Використання українського фольклору в організації свят дітей старшого дошкільного віку

fy">    2.2. Методика організації свят і розваг дітей старшого дошкільного віку 

       Проходячи соціально-педагогічну практику у  ДНЗ № 12 мав можливість познайомитись  з перспективним плануванням  роботи музичного керівника, де була яскраво відображена народознавча тематика (див. додаток №1).

       Проведення  свята потребує серйозної підготовки вихователя та музичного керівника. Кожне свято готується спочатку фрагментарно з невеличкими групами  дітей на заняттях з різних розділів програми народознавчої спрямованості. Залучаються до підготовки свят і  батьки.

        Заняття з народознавства проводиться  систематично у всіх дошкільних групах (починаючи з четвертого року життя). Отже, вихователь має можливість сформувати у дітей конкретні, чіткі і  доступні за змістом уявлення про  ту чи іншу подію, яка є основою  свята або дозвілля. На заняттях вихователь вчить дітей бачити і  розуміти її важливість, історичні  передумови виникнення та елемент сучасної інтерпретації, дає широкий діапазон варіантності події з урахуванням  регіональних та етичних особливостей краю, народу. Таку за змістом роботу вихователь планує, як правило, спільно  з музичним керівником у старших  вікових групах. Музичний супровід, ритмічно-хореографічні елементи як засоби мистецтва вчать дітей  бачити красу, наприклад, веснянки як пісні, як хороводу, як гри, як сценічної дії, як театралізованого свята, яке має  глибокі історичні корені і неповторний  сучасний колорит і багатство  [18].

       Велике  значення для досягнення успіхів  у проведенні ранків має виявлення  інтересу до них. Для цього організовують  відвідування театру і перегляд спектаклів, обговорення переглянутого з  аналізом гри акторів, їхнього одягу, оформлення сцени.

       Якщо  молодших дітей цікавить лише участь у святі і ті емоційно-піднесені  хвилини радості, які вони переживають  від сюрпризів, наприклад під  час свята Миколи, то старших дошкільників уже цікавить якість виконання ними дій кожного персонажа, краса  і неповторність костюмів, атрибутів, декорацій. Успіх того чи іншого свята  народознавчої спрямованості залежить значною мірою від того змісту описування свята, який закладено в  основу сценарію. Тому для свят у  дитячому садку повинна бути вибрана  календарно-обрядова єдність свята  з мінімальним релігійним звучанням  [5].

       Малі  фольклорні жанри, які використовуються у сценаріях, - народні пісні календарно-обрядового змісту, родинно-побутової чи історичної тематики завжди мають простий текст, динамічний сюжет, який легко і швидко запам’ятовується дітьми, тому їх варто використовувати без обмеження, лише з урахуванням тривалості свята.

       Наприклад, готуючи вінки до купальських  свят, вихователь повинен пояснити дітям, чому для трирічної дівчинки плине вінок з чорнобривців, барвінку, незабудки і ромашки, яке лікувальне значення мала кожна квітка і чому у чотири роки дівчинці плели вже  інший вінок.

       Свята народознавчої тематики важливо  проводити у дні, коли вони збігаються з обрядовим календарем або після  відповідної дати.

       У молодшій і середній групах свято  триває до 30 хвилин. Особливо їх проведення є залучення до сценарію старших  дітей (добре, якщо є можливість використати  родинні стосунки між дітьми) і  батьків, старших родичів. У старшій  групі свято може тривати одну годину. Тоді, коли діти об’єднані за різновіковим принципом, молодші діти стають глядачами, а старші – активними  виконавцями сценарію [16].

        У дитячому садку крім свят проводять  ще дозвілля за тематикою  української  календарної обрядовості. Дозвіллєві заходи  мають на меті викликати у дітей бадьорий, веселий настрій, створити умови для виявлення творчих здібностей, відчуття радості й задоволення від цього.

       Дозвіллєві заходи можуть бути різними за тематичним і функціональним призначенням. Українська народна календарна обрядовість передбачає такі їх види для дітей дошкільного віку: дозвілля дорослих для дітей (без участі останніх), дозвілля дорослих спільно з дітьми, дозвілля дітей однієї вікової групи, дозвілля, яке об’єднує дітей різного віку.

