Інвестиційна діяльність у ринковій економіці

Для прийняття рішення  про реалізацію проекту необхідно  розглянути всі його аспекти протягом всього проектного циклу. Прийнято розрізняти такі види проектного аналізу:

• комерційний;
• технічний;
• екологічний;
• організаційний (інституційний);
• соціальний;
• фінансовий;
• економічний.

Цей перелік відображає до деякої міри послідовність виконання  спеціальних видів аналізу ( однак це не виключає можливості одночасного виконання аналітичних робіт), який повинен завершатись аналізом ризиків проекту.

У процесі інституціонального аналізу визначається реалістичність проекту з урахуванням організаційних, адміністративних, юридичних аспектів його реалізації, а також відповідність проекту зовнішньому середовищу (загальнодержавному, галузевому та регіональному рівню економіки й умовам для підприємництва).

На першому етапі  інституціонального аналізу здійснюють ідентифікацію проекту, визначаючи його масштаб і основні характеристики: склад проекту; масштаб, стратегічність проекту; відповідність стратегії підприємства; період реалізації: характеристика часових параметрів організації проекту, розбиття на періоди і оцінка їх особливостей (підготовчий; створення інвестиційного об’єкта; окупності;  одержання чистого прибутку); тип проекту за формою його майбутніх активів, форма відтворення основних фондів; галузева орієнтація проекту тощо.

Інвестиційний проект орієнтований на перспективу. Для того щоб скласти реалістичний проект, потрібно спрогнозувати середовище, в якому розвиватиметься проект. Такий прогноз можна робити за наведеним переліком основних характеристик макроекономічного середовища проекту.

Аналіз комерційної  реальності проекту передбачає дослідження

двох аспектів: потенційних  можливостей продажу продукції (чи послуги) у запланованих обсягах та цінах і забезпечення проекту необхідними ресурсами, насамперед матеріальними — сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, паливом, енергією.

Маркетинговий план проекту  має забезпечити намічені обсяги продажу, а отже, у ньому передбачено комплекс основних заходів для забезпечення доходів проекту. Адже зазвичай реалізація продукції й послуг — основне джерело припливу коштів. Інші аспекти проекту порівняно з продажем, місцем проекту на ринку, ставленням до проекту споживачів є забезпечуючими, навіть (частково) другорядними.

Основне завдання маркетингового плану проекту — прогнозування попиту та цін на продукцію, розробка заходів щодо її збуту. Дуже ймовірними є помилки у прогнозах поведінки ринку після виходу на нього продукції проекту і відповідні відхилення від прогнозів обсягу ринку щодо продукції проекту.

Проект реального інвестування орієнтований насамперед на фінансові результати. Але він здійснюється за участю людей і так чи інакше впливає на тих, хто безпосередньо працює над проектом; тих, хто користується продукцією чи послугами проекту; тих, хто живе в регіоні, де реалізується проект. Позитивна оцінка соціального аспекту проекту означає, що проект може мати сприятливе зовнішнє середовище для своєї реалізації.

Завдання соціального  аналізу проекту полягає у  визначенні його узгодженості з інтересами груп населення, які так чи інакше відчуватимуть вплив проекту: працюють на підприємстві, де реалізується проект; споживатимуть його продукцію; живуть у зоні проекту. Соціально прийнятною вважається така стратегія проекту, що не суперечить інтересам зазначених груп населення і сприяє додатковому якісному задоволенню соціально-культурних потреб населення регіону і країни (при відповідному масштабі проекту).

Завдання розробників  проекту в соціальному плані  полягають у визначенні найважливіших потреб населення в зоні впливу проекту й оцінці можливостей задоволення їх у разі реалізації проекту. Рівень життя — це доходи населення, рівень і структура споживання матеріальних благ, побутових і культурних послуг. Якість життя оцінюють через умови для праці (і охорону праці), для здобуття освіти, житлові умови, стан екології, можливості для відпочинку та виховання дітей.

Найкращою формою відображення соціального впливу проекту слід вважати наявність у проекті спеціального плану  (розділу) і запланованих витрат, спрямованих на розв’язання проблем забезпечення регіональних соціально-культурних потреб.

Проект має не лише не погіршувати соціальне середовище свого розміщення, а й сприяти його поліпшенню (благоустрій території, поліпшення інженерної та транспортної інфраструктури, додаткові робочі місця, зростання доходів населення, яке живе в зоні проекту, істотна соціальна значущість продукції проекту, поліпшення екології регіону за рахунок заходів, здійснених у межах проекту). З урахуванням важливості соціальних факторів у житті людей можна вважати аксіомою, що додаткові витрати проекту на формування сприятливого соціального середовища ефективніші, аніж додаткові витрати на врегулювання зовнішніх конфлікт ів проекту з нас еленням,  що виникли чере з неврахування соціального впливу проекту на навколишнє середовище.

6. Інвестиційне  оцінювання на практиці в Україні і за кордоном, в тому числі  складання кошторисів інвестиційних проектів.

Ідея будь-якого вкладення  капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками ключового завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це запитання мусить відповісти кожний інвестор — від приватної особи до держави.

Виходячи з цього, теоретичні основи інвестиційного аналізу складають  систему методів і показників обчислення ефектив­ності (привабливості) інвестування.

Оцінка інвестицій - це процедура порівняння результатів і витрат проекту на підставі стандартних фінансових критеріїв.

Кожну оцінку треба починати з чіткого визначення, що саме повинна  дати інвестиція. Виявлення проблеми, яка буде вирішена за допомогою даного інвестиційного проекту, і визначення можливих альтернатив інвестиції є вирішальним моментом для правильного аналізу.

