Право притулку

Дата добавления: 29 Октября 2013 в 00:23
Автор: i************@mail.ru
Тип работы: курсовая работа
Скачать полностью (90.60 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Право притулку.docx

  —  93.67 Кб

В п. 1 ст. 1 Декларації встановлюється наступне: "Притулок, що надається якою-небудь державою, в здійснення свого суверенітету, особам маючим основу посилатися на статтю 14 Загальної декларації прав людини..., повинно поважатися усіма іншими державами".24

У п. 3 даної статті вказується на те, що оцінка підстав для надання притулку входить в компетенцію держави, що надає цей притулок.

Таким чином, в Декларації підкреслюється, що надання територіального  притулку входить в юрисдикцію держави, а також підтверджується, що тільки держава може визначити підстави надання  такого захисту.

Проте в ст. 2 документу признається, що положення біженців залишається "предметом турботи міжнародного співтовариства" і у випадках, коли для держави "виявляється скрутним надання притулки", інші держави повинні вживати "у дусі міжнародної солідарності належні заходи для полегшення тягаря, що лежить на цій державі".

Окрім підтвердження важливості принципу міжнародної солідарності, в Декларації підкреслюється необхідність дотримання принципу non - refoulment. Зокрема, державам рекомендується не застосовувати до біженців такої міри, як "відмову від дозволу переходу межі". В той же час в документі передбачається виключення з принципу non - refoulment, яке може бути зроблене з міркувань національної безпеки або в цілях захисту населення"25

Попри те, що Декларація про  територіальний притулок 1967 р. є міжнародним  документом рекомендаційного характеру, багато її положень можуть служити  орієнтиром в тому, що пов'язано з  політикою надання притулку.

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Практика надання притулку в історії сучасного  міжнародного права

 

Справа Джуліана Ассанжа. За запитому Інтерполу Британською владою був заарештований творець сайту WikiLeaks австралієць Джуліан Ассанж, що опублікував тисячі секретних документів американської дипломатії. У результаті відбувся суд, рішенням якого було звільнити винного під заставу. Швеція наполягала на поверненні «злодія» на її територію, де проти Джуліана порушена кримінальна справа за звинуваченням у сексуальних домаганнях і зґвалтуванні.

24 лютий було прийнято  рішення задовольнити вимогу Швеції про екстрадицію засновника порталу. Ассанж висловлював свої побоювання, що після повернення до Швеції його можуть відправити до США, де пізніше йому висунуть обвинувачення в шпигунстві 26 і подав апеляцію, яка незабаром була відхилена більшість суддівських голів Верховного суду Великобританії.

19 червня творець сайту,опинившись у безвихідній ситуації, ховається в посольстві Еквадору, в Лондоні і просити у керівництва країни політичного притулку.27

Відомо, що ще в 2010 році заступник міністра закордонних справ Еквадору, пропонував Ассанжу проживання на їх території "без всяких умов", але Президент країни не підтримав дипломата. Усе це підштовхує на те, що вибір країни втікачем, був невипадковим.

Погляди керівництва південноамериканської країни змінилися і 15 серпня була зроблена офіційна заява про можливість надання притулку. Поліція Лондона намагалася заарештувати Ассанда у будівлі посольства, тим самим руйнуючи екстериторіальність посольства. Але вибухнув дипломатичний скандал, який міг поставити під загрозу британські дипмісії по всьому світу.

Представник міністерства закордонних  справ Великобританії заявив про намір виконати зобов'язання, пов'язані з видачею Ассанжа Швеції і нагадав Еквадору про британський закон 1987 року, який дозволяє позбавляти дипломатичного статусу представництва іноземних держав, якщо держава, якій належить будівля, "перестає використовувати землю для цілей своєї місії або виключно для цілей консульської встанови".

На зустрічі міністрів закордонних  справ країн - членів Союзу південноамериканських  націй була висловлена підтримка рішення влади Еквадору про надання притулку Джуліану Ассанжу. Було створену декларацію, яка закликає країни поважати суверенне право держав надавати притулок відповідно до міжнародного права. Також декларація засуджує загрозу застосування сили. 28

Але консенсус між державами  досягнуто так і не було і наданий момент питання залишається не закритим. Джуліан Ассанж знаходиться в посольстві упродовж трьох місяців, не покидаючи його, так як при появі хакера за межами будівлі посольства він тут же буде заарештований великобританською владою і екстрагований в рідну країну. Але уряд Еквадору шукає всі можливі способи, якими їх підопічний може бути переправлений в Південну Америку і не опинитися у наручниках.

Справа Курманбека Бакиева. Після революція 2010 року на хвилі антиурядових виступів,29 колишній президент Киргизстану Курманбек Бакиев, утік зі своєї країни і став громадянином Білорусі, попросивши притулок. Отримав він його за особисту прихильність Президента країни. Бишкек наполягає на екстрадиції колишнього національного лідера для пред’явлення йому обвинувачень і позбавлення волі на 24 роки. Проте Мінськ не збирається видавати Бакиева, ґрунтуючись на відсутність юридичних підстав,30 за яких він повинен бути виданий.

