Право притулку

Дата добавления: 29 Октября 2013 в 00:23
Автор: i************@mail.ru
Тип работы: курсовая работа
Скачать полностью (90.60 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Право притулку.docx

  —  93.67 Кб

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

Кафедра міжнародного права  та міжнародно-правових відносин

 

Курсова робота

З міжнародного права

на тему: Право  притулку

 

       

 

           Студентки 3 курсу 2 потоку 7 групи

                   Факультету міжнародно-правових відносин

     Свириди І.А

                                               Керівник: Чибісов Д.М.

 

                 

                                                                                                             Національна шкала________________________________

              Кількість балів: ____________Оценка: ECTS___________

              Члени комісії ____________________________________                                     (підпис) (прізвище та ініціали)

___________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

 

 

м. Одеса - 2013 рік

План

Вступ……………………………………………………………………………….3

 

  I. Правова природа права притулку…………………………………………….6

  1.1. Історія розвитку інституту притулку…………………………………6

1.2. Поняття  та основні риси інституту  притулку………………………12

1.3. Види  притулку та їх характеристики………………………………..15

1.4. Обмеження  у наданні притулку……………………………………..18

 

  ІІ. Міжнародно-правове регулювання права притулку……………………...21

2.1. Гаванські  конвенції 1928…………………………………………….21

2.2. Загальна  декларація прав людини 1948 року……………………....22

2.3. Конвенція  про статус біженців 1951 року………………………….24

2.4. Декларація  про територіальний притулок 1967……………………26

ІІІ. Практика надання  притулку в історії сучасного  міжнародного права…...28

Висновок………………………………………………………………………….32

Список використаної літератури………………………………………………..35

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  роботи. Особливе місце серед проблем сучасного міжнародного права відводитися стосункам держави і людини у сфері дотримання міжнародних стандартів по захисту прав і основних свобод людини, одним з яких є інститут права притулку.

Увага цього інституту  викликана актуальністю захисту  на міжнародному рівні прав людини на життя, свободу, переконання.  На сьогодні міжнародне співтовариство намагається  забезпечити захист і допомогу, а  також сприяє ефективному рішенню  проблем, кожного дня зростаючій кількості людей, які вимушені шукати притулок.

 Особливістю застосування  інституту притулку є право приймаючої держави визначити наявність підстав для надання притулку, а також кваліфікації умов, які спричинили необхідність його шукати, враховуючи вимоги міжнародного права по дотриманню прав і свобод людини, У такому аспекті, в діях держави повинно проявлятися її відношення до ситуації, що склався у світі, з позиції сформованої поведінки по відношенню як до людини, так і до держави, територію якої цій особі довелося покинути. Якщо говорити про поведінку держави, то з одного боку, вона формується під впливом зовнішніх чинників, які обумовлені національним інтересом, рівнем розвитку правової системи і соціальної свідомості населення, а також розумінням і тлумаченням вимог міжнародного права.  А з іншого боку, на поведінку держави істотно впливають стосунки між державами, які втягнуті в правовідносини з приводу надання притулки, а саме забезпечення прав і інтересів сторони, територію якої покинуто.

Міжнародна міграція  набула  глобального  характеру і  весь  світ  опинився  під  впливом  цього явища.  Сьогодні  майже  кожна  держава сучасного світу зіткнулась із питанням міграції,  надання притулку особам, які змушені були покинути свою країну.

Проблеми становлення  і розвитку  інституту притулку в міжнародному праві,  привертали особливу увагу вчених. У підтвердження цьому є ряд робіт відомих учених, юристів-міжнародників : Галенскої Л.Н., Левіна Д.В., Шибаевої Е.А., Шестакова Л.Н., Ушакова М.А.,  Ястребової О.В., Зинченка Н.Н., Бикова Е.Е., Батичко В.Т., Тиулова О.І., Вежбитського В.Н., Вилко В.І, Сосновського Л.Е.,  Каламкаряна Р.А. і багато інших.

Істотне значення для написання  курсової роботи мали дослідження український  і зарубіжних учених міжнародного права, безпосередньо роботи Буткевича  В.Г., Василенко В.А., Денисова В.Н., Євинтова В.І., Ісаковича С.В., Лукашука І.І., Ушакова  Н.М.

Дослідження приведених вище вчених були зосереджені на механізмі  забезпечення дієвості притулку в міжнародному праві, особливостей його становлення  і дії інституту притулку в  системі міжнародного права.

