Фізико-хімічні властивості крові

    Кількість лейкоцитів та їх співвідношення змі­нюється при прийнятті їжі, при сильних емоцій­них реакціях, виконанні фізичної роботи, при дея­ких захворюваннях, що допомагає лікарям поста­вити точний діагноз. Збільшення кількості лейко­цитів понад 8 тис. називається лейкоцитозом. Змен­шення до 4 тис. і менше — лейкопенією.

     Фазовий характер  змін лейкограми  крові при запаленні. На місці проникнення в організм  чужорідного агента (збудника хвороби) утворюється вогнище запалення (основне місце роботи  лейкоцитів). Спочатку розвивається ексудативна фаза запалення. В ній беруть участь лімфоцити і  моноцити, які присутні в інфікованій ділянці тіла,  а також молекули «нормальних антитіл», перева­жно імуноглобуліни Е. Внаслідок дегрануляції мо­ ноцитів з виходом гістаміну, серотоніну та інших  біологічно активних речовин підвищується їх проникність для імуноглобулінів плазми крові, посилюється надходження до запального вогнища до­ даткових «нормальних антитіл», лейкоцитів, біл­ків системи комплемента. Внаслідок значного розширення судин сповільнюється рух рідини, що  сприяє більш швидкому проникненню лейкоцитів  у вогнище запалення. В ділянці проникнення збуд­ника в організм розширюються і лімфатичні су­дини, зокрема ті, що ідуть до найближчих лімфовузлів. При нормальному перебігу запального про­цесу живі чужорідні клітини не проникають у лім­фовузли. Якщо ж таке проникнення відбулось, то  запальний процес поширюється і на лімфовузли  (лімфаденіт).

    Нагромадження  у вогнищі запалення нейтро­філів, які, фагоцитуючи, гинуть, та збільшення кон­центрації фібрину спричиняють утворення гною,  сприяють руйнуванню тканин навколо  вогнища  збудження.     В час другої (продуктивної) фази запалення в  зоні запального процесу збільшується кількість ма­крофагів і прискорюються процеси утворення (про­ліферації) зруйнованих тканин. Гній, який не вий­шов назовні, капсулюється. Під час третьої фази запалення відбувається подальша  активізація регенеративних процесів. Макрофаги і лімфоцити знищують дефектні ділян­ки тканини. Наслідком незавершеності цього про­цесу є утворення рубця. При сприятливих умовах (при швидкому знищенні чужорідного агента) процес запалення може завершитися на початковій фазі. Якщо процес запалення йде не інтенсивно і не почалось руйнування навколишньої тканини, гнійник і рубець може не утворитись. Коли про­цес пригашений, але незавершений, запалення мо­же набрати хронічної форми.

    Лейкоцити  чутливо  реагують зміною своїй складу на фізичну роботу. У більшості випадків в час фізичного навантаження їх кількість значно зростає — міогенний лейкоцитоз. Його рівень виз­начається інтенсивністю і тривалістю роботи і про­тікає в три фази (А.П.Єгоров).

    Перша  фаза міогенного лейкоцитозу (лшфоцитарна) спостерігається при виконанні малоін­тенсивних нетривалих навантажень. Характерною особливістю цієї фази є незначний лейкоцитоз (до 10-12 тис/мм куб) за рахунок збільшення кількості лімфоцитів при деякому зменшенні кількості мо­лодих форм нейтрофілів.

    Друга (нейтрофільна) фаза лейкоцитозу ви­никає за умови виконання важкої, тривалої робо­ти. Збільшення лейкоцитів у цій фазі (до 16-18 тис/мм куб) відбувається в основному за рахунок ней­трофілів при незначному зменшенні лімфоцитів (до 10-12%).

    Третя (інтоксикаційна) фаза виникає внаслі­док виконання довготривалої роботи великої ін­тенсивності. Кількість лейкоцитів у цій фазі нерід­ко зростає до 30-50 тис/мм куб. Спостерігається збіль­шення  кількості юних і палочкоядерних нейтро­філів, зникають еозинофіли і знижується вміст лімфоцитів. Робочий  лейкоцитоз пояснюється «ви­миванням»  лейкоцитів із їх депо (кістковий мо­зок, селезінка, печінка, легені), а також активіза­цією механізмів лейкопоезу.

