Оплата праці в України

б) погодинна  оплата на роботах, обсяг яких вимірювати важко або недоцільно – такими є, зокрема, трудові операції, що виконуються  в майстернях. Деталізовані норми  праці роблять нарахування тут  складним, а обсяг роботи практично неможливо проконтролювати. Особливості роботи кожного ремонтника можна врахувати, застосовуючи різні тарифні ставки, коефіцієнти, надбавки. Погодинна оплата здебільшого більш виправдана, ніж оплата за місячними ставками.

в) оплата чергувань  – господарства утримують значну кількість сторожів і чергових. Як правило, оплата здійснюється відповідно до кількості відпрацьованого часу (може враховуватись робота в нічні години). Доцільно, однак, брати до уваги і якість роботи через диференціацію годинних ставок, різні коефіцієнти, преміювання. Для цього потрібно сформулювати вимоги щодо чергувань на різних об’єктах. Крім звичайного перебування на роботі, може виявитися доцільним доповнення обов’язків чергового виконанням постійних чи нерегулярних операцій.

г) оплата за посадовими окладами – склад працівників, які одержують місячні оклади, значно розширився. Здебільшого це невиправдано, оскільки призводить до невизначеності функцій, не контрольованості кількості і якості роботи, необґрунтованого розширення штатів. Часто утримують на ставках внаслідок малого виробітку, незавантаженості робітників підсобних промислів. Невиправданою є оплата за ставками більшості керівників виробничих підрозділів. Відрядна оплата за розцінками на продукцію тут більш ефективна. Різні види продукції для цього зводяться згідно з нормативною трудомісткістю чи їх ринковою вартістю. У керівників і спеціалістів із загальногосподарськими функціями може бути почасова оплата, однак з необхідною диференціацією та додатковим стимулюванням якісної роботи. Диференціація окладів є загальною нормою. Схема посадових окладів для керівників, спеціалістів і службовців дозволяє диференціювати оплату як в залежності від посади, так і в межах її згідно з індивідуальними відмінностями у складності роботи, кваліфікації та інших характеристик.

Поряд із застосовуваною тарифною системою оплати праці застосовують також безтарифні системи. Такі системи  оплати праці вважаються нетрадиційними, малопоширеними. При безтарифних системах заробіток працівників визначається, насамперед, кінцевими результатами роботи. Для кожного встановлюється окремо не фіксований рівень оплати, а коефіцієнт дальшої участі працівника у фонді оплати пращ підприємства чи підрозділу. Так коефіцієнт не передбачаються механізмами тарифних систем.

Складовими  кожної безтарифної системи будуть нормативи, за якими обчислюється фонд зарплати підприємства чи підрозділу, коефіцієнти участі, що визначають долю працівників у заробітку, коефіцієнт трудової участі та інші, які мають доповнюючий характер. Фонд зарплати може визначатись нормативом від виручки за реалізовані продукти й послуги чи часткою валового доходу. Іншим є варіант, коли зарплата формується за залишковим принципом. Названі способи визначення фонду виходять на остаточний фінансовий результат, і заробіток, природньо, при цьому має заховуватися лише з нього. На це можна йти, якщо оплата організується в цілому по підприємству. У сільському господарстві така організація підійде тільки дня невеликих кооперативів.

Система заробітної плати (оплати прані) і матеріального стимулювання має відповідати вимогам переходу на інтенсивні методи господарювання. Тому особливі завдання щодо організації оплати праці стоять перед бухгалтерським обліком.

2.3. Первинний облік праці та її оплати у галузі рослинництва

Для обліку праці та її оплати використовують різні первинні документи. Частина їх складається  на бланках типової форми, а інші – на бланках спеціалізованої  форми (для сільського господарства). Для контролю за трудовою дисципліною  та аналізу використання робочого часу ведуть «Табель обліку робочого часу» (ф. № 64) (конспект). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо по виробничих підрозділах і категоріях працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад вихідні або святкові дні  –  «ВС», дні хвороби – «Х»,  службове відрядження – «СВ», чергові відпустки – «ЧВ», непрацездатність – «Б», прогули – «П» тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку.(15, 471).

Табель є підставою  для нарахування оплати праці  працівникам з погодинною оплатою.

Кожному працівнику присвоюється табельний номер, який наводиться в  усіх документах по обліку праці та її оплати. У разі звільнення працівника його табельний номер, як правило, не присвоюється іншому працівнику протягом 1-2 років. Табельний номер є одночасно номером особового рахунка.

