Шпаргалка по "Організации обліку"

3.2. Чистий прибуток, отриманий після вказаних розрахунків, використовується за рішенням власника на його розсуд.

3.3. Підприємство  відповідає по своїм зобов’язанням  усім своїм майном. Збитки підприємства  відшкодовуються за рахунок коштів, які є у підприємства. При нестачі  цих коштів - за рахунок реалізації  майна підприємства.

Підприємство  не несе відповідальності за зобов’язаннями власника, а власник - за зобов’язаннями підприємства.

4. Порядок утворення  майна підприємства та його  використання

4.1. Майно підприємства  становлять основні фонди та  оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

4.2. Майно підприємства  належить йому на праві власності.

4.3. Джерелами  формування майна підприємства  є:

- грошові та  матеріальні внески власника;

- доходи одержані  від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

- доходи від  цінних паперів;

- кредити банків  та інших кредиторів;

- придбання майна  іншого підприємства, організації;

- безоплатні  або благодійні внески, пожертвування  організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела  не заборонені законодавчими  актами України.

4.4. Підприємство  має право продавати іншим  підприємствам, організаціям та  установам, обмінювати, здавати в  оренду, надавати в тимчасове  користування або в позику  належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

4.5. Підприємство  має право продавати, обмінювати, здавати в оренду громадянам  засоби виробництва та інші  матеріальні цінності.

5. Компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів

5.1. Трудовий  колектив підприємства становлять  усі громадяни, які своєю працею  беруть участь в його діяльності  на основі трудового договору /контракту, угоди/, а також інших  форм, що регулюють трудові відношення працівника з підприємством.

5.2. Трудовий  колектив розглядає і затверджує  проект колективного договору; розглядає  і вирішує згідно з статутом  питання самоврядування трудового  колективу; визначає і затверджує  перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг; бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність.

5.3. Повноваження  трудового колективу реалізуються  загальними зборами та їх виборним органом, члени якого обираються таємним голосуванням на зборах трудового колективу строком на 2 роки не менше як 2/3 голосів.

6. Орган управління  підприємства

6.1. Органом управління  підприємства є директор. Директор  вирішує усі питання діяльності  підприємства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції власника. Власник підприємства може прийняти рішення про передачу частини повноважень, що належать йому, до компетенції директора.

При найнятті (призначенні) власником або уповноваженим  ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт, в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України.

6.2. Директор  підприємства самостійно вирішує  питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом  до компетенції власника даного  підприємства. Власник майна не  має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

6.3. Директора  підприємства може бути звільнено  з посади до закінчення строку  контракту на підставах, передбачених  у контракті або законодавством  України.

6.4. Заступники  директора підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з посади директором підприємства.

Директор підзвітний власнику і організує виконання  його рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов’язкові для власника.

Директор діє  від імені підприємства в межах, встановлених Законом України “Про підприємства в Україні”.

Директор має  право без довіреності виконувати всі необхідні дії від імені  підприємства.

7. Припинення  діяльності підприємства

Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його реорганізації /злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення/ або ліквідації.

Реорганізація підприємства відбувається за рішенням власника.

При реорганізації підприємства вся сукупність прав та обов’язків переходить до його правонаступників.

Підприємство  ліквідується:

а) за рішенням власника;

б) на підставі рішення  суду або арбітражного суду;

в) у разі визнання його банкрутом;

г) за поданням органів, що контролюють діяльність підприємства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства.

8. Ліквідаційна  комісія

Ліквідація підприємства провадиться призначеною власником  ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності підприємства за рішенням суду або арбітражного суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

З дня призначення  ліквідаційної комісії до неї  переходять повноваження по управлінню справами підприємства.

Ліквідаційна  комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію підприємства в одному з офіційних /республіканському і місцевому/ органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно підприємства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів підприємства третім особам, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику підприємства або органу, що призначив ліквідаційну комісію.

55. Види норм , які можуть бути  використані при організації обліку.

Облікова, контрольна та аналітична робота складається з робочих операцій, кожна з яких, у свою чергу, поділяється на прийоми, тобто елементарні дії.

Сукупність операцій формує вид робіт, об’єднання яких визначає функцію окремого виконавця, що дає змогу визначити об’єкти нормування.

Витрати праці працівників  у бухгалтерії визначають у вигляді  норм часу і виробітку, керованості, обслуговування, співвідношення та чисельності.

Норма часу — це витрати часу на виконання одиниць робіт одним або групою працівників за визначених організаційно-технічних умов. Норму часу визначають у людино-годинах і людино-днях.

Норма виробітку — це кількість одиниць роботи (запис, підсумовування, підготовка документа), яку повинен виконати той чи інший працівник за одиницю часу (годину, день, місяць) за визначених організаційно-технічних умов. Якщо, наприклад, бухгалтер протягом робочого дня має записати 800 рядків, то це і буде денна норма виробітку.

