Біологія та технологія вирощування гречки

Таблиця 3.4.1

Рівні продуктивності

 
 

3.5. Розрахунок норм добрив на програмований урожай

      Для отримання програмованого урожаю гречки необхідно раціонально розрахувати норми добрив з урахуванням виносу поживних речовин з урожаєм і родючості ґрунтів. 

   Розрахунок  добрив слід робити балансовим методом, який оснований на обліку використання рослинами поживних речовин із ґрунту та добрив. Норма добрив визначається  по різниці між виносом урожаєм і вмістом поживних речовин у ґрунті з урахуванням коефіцієнтів використання їх, рослинами з ґрунту, гною та туків по наступній послідовності: 

                                                                                           Таблиця 3.5.1

  Розрахунок  норм поживних речовин на запланований урожай

Вносимо з осені сульфат амонію: 42 кг д.р. : 21 = 2 ц/га

Порошковидний суперфосфат: 68 кг д.р. : 20 = 3,4 ц/га

Весною під  культивацію вносимо аміачну селітру: 50 кг д.р. : 34 = 1,5 ц/га

При сівбі вносимо гранульований суперфосфат: 10 кг д.р. : 20 = 0,5 ц/га

Підживлення сечовиною: 22 кг д.р. : 46 = 0,5 ц/га 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   4. Розробка елементів  технології вирощування культури в господарстві

   Для отримання високих врожаїв і  достатню прибутковість гречки застосовують інтенсивні технології в умовах високої культури землеробства, яка передбачає найбільш раціональне забезпечення рослин протягом вегетації всіма елементами або факторами врожайності.

   4.1. Розміщення культури  в сівозміні

   У системі агротехнічних заходів, які сприяють реалізації біологічних можливостей гречки, великої уваги слід надавати розміщенню її після кращих попередників. Досвід кращих господарств свідчить, що після таких попередників, як зернобобові й озимі культури, кукурудза, цукрові буряки і картопля, льон-довгунець, урожайність гречки буває на 15 – 40 % вищою, ніж після вівса або ячменю.

   У гречки, висіяної після гороху, люпину або багаторічних бобових трав, вміст  білка в зерні підвищується на 1 – 1,5 %.

   Гречку  рекомендується висівати в районах  Полісся після удобрених картоплі, люпину на силос, озимини та льону-довгунця; у районах Лісостепу — після кукурудзи, цукрових буряків, удобреної озимої пшениці, гороху; у Степу — після озимої пшениці, кукурудзи, гороху, баштанних культур.

   Гречка  є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур. Пояснюється це тим, що вона швидко росте, в умовах високої агротехніки формує гіллясті широколисті рослини і пригнічує бур’яни; ґрунт після збирання гречки буває досить пухким і добре утримує вологу, а післяжнивні рештки гречки, багаті на азот, фосфор і особливо калій, поліпшують його родючість.

   Розміщаючи  гречку в полях сівозміни, необхідно  враховувати близькість лісу, полезахисних лісосмуг і водойм. Біля лісу вона добре  захищена від весняних і осінніх заморозків, вітрів (особливо під час цвітіння). Також в лісах і лісосмугах мешкають комахи–опилювачі, що сприяють доброму запиленню гречки, підвищують її врожай.

   Приклад сівозміни:

1. Багаторічні трави
2. Озима пшениця
3. Кукурудза на зерно
4. Ярий ячмінь
5. Гречка
6. Озима пшениця
7. Цукровий буряк
8. Кукурудза на силос
9. Озимі зернові з підсівом трав
10. Багаторічні трави

   Вибір попередника під гречку потрібно розглядати в тісному зв’язку  з тим, на скільки він забезпечує поле поживними речовинами.

   4.2. Система основного  і передпосівного обробітку ґрунту

   Правильна система обробки ґрунту під гречку є важливою умовою високої агротехніки цієї культури, що включає основну й передпосівну обробку й проводиться з урахуванням попередників, особливостей ґрунтів і грунтово-кліматичних умов.

   Система обробки ґрунту є не тільки головним засобом поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту і її харчового режиму, але також знищення й попередження розвитку бур'янів, хвороб і шкідників культурних рослин.

   Основним  завданням обробки ґрунту є створення  оптимальної рихлості, котра забезпечує сприятливі водно-фізичні й біологічні властивості ґрунту. При оптимальній щільності ґрунту поліпшується її водний, повітряний і поживний режими.

   Основна обробка ґрунту — перша глибока обробка поля після збирання попередника. Як правило, під гречку, її проводять восени. В засушливих і Лісостепних районах краще всього задовольняє агротехнічні потреби плоскорізна обробка ґрунту з залишком стерні на поверхні поля. Заміна оранки плоскорізною обробкою дозволяє накопичувати більше снігу на полях, запобігає видуванні ґрунту  різко знижує  стік підталих вод. Ще існує думка, що гречка дає гарні врожаї по весняній оранці.

   Лущення ґрунту в системі основної обробки  ґрунту — важливий агротехнічний прийом. В залежності від умов лущення переслідуються наступні основні цілі: боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами рослин, більш повне зберігання, а також накопичення вологи, подрібнення пожнивних залишків і часткове вирівняння поля, заробка насіння бур’янів і падалиці, щоб спровокувати їх проростання. Покращуючи водний і повітряний режими, лущення одночасно сприяє посиленню діяльності ґрунтових мікроорганізмів, створюючи благо приємні умови для мінералізації пожнивних залишків.