    Відновлення лейкоцитів після фізичного на­вантаження  спочатку йде дуже швидко  (швидка фаза відновлення), тоді сповільнюється., (відстав­лене відновлення). Повне відновлення лейкоцитів нерідко триває 4-6 діб. Через лейкоцити, як через «рецепторне поле», запускається складний меха­нізм структурного відновлення (маркіровка і лі­зис відпрацьованих структур, утворення аутоантитіл, здатних змінювати проникність клітинних мембран і активізуючих ферменти клітин), що є важливою  передумовою розвитку натренованості спортсмена (Г.А-Апанасенко і ін., 1982).

4. Функціональна характеристика тромбоцитів

    Тромбоцити—    безбарвні, без'ядерні клітини  діаметром 2-4 мкм. В нормі в 1 мм куб крові їх міститься біля 200-400 тис. Утворюються тромбоцити з  мегакаріоцитів кісткового мозку.

Основна функція тромбоцитів тісно пов'язана з процесами зсідан­ня крові. Володіючи здатністю прилипати до неа­декватної (чужорідної) поверхні (адгезивність) і  один до одного (агрегація), тромбоцити започат­ковують перебіг складних процесів звертання крові,  утворення кров'яного згустку і його стягування  (ретракцію). Відома також захисна (фагоцитарна)  функція тромбоцитів.     Тромбоцити циркулюють  в крові протягом од­ного-двох тижнів, тоді руйнуються в печінці і селезінці. До складу тромбоцитів входять серотонін,  гістамін, ферменти, глікоген, неактивний тромбопластин, ретрактозин, подібний до м'язового ак­томіозину, скоротливий білок тромбостеїн.    

Зменшення  в крові тромбоцитів (тромбопенія) веде до дрібних крововиливів, що виникають внаслідок капілярних кровотеч в тканинах. Інко­ли з тієї ж причини кров з'являється в сльозах. Існують вікові і статеві особливості складу крові 7 дітей і підлітків (табл. 16, Ю.А.Єгоров, 1985).           '                        

Таблиця 16   

Основні показі іикикрові у людей ріітхо віку

5. Регуляція системи крові

    Ефективне виконання функцій, які притаманні крові, здійснюється внаслідок взаємодії таких про­цесів: кровотворення, кроворуйнування, перероз­поділ крові між органами.

     Процес утворення і розвитку клітин крові нази­вають кровотворенням (гемопоезом). Виділяють ератропойз (утворення еритроцитів), лейкопоез і тромбопоез (утворення відповідно, лейкоцитів і тромбоци­тів). Функціональна система підтримання кількості  формених елементів крові подана на мал. 56.      Місцем кровотворення є кістковий мозок. Тут  є спеціальні ділянки, де знаходяться мультипотентні стовбурні кровотворні клітини. Популяція цих  клітин невелика, але вони здатні до самовідтво­рення. Якщо одна клітина виходить на диференціювання, то сусідня клітина негайно: ділиться, за­ повнюючи  заповнений  попередньою  клітиною  простір. Таким чином з однієї клітини-попередниці може утворитись біля 500 зрілих клітин. Завдяки такому механізму утворюються готові до ро­боти клітини всіх типів, за винятком лімфоцитів.  Кінцеве дозрівання лімфоцитів відбувається ли­ше після зустрічі з антигеному у лімфоїдних органах. Дозрівання і динаміка клітин кожного типу  має свої особливості.