В кінці місяця табель передають  у бухгалтерію для  нарахування оплати праці.

В галузі рослинництва роботи виконують в основному механізованим  способом, а також кінно-ручним.

Для обліку ручних робіт  та кінно-ручних робіт використовують „Обліковий лист праці і виконаних робіт ” (ф. № 66 і ф. № 66а). Форма №66 облікового листа призначена для обліку праці та робіт, що виконані бригадою або ланкою, а форма № 66а – для обліку витрат і робіт, виконаних окремим працівником. В облікових листах відображують назву робіт за відповідне число, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи та нараховану суму оплати праці. По кожному виду робіт записують одиницю виміру, норму виробітку і розцінку. Кількість відпрацьованих коне-днів наводиться в останньому рядку по кожному виду робіт, які здійснювались з допомогою коней.(15, 471).

На підприємстві можуть одночасно використовуватись обидві форми облікового листа, або одна з них, що залежить від конкретних умов.

При використанні форми  № 66 спрощується контроль виконаних  робіт, оскільки в ній зазначаються назва роботи, її загальний обсяг  і виконані обсяги конкретними працівниками.

При користуванні формою № 66а на кожного працівника заводиться окремий документ на певний період (15-20 днів), в якому відображається обсяг виконаних робіт і нарахування  оплати праці працівникові. Ця форма  спрощує підрахунок оплати праці по працівникам, але ускладнює контроль за обсягами виконаних робіт.

Якщо на підприємстві обробка первинних документів по оплаті праці здійснюється на комп`ютері, то краще використовувати обліковий  лист ф. № 66, тобто групового обліку.

Нарахування оплати праці  за одержану продукцію проводиться  шляхом множення розцінки на обсяг  одержаної продукції.

Для обліку польових і  стаціонарних, для виконання яких використовуються трактори, комбайни та інші самохідні машини, застосовують „Обліковий лист тракториста-машиніста”. Він розроблений для двох варіантів машин:

1) з причіплювачем  (ф. № 67);

2) без причіплювача (ф.  № 67а).

Обліковий лист заповнюють окремо на кожного тракториста-машиніста  і ведуть протягом 10-15 днів. В обліковому листі відображають обсяг виконаних робіт, проводять нарахування оплати праці. Роботи показують в натуральному обсязі, а також в переводі на умовні еталонні гектари.

Окремий розділ облікового листа призначений для обліку пального. Його витрату показують  по нормі і обчислюють фактичну згідно з проведеними записами про одержання пального.

Обліковий лист веде бригадир або обліковець, підписують тракторист, бригадир і затверджує агроном, який контролює якість виконаних робіт.

Для обліку транспортних робіт тракторів використовують „Дорожній лист трактора ” (ф. № 68). Дорожній лист виписує механік або бригадир кожного дня перед виїздом із гаражу і видають на руки трактористу. На лицьовому його боці записують завдання трактористу в якому відмічають в чиєму розпорядженні знаходиться тракторист, відкіля і куди доставляти вантаж, клас і кількість вантажу, який необхідно перевезти, та відстань перевезення. При заправленні трактора пальним заправник відмічає в дорожньому листі залишок пального при виїзді, кількість виданого пального і затверджує це своїм підписом. Механік (бригадир) перевіряє справність трактора, дає дозвіл на виїзд і відмічає час початку роботи, затверджує це своїм підписом, а тракторист розписується про прийняття трактора (в справному стані). На зворотному боці листа відображується виконання завдання, що засвідчується підписом відправника і одержувача вантажу.(15, 472).

За ним здійснюють нарахування оплати праці трактористу, а також обліковують витрату  пального. Транспортні роботи відображають у натуральному обсязі і вираховують кількість зроблених тонно-кілометрів по перевезенню вантажів.

 

 

 

 

 

 

2.4. Первинний облік праці та її  оплати у галузі тваринництва.

У тваринництві оплату праці нараховують залежно  від кількості і якості одержаної  продукції та інших показників. Працівникам заробітну плату нараховують в первинному документі „Розрахунок нарахування оплати праці працівника тваринництва ” (ф. № 69). На лицьовому боці розрахунку по кожному працівнику ферми вказують його посаду, професію, категорію, табельний номер, відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку за 1 ц продукції та суму нарахованої заробітної плати, на зворотному – кількість відпрацьованих на фермі днів.(15, 472).

Для підрахунку заробітку використовують дані первинних  документів таких як: по обліку руху поголів`я тварин та виходу продукції  тваринництва.