   Щоб правильно підібрати знаряддя для  проведення лущення і визначити  строки виконання робіт, необхідно враховувати видовий склад бур’янів, розміщення по горизонтам ґрунту основної маси і коренів, шкідників і збудників хвороб. Ефективність лущення в боротьбі з бур’янами підвищується, якщо воно проведено одночасно з збиранням врожаю або через 2 – 3 дня після збирання. Великий розрив між збиранням і лущенням веде до втрати вологи, погіршує умови проростання бур’янів, підвищує тяговий опір при лущенні і наступної оранки.

   При незначній засміченості лущення  звичайно виконують дисковими лущильниками ЛДГ – 5, ЛДГ – 10 з шириною захвату 5 – 10 м працюючими з тракторами МТЗ – 80, ДТ – 75М, Т – 150 або дисковими боронами. Поле, сильно засмічене бур’янами, в тому числі пирієм, дискують перехресно в два сліди, перши раз на глибину 6 – 7 см, другий при з’явленні „шилець” на глибину 10 – 12 см або орють на повну глибину. Якщо ґрунт сильно ущільнений дискові знаряддя не забезпечують гарної якості, то обробіток проводять лемішними лущильниками на глибину 10 – 12 см.

   Зяблева оранка – своєчасне виповнення лущення багато в чому полегшує задачі зяблевої оранки. Перед усім терміном лущення стерні визнається і строки оранки зябу. Поля засмічені кореневищними або коренепаростковими бур’янами, орють при появі розеток осоту або „шилець” пирію, тобто приблизно через 2 – 3 тижні після останнього лущення.       

   Одним з головних показників якості основного  обробітку служить глибина зяблевої оранки. Глибина визначається в основному потужністю гумусового горизонту ґрунту, а також біологічними особливостями і потребами культурної рослини. На ґрунтах з потужним гумусовим горизонтом глибину орного шару рекомендується доводити до 28 – 30 см. Тому, на ґрунтах з потужним орним шаром зяб під гречку піднімають на глибину 25 – 27 см.

   Щоб рихлити під орний шар і  знищити плужну підошву на плугах застосовують корпуси з вирізними леміхами, котрі обертають верхній орний шар, а нижні розпушують на 8 – 10 см і залишають на місці. Одним з загальних протиерозійних прийомів в системі зяблевого обробітку служить глибока оранка поперек схилу.

   Оранку  ґрунту виконують піхотними агрегатами котрі в своєму складі можуть мати додаткові зубові борони або катки. В останній час отримали широке застосування полотні агрегати з тракторами К – 700, К – 701, Т – 150, Т – 150К, призначені для праці на підвищеній швидкості. В агрегаті з цими тракторами використовують плуги ПТК – 9 – 35, ПЛН – 6 – 35, ПЛН – 5 – 35. У багатьох районах в складі орних агрегатів використовують зубові борони БЗСС – 1,0, БЗТС – 1,0 або кільчаті шпорові катки ЗККШ – 6.

   Зимою на полях, призначені під посів гречки, особливо на відкритих ділянках, обов’язково проводять снігозатримання, застосовуя для цього всі доступні способи і засоби – валкоутворювачі, трикутники і просто бульдозери. Снігозатримання проводять снігокопом – валкоутворювачем СВУ – 2,6, котрий працює з тракторами ДТ – 75М, Т – 150.

   Передпосівна  обробка ґрунту відіграє велику роль, так як підлегла вимогам тих культур, для котрих вона призначена. Весняною обробкою ґрунту переслідується мета зберегти вологу, накопичену за осінь – зиму, і випадаючих весняних опадів, розрихлити і вирівняти верхній шар ґрунту, підготувати ложе для насіння гречки, знищити проростки бур’янів.

   Шлейф добре розвиває грудки і вирівнює поверхню ґрунту. В районах достатнього зволоження рання весняна оранка зябу знижує засміченість посівів гречки на 40 – 50 % і підвищує врожай на 10,5 ца/ га в порівнянні з багато численними культиваціями.

   Ранньовесняне боронування проводять середніми  і тяжкими зубовими боронами, з’єднане в агрегаті, як правило, в два ряди за допомогою зчіпки СГ – 21. Працює такий агрегат з тракторам ДТ – 75М.

   Весняне рихлення гранту в багатьох господарствах  поєднують гребнею зябу. Для цього  використовують шлейф борону ШБ – 2,3, котра агрегатується з тракторами різних марок.

   На  суцільній культивації використовують культиватор КПС – 4, котрий агрегатують з тракторами МТЗ – 80, а за допомогою зчіпок СП – 11 і СП – 16 з ДТ – 75М, Т – 150, Т – 150К, К – 701.

   В ряду господарств використовують передпосівне прикочування сполучаючи з вирівнюванням ґрунту за допомогою спеціального пристрою ПККШ – 2,2 до котку ЗККШ – 6. Після боронування чи ранньої переорювання зябу поле підтримують у чистому рихлому стані до самого посіву. Для обробітку використовують культиватори з стрільчатими лапами і лемішні лущильники без відвалів в агрегаті з боронами і катками. Перший раз культивують під посів гречки (кількість культивацій залежить від засміченості поля) на глибину 10 – 12 см, другий на 6 – 8 см, третій на глибину заробки насіння.

   Заключний прийом весняної обробки ґрунту під гречку після передпосівної культивації з боронуванням – передпосівне прикочування, котре проводять в основному для рівномірної заробки насіння і підтоку вологи з нижніх шарів в насіннєве ложе. Обробіток ґрунту на глибину до 15 см проводиться культиваторами плоскорізами КПП – 2,2 і КПШ – 9. КПП – 2,2 агрегатується з тракторами МТЗ – 80, МТЗ – 82, ЮМЗ – 6. Широкозахватний культиватор КПШ – 9 працює з тракторам К – 701.