Об'єктом цієї роботи виступають міжнародно-правові відносини, які виникають з приводу захисту та забезпечення дієвості інституту права притулку. Це стосунки, що виникають між приймаючою державою і особою, що шукає притулок, приймаючої сторони і держави, територію якої покинуто, відносини з  надання або відмови в наданні притулку тощо.

Предметом є безпосередньо притулок, його правова природа.

Мета моєї курсової роботи полягає у аналізі головних аспектів інституту притулку в міжнародному праві, його дії, правової природи та призначенні, місці в системі інститутів міжнародного права, освітленні основних принципів цього інституту,  теоретичному узагальненні практики застосування права притулку, дослідженні історичних умов виникнення і розвитку права притулку як інституту міжнародного права.

Методи дослідження. В основу написання курсової роботи покладений формально - юридичний метод, який дозволяє акцентувати увагу на праві притулку як на явищі міжнародного характеру. Використовувалися також історичний, порівняльний, системний, логічний методи, метод дослідження.

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів і висновку . Перший розділ – правова природа права притулку і він включає чотири підрозділи, а саме, історію розвитку інституту притулку, поняття та основні риси інституту притулку, види притулку та їх характеристики, та обмеження у наданні притулку. Другий - міжнародно-правове регулювання права притулку. Цей розділ складається також з чотирьох підрозділів :  Гаванські конвенції 1928, Загальна декларація прав людини 1948 року,  Конвенція про статус біженців 1951 року,  Декларація про територіальний притулок 1967. І третій розділ - практика надання притулку в історії сучасного міжнародного права.

Практичне значення курсової роботи полягає в можливостях з'ясування правової природи явища притулку в міжнародному праві, структурі правовідносин, які виникають з приводу застосування права притулку.

Дані курсової роботи можна використати в таких сферах як науково - дослідницькою,  науково - освітньою, правозастосовною, інформаційно-аналітичною.

 

 

 

 

 

І.  Правова  природа права на притулок

 

 

З розвитком сучасного  міжнародного права пріоритетне  значення відводиться захисту прав людини. Найважливіших гарантії такого захисту намагаються втілити  у інститут права притулку. Реалії сьогодення, які спостерігаються  у світі, привели до того, що багато людей було вимушено покинути свої батьківщини шукати притулок в сусідніх державах.

 

1.1. Історія розвитку інституту притулку

 

Право притулку є одним  із найдавніших інститутів права, його розвиток тісно пов'язаний з розвитком  держав, міжнародних відносин і міжнародного права . 1

Варто зазначити, що становлення  інституту права притулку було досить непростим.  Це цілком очевидно, оскільки держави завжди проявляли і проявлятимуть  обережність і пильність в  питаннях,  допуску на свою територію  іноземців.

 Право притулку існувало  на усіх етапах розвитку держави  і міждержавних відносин. У кожному  історичному періоді воно мало  свої особливі риси, свій зміст  та форму.

 Дане право було  відоме вже прадавнім державам  Сходу, Африки, Греції та Риму. Особи, які рятувалися від переслідувань,  могли просити притулок у іноземних  держав.

Право притулку рабовласницької  епохи необхідно розглядати в  двох аспектах - внутрішньодержавному і міжнародному.  Зважаючи на те що стосунки між рабовласницькими державами носили казуальний характер, право притулку виступало переважно як інститут внутрішньодержавного права і носило, як правило, релігійну форму. Притулок переслідуваним особам надавався в храмах, у священних предметів.2

Під час воєн храми залишалися недоторканними, вони могли служити  притулком і мирним жителям, і  переможеним.

Більшість дослідників пояснюють  релігійну форму притулку вірою  людей в могутність і силу богів. Релігія в експлуататорському суспільстві  завжди була вигідна панівному класу. Держава була зацікавлена в зміцненні  впливу церкви на народні маси. Цьому  служило і релігійне право  притулку.

 Але ця форма притулку  також застосовувалася лише в  тому ступені, в якому це  було вигідно панівному класу.  Не рятували переслідуваного  храми релігійних культів, що  не мали підтримки держави. 

Таким чином, не поняття про  святість і недоторканість місць, не боязнь кари богів, а взаємна зацікавленість в цьому держави і церкви породжували  право релігійного притулку.

Щодо кола осіб, які могли  користуватися правом притулку, то в деяких випадках ним могли користуватися  навіть раби, наприклад в Афінах. Афінський притулок для рабів  носив обмежений характер, він  надавав рабам лише право на судовий  розгляд. На суді раб повинен був  довести, що його хазяїн жорстоко з  ним поводився. Притулок не рятував  від рабства.3

У рабовласницьку епоху крім релігійної існувала й інша форма  притулку – територіальна. Територіальний притулок - інститут міжнародного права, що виражається в заступництві утікача  з боку іншої держави, що надає  йому притулок і захист від переслідування.