При одержанні  приплоду (телят, поросят, ягнят крім каракульських, лошат, нових сімей бджіл) завідувач ферми, зоотехнік чи бригадир складають у двох примірниках «Акт на оприбуткування приплоду тварин» (ф. № 95). Записи в ньому здійснюються індивідуально по кожній голові приплоду великої рогатої худоби і коней, а по всіх інших тваринах – загалом із зазначенням статі. На основі цього документа нараховують оплату праці дояркам, скотарям, чабанам та іншим працівникам за оприбуткований приплід телят, ягнят, поросят. (15, 349).

У всіх випадках при переведенні телят, поросят, ягнят, лошат, птиці, кролів, звірів тощо з однієї облікової групи в іншу (включаючи і переведення тварин в основне стадо), а також відлучення молодняку звірів і кролів, складають «Акт на переведення тварин з групи в групу» (ф. № 97). Акти заповнює зоотехнік (завідувач ферми) чи бригадир в день переведення тварин і птиці, відлучення звірів і кролів. Ці документи підписують також працівники, які прийняли худобу та птицю для подальшого догляду, і затверджує керівник підприємства. За даними акта нараховують заробітну плату: свинаркам – за  поголів`я поросят до моменту відлучення і одержаний приріст живої маси; конюхам і чабанам – за збереження молодняку до моменту відлучення від маток та іншим.

Основним  документом для нарахування оплати праці телятницям, свинаркам, чабанам  – «Відомість зважування тварин» (ф. № 98). В цій відомості показані результати зважування молодняку тварин і тварин на відгодівлі, що залишилися в групі на кінець звітного періоду. Відомість складають зоотехнік, завідувач ферми чи бригадир при щомісячних, періодичних і вибіркових зважуваннях тварин у підзвіті кожного скотаря, свинарки тощо. Приріст тварин, дані про який є підставою для нарахування заробітної плати тваринникам, обліковують у «Розрахунку визначення приросту» (ф. № 98а). Його складає зоотехнік (завідувач ферми) чи бригадир щомісяця на підставі даних відомостей зважування тварин та документів на надходження та вибуття худоби загалом на фермі за видами і обліковими групами та особами, за якими закріплені тварини.

Для нарахування  оплати праці операторам машинного доїння (дояркам) використовують «Журнал обліку надою молока» (ф. № 112). Він ведеться в 1 примірнику і веде його завідуючий фермою, потім здають в бухгалтерію для нарахування зарплати.  (конспект). В ньому по кожній доярці щоденно записується кількість корів, що дояться, кількість надоєного молока вранці, вдень, увечері. Завідувач ферми або інша посадова особа, яка має доручення від керівника господарства або структурного підрозділу щоденно визначають відсоток жиру в молоці по кожній групі корів і перераховує прийняте молоко в одновідсоткове і стандартне. Журнал обліку надою молока ведеться протягом 15 днів і зберігається на фермі. Кількість надоєного молока і його жирність підтверджують своїми підписами доярка або майстер машинного доїння.(15, 330).

«Акт настригу і приймання вовни» (ф. № 115) є документом по обліку надходження вовни, який складається зоотехніком з участю чабана і завідувача пункту стрижки овець. Акт настригу і приймання вовни складають в трьох примірниках, з яких перший є підставою для оприбуткування вовни на складі, другий примірник залишається у бригадира і третій передають зоотехніку для складання заключного звіту про стриження овець. На основі цього акта нараховують заробітну плату чабанам.

Названі первинні документи з обліку виходу продукції групують по окремих працівниках, а потім дані про відпрацьований час і обсяг виконаної роботи (кількість одержаної продукції) переносять у розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва (ф. № 69), де підраховують розмір їхньої заробітної плати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Первинний облік праці та її оплати у галузі промислових  і допоміжних виробництвах

У будівництві, промислових, допоміжних та інших виробництвах для  відображення завдання і обліку обсягу фактично виконаних робіт, відпрацьованого часу і нарахування оплати праці застосовують «Наряд на відрядну роботу». Він є двох варіантів: для бригади (ф. № 70) та індивідуальний (ф. № 70а)

Наряд на відрядну роботу (для бригади) виписують на термін до одного місяця. В ньому відмічають обсяг виконаної роботи. На зворотній стороні наряду ведуть табель, в якому щодня записують відпрацьований час кожним працівником. Після виконання завдання або наприкінці місяця обчислюють загальну суму оплати праці за виконану роботу.

Заробіток кожного працівника визначається в табелі пропорційно до виконаних робіт, відпрацьованого часу, розряду робіт і встановлених розцінок.(15, 472).