Аудит основних засобів СТОВ ,, Промінь,, Арбузинського району Миколаївської області

3.3. Формування аудиторського  висновку  та 

оформлення  звіту з аудиту основних засобів

    Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність. Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб'єкта. Аудиторський висновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються у валюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються[2].

    До  аудиторського висновку додається  бухгалтерська звітність господарюючого суб'єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації  на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний  штамп аудиторської фірми.

    Висновок  може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова  від надання висновку про фінансову  звітність підприємства.

    Позитивний  висновок надається клієнту у  випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

• аудитор одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;
• надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;
• наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;
• фінансова  документація  підготовлена  у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО;
• фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

    - фінансова звітність складена  належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

    Якщо  аудитор не знайшов порушень або  виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють  збитків державі, засновникам або  акціонерам, то він фіксує це в аналітичній  частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право надати позитивний висновок[14,с.502].

    Будь-яка  реальна невпевненість або незгода  є підставою для відмови від  надання позитивного висновку. Подальший  вибір виду висновку залежить від  рівня непевності або незгоди.

    У випадку непевності і незгоди аудитор видає умовно-позитивний висновок.

    У всіх випадках, коли аудитор складає  висновок, який відрізняється від  позитивного, він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості  і незгоди. Такі причини коротко  наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.

    Якщо  аудитор виявив порушення, які впливають  на законність функціонування або спричиняють  збитки державі, засновникам або  акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

    Якщо  аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства, він дає відмову від надання аудиторського висновку.

    Окрім основних видів аудиторських висновків  про перевірену фінансову звітність  існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб'єкта або за дорученням правоохоронних органів[17,с.209].

    Аудиторський висновок було складено у вільній формі, і в ньому присутні такі наступні розділи:

1. заголовок аудиторського висновку - говориться про те, що 
   аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва 
   аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, 
   яке перевірялося, та час перевірки;
2. вступ - міститься інформація про склад фінансової звітності та дату 
   її підготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильність 
   підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про 
   відповідальність аудитора за аудиторський висновок;
3. масштаб перевірки — цей розділ дає впевненість користувача у тому, 
   що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами діючого 
   законодавства та нормами, що регулюють аудиторську практику. Говориться, 
   що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості 
   про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок. Також говориться про 
   те, що під час перевірки бралось до уваги лише суттєві помилки, керуючись 
   принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація про принципи 
   бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період 
   перевірки;
4. висновок аудитора про перевірену фінансову звітність — у цьому 
   розділі дається висновок про фінансову звітність, про її правильність в усіх 
   суттєвих аспектах;
5. дата аудиторського висновку —дата аудиторського висновку на день 
   завершення   аудиторської   перевірки.    Дата   на   аудиторському   висновку 
   проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт 
   прийому-передачі аудиторського висновку;
6. підпис    аудиторського     висновку    —    аудиторський    висновок 
   підписаний директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, 
   яка має відповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного 
   аудиту;
7. адреса  аудиторської  фірми  — вказана  адреса  місцезнаходження 
   аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність[2].

    Аудиторський  висновок про достовірність фінансової звітності за 2009 рік СТОВ ,, Промінь,, :

    Згідно  Договору № АУ - 011/01 від 6 лютого 2009 року між Аудиторською фірмою "Аудитюрсол"  та СТОВ ,, Промінь,, , аудитором Джоголиком І.І.., Сертифікат №20860226, аудиторської фірми  "Аудитюрсол"   , яка здійснює свою діяльність на підставі Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності № 2030, що ведеться Аудиторською палатою України, Рішення № 100 від 30.03.2001 року, проведена перевірка достовірності фінансової звітності Компанії за 2009 рік.

    Відповідальність  за фінансово-господарську діяльність та достовірність звітних даних  несе керівництво компанії.

        Я в своїй діяльності керувалася законодавством України у сфері господарської діяльності і сплати податків, встановленим порядком ведення бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, прийнятими в Україні нормами аудиту з урахуванням міжнародних норм і стандартів.

    Мною  проведені дослідження шляхом тестування доказів обґрунтованості сум  та інформації, розкритої у фінансовій звітності, а також оцінка застосованих принципів бухгалтерського обліку при формуванні фінансової звітності.

    На  підставі цифрового матеріалу, на базі якого складається звітність, була перевірена інформація, що сформована в звітності.

    Я вважаю, що зібраного матеріалу достатньо  для складання аудиторського  Висновку.

    Я вважаю, що фінансова звітність Компанії, в цілому, відповідає вимогам чинного  законодавства України та прийнятої облікової політики та, в цілому, реально і точно відображає, у всіх суттєвих аспектах, її фінансовий стан на 31.12.2009 року по операціях за період з 01.01.2009 по 31.12.2009рік. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 4

Шляхи удосконалення аудиту основних засобів в СТОВ ,, Промінь,,  

      У роботі, на підставі дослідження діючої практики обліку операцій з руху, відновлення, поліпшення й амортизації основних засобів, та формування облікової політики підприємств, огляду економічної літератури, інструктивних і нормативних матеріалів, були сформульовані такі пропозиції:

      1. Враховуючи відсутність єдності думок щодо сутності понять “основні фонди”, “основний капітал” та “основні засоби”, мною встановлено відмінності між ними. Основний капітал відрізняється від основних фондів своєю соціально-економічною сутністю, а саме використанням в умовах ринкової економіки з метою максимізації прибутку. Основні засоби виступають речовим елементом основного капіталу та об’єктом бухгалтерського обліку.

