Оплата праці в України

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу  робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від  їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка – складова частина тарифної сітки, яка визначає співвідношення у рівнях оплати праці  різних груп працівників сфери матеріального  виробництва залежно від їх кваліфікації. Вона складається з певної кількості розрядів (не більше шести) і відповідних між розрядних коефіцієнтів. Тарифний розряд, присвоєний працівнику, є показником кваліфікаційного рівня, необхідного для виконання певної роботи. Кожний розряд має свій коефіцієнт, який показує, наскільки рівень оплати робіт цього розряду вище першого.

Тарифний розряд –  це елемент тарифної системи, який характеризує рівень кваліфікації виконавців певної роботи.

При тарифікації праці  розрізняють тарифікацію робіт і тарифікацію працівників.

Тарифікація робіт являє  собою сукупність методів обліку і порівняння затрат праці різних видів робіт залежно від характеру, якості та умов виконання.

Тарифікація працівників  – це присвоєння певного тарифного (кваліфікаційного) розряду працівнику відповідно до кваліфікації, яку він має. Кваліфікацію визначають з урахуванням спеціальних знань і практичних навичок працівника, а також вимог до виконання робіт відповідної складності.

В сільськогосподарському виробництву тарифні розряди в основному присвоюють працівникам на ремонтних і будівельних роботах.(15,463-464).

Залежно від способу  виміру оплати праці (кількості праці  або часу) розрізняють дві форми  оплати праці:

1) відрядна оплата  праці – це оплата праці,  коли в основу розрахунку беруть кількість виконаної роботи і розцінку за її одиницю;

2) погодинна оплата  праці – це оплата праці,  яка залежить від кількості  відпрацьованих годин і тарифної  ставки (окладу) за одну годину.(12, 131)

Існують різновиди цих  форм, які називають системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно преміальна, відрядно прогресивна та акордна. В умовах ринкової економіки набули розповсюдження форми оплати праці за кінцевий результат – в процентах до одержаного доходу або прибутку.(12, 130).

Відрадна  форма більш поширена. Це є результатом, по - перше, переважання ручних і машино - ручних робіт, де виробіток істотно залежить від виконавця і, по - друге, підлеглого становища працівника сільгосппідприємства, коли від нього залежить лише продуктивність при виконанні окремих операцій. Ситуація змінюється, коли працівник стає господарем виробництва і в його інтересах, насамперед, працювати творчо, якісно, добросовісно, менше турбуючись про виробіток на виконанні окремих операцій. Відрядна оплата широко застосовується в різних виробництвах, однак вона все більше втрачає позиції, насамперед під впливом вдосконалення технічних засобів виробництва, внаслідок якого виробіток стає малозалежним від виконавця. В економіці нашої країни безумовне переважання відрядної оплати пояснюється також тим, що протягом десятиріч сповідувався принцип розподілу за кількістю та якісно праці Відрядна оплата стимулює збільшення виробітку, а саме ним вимірювалася кількість пращ. Стимулювання виробітку не втрачає актуальності і тепер, але в кожному випадкові потрібно з'ясовувати, наскільки воно відповідає завданням виробництва, кінцевим результатам (18)

Відрядна  оплата доцільна за таких умов:

1) дана робот має показники виміру, які правильно відображають затрати на неї;

2. виконавець має реальну можливість збільшувати виробіток та обсяг робіт 
   понад встановлену норму,
3. стимулювання більш високого виробітку чи обсягу робіт є бажаним, тому 
   повинна стимулюватися інтенсивна праця;
4. є можливість і економічна доцільність розробки норм праці й облік виробітку 
   працівників;
5. збільшення виробітку не матиме негативного впливу на якість роботи чи 
   продукції, дотримання технологічних режимів, вимог техніки безпеки витрачання 
   сировини, матеріалів та енергії.

Виходячи з названих умов, оцінимо деякі сільськогосподарські роботи, і тепер безумовно переважає відрядна оплата. На механізованих польових роботах пункти 1, 3, 4 витримуються. Однак не можна збільшувати годинну виробітку без погіршення якості роботи на переважній більшості тракторних і комбайнових робіт, якщо, звичайно, норми виробітку є обґрунтованими і відповідають комплексу конкретних умов. Через це переваги відрадної оплати в рільництві сумнівні. Не досить виправданою є відрядна оплата в ремонтних майстернях. Обсяг виконаної роботи тут практично контролюватися не може. Чим вищою буде якість ремонтних робіт, тим краще працюватимуть техніка та обладнання і меншими будуть повторні звертання за послугами ремонтників. Не можна ставити зарплату електриків у залежність від кількості спожитої енергії оскільки це справа безпосередніх споживачів, а стимулювати збільшення витрат нема сенсу.