     Попередники  Т-лімфоцитів (тимусзалежних лейкоцитів) диференціюються в тимусі, попередники В-лімфоцитів, проходячи ряд додаткових фаз  диференціювання, перетворюються В зрілі В-лімфоцити в самому кістковому мозку. Диференційовані Т- і В-лімфоцити мігрують у лімфовузли і  селезінку. При надходженні в організм хворобот­ворного антигена Т-і В-лімфоцити починають активно ділитись і диференціюватись у кінцеві клітини. 3 В-лімфоцитів утворюються плазматичні  клітини, здатні синтезувати, антитіла, з Т-лімфо­цитів утворюються Т-кіллери. Згадані ефекторні  клітини функціонують в організмі до тих пір, по­ки не знищать антигена (біля двох діб). Разом з  тим, після контакту організму з антигеном в лімфовузлах і селезінці з Т- і В-лімфоцитів утворю­ються ефекторні клітини, які живуть багато років.  Ці клітини володіють імунологічною пам'яттю. Роз­ходячись по усіх лімфоїдних органах, вони забез­печують більш інтенсивну і швидку специфічну імунну реакцію на вже знайомий  антиген, якщо він знову проникає в організм.     При старінні еритроцити руйнуються (фагоцитуються) ретикулярними клітинами, гістіоцитами, мікрофагами і полінуклеарними лейкоцитами. Ерит рофагоцитоз відбувається в кістковому мозку, селе­зінці, печінці і безпосередньо в кров'янім руслі.

      Середня тривалість функціонування еритро­цитів дорослої людини становить 110-120 днів (що­ доби руйнується 0,8-0,9% еритроцитів),— новонароджених —  60-80 днів. Протягом доби у дітей  руйнується біля 1,4% усіх еритроцитів. Продукти  розпаду старих еритроцитів стимулюють утворен­ня нових.

     В регуляції системи крові важлива роль належить ЦНС.  Так, імпульси симпатичної нервової  системи посилюють вихід крові з кров'яних депо,  активізують гемопоез, імпульси парасимпатичної  автономної нервової системи гальмують ці процеси.      Потужним стимулятором еритропоезу є знижен­ня парціального тиску кисню (гіпоксія). При цьому  нирки виділяють в кров нирковий фактор еритро­поезу — еритропоетін. Лейкопоез стимулюється лейкопоетінами — продуктами  розпаду лейкоцитів,  тканин, мікробів, токсинів, чужорідних білків). Ефек­тивність утворення еритроцитів значно посилюється при достатньому забезпеченні організму залізом і  вітамінами В2 , В6, В12, аскорбіновою і фолієвою кис­лотами. Загальна схема одного з механізмів регуляції еритропоезу представлена на мал. 57.

    Функціональна  система  регуляції міри не­достатку кисню в організмі включає в себе систему кровообігу (хвилинний об'єм кровообігу), систему регуляції артеріально-венозної різниці газів крові і систему еритрин, яка функціонує шляхом зміни рівня еритропоезу, що відповідає принципам тео­рії функціональних систем П.К.Анохіна (1970).

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ТЕСТОВОГО    КОНТРОЛЮ   ЗНАНЬ

1. Кількість еритроцитів в крові людини (млн. в   мм куб:

    а) 4,0; б) 4,5-5; в) 6,0-7,0; г) 8,0-9,0. 2. Еритроцити людини мають форму:

а) круглу; б) овальну; в) серповидну; г) двобічноввігнуту.

3. Оболонка еритроцитів характеризується вибірковою проникністю щодо окремих речовин, вона:

а) пропускає аніони і не пропускає катіони і    гемоглобін;

б) пропускає катіонні гемоглобін і не про­   пускає аніони;

в) пропускає аніони, гемоглобін і катіони.

4. Основна кількість твердого залишку еритроци­тів приходиться на:

а) мінеральні солі; б) жири;

в) вуглеводи; г) гемоглобін.

5. Збільшення в крові кількості еритроцитів називається:

а) еритроцитозом; 6) фагоцитозом;

в) анемією; г) еритропенією.

6. Еритроцити людини функціонують приблизно:

а) 1 рік; б) 4 місяці; в) 30-40 днів;

г) до 20    днів.

7. Еритроцити руйнуються переважно в:

    а) нирках; б) легенях і печінці;    

в) печінці і селезінці; г) нирках і. легенях.

8. Гемолізом називається:

а) руйнування формених елементів крові;

б) руйнування еритроцитів з виходом гемоглобіну в плазму;  

в) руйнування лейкоцитів;

г) руйнування тромбоцитів з виходом в плаз­му  тромбопластину.