Інвестиційна діяльність у ринковій економіці

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 23:51, курсовая работа

Описание работы

В країнах з розвиненою економікою в практиці фінансування інвестиційних проектів поширеною формою фінансування є проектне фінансування. При цьому сам проект, а вірніше ті доходи, які отримає підприємство в результаті його реалізації, є способом обслуговування зобов’язань за наданий банківський кредит.
В умовах ринкової економіки неабиякого значення набуває такий напрям економічної діяльності, як інвестиційний аналіз.

Содержание

Вступ ………………………………………………………………………3
1. Становище української економіки на фоні економік розвинених країн……………………………………………………………………………… 5
2. Інвестиційна діяльність у ринковій економіці………………….10
3. Основні положення інвестиційного проектування ……………15
4. Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) одного реального проекту. ТЕО інвестиційного обґрунтування енергозбереження у реформуванні житлово-комунального господарства м. Києва…........................................20
5. Відмінність проектного фінансування від традиційного банківського кредитування реальних інвестиційних проектів …………………………...……………………………………………………….37
6. Інвестиційне оцінювання на практиці в Україні і за кордоном, в тому числі складання кошторисів інвестиційних проектів………………………42
7. Ваш варіант структурної трансформації економіки України в напрямку ринкової……………………………………………………………..47
8. Ризики та оцінювання ризиків інвестиційної діяльності та власне бачення виникнення останньої кризи в Україні на фоні світової кризи і пропозиції цодо виходу з неї………………………………………………….51
9. Газо-транспортна система України: стан, проблеми, перспективи і потреби в інвестиційних ресурсах…………………………………………….54
Висновки………………………………………………………………….63
Список використаної літератури………………………………………..64

Работа содержит 1 файл

Bardish_Karasovsky.doc

— 322.00 Кб (Скачать)

 

2. Інвестиційна діяльність у ринковій економіці

Сьогодні у складній та заплутаній системі економічних  зв'язків все частіше необхідно  приймати зважені рішення щодо накопичення  та інвестування. Для збереження і  примноження заощаджень потрібно відмовитись  від старих засобів накопичення та перейти до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об'єднуються під загальною назвою інвестування.

Світовий досвід свідчить, що країни з перехідними економіками  не здатні вийти з економічної  кризи без залучення і ефективного  використання іноземних інвестицій, оскільки інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних, й інших ринкових чинників, а також ринки товарів і послуг.

Щоб країна не відставала від світової економіки, не зіткнулась із стратегічним дефіцитом, вакуумом пріоритетів, відсутністю взаємозв'язку і взаємозалежності складових частин економічної політики держави (інноваційної, бюджетної та інших) слід підтримувати необхідні нові пріоритети в економічній, промисловій та науково-технічній політиці за рахунок інвестування.

Інвестиції є основою  розвитку підприємств, окремих галузей  та економіки країни в цілому. Від  уміння інвестувати залежить розквіт  чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних  проблем, сучасний рівень і потенціальний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.

Інвестиції - складне  і змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного  продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій юридичних  осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є забезпечення найефективніших шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії, підприємства на окремих етапах її розвитку.

Інвестиційна діяльність — це процес організації інвестування в реально існуючих у країні умовах господарювання. Термін "інвестування" має більш теоретичне значення, визначаючи модель поведінки інвестора щодо нарощування свого капіталу.

Інвестиційна діяльність представляє інвестиційний процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розглядається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприємства (юридичної особи), що здійснює інвестиційний процес.

Інвестиційна діяльність базується на наявних вільних  фінансових ресурсах у потенційних  інвесторів. Обсяги інвестування будуть більшими, якщо у потенційних інвесторів зростають вільні кошти. Цьому може сприяти (або протидіяти) державна грошово-кредитна політика. Це здійснюється через вплив на інвестиційні умови, банківську систему та регулювання грошового обігу. Саме банки є першими інституціональними інвесторами економіки. Вони за своїми функціональними можливостями забезпечують нарощування коштів в економічній системі (гроші роблять гроші) — а це є завдання інвестиційної діяльності.

Мета інвестиційної  діяльності спрямована на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки:

1. Як прискорити реалізацію  інвестиційних програм.

2. Як забезпечити високі  темпи економічного розвитку  компаній, підприємств.

3. Як забезпечити мінімізацію  інвестиційних ризиків.