       Радісний  настрій, гарно оформлене приміщення, святкове вбрання, гості – все  це надзвичайно впливає на емоції дітей.

       Особливе  місце в загальному святковому дійстві  необхідно приділяти підготовчій  роботі, яка включає вибір тематики, відпрацювання сценарію, підбір музичних творів, літературного сюжету, поезії для декламування, танців, хороводів, ігор, сюрпризних моментів.

       Вибір програми – визначається основними художньо – педагогічними принципами. Святкові ранки є своєрідними підсумками певного періоду роботи з дітьми.

       Програма  святкового ранку складається, в  основному, із програмового матеріалу, раніше засвоєного дітьми. Вона має  бути змістовою, радісною, веселою, добре  продуманою, репертуар повинен відповідати  темі свята [16].

       Крім  програмного матеріалу можна  використовувати і додатковий, але  він обов’язково має відповідати  віку дітей.

       У святах повинні брати участь всі  діти без винятку, незалежно від  їх здібностей. Справа дорослих – добирати кожній дитині такий матеріал для  виступу, який вона могла би з успіхом  і швидко оволодіти, щоб не почувати себе забутою на святі.

       Деякі «номери» розучуються «по секрету» з окремими дітьми або підгрупами дітей.

       Категорично забороняється порушувати режим  дня і занять у зв’язку з  репетиціями святкових ранків. «Репетиції»  як такі в дошкільному навчальному  закладі не проводяться.

       Свято рекомендується проводити в першій половині дня, але якщо так трапиться, що в один день буває кілька ранків, то спочатку проводиться свято в  молодших групах, а потім – у  старших.

       Святкові  ранки не повинні стомлювати дошкільнят (їх тривалість від 15 – 20 хвилин у молодшому  віці, до 30 – 40 хвилин – у старшому).

       Згідно  програмових вимог в сьогоднішніх дошкільних навчальних закладах відзначають  з дітьми свята пов’язані із порами року: осені, зими, весни, літа, Мамине свято, День незалежності України, випуск дітей  до школи. У доступній формі відтворюються  з дітьми культурно – побутові традиції святкування Різдва і Великодня.

       Кожна пора року повинна знаходити своє відображення в художньому оформленні, в репертуарі.

       Найважливішою складовою частиною святкової програми є музика. Вона створює емоційний  фон, зміну настроїв (святково –  піднесений, радісно – веселий, ніжно  – ліричний, жартівливо – гумористичний  і т. д.). діти співають пісні хором, ансамблем, дуетом, індивідуально, паралельно із танцем.

       По  – різному звучить на святах і  художнє слово: індивідуальне читання  віршів, участь у привітанні – перекличці, загадування і відгадування загадок, використовуються інсценівки, драматургія.

       Поетичні  твори сприяють мовленнєвому розвитку дошкільників, формуванню чуття художнього слова, орієнтують в цінностях української  культури.

       Читаючи вірші, діти відчувають звуки, інтонацію, настрій, наголос, силу, всю мелодію  мови, її контрасти і значення.

       Поетичне  слово полонить душі дітей яскравими  образами, викликає почуття прекрасного, естетичну насолоду.

       Музично – ритмічні рухи, танці, хороводи сприяють виробленню стрункої постави, природної  і, особливо, виробленої танцювальної координації, легкості і граційності  рухів.

       Музичні рухи викликають у дітей надзвичайно  жваву зацікавленість. Вона проявляється в яскравій палітрі емоцій, в бажанні  активно діяти, виражати почуття  від сприйняття музики доступними засобами жестів, міміки, пластики свого тіла, в прагненні варіювати знайомі  рухи, самостійно вигадувати нові ігрові і танцювальні рухи. При побудові танців потрібно враховувати, які рухи діти вивчали за програмою. В танці  не повинно бути більше чотирьох фігур[16].

       Цікаво  організовувати танці за «показом ведучого», «вільні танці», в яких дитина самостійно імпровізує. Використовують як загальні танці всією групою, так і танці  підгрупами (можливі «хлопчачі» і  «дівчачі» танці, індивідуальні, «танці - сюрпризи»).

