Біологія та технологія вирощування гречки

   Літо  частіше всього жарке, засушливе, триває близько п’яти місяців. У літній період випадає більша частина річної кількості опадів. Часто бувають тривалі бездощові періоди. Перехід середньодобової температури повітря через 15°С спостерігається в першій декаді травня, що сприяє початку найбільш теплого періоду року. Середня температура повітря в червні 24 –25°С, а в липні і серпні 27 – 28°С.   

     Максимальна температура досягає 38 – 40°С. У третій декаді вересня частіше відбувається перехід середньодобової температури повітря через 15°С, літо поступово закінчується.

   Настання  осіннього сезону характеризується збільшенням хмарності та числа  днів з опадами, а також початком заморозків. На загальному фоні зниження температури для осені характерні повернення тепла із ясною та частіше тихою погодою. До початку осені прийняті дати переходу середньодобової температури через 10°С, що відбувається в другій половині жовтня. Із датою переходу середньодобової температури нижче 5°С співпадає закінчення вегетаційного періоду. Приблизно через 25 – 30  днів після цього (у кінці листопада – грудня) настає перехід температури через 0°.

   Зима  дуже коротка, м’яка з частими  сильними відлигами (максимальна температура  іноді підвищується до 11 – 15°С). Середньодобові температури повітря частіше вище 5°С. У дуже холодні зими температура повітря може знижуватись до 32° – 34°С.  Взимку переважає похмура погода. За зиму спостерігається близько 25 – 40 днів із сніговим покривом висотою 3 – 6 см. Найбільш раннє утворення снігового покриву спостерігається в першій декаді грудня, а саме пізнє таїння його в третій декаді березня. Взимку на полях часто утворюється льодяна кірка.

   Період  із стійкими негативними середньодобовими температурами  повітря  закінчується  в  першій  декаді  березня.

   Основні показники кліматичних умов зони розташування господарства наведені в таблиці 1.2.

   Таблиця 1.2

   Показники елементів клімату по середньобаготорічним даним приватного підприємства з іноземними інвестиціями

   „ Агротехнології ” (за даними Генічеської  метеостанції). 

 

   Спеціалізація господарства — зернова. Основними зерновими культурами, які вирощуються в господарстві  являється озима пшениця, соя, горох, ярий ячмінь, а технічними — гірчиця, соняшник. Структура посівних площ у господарстві, урожайність і валовий збір сільськогосподарських культур за 2 роки наведено в таблицях 1.3 і 1.4

   Таблиця 1.3

Площа посіву і урожайність сільськогосподарських  культур на зрошенні

 

   Таблиця 1.4

   Площа посіву і урожайність сільськогосподарських  культур на богарі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   2. Біологічні особливості  культури та вплив  агроекологічних  факторів на її  ріст і розвиток

   В ботанічному відношенні культурна  гречка відноситься до классу ІІ – Двусім’ядольні (Dicotyledones), підкласу І – Первичнопокривних (Archichlamydeaes Enge), порядку – гречецвітних (Polygonales Zinde), родини гречкових (Polygonaceae Zinde), роду – гречих (Fagopyrum Gaertn), виду – Fagopyrum esculentum Moench – гречка культурна підвиду vulgare – гречка звичайна і ssp. multifolium Stol. – гречка багатолиста. Трапляється також вид Fagopyrum tataricum (L.) – дикоростуча однорічна рослина, яка засмічує посіви.

  Гречка  — одна із скоростиглих польових культур. Серед районованих її сортів є багато таких (Орлиця, Скоростигла 86), які достигають всього за 65 – 75 днів. Навіть у пізньостиглих сортів вегетаційний період рідко перевищує 100 днів. Це дає змогу вирощувати гречку в багатьох північних районах (до 70° північної широти) та широко використовувати її для післяукісних і післяжнивних посівів в основних районах вирощування.

  Гречка  — досить теплолюбна рослина. Її насіння здатне проростати лише при температурі не нижче 6 – 8 °С, а дружне проростання і поява сходів спостерігаються лише при 13 – 15 °С. Сходи чутливі до весняного похолодання; терплять при 2 °С, гинуть при заморозках мінус 2 – 4 °С. Дорослі рослини чутливі до осінніх заморозків — листки і стебла пошкоджуються при мінус 2 °С, а квітки гинуть навіть при мінус 1 °С, що особливо слід враховувати при післяжнивному вирощуванні гречки.

  Високі  вимоги у гречки до ходу температури  в період вегетації. Вона повільно росте й розвивається при температурі нижче 13 – 15 °С, але негативно реагує на підвищення температури в період цвітіння (більше 25 °С). Високі температури знижують виділення нектару, внаслідок чого погіршується запилення бджолами, зменшується озернення рослин. Якщо в період цвітіння — плодоутворення температура повітря підвищується до 30 – 35 °С, у гречки спостерігається „запал”, квітки „горять” з масовим відмиранням зав’язей. Оптимальна температура для плодоутворення 17 – 19 °С.

  Сума  ефективних температур для скоростиглих сортів гречки становить 800 °С, середньо- та пізньостиглих — понад 1200 °С. Погано діють на гречку тумани, а також тривалі дощі й суховії у період цвітіння, які порушують нормальний хід запилення та розвиток зерна.

  Гречка  є однією з найбільш вологолюбних рослин. Вона потребує води утричі більше, ніж просо, і удвічі більше, ніж  пшениця. Для створення урожаю зерна 20 ц/га і соломи 50 ц/га їй потрібно до 3500 т води. Транспіраційний коефіцієнт гречки становить 500–600. Посіви гречки мають бути достатньо забезпечені вологою протягом усієї вегетації. Насіння під час проростання поглинає до 60 % води від його маси. У період вегетації найбільшу кількість вологи (50 – 60 % від загальної потреби) рослини засвоюють під час масового цвітіння — плодоутворення. Цей період у гречки є критичним, і нестача води призводить до різкого зменшення врожайності зерна.

  В умовах ґрунтової посухи ріст гречки припиняється, а розвиток триває. Внаслідок цього формуються карликові рослини, які швидко відцвітають і достигають. Продуктивність їх звичайно невисока.

  Гречка  чутлива до повітряної посухи, особливо в період цвітіння і зав’язування плодів. Відносна вологість повітря менше 30 – 40 %, яка супроводжується вітрами, викликає в’янення рослин, загибель квіток, зав’язей і навіть плодів. Особливо несприятливою для гречки є сумісна дія ґрунтової посухи, високих температур (вище 30 °С), низької вологості повітря (менше 40 %) і вітру-суховію. За таких

умов  у рослин протягом 2 – 3 днів відмирають зав’язі. Тому гречку слід висівати недалеко від лісу або лісосмуг, де підтримується більш м’який мікроклімат як за вологістю, так і за температурою.

   Вважається, що гречка невибаглива до ґрунтів. Підставою для цього є висока фізіологічна здатність кореневої системи гречки, яка за інтенсивністю поглинання поживних речовин з важкорозчинних сполук ґрунту переважає багато інших сільськогосподарських культур. Проте за масою кореневої системи в одиниці об’єму ґрунту гречка поступається іншим культурам, наприклад пшениці в 2,4, ячменю — в 1,6 рази. Тому гречку слід вирощувати на родючих ґрунтах, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи, посиленню засвоювальної здатності і, як наслідок, формуванню високого врожаю. Недостатній розвиток кореневої системи, швидкий ріст рослин і короткий період засвоєння поживних речовин, створення великої надземної маси з недостатньою листковою поверхнею в розрахунку на одну квітку зумовлюють велику залежність гречки від ґрунтового