Відрядна оплата за обсяг  виконаних робіт зберігатиме  своє значення, передусім, на немеханізованих операціях. Так, у багатьох господарствах встановлюють розцінку за виконання операцій з догляду за посівами цукрових буряків - у розрахунку на гектар площі. Робота їздових, які є в господарствах із значним обсягом виконуваних на кінній тязі робіт, оплачується за розцінками, розробленими, виходячи з норм на різні види вантажів з урахуванням диференціюючих умов. Відрядність виправдана в більшості випадків на збиральних роботах

Відрядна оплата праці може бути прямою, відрадно - преміальною і  акордно-преміальною. При першому виді оплати розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вищий він, тим вища й оплата, тобто в даному випадку спостерігається пряма залежність). Цю оплату праці застосовують в основному в промислових цехах сільськогосподарських підприємств, а також у будівництві.

При відрядно-преміальній  оплаті поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт  працівникам нараховують преміальні за виконання місячних, квартальних або річних виробничих завдань і встановлених норм виробітку. Таку систему оплати праці практикують у ремонтних майстернях, автопарку, а також у рослинництві й тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.

Суть акордно-преміальної  оплати праці полягає у тому, що її нараховують за кінцевий результат виробництва продукції з урахуванням її кількості та якості. Протягом року працівникам сільськогосподарських підприємств видають аванс, обчислений за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт у рослинництві або кількість тварин, яких доглядають.

В умовах колективного підряду при безнарядній формі  обліку пращ аванс кожному працівникові нараховують залежно від кількості відпрацьованого ним часу та його кваліфікації. По закінченні збирання вражаю видають різницю між заробітною платою (оплатою праці), нарахованою за продукцію, та сумою виданого протягом року авансу. Доплату за продукцію розподіляють між працівниками виробничого підрозділу пропорційно до оплати пращ, нарахованого протягом року за обсяг виконаних робіт.

У широкому значенні, відрядна оплата - це не лише оплата залежно від виробітку, а й інші різновидності, кати заробіток пов’язується із фізичними обсягами робіт, обслуговуючих функцій чи виробленої продукції. Таким чином, можна виділити 4 різновидності відрядної форми оплати.

а) оплата за продукцію - при цьому забезпечується кардинальний прогресивний  
перехід від оплати за затратами до оплати за результатами праці Така оплата найбільш ефективна, і господарства мають можливість розширювати сферу її застосування. Оплата за продукцію - це повна узгодженість між продуктивністю праці та її оплатою.

б) оплата за виконані роботи - у землеробстві та інших виробництвах вона є переважаючою. І надалі сфера її застосування буде значною. При використанні даної різновидності  оплати  важливо слідкувати,   щоб оплачувані  операції  буди  дійсно необхідними, виконувалися раціонально, а обсяг їх строго контролювався. Якщо є умови, оплата за виконані роботи має змінюватися на більш прогресивні форми — оплату за продукцію чи почасову.

в) оплата за обслуговувані об’єкти з визначеним обсягом робіт - типовим 
прикладом тут буде оплата в тваринництві за голови закріпленої худоби чи типі. Застосовувати її доцільно, якщо оплата за продукцію недоцільна чи взагалі одержання продукції не передбачається. Іншим прикладом даної різновидності є оплата за розцінками за техобслуговування кожної одиниці засобів механізації. На деяких фермах робітники мають розцінки за гноєтранспортери, стаціонарні кормороздавачі, які вони експлуатують.

г) оплата  за  обслуговувані  обпекти  з  невизначеним  обсягом  робіт-ця різновидність оплати застосовується, головним чином, на технічному обслуговуванні різних засобів. Так оплачується робота майстрів-наладчиків, електриків, слюсарів ферм, бригадирів та інших працівників. Для деяких категорій робітників розроблені нормативи обслуговування, які можуть бути приблизним орієнтиром і мають використовуватися з урахуванням особливостей роботи на кожному об’єкті. Такими є, наприклад, норми і розцінки, встановлені для ветеринарних спеціалістів. Важливо щодо всіх працівників, робота яких оплачується таким способом, правильно визначити їх склад, встановити чіткі  критерії роботи,  що будуть враховуватися при диференціації розцінок та преміюванні.

