Аудит поточних зобовязань

 

Окрім цих "класичних форм" аудиту, аудиторські фірми України надають клієнтам різноманітні послуги з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового за­безпечення підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб.

Кожний аудитор самостійно обирає послідовність проведення аудиторської перевірки, виходячи з особливостей підприємства, умов договору з клієнтом, а також свого практичного досвіду. Застосування опробованих методів аудиторської перевірки дозволяє мінімізувати аудиторський ризик і провести аудит у стислі строки. В процесі перевірки можна виділити такі традиційні етапи:

Ознайомлення  з підприємством:

ознайомлення:  зі звітністю; зі статутними документами; з наказом про облікову політику підприємства; з іншими документами, які мають вплив на формування облікової інформації; зі станом бухгалтерського обліку і звітності; з організаційно-технологічними особливостями основних видів діяльності, якими займається підприємство; оцінка економічного середовища.

Укладання договору на аудиторську перевірку.

Після попередньої усної  узгодженості між клієнтом і аудиторською фірмою (аудитором) клієнт надсилає на її (його) адресу лист - проханням про проведення аудиту (дод.А), в якому зазначає мету проведення аудиту та завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиту, бажаний масштаб аудиторської перевірки.

Розглянувши пропозиції щодо проведення аудиту, аудиторська  фірма (аудитор) надсилає лист-відповідь (дод. Б), в якому дає згоду на проведення аудиту або відмовляється від запропонованої роботи.

Після обміну листами  між аудитором та його клієнтом укладається  договір на проведення аудиту. Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту.(дод. В)

 Такий договір є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом [18]. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор зобов’язується надати послуги, а замовник-клієнт – отримати ці послуги. Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору.

Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним в залежності від конкретної ситуації, проте існує ряд моментів, які  в будь-якому випадку повинні  знайти відображення в договорі. Договір обов'язково повинен містити наступні положення:

- мета аудиту;

- масштаб аудиту;

- можливість доступу  до будь-яких записів, документації  та іншої інформації, необхідної  для проведення аудиту;

- відповідальність керівництва  підприємства. Яке перевіряється за надану аудитору інформацію;

- умови відповідальності  за початкові залишки при першому  проведенні аудиту або якщо  попередні перевірки виконувалися  іншим аудитором;

- зауваження про те, що у зв'язку з сутністю перевірки  та інших властивих аудиту  обмежень, існує можливість того, що будь-які помилки можуть бути невиявленими;

- форма, в якій замовнику  буде видана інформація про  результати проведеної аудитором  роботи.[15]

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Складання загального плану і програми аудиту.

Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту (дод. Г), який узгоджується з клієнтом. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну программу (дод.Ґ) з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе про те, на що потрібно звернути першочергову увагу.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми.

План – це заздалегідь  визначена послідовність використання певної програми, роботи [24].

Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і  своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень[19].

Плани допомагають проводити  роботу в межах часу, необхідного  клієнту і аудитору, і є підставою  для встановлення гонорару. Вони мають  бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін [5].

План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів  на самому початку перевірки. Аудитор  повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта.

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія  його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи  розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію [19].

При підготовці загального плану і програми аудиту важливо, насамперед, вивчити особливості системи бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності й дати оцінку системи внутрішнього контролю.

Загальний план аудиту включає  такі питання:

• умови договору на виконання аудиту;
• зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;

• відповідальність аудитора згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» та інших Законів України та нормативно-правових актів;

• відповідальність замовника (клієнта) за подану фінансову звітність;
• система і форма бухгалтерського фінансового обліку;
• виконавці аудиту;
• бюджет часу і затрат;
• визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;

• ступінь довіри до системи бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю;

• робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;
• сутність і обсяг аудиторських доказів;
• аудиторський ризик.

Програма  аудиту

Програма аудиту –  це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Він є детальною інструкцією  для асистентів аудитора [15].У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися із загальним планом проведення аудиту. До аудиторської програми включається також перелік об’єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення  суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає терміни проведення аудиторських тестів і незалежних процедур — координує роботу всіх можливих помічників з числа співробітників підприємства, реєструє присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта [23].

Протягом усієї тривалості аудиту загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, на які раніше очікував аудитор. Події або мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, оформляються ним документально.

Програму повинен підписати  керівник групи по перевірці, а затвердили - керівник аудиторської фірми [22].

Складені план та програму аудитор погоджує з керівництвом ПП «СВЛ» для координації взаємних дій.

Детальне вивчення статутних документів:

( дата реєстрації; форма власності; засновники підприємства; їх частки в статутному капіталі; строки і порядок формування статутного капіталу; структура управління ).

Вивчення інших  документів;

Уточнення і  коригування загального плану і коригування аудиторської перевірки;

Здійснення  аудиту достовірності показників фінансової звітності підприємства;

 Підписання аудиторського висновку і акта приймання-передачі виконаних робіт за договором на проведення аудиторської перевірки.