      Вірному розумінню сутності критеріїв визнання основних засобів активами підприємства сприятиме розкриття в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” способів одержання економічних вигод від використання основних засобів та критеріїв, при дотриманні яких об’єкт вважається контрольованим підприємством.

      2. Обґрунтовати доцільність обліку основних засобів за поточною ринковою вартістю, що сприятиме нормальному відтворенню основних засобів, а також визначенню реальних втрат при нестачі майна.

      3. Уточненити сутність облікової політики, якою слід вважати сукупність обраних підприємством способів і процедур бухгалтерського обліку, що не суперечать законодавчо встановленим принципам обліку та забезпечують одержання реальної інформації про фінансовий стан і результати діяльності суб'єкта господарювання. У результаті визначення мети облікової політики, доведена необхідність розкриття нею лише методичних положень формування інформації про основні засоби.

      4. Довести доцільність максимально можливої деталізації об'єктів обліку, що дозволить усунути умовності класифікації об'єктів, одержувати більш реальну інформацію про їх зношеність, полегшити порядок обліку операцій по заміні окремих частин об'єкта, та посилити контроль за їх збереженням. Основними характеристиками об'єкта мають бути однакові термін корисного використання та функціональне призначення його частин.

      5. З метою підвищення аналітичності інформації про напрямки інвестицій капітального характеру, одержання можливості визначати собівартість будівельних робіт, посилення контролю за рухом устаткування та станом розрахунків з підрядчиками запропоновані додаткові субрахунки 156 “Устаткування для монтажу” і 164 “Аванси, видані на капітальне будівництво”. Оскільки ринкова вартість безоплатно отриманих, але не введених в експлуатацію об'єктів не є капітальними інвестиціями, запропоновано обліковувати їх на рахунку матеріальних необоротних активів 181 “Об'єкти до монтажу, установлення”.

      6. Для забезпечення реальності фінансового результату та постійної відповідності розміру додаткового капіталу сумі дооцінки залишкової вартості основних засобів запропоновано: у момент відображення зносу визнавати дохід у розмірі амортизації дооціненої вартості основних засобів та на цю суму зменшувати додатковий капітал підприємства.

      7. Оскільки обраний спосіб амортизації має якомога точніше відображати ступінь зменшення втілених в об’єкті економічних вигод, запропоновано: існуючий перелік способів амортизації доповнити способами прогресивної амортизації та комбінацією декількох способів; застосовувати не річні, а місячні норми амортизації, при визначенні яких термін корисного використання буде вимірятися в місяцях; суми амортизації за кожний рік експлуатації об'єкта, що розраховані способами прискореної амортизації згідно з П(С)БО 7, збільшувати на відсоток відхилення вартості, що амортизується, від суми накопиченого наприкінці терміну корисного використання зносу.

      8. З метою дотримання принципу відповідності витрат і доходів, а, отже, більш точному визначенню фінансового результату запропоновано: витрати на відновлення основних засобів, розмір яких не є суттєвим для підприємства, відображати в періоді їх виникнення; витрати, що перевищують критерій суттєвості, рівномірно розподіляти між суміжними звітними періодами. Періодом розподілу витрат на проведення відбудовних робіт, що носять плановий характер, варто вважати очікуваний міжремонтний період. Собівартість позапланових робіт необхідно розподіляти протягом терміну корисного використання, що залишився.  
 
 
 

    висновки 

        Отже згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 об’єктом амортизації є вартість основних фондів (окрім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкту активом (при зарахуванні на баланс),і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

      На  СТОВ ,, Промінь,, нарахування амортизації основних фондів нараховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних фондів. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12.

            Протягом 2009 року в структурі основних фондів відбулися такі зміни: на 25% зросла частка будинків, споруд та передавальних пристроїв, на 69,70% зросла частка інструментів , приладів , інвентарю , в той час як частка машин, обладнання та транспортних засобів збільшилась відповідно – на 31,35 і 40,36%.

     Без людей не має організації на підприємстві. Без потрібних людей ні одна організація не зможе досягти своїх цілей або просто вижити, тому управління трудовими ресурсами є одним із важливих аспектів теорії і практики управління. При визначенні цілей діяльності своєї організації керівник повинен також визначити необхідні для їх досягнення ресурси. На жаль, часто планування людських ресурсів ведеться на неналежному рівні.

     Щоб мати на підприємстві кваліфіковані  кадри повинні здійснюватися систематичне навчання і підготовку працівників, допомагаючи повному розкриттю їх можливостей.