Потрібно  враховувати тенденцію скорочення застосування відрядних систем оплати і застосовувати їх лише за наявності умов, які забезпечують раціональне використання цієї форми оплати праці.

Акордна форма  оплати, яку можна розглядати як різновидність відрядної, характерна тим, що кількість праці вимірюється наперед визначеним обсягом робіт. На нього згідно з правилами тарифної системи обчислюється фонд зарплати. Ця сума видається після закінчення передбаченого комплексу робіт незалежно від строку його завершення і кількості виконавців. Таким чином стимулюється виконання робіт у стислі строки і з меншою кількістю працівників. Найбільш поширена акордна оплата в будівництві, зокрема, при розрахунках з найманими бригадами, будівельниками, які здають об'єкт «під  ключ».

Широке використання набула почасова форма оплати праці, яка ґрунтується на розвиненій базі нормування праці. Почасова оплата праці може бути погодинною, поденною і помісячною. При почасовій формі можна застосовувати систему преміювання. Можна сформулювати основні умови, при яких почасова оплата буде виправданою, а саме:

1) у виробництвах  і на робочих місцях, де головним  показником є якість, а не виробіток, досягнутий завдяки інтенсивній і високопродуктивній роботі;

2) при обслуговуванні  обладнання на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом і там, де ритм, продуктивність визначає машина;

3. на роботах, де облік і нормування пралі вимагають великих витрат і тому економічно недоцільні, або праця не піддається точному нормуванню, відсутній надійний критерій виміру результативності праці;
4. на роботах, де можна формально пронормувати і врахувати їх результати, однак виробіток не є вирішальним критерієм ефективної робота;
5. при оплаті роботи працівників особливо високої кваліфікації (наприклад, робітник має широкі знання, високу свідомість, вміє працювати на всіх машинах, ремонтувати й налагоджувати їх), коли потрібно зацікавити працівника працювати в даному колективі надійною і порівняно високою оплатою.

Слід враховувати, що почасова оплата більш приваблива внаслідок своєї стабільності та надійності Великі ж коливання у заробітках, властиві відрядним формам, будуть небажаними для працівників, які не виявляють особливого бажання ризикувати, вони віддають перевагу визначеності перед можливістю одержати високий заробіток.

Водночас, якщо умови такого заробітку досить реальні, працівники будуть належно оцінювати індивідуальну відрядність, яка дає їм можливість заробити значно більше, як при оплаті почасовій.

 Почасова  оплата вимагає порівняно із  відрядною кращого контролю за  процесом роботи. Неможливість його забезпечення може бути стримуючим фактором щодо розширення сфери застосування почасової форми. Виходячи з цього ж почасова оплата повинна мати в собі ще певні стимули. Найбільш доцільно змінювати відрядну і просту почасову оплату на почасово-преміальну. Умови преміювання почасовиків будуть різними. У багатьох випадках премія має враховувати суперечливість показників кількості та якості роботи, тобто якось стимулювати кількісні характеристики діяльності, або робити наголос саме на високій якості роботи, а не допускати малоефективне витрачання робочого часу. Оцінка якості, однак, здебільшого немає надійних вимірників, і тут можливий суб'єктивний підхід. Диференціація заробітків через так звану оплату за заслугами здебільшого потрібна, але вимагає обережності, попередження необ’єктивного підходу до того чи іншого працівника. В даному разі важливо зіпертись на думку первинного колективу. Почасове нарахована оплата може достатньою мірою коригуватися різними коефіцієнтами, у тому числі відомим КТУ.

Погожа форма  краще зарекомендовує себе в невеликих  дружних і однорідних за професійним і кваліфікаційним складом працівників колективах. Дана обставина виразно виявилася в практиці поширення так званого почасового авансування механізаторів у землеробстві. Почасова оплата до одержання врожаю прижилася і забезпечила високі результати саме в малочисельних згуртованих трудових осередках. Створити ж масово такі колективи виявилося важко з цілої низки об’єктивних і суб’єктивних причин, особливо в останні роки, коли люди зневірилися в тому, що їм дадуть можливість одержати належне за ефективну працю.

Можна виділити такі різновидності почасової форми  оплати:

а) погодинна    оплата    на    роботах,    обсяг    яких    легко    вимірюється – найхарактернішою тут буде оплата роботи механізаторів у рільництві. Трудовий вклад кожного з них зручно оцінювати гектарами чи іншими одиницями роботи, що й робиться майже скрізь. Важливо, однак, зацікавити трактористів-машиністів у якості роботи, підвищенні кваліфікації, орієнтувати їх на урожай, кінцевий результат.