Кожний аудитор самостійно обирає послідовність проведення аудиторської перевірки, виходячи з особливостей підприємства, умов договору з клієнтом, а також свого практичного  досвіду. Застосування  методів аудиторської перевірки дозволяє мінімізувати аудиторський ризик і провести аудит у стислі строки. В процесі перевірки можна виділити такі традиційні етапи:

• ознайомлення з підприємством: аудитор ознайомлюється з бізнесом Замовника, досліджується система внутрішнього контролю на підприємстві, визначення обсягу аудиту, його вартість, вивчається стан ведення бухгалтерського обліку і укладання договору про аудиторську перевірку;
• підготовча стадія: складання плану та програми очікуваних робіт;
• методична стадія: вивчаються господарські операції та первинні документи що їх відображають за допомогою способів дослідження (опитування, спостереження , підрахунок, тестування, документальна перевірка);
• узагальнююча стадія: підготовка, складання, обговорення та підпис аудитором звіту, аудиторського висновку, та акту приймання-передачі аудиторських робіт.

Отже, початкова та підготовча стадії включають визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну  підготовку вивчається економічний стан об'єкта аудиту, знайомиться з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та їх виконанням, з річною і періодичною фінансовою звітністю, актом (висновком) попередньої аудиторської перевірки, аналізує фінансовий стан, вивчає акти (довідки) перевірок з боку банків, податкових та інших державних органів, після чого керівник бригади складає програму аудиту, яку затверджує директор аудиторської фірми. У програмі вказуються об'єкт аудиту, зміст перевірки, періоди суцільного та вибіркового контролю.

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві, де для здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути створені відповідні умови.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недоліки, скласти нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таблиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському висновку [2].

У процесі аудиторської перевірки слід використовувати  такі матеріали: річні звіти, інформацію про збори акціонерів, засідання  ради директорів, наказ про облікову політику підприємства (дод.Е), внутрішні фінансові звіти підприємства, матеріали внутрішнього аудиту, аудиторські звіти (висновки), акт приймання передачі аудиторських робіт тощо.

 

РОЗДІЛ 2. Огляд нормативно-правових документів та спеціальної літератури з аудиту поточних зобов'язань.

На сучасному етапі  функціонування суспільства в Україні  відбуваються істотні зрушення, що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку. Це насамперед пов’язано з введенням міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою.

 Існує безліч законів,  положень, постанов, указів та інших  законодавчих актів,  якими керуються в своїй роботі  аудитори.

Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються  уповноваженими органами держави, які  встановлюють, вносять зміни або  відміняють норми права. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту [22].

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» від 16 липня 1999 р. N 996-XIV визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  в Україні. У ст. 1. цього закону визначено термін поняття «зобов’язання»[9]

Регулювання аудиторської діяльності здійснюється через постанови, накази, рішення, інструкції, положення, листи АПУ.

Міжнародні стандарти  аудиту (далі - МСА) покликані уніфікувати  підхід до аудиту в міжнародному масштабі й сприяти розвитку аудиту в країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового.

Таблиця. 2.1

Огляд нормативно-правових документів

 

№ п/п	Назва	Короткий зміст
1.	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» від 16 липня 1999 р. N 996-XIV	Визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
2.	Закон України «Про аудиторську діяльність». від 22 квітня 1993 р.(зі змінами та доповненнями від 14.09.2006 року № 140-V).	В даному законі наведено загальні положення, визначено порядок  сертифікації аудиторської діяльності; повноваження, порядок створення, регламентація діяльності Аудиторської палати України і Спілки аудиторів України; порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг; права, обов'язки та відповідальність аудиторів і аудиторських фірм; обов'язки господарюючих суб'єктів при проведенні аудиту.
3.	Закон України «Про оплату праці» від  24.03.1995 № 108/95-ВР (зі змінами і доповненнями від 09.12.2012)	Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі – підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
4.	Закон України «Про банки  і банківську діяльність в Україні» від 07.12.2000 № 2121-III (зі змінами і доповненнями від 01.01.2013 р.)	Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
5.	Міжнародні стандарти  аудиту	Стандарти визначають загальний  підхід до проведення аудиту, масштаб  перевірки, види звітів аудитора,  питання методології  та основні принципи, якіих мають дотримуватись аудитори.
6.	Рішення  Аудиторської палати України від 30.11.2006р. № 168/7	Рішенням встановлено  обов'язкове застосування суб'єктами аудиторської діяльності Міжнародних стандартів аудиту,  в якості  Національних стандартів,  починаючи з 1 січня 2007 року.
7.	Податковий кодекс України  від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями від 01.04.2013 р.)	Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
8.	Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 18.01.2001 № 2240-III (зі змінами і доповненнями від 09.12. 2012 р.)	Цей  Закон  відповідно  до  Основ  законодавства  України про   загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування визначає    правові,    організаційні    та    фінансові    основи   загальнообов'язкового  державного соціального страхування громадян  на   випадок   тимчасової   втрати працездатності,  у зв'язку  з вагітністю  та  пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного   лікування   та  оздоровлення застрахованим особам  та  членам  їх сімей.