Світовий досвід накопичив  значну кількість методів і прийо­мів  інвестиційного аналізу, які починають  поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна  поділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою спів­відношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витрата­ми (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності  інвестицій за бухгалтерською  звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих  методів здійснюється інвестиційний  аналіз проектів, тобто оцінюється і порівнюється інвестиційна приваб­ливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінан­сову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка передбачає визначення фінансових резуль­татів реалізації проекту для його безпосередніх  учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові нас­лідки  для різних рівнів бюджетів, тобто  очікувані співвідношен­ня видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефектив­ності впровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, ступінь яких залежить від впровадження конкретного проекту.

Економічна оцінка ефективності проекту для народного господарства в для галузі, групи підприємств, регіону тощо. Від виду оцінки ефективності реалізуються певні методи аналізу.

Для формування сприятливого інвестиційного клімату в економічній  практиці пропонується застосовувати  такі методологічні положення: інвестиційний клімат має забезпечувати баланс інтересів всіх учасників інвестиційної діяльності та бути стабільним і досить гнучким; для різних інвестицій необхідний відповідний режим їх стимулювання; інвестиції покликані забезпечувати впровадження у виробництво інноваційних факторів розвитку; інвестиції повинні бути чітко збалансовані з процесами відтворення робочої сили шляхом створення необхідної кількості ефективно функціонуючих робочих місць; інвестиційна діяльність не повинна порушувати комплексні властивості економічної стійкості та безпеки господарських систем, а також екологічних умов регіонів та економіки в цілому.

Крім того можна виділити основні методи, що визначають інвестиційне середовище:

а) інституціональні: внутрішня і зовнішня політична стабільність, національне законодавство в цілому і політика держави щодо іноземних інвестицій, господарське і фінансове право, міцність державних інститутів, український менталітет, ступінь державного втручання в економіку, культура;

б) економічні: загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва;

в) соціально-психологічні: соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, доступ до факторів виробництва.

Інвестиційне проектування це розробка комплексу технічної  документації, що містить техніко-економічне обґрунтовування (креслення, записки пояснень, бізнес інвестиційного проекту та інші матеріали, необхідні для здійснення проекту). Його невід´ємною частиною є розробка кошторису, що визначає вартість інвестиційного проекту.

При визначенні кошторисної  вартості будівництва проектованих підприємств, споруджень, об'єктів, їхніх  частин і видів робіт складається  кошторисна документація, що складається  з локальних кошторисів, локальних  кошторисних розрахунків, об'єктних кошторисів, об'єктних кошторисних розрахунків, кошторисних розрахунків, на окремі види витрат, зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва і т.д. Кошторисна документація складається у визначеній послідовності, з поступовим переходом від дрібних до більш великих елементів будівництва, що представляє собою вид робіт (витрат) - об'єкт-пусковий комплекс-черга будівництво-будівництво (будівництво) у цілому.

При складанні кошторисної  документації рекомендується використовувати  кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну) базу. Локальні кошториси (локальні кошторисні розрахунки) складаються по робочих кресленнях на окремі види будівельних і монтажних робіт з форм, що рекомендуються. У них визначається кошторисна вартість конструктивних елементів і видів робіт. Обсяги будівельних і монтажних робіт беруться з відомостей обсягів робіт або визначаються по робочих кресленнях. Обчислення обсягів робіт виробляється по схемах, що дозволяє легко простежити хід розрахунків, послідовність їхнього виконання і формули підрахунків.

У локальних кошторисних  розрахунках (кошторисах) може вироблятися  угруповання даних у розділ по окремих конструктивних елементах  будинку (спорудження), видам робіт  і пристроїв, що враховує специфічні особливості окремих видів будівництва.

Порядок угруповання регламентується виробничо-галузевими і територіальними нормативними документами.

Вартість у складі локальних кошторисних розрахунків (кошторисів) складається з прямих витрат, накладних витрат і кошторисного прибутку.

При визначенні кошторисної  вартості ресурсним методом складається локальний ресурсний кошторисний розрахунок (локальний кошторис).

У локальному ресурсному кошторисному розрахунку виділяються  наступні ресурсні показники: трудомісткість робіт (у людино-годинах) для визначення основної заробітної плати робітників, що виконують будівельні роботи й обслуговують будівельні машини; час використання будівельних машин (у машино-часах); витрата матеріалів, виробів і конструкцій (у прийнятих фізичних одиницях виміру: м3, м2, т, п. м. і ін) і витрата ресурсів, на транспортування матеріалів, виробів і конструкцій. Вартість ресурсів при цьому визначається по поточних або прогнозованих цінах.

Об'єктні кошториси (об'єктні  кошторисні розрахунки) розробляють  у базисному або поточному (прогнозному) рівні цін, що рекомендуються Мінбудом України, на об'єкти в цілому: дані локальних кошторисів сумуються з угрупованням по відповідних графах кошторисної вартості: "будівельних робіт"; "монтажних робіт"; "устаткування, меблів і інвентарю"; "інших витрат".

В об'єктному кошторисному розрахунку (кошторису) построчно й у підсумку приводяться показники одиничної вартості на 1 м обсягу, 1 м площі будинків і споруджень, 1 м довжини мереж і т.д. Також за підсумком приблизно показуються поворотні суми, що є підсумком поворотних сум, визначених у всіх стосовним до цього об'єкта локальних кошторисах.