4. Як забезпечити фінансову стійкість і платоспроможність компанії у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Ефективність інвестиційної діяльності залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово - будівельного комплексів, що у свою чергу зумовлюється виробничим потенціалом його матеріально-технічної бази, кваліфікацією складу виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу, забезпеченістю його фінансовими ресурсами, сукупною діяльністю всіх учасників процесу. Також інвестування впливає на відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційного ринків у економіці нашої країни. Економічне піднесення та активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом створення діючого ринку капіталів та інвестицій. Такого результату можна досягти на основі фінансової стабілізації, заохочення заощаджень та інвестицій, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів.

Інвестування розв'язує багато соціальних та екологічних проблем, а інвестиції в «людський капітал» набуває все більшого значення, так як саме результатом людської діяльності виступає більшість об'єктів інвестування - рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання, машини) та, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт (технічні, технологічні, комерційні, культурні, політологічні та інші знання, «ноу-хау»), який вивчає економічне положення країни у світовій ієрархії держав.

Інвестиційна діяльність реалізується у відповідному середовищі, що має багатоаспектну характеристику. Вона має бути врахована при плануванні й прийнятті рішення інвестором як параметр узгодженості із зовнішніми умовами.

Важливою частиною зовнішніх  умов реалізації інвестицій є прогноз параметрів макроекономічного стану економіки на глибину (за часом) його реалізації:

• очікуваний рівень фінансової стабільності;

• стан валютного ринку, достатність міжнародних резервів Національного банку для підтримки  стабільності національної валюти ринковими засобами;

• стан платіжного балансу  країни;

• збалансованість державної  бюджетної політики, стан і графік виплат за державними борговими зобов'язаннями;

• параметри монетарної політики, схеми проведення грошової емісії і їх вплив на економіку;

• податкова система (рівні ставок оподатковування, простота й організація бухгалтерського  обліку, прогнозованість змін у системі  оподатковування);

• стан банківської системи, її надійність і здатність до кредитування інвестиційних проектів;

• стан фінансового ринку й ціна кредитних ресурсів;

• середньоринкова прибутковість  та ризикованість фінансових інструментів;

• загальна збалансованість  пропорцій бюджетної системи, монетарної політики, пов'язаної з платіжним  балансом країни;

• наявність і темпи  економічного розвитку в країні;

• темпи й рівень споживання, пропорції, що склалися між споживанням  і нагромадженням, їх прогнозована динаміка;

• прогнози ділової активності на наступний період. Інвестиційна діяльність завжди орієнтована на перспективу.

Необхідно на основі взаємодії усіх елементів інвестиційної діяльності об'єднати їх у єдиний взаємопов'язаний комплексний механізм, спрямований на структурні зрушення в народному господарстві, технічному прогресі, якісних показниках господарської діяльності на мікро - та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу - один з найдієвіших механізмів соціально-економічних перетворень.

 

 

 

 

 

3. Основні положення інвестиційного проектування

В умовах ринкової економіки  вирішальними умовами розвитку та стійкої  життєздатності фірм будь-якого профілю є ефективність вкладення капіталу в той чи інший інвестиційний проект. Прийняття фірмою рішення про інвестування проекту обумовлюється цілями, що вона ставить перед собою.

Ієрархія інвестиційних  цілей (в порядку убування) виглядає таким чином:

1) Прибутковість інвестиційного  заходу визначається як норма  прибутку на інвестиції. Капітальні  вкладення здійснюються тільки  в тому випадку, якщо прибуток  від них досягає визначеного,  заздалегідь заданого мінімуму.

2) Ріст фірми шляхом щорічного збільшення торгового обороту і частки контрольованого його ринку.

3) Підтримка високої  репутації фірми серед споживачів  і збереження контрольованої  частки ринку.

4) Досягнення високої  продуктивності праці.

5) Виробництво нової  продукції.

Розробка і реалізація інвестиційного проекту (у першу чергу виробничої спрямованості) проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період прийнято розглядати як цикл інвестиційного проекту (чи "інвестиційний цикл") три фази, що охоплює:

- передінвестиційну (попередні  дослідження до остаточного ухвалення  інвестиційного рішення);

- інвестиційну (проектування, договір,  підряд, будівництво);

- виробничу (проектування фази  господарської діяльності підприємства).

У свою чергу ці фази розділяються на стадії та етапи, яким відповідають свої мети, методи і механізми реалізації.