       Обов’язково до святкової програми включаються  ігри. Це  найбільш природний, доступний, близький і радісний вид діяльності дитини. Гра повинна відповідати  змісту свята. Знайому гру на святі  потрібно яскраво оформити, добавляючи барвисті, привабливі елементи: кульки, стрічки, хустинки, шкарпетки, маски  тощо.

       Дуже  емоційно сприймаються дітьми зовсім нові ігри. До програми свята не слід включати більше двох – трьох ігор.

       Актуально значимою проблемою є введення українського музичного фольклору в життя  дитячих свят.

        Фольклорний матеріал тісно пов'язаний з народними традиціями. Залучаючи  дітей до участі у традиційних  народних святах та звичаях, слід проводити  певну підготовчу роботу, щоб діти засвоїли що означає та чи інша традиція, як вона відмічається в народній творчості, які має символи, атрибути, які  предмети побуту використовуються при  цьому, у яку пору року відмічаються та яким чином пов’язана з народними  прикметами та календарем. Особливу увагу  слід приділяти українським народним казкам та творам Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, П. Глібка, В. Верховинця, у  яких згадуються народні свята та звичаї (див. додаток №  ).

       Все це у комплексі підвищує інтерес  дітей до наступної події та наприкінці збагачує їх враження.

       Спілкуючись з джерелами народної творчості  діти відгадують характер свого народу, його кращі людяні риси: доброзичливість  ат гумор, працелюбність та бережливе  відношення до плодів своєї праці, вміння відтворювати різноманітні традиційні обряди та щирість душі.

       Особливо  підкреслюється роль дорослих при проведенні фольклорних свят у дитячому садку. З радістю діти сприймають участь у них своїх батьків, сестер, братів, бабусь та дідусів.

       Участь  у спільних виступах, драматизація сприяє виникненню особливої атмосфери  дружнього спілкування дітей  і дорослих, збагачує духовний світ не лише малюків, а й всіх, хто  їх оточує.

       Особливого  звучання фольклорним святам надає  гар дітей на дитячих музичних інструментах.

        Велику роль у створенні урочистої  святкової обстановки відіграє образотворче мистецтво. Святкові декорації групових кімнат, зали, майданчики, дитячі яскраві  костюми, атрибути – все це створює  радісний настрій, дивує, захоплює дітей. Діти не тільки мають бути спостерігачами художнього оформлення, але повинні  приймати активну участь в їх створенні (див. додаток №     ).

       У проведенні свята важливу роль відіграє ведучий. Він допомагає зрозуміти  все, що відбувається на святі, зосереджує увагу присутніх, зацікавлює їх, створює  бадьорий настрій, зв’язує номери програми.

       Старші  дошкільники уже беруть на себе ролі, які в попередніх групах виконували дорослі: вони можуть самостійно провести перекличку – привітання, виконувати пісні, танці, ігри, перешиковуватися; активно сприймати всі події, які відбуваються, приймати участь в створенні костюмів, атрибутів, декорацій.

       Педагогам необхідно виявити великий такт і повагу до маленьких людей, пам’ятати, що діти дуже вразливі. Неприпустимо, щоб  одні і ті ж діти, навіть коли вони надзвичайно здібні, виступали по багато разів, затінюючи своїх колег. Часті виступи однієї дитини, переодягання нервують, втомлюють її, викликають зарозумілість. Залучення до участі в святах соромливих і менш здібних  дітей дає поштовх їх музичному  й всебічному розвитку.

       Програма  свят складається і обговорюється  спільно вихователями і музичним керівником; адміністрація закладу  роз приділяє обов’язки. Всі вихователі повинні знати хід і зміст  ранку, щоб кожної хвилини бути готовими прийти на допомогу ведучому або дитині.

         Важливо, щоб підготовка до  свята, проведення його і закріплення  святкових вражень становили  єдиний педагогічний процес. Необхідно,  щоб свої враження від свята  діти мали можливість відтворити  в образотворчому мистецтві, самостійній  художній діяльності, іграх.