При перевірці розрахунків за іншими операціями особливої уваги аудитора потребує перевірка своєчасності погашення сум раніше виданих працівникам авансів і переплат, правильності утримання із заробітної плати заборгованості за підзвітними сумами і за відшкодуванням матеріального збитку, а також за товари, придбані в кредит, за отриману позику.

Перевірка грошових сум, що обліковується на рахунку 681 передбачає встановлення мети, з якою одержувались аванси, чи не обліковуються на цьому  рахунку грошові суми, що не відносяться до авансів одержаних. З цією метою доцільно вивчити дані відомості №3.5 по кожній сумі, що обліковується і встановити їх реальність.

При перевірці розрахунків  з персоналом за іншими операціями необхідно встановити наявність  укладених договорів за окремими іншими розрахунками з персоналом, достовірність і реальність заборгованості по цих рахунках. З цією метою необхідно перевірити акти інвентаризації розрахунків, розрахунково-платіжні відомості, журнал №3, відомість №3.5.

Перевірка розрахунків  з іншими кредиторами передбачає з’ясування обґрунтування, законності виникнення обставин та умов таких розрахунків, наявності та правильності оформлення договорів, обсягу послуг, правильності визначення сум, строків платежів. Ці дані зіставляються з виписками банку, платіжними дорученнями, записами на субрахунку 685.

Кредиторська заборгованість, що обліковується на рахунку 68, повинна  розглядатися з точки зору законності її виникнення і правильності погашення. При цьому потрібно встановити, чи не обліковуються на балансі суми кредиторської заборгованості, за якими закінчився термін позовної давності .

Якщо в процесі дослідження  виявлено прострочену кредиторську заборгованість, необхідно з’ясувати  причини її виникнення і які заходи були застосовані для її недопущення.

РОЗДІЛ 4. Узагальнення результатів аудиторської перевірки.

На етапі завершення аудиту аудитор складає аудиторський Звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

Аудиторський Звіт — це неофіційний документ в якому аудитор зазначає виявлені відхилення і висловлює незалежну думку, що ґрунтується на нормативно-правовій базі. Це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень від чинного законодавства та встановлених стандартів здійснення господарської діяльності, ведення обліку та складання звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату.

Інформація, що наводиться в аудиторському Звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, об’єктивною і правдивою. Аудиторський Звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом [15].

У вступній частині вказують місце і дату складання звіту, назву аудиторської організації  та її адресу, № і дату видачі Сертифіката та Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон і П(С)БО якими керувався аудитор.

В аналітичній частині аудиторського Звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, стану внутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно-правових актів та встановлених правил ведення бухгалтерського фінансового обліку і складання фінансової звітності.

Третя, підсумкова частина  аудиторського Звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки.

Аудиторський  висновок - це офіційний документ, який регламентується Законом України «Про аудиторську діяльність» (ст.7), засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Зміст цього документа залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. В зв’язку з цим форма аудиторського висновку може бути довільною, але обов’язково в ньому мають бути такі розділи: заголовок, адресат, вступний або початковий параграф, параграф, що описує обсяг, параграф, у якому висловлено думку аудитора, дата висновку, адреса аудитора, підпис аудитора.

У заголовку аудиторського висновку повинно бути записано, що аудит здійснювався незалежним аудитором, серію та номер сертифіката аудитора, номер свідоцтва про включення до Реєстру аудиторів і аудиторських фірм. Також наводиться інформація, що є підтвердженням того, що під час аудиту не було жодної обставини, яка могла б перешкодити проведенню незалежної перевірки.

У вступній частині аудиторський висновок має містити інформацію про склад фінансової звітності  та дату підготовки звітності. У цьому  ж розділі йдеться про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

В розділі «Параграф, що описує обсяг» необхідно наводити масштаб аудиту і зміст проведених робіт. У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості у тому, що фінансова звітність не має суттєвих помилок [21]. Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Оцінюючи суттєвість помилок, аудитор повинен керуватися положеннями Міжнародного стандарту аудиту № 320 «Суттєвість в аудиті». Далі аудитор відмічає, що в ході аудиту ним використовувалися принципи вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки [21].

У розділі «Параграф, у якому висловлено думку аудитора»  дається висновок аудитора про фінансову  звітність, про її правильність за всіма  суттєвими аспектами.

У розділі «Дата висновку»  аудитор повинен проставити дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт приймання-передачі аудиторських послуг.

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та номер свідоцтва про включення до Реєстру аудиторів і аудиторських фірм. Ця інформація може розміщатися як наприкінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію  сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

Згідно МСА 700 «Аудиторський  висновок про фінансову звітність» існують такі види аудиторського висновку: позитивний, умовно-позитивний, негативний, відмова від надання висновку. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора видати такий висновок, який відрізняється від позитивного.

Позитивний  висновок представляється клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

• аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;
• надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;
• є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;
• фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;
• фінансова звітність складена за дійсними обліковими даними й не містить суттєвих протиріч;
• фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.