Відмова білоруської сторони спричинила дипломатичний скандал між країнами. Але Білорусії він не наносить особливого економічного збитку, оскільки особливих інтересів в Середньоазіатському  регіоні у неї немає. Незалежно  від усього цього дружні стосунки традиційно зберігаються31 наголошують представники вдали Білорусії.

Зараз Курманбек Бакиев зі своєю  сім’єю купив будинок під Мінськом, де вони повноцінно мешкають.

Але конфлікт на цьому не закінчився і напруженим стосункам має місце  бути.

Справа Олександра Тимошенко. У 2011 році чоловік екс-прем'єра Тимошенко Юлії Володимирівни подав прохання про надання йому політичного притулків в Чехії, аргументуючи це тиском і переслідуванням, а також спробою катувати Юлію Володимирівну за допомогою сім’ї.

Чехія люб'язно надала Олександру статус політичного біженця. Це рішення було не міністерства закордонних справ, а міністра внутрішніх справ, «оскільки це внутрішня і особиста справа Чехії кому і коли надавати подібний статус», - наголошує міністр внутрішніх справ.

Вибір країни і позитивна відповідь  керівництва були невипадковими, Олександр  Тимошенко з 2000 року займається підприємництвом  на території Чехії, будучи одним  із співвласників торгової фірми International Industrial Projects.

Представник влади Чехії заявляє, що надання політичного притулку Тимошенко, ніяк не відіб'ється на відносини між столицями країн. 32 І ніяких конфліктів або недомовок бути не може.

Можна відмітити, що Олександр Тимошенко  був не перший українцем, що отримав політичний притулок в Чехії. Богдан Данилишин, колишній міністр уряду Тимошенко, став першим українським екс-чиновником, який отримав притулок за межами країни.

Справа Дениса Олейника. Підприємцеві Олейнику і його сім'ї довелося виїхати з України і просити політичного притулку у Хорватії. Причиною цього став тиск, який чинився на Дениса і його компанію Prostoprint.com із-за виготовлення футболок з написом "Спасибі жителям Донбасу ".

Управління по боротьбі з економічними злочинами Київської міліції, а також віце-прем'єр-міністр Борис Колєсніков, пояснювали, що насправді претензії торкалися не цієї продукції, а незаконного використання логотипу Євро-2012. 33

Але Олейник упевнений, що над ними нависла реальна загроза життя і здоров’я не з цієї причини, і переслідування ґрунтувалося на його публічній позиції, оскільки компанія не була організатором випуску продукції Євро-2012. Він так само сумнівається в справедливості судового розгляду справи.34

Хорватія прийняла втікачів, надавши  їм притулок.

 

Також яскравими прикладами надання  політичного притулку є : надання  притулку Сполученими Штатами Америки  Мирославі Гонгадзе, яка після  загибелі свого чоловіка Георгія  Гонгадзе, покинула Україну разом  зі своїми дочками;. США - Олександру Ельяшкевичу із-за замаху на життя депутата в Україні.35.

 

Роблячи висновки зі всього вище за викладеного, можна сказати, що все більше і більше людей з тих або інших причин вимушені покидати держави цивільної приналежності або місця проживання і шукати політичного притулку в інших країнах. Все це сприяє розвитку такого міжнародно-правового інституту як інститут права притулку,  глибокому його дослідженню і розробці нових підходів в міжнародно-правовому регулюванні. Однак надання права притулки в окремих випадках зіштовхує лобами держави, які безпосередньо мають до цього відношення. Хоча в міжнародних актах закріплено, що це рішення держави є його суверенним правом і не повинно розглядатися як «недружній акт», але на практиці  при наданні притулку політичним «злочинцям» і відмові в їх екстрадиції, стосунки між держави стають натягнутими, а в деяких випадках будь-які відносини зовсім перестають бути можливими.

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Проаналізувавши все вище зазначене, можна зробити висновок, що з розвитком міжнародного права на перший план виступає принцип захисту прав і законних інтересів людини та громадянина. Одним із засобів забезпечення даного принципу є право притулку.

Право притулку – інститут міжнародного права, який має давню  історію. Починаючи з прадавньої Греції, Афін, Риму, він проходить червоною ниткою крізь усі етапи розвитку суспільства та держави, піддається впливу соціальних факторів на кожному з них. Такими факторами були:

у стародавньому світі  – класова нерівність;

у середні віки – засилля релігії;

у феодальну епоху –  роздробленість та абсолютна влада  феодала у своїй вотчині;

в епоху буржуазії -  жага правлячої еліти до збагачення.

На сучасному етапі  розвитку суспільство відкинуло  всі види дискримінації, які були притаманні йому в минулому.

Сьогодні,  права притулку означає надавання державою заступництва будь-якій особі, яка переслідується за політичну діяльність. Даний інститут міжнародного права відіграє провідну роль в забезпечені захисту прав людини і громадянина.  Адже, не всі держави визнавши людину, її честь та гідність, найвищою цінністю дотримуються цього. Саме тоді право притулку стає для особи єдиним способом уникнення репресій.