Корені територіальний притулок має інші, ніж  релігійний.  Його основа  - існування окремих самостійних  держав і наявність розбіжностей між ними. У стародавніх державах притулок надавався як політичним, так і кримінальним злочинцям, що часто було в інтересах держави – реципієнта.

 Проте якщо між державами  існували нормальні стосунки, то  вказані особи, як правило,  видавалися.

Право територіального притулку було, наприклад, добре відоме народам  Індії, Єгипту та Греції.  Зубожіння, політична ворожнеча призводять до втечі людей з однієї держави  в іншу. Відмова прийняти людину, яка потребувала притулку, вважалася  в Індії ганьбою. Слід зазначити, що притулок надавався тільки жителям  індійських держав, тобто носив замкнутий, відособлений характер і існував  лише для вільних.

Узагальнюючи, варто сказати, що обидві форми права притулку мали й одну загальну рису: й та, й інша мали, безперечно, вибірковий характер. Притулок зазвичай надавався вільним, у відношенні ж рабів він фактично не застосовувалося.

У середні віки, як і в  рабовласницький період, право притулку все ще носить класовий характер, тобто  існує в основному для представників  панівного класу. Кріпосні селяни не мали права на притулок. Тільки окремі міста-держави, у боротьбі з феодалами  що добилися певних прав, укривали біглих селян від переслідування їх хазяїв.4

Право притулку і в середні  віки залишається звичайним правом. Притулок отримували і кримінальні  злочинці, і політичні втікачі. Їх правове положення на території  заступницької держави не було визначене. Це давало можливість видавати утікачів, коли це було вигідно для феодалів, і використати інститут притулку в політичних цілях.

Причини, що змушували людей  шукати притулку в інших державах, були найрізноманітніші. Так, зростаюча  експлуатація вела до втечі селян, а  засилля релігії призводив до появи великого числа «інтелектуальних»  емігрантів.

Поява інквізиції у XVI столітті призвела до нового потоку емігрантів з Італії та Іспанії. Безліч лютеран  бігли в Німеччину, Швейцарію, Польщу, Англію. Кількість протестантів - емігрантів з Іспанії була така велика, що вони утворили в Лондоні і у Франкфурті іспанські громади .

Боротьба за владу, багатство  також породжувала еміграцію. Відомо безліч договорів, укладених в період середньовіччя, які регулювали порядок  видачі осіб, що втікали закордон за політичними мотивами.

Подібна практика була характерна для усіх держав Європи, у тому числі  і Росії. Історія східноєвропейських держав феодального періоду рясніє фактами надання притулку. Вже  перші договори Русі з Візантією, що були укладені на початку Х століття дозволяють зробити висновок про  існування звичайного права притулку.

У феодальний період також  ще широко застосовується релігійна  й форма притулку. Право притулку було відоме і християнству, і буддизму, і мусульманству.

Страницы:12345следующая →
Описание работы
Актуальність роботи. Особливе місце серед проблем сучасного міжнародного права відводитися стосункам держави і людини у сфері дотримання міжнародних стандартів по захисту прав і основних свобод людини, одним з яких є інститут права притулку. Увага цього інституту викликана актуальністю захисту на міжнародному рівні прав людини на життя, свободу, переконання. На сьогодні міжнародне співтовариство намагається забезпечити захист і допомогу, а також сприяє ефективному рішенню проблем, кожного дня зростаючій кількості людей, які вимушені шукати притулок.
Содержание
Вступ……………………………………………………………………………….3

I. Правова природа права притулку…………………………………………….6
1.1. Історія розвитку інституту притулку…………………………………6
1.2. Поняття та основні риси інституту притулку………………………12
1.3. Види притулку та їх характеристики………………………………..15
1.4. Обмеження у наданні притулку……………………………………..18

ІІ. Міжнародно-правове регулювання права притулку……………………...21
2.1. Гаванські конвенції 1928…………………………………………….21
2.2. Загальна декларація прав людини 1948 року……………………....22
2.3. Конвенція про статус біженців 1951 року………………………….24
2.4. Декларація про територіальний притулок 1967……………………26
ІІІ. Практика надання притулку в історії сучасного міжнародного права…...28
Висновок………………………………………………………………………….32
Список використаної літератури………………………………………………..35