Типові  норми включають нормативні витрати часу для виконання повного обсягу бухгалтерських робіт протягом місяця, які визначено на певний бухгалтерський документ . Типові норми часу передбачені на роботи таких бухгалтерських ділянок: основні засоби, матеріали, малоцінні і швидкозношувані предмети, готова продукція та її реалізація тощо. Ці норми включають працю обліковців, бухгалтерів у розмірі приблизно 25 %. Оскільки в типових нормах часу та нормах обслуговування враховано також витрати праці старших виконавців — старших бухгалтерів, керівників груп, секторів, — то ці посади встановлюють у межах загальної чисельності, виходячи з норм часу та обслуговування.  Дані з типових норм часу та норм обслуговування з бухгалтерського обліку відображають у таблицях: ТИПОВІ НОРМИ ЧАСУ НА РОБОТИ З ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ, ТИПОВІ НОРМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ З РОЗРАХУНКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ, ТИПОВІ НОРМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ  
З ТАБЕЛЬНОГО ОБЛІКУ.

 

 

56. Організація бухгалтерського діловодства

Під діловодством розуміють  сукупність таких видів робіт:

• складання кореспонденції (листування);
• приймання листів, які надходять;
• відправлення листів адресатам (вихідних документів);
• реєстрація листів, що надходять і таких, що відправляються;
• зберігання відпрацьованих документів у поточному архіві;
• передавання документів з поточного архіву до архіву постійного зберігання.

Діловодство організовують  відповідно до Єдиної державної системи  діловодства (ЄДСД). Воно має забезпечувати  оперативну роботу всього облікового апарату, її злагодженість.

У всіх господарствах  встановлюють єдиний порядок приймання  документації, що надходить, її реєстрації, відправлення документів своїм контрагентам, зберігання відпрацьованих документів, формування папок-справ тощо.

Вихідним  елементом організації діловодства  є номенклатура — перелік назв справ господарства для групування та зберігання в них документів.

Для всіх служб  та підрозділів господарства в номенклатурі відводиться певний код.

Номенклатура справ діловодства визначає систему документування, зберігання документів та всі пов’язані з ними справи.

В умовах використання ПК питання зберігання інформації на машиночитаному носії розглядають у трьох аспектах:

Основними вимогами до зберігання інформації в період обробки з допомогою ПК є забезпечення:

-контролю збереження інформації , відновлення інформації, захисту інформації від несанкціонованого доступу.

У міжрозрахунковий період у зберіганні інформації виділяють  три операції: передавання на зберігання; зберігання; видавання інформації.

Надходження і видавання  машинних носіїв здійснюються з реєстрацією  в журналі приймання-видавання  машинних носіїв.

Архівне зберігання інформації має забезпечити: зберігання інформації; захист інформації від несанкціонованого доступу; облік надходження та вибуття інформації архівного зберігання.

За умов використання ПК носієм зберігання інформації є  магнітні диски або гнучкі магнітні диски.

Гарантійний строк зберігання документів на машинних но- 
сіях — 5 років.

Після закінчення строків зберігання документи, які  не підлягають передаванню на державне архівне зберігання, знищують. Машиночитані документи підлягають дефектуванню і списанню. При цьому складають акт про анулювання машиночитаних документів і в картці обліку носія роблять запис із зазначенням причини списування машинного носія, номера акта про анулювання і дати його складання.

57. Загальна побудова процесу перевірки діяльності госпрозрахункових підрозділів, філій, дочірніх підприємств.

Госпрозрахункові централізовані бухгалтерії, організовуються для обслуговування окремих великих господарствах, однорідних підприємств, однорідних організацій, установ які мають госпрозрахункову самостійність.

За цієї форми організації  на підприємствах, в установах тощо бухгалтерії скасовують, а замість  них створюють обліково-контрольні групи. Основною функцією цих підрозділів  є формування первинних документів для обліку, оперативний контроль за господарською діяльністю, проведення інвентаризацій, підготовка документів для передавання до централізованої бухгалтерії. Документи передають на обчислювальні центри централізованої бухгалтерії, де їх обробляють, а також видають відповідні машинограми аналітичного і синтетичного обліку, розрахунків тощо; складають звітні форми за програмою для різних рівнів управління. Такі госпрозрахункові (централізовані) бухгалтерії є самостійними госпрозрахунковими господарствами, які обслуговують облікові, контрольні й аналітичні потреби того чи іншого господарства. Централізована бухгалтерія має свій статут, рахунок у банку.

До складу централізованої  бухгалтерії можуть входити такі підрозділи: обліково-контрольні відділи, сектори, групи, обчислювальний центр, функціональні сектори, господарський відділ і т. ін.

 

 

58. Методика  визначення чисельності облікового  контрольного та аналітичного  персоналу

Чисельність працівників  для виконання облікових, контрольних  та аналітичних робіт визначають методом прямого розрахунку на підставі обсягу робіт і норм. Багато облікових, контрольних та аналітичних робіт не можна занормувати через певні особливості (наприклад різні логічні роботи або інструктаж). При нерівномірній роботі кількість працівників у бухгалтерії визначають непрямими методами.

Визначають насамперед середньомісячну кількість документів. Найбільш оптимальними періодами для цього є квітень — травень або вересень — жовтень.

У кожному топологічному  підрозділі документи групують щодо норм та кількісно-якісних характеристик: рядків, колонок, процента робіт, що передають на машинну обробку. Далі визначають загальну кількість працівників, необхідну для виконання обсягу робіт.

вихідним моментом є одиниця вимірювання. Для розрахунків обсягу облікових робіт тепер використовують такі одиниці вимірювання: один первинний прибутково-видатковий документ; кількість рядків та колонок в одному документі; кількість записів в облікові реєстри; чисельність працюючих, охоплених табельним обліком; чисельність працівників, яких обслуговує один бухгалтер;ступінь автоматизації (механізації), %.