У сучасний період інститут права притулку має велике практичне  значення. З кожним роком кількість  «утікачів» зростає і має глобальне  значення. Майже кожна держава світу, має власну практику з надання притулку, особі, яка звернулася до них за допомогою.

Яскравими прикладами відомих  біженців є Джуліан Ассанж, Мирослава  Гонгадзе, Олександр Тимошенко та багато інших.

Зазначені фактори сприяють розвитку інституту право притулку, а також розробці нових нормативно-правових актів, концепцій, теорій, які б забезпечили всебічне, повне та ефективне регулювання міжнародно-правових відносин у даній сфері.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

 

Нормативно-правові  джерела:

  1. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 18 квітня 1916 р. // Організація об’єднаних націй (ООН) // Конвенція від 18.04.1961
  2. Загальна декларація прав людини 1948 року//Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III)Генеральної Асамблеї ООН // від 10 грудня 1948 року
  3. Гаванські конвенції 1928 р. // Укладені учасниками VI панамериканської конференції в Гавані (Куба) // січень-лютий 1928 р.
  4. Декларація про територіальний притулок 1967 // Прийнята резолюцією 2312 (XXII) Генеральної Асамблеї // від 14 грудня 1967 р.
  5. Конвенція про статус біженців 1951 року //  Прийнята 28 липня 1951 Конференцією повноважних представників з питання про статус біженців і апатридів, скликаній відповідно до Резолюції 428 (V) Генеральної Асамблеї (995_277) // від 14 грудня 1950

 

Спеціальна література:

  1. Батичко В.Т. //Міжнародне право// Конспект лекцій. - Таганрог: Видавництво ТТІ ПФУ, 2011 р. - 97 с
  2. Бекяшев К.А. //Міжнародне публічне право: навч. / Л. П. Ануфрієва, Д. К. Бекяшев, К. А. Бекяшев, В. В. Устинов [и др.]; відп. ред. К. А. Бекяшев. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005. - 784 с
  3. Бикова Є.В, / / ​​Політичний притулок: правовий інститут чи політичний інструмент / / Міграційне право 2012, № 2, с 34-38
  4. Бірюков П.Н./ Міжнародне право: Навчальний посібник. 2-е видав., Перераб. і доп. - М., МАУП, 2000. - 416 с.
  5. Вишинський А. / / Дипломатичний словник ОГИЗ, 1948 р. 4
  6. Галенская Л. Н. / / Право притулку (Міжнародно-правові питання) / / М: «Міжнародні відносини» 1968, 68с
  7. Зінченко Н.М. / / Право притулку як міжнародно - правовий інститут / / Відомості Верховної Ради. 2011. № 5 - с16-18
  8. Колосов Ю.М., Кузнєцов В.І. / / «Міжнародне право», / / ​​«Міжнародні відносини», Москва, 2004. - С. 263
  9. Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет/Навчальний посібник / К.: Знання, 2006.- 380 c.
  10. Селіваненко В.. / / Основні риси права притулку / / Вісник ТІСБІ 2000, № 4
  11. Сухарева А.Я. / / Великий юридичний словник видання друге, перероблене і доповнене / / Москва ИНФРА - М 2001. 703с
  12. Тимченко Л.Д. //Міжнародне право: Підручник. Затверджено МОН / Тимченко Л.Д., Кононенко В.П. — К., 2012. — 631 с.,
  13. Тиунов О.І. / / МГП: Підручник для вузів М: НОРМА; / / М - З-ка група НОРМА; / / ІНФРА М-2000, 326с.
  14. Ушаков Н.А /Міжнародне право: Підручник. - М: Юрист, 2000. - 304 с.
  15. Шемшученко Ю.С. / / Юридична енциклопедія в 6 томах / / К: «Українська енциклопедія» 1998, / / ​​Т-5: П - С - 2005, 736 с.
Описание работы
Актуальність роботи. Особливе місце серед проблем сучасного міжнародного права відводитися стосункам держави і людини у сфері дотримання міжнародних стандартів по захисту прав і основних свобод людини, одним з яких є інститут права притулку. Увага цього інституту викликана актуальністю захисту на міжнародному рівні прав людини на життя, свободу, переконання. На сьогодні міжнародне співтовариство намагається забезпечити захист і допомогу, а також сприяє ефективному рішенню проблем, кожного дня зростаючій кількості людей, які вимушені шукати притулок.
Содержание
Вступ……………………………………………………………………………….3

I. Правова природа права притулку…………………………………………….6
1.1. Історія розвитку інституту притулку…………………………………6
1.2. Поняття та основні риси інституту притулку………………………12
1.3. Види притулку та їх характеристики………………………………..15
1.4. Обмеження у наданні притулку……………………………………..18

ІІ. Міжнародно-правове регулювання права притулку……………………...21
2.1. Гаванські конвенції 1928…………………………………………….21
2.2. Загальна декларація прав людини 1948 року……………………....22
2.3. Конвенція про статус біженців 1951 року………………………….24
2.4. Декларація про територіальний притулок 1967……………………26
ІІІ. Практика надання притулку в історії сучасного міжнародного права…...28
Висновок………………………………………………………………………….32
Список використаної літератури………………………………………………..35