У плині передінвестиційної фази вивчаються можливості майбутнього проекту  і фірмою приймаються попередні  рішення про інвестиції. Тут замовник (фірма - чи інвестор організатор проекту) вибирає керуючого його проектом. Вивчення різних варіантів проекту здійснюється або власними силами замовника, або спеціалізованими фірмами і містить первісні оцінки витрат, вивчення альтернативних варіантів консультативних особливостей проекту і будівельного майданчика і т.п., а також розгляд різних варіантів інвестиційних рішень.

Закінчується перша фаза остаточним рішенням про інвестування проекту, що приймає або замовник (керуючий проектом), або інвестори і фінансові  інститути, а також складанням програми фінансування проекту.

Друга фаза - інвестиційна - містить: добір проектної фірми  або фірми, що керує будівництвом, підготовку проектних креслень і  моделей проекту, одержання замовником від урядових закладів дозволу на будівництво, підготовку деталізованих розрахунків вартості, підготовку попередніх планів для проектних і будівельних робіт, закінчення підготовки будівельного майданчика, підготовку детальних креслень і специфікацій, вибору генерального підрядчика і будівельного керуючого.

Потім відбувається вибір  підрядчика і субпідрядника, затверджується план платежів генеральному підрядчику, здобуваються короткострокові будівельні позики для оплати субпідрядника  і постачальників необхідних компонентів  і т.п. Для нагляду за будівництвом крім генерального підрядчика може бути притягнутий представник замовника чи урядовий інспектор.

Третя фаза - виробнича - включає господарську діяльність підприємства.

Швидке відновлення  технології продукції в сучасних умовах вимагає гнучкості, постійної  модернізації виробництва, економічного механізму і механізму керування інвестиційним проектом, що забезпечували б цілісний підхід, координацію і взаємодію на всіх етапах інвестиційного циклу між замовниками, проектувальниками та будівельниками.

В економічному механізмі керування інвестиційним циклом існують різноманітні організаційні і контрактні системи. Фірми цих систем можна віднести до двох типів: прогресивним і традиційним.

Для традиційної фірми  керування проектом характерна відносна розєднаність фаз і етапів як організаційно, так і в часі. Обєднуючою ланкою тут виступає замовник, що бере на себе функцію керування, тим самим активно впливаючи на хід реалізації проекту. Коли до проекту предявляються спеціальні чи сугубо індивідуальні вимоги у відношенні якості, архітектурної виразності, унікальності проектних рішень і т.п. (театри, концертні зали, житлові будинки, деякі обєкти, інфраструктури), замовник сам вибирає проектну форму, укладає з нею контракт, а закінчений проект сам передає підрядній будівельній фірмі, що перемогла на відкритих "торгах" (тендер). У залежності від своєї компетентності замовник широко чи обмежено використовує послуги консультаційних фірм.

Від правильно прийнятих  рішень першої фази інвестиційного циклу  залежать як витрати на проектування і будівництво (реконструкцію), так і майбутні витрати в процесі експлуатації (у третій фазі інвестиційного циклу). Головна мета стадії проектування - вирішення проблеми ефективного використання всіх ресурсів.

Весь процес проектування формально можна розбити на дві частини: передпроектні дослідження і безпосереднє проектування.

У першій частині здійснюється попередня оцінка кошторису витрат відповідно до фінансових можливостей  замовника, вибір найбільш раціональних технічних і технологічних рішень проекту з метою максимально можливої економії ресурсів (на основі ретельного аналізу варіанта проекту, технологій, устаткування, транспортних схем, генплану та ін.). В результаті формується остаточне рішення, і виявляються необхідні вихідні дані для розробки попереднього проекту (аванпроекта, форппроекта), а також розробляються конкретні рекомендації з раціональної організації майбутнього виробництва.

Друга частина процесу  проектування передбачає два етапи: попередній проект (форпроект, аванпроект) і остаточний проект. Попередній проект вважається найбільш відповідальним етапом. Проробляються всі принципові питання будівництва майбутнього обєкта - від генерального плану до архітектурних і конструктивних рішень, а також технологія, шляхом аналізу вариантно можливих проектних рішень та їх порівняльної екологічної оцінки, вибору найбільш раціонального варіанта з детальної економічної оцінки майбутнього проекту (обєкта), порівняння попереднього кошторису з оцінкою витрат по основних видах будівництва.

Информация о работе Інвестиційна діяльність у ринковій економіці