Заповедник «Батурин-гетманская столица"

Цитадель Батуринської фортеці, відтворена в 2008році на історичному місті, на високому мисі лівобережної тераси р. Сейм,  на  виконання Указу Президента України В.А.Ющенка  № 1131 від 21.11.2007 р. «Про деякі питання розвитку Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» та селища Батурин».  

Авторський  колектив  інституту  «УкрНДІпроектреставрація»  розробив  концепцію  архітектурного  відтворення,  впорядкування  та  музеєфікації  комплексу  пам’яток  Цитаделі  Батуринської  фортеці на  підставі  багаторічних  археологічних  досліджень,  глибинному  вивченні  історичних  джерел,  використанні  історико – архітектурних  аналогів  в  галузі  оборонної  культової,  цивільної  архітектури  України ХVII –ХVIII ст.

Відтворені  об’єкти  розміщені  на  своїх  історичних  місцях,  що  виявлені  і  досліджені  археологами. Дані  пам’ятки  не  претендують  на  автентичність,  вони  створюють  узагальнений  архітектурно – художній  образ  Цитаделі  Батуринської  фортеці  початку ХVIIIст. і  використовуються   як  музейно – туристичний  заклад    Національного  заповідника  “Гетьманська  столиця”.

У  2008  році  (з березня по листопад) на  території  Цитаделі  Батуринської  фортеці відтворено  11  об’єктів:

1. Головна  замкова  в’їзна  вежа - дерев’яна,  проїзна,  з  брамою, шестистінна,  чотириярусна,  з  горішнім  бойовим  ярусом.

Висота – 28 м.

2. Північна  замкова  башта - дерев’яна, “глуха”, шестистінна,  триярусна,  з  горишнім  бойовим  галерейчастим  ярусом,  покрівля  наметова. Висота – 15,5 м.

3. Південна  замкова  башта - дерев’яна,  чотиристінна, триярусна  з  горішнім  бойовим  ярусом. Висота – 17,8 м.

4. Оборонна  стіна - дерев’яна  триярусна,  з  брусів  у  вигляді  клітей – городень.  Поділяється  на  два  прясла,  у  центрі – Головна  в’їзна  вежа,  на  флангах – Північна  і  Південна  вежі, в  яких  містяться  господарські  і  інженерні  служби. Висота – 8,6 м., довжина – 155,6 м.

5. Гетьманський будинок - мурований, одноповерховий, з  ганком,  декоративними  фронтонами  та  мансардовим  приміщенням. Служив офіційною резиденцією гетьмана та урядовою канцелярією. За розплануванням повторює тип української хати “на дві половини” (з сіньми та кімнатами-світлицями обабіч). Архітектурний декор фасадів, декоративно-побутове опорядження кімнат і підвальних приміщень вирішуються в традиціях української народної архітектури доби бароко. Репрезентує  житло  козацької  старшини  та  приміщення  урядових  установ  Гетьманщини. У  відбудованому  Гетьманському  будинку  на  Цитаделі тривають  роботи  з  музеєфікації,  що  дасть  унікальну можливість  наглядно  продемонструвати  умови  життя  та  діяльності українських  гетьманів  в  кінці  ХVІІ – на  початку ХVІІІ ст. Висота -12,2 м., площа – 180,4 м.

6. Замкова  церква  Воскресіння  Господнього – дерев’яна, тридільна, однобанна,  з  мурованим  підземним  приміщенням – криптою. Церква діюча.  Архітектурний  декор,  інтер’єри  та  культове  опорядження  храму вирішуються в традиціях української народної архітектури доби бароко. Підземне приміщення використовується, як крипта, де поховані останки захисників та жителів Батурина, що загинули в 1708 році. Висота – 16,4 м., площа – 60, 2 м.

7. Скарбниця - мурована, двоярусна, зі склепінчатим льохом-підвалом. Призначалася для зберігання державного скарбу, коштовностей, клейнодів. За прототип взято пам’ятку архітектури, полкову скарбницю початку XVІІІ ст. в місті Прилуки на Чернігівщині, що уособлює традиційний тип скарбниць XVII – XVIII ст., вирізняється гармонійними пропорціями, компактністю, лаконічним архітектурним декором. Нині використовуєтся, як експозиційне приміщення – ідуть  роботи  зі  створення  музею  «Скарбниця». Висота – 6,65 м., площа – 27,5 м.

8. Криниця - дерев’яна  альтанка з  наметовим  перекриттям над  криницею  і корбою має підйомний механізм.  Відтворено за зразками фортечних і монастирських криниць України XVII – XVIII ст. Глибина  до  води – 29 м.

9. Рів – відділяє  територію  замку  від  міста.  Використовується  як  експозиційний  об’єкт.  Відтворено  за  даними  археологічних    досліджень  Батуринської  фортеці,  що  визначило  розміщення  й  габарити  рову. Глибина – 7,4 м.

10. Замковий  міст – перкинутий  через  рів  до  Головної  в’їзної  вежі деревяний.  Відтворений  за  кресленнями  фортечних  мостів  Гетьманщини ХVII -ХVIIIст.

11. Палісадова  огорожа – розташована  по  схилу  гори.

2.3.3 Музей археології  Батурина

Експозиція Музею археології Батурина розгорнута в приміщенні колишньої  Воскресенської церковнопарафіяльної школи, побудованої в 1904 році.  Експозиція побудована за хронологічно-тематичним принципом, на археологічних матеріалах вона висвітлює історію Батурина від найдавніших часів й до трагічної загибелі міста на початку листопада 1708 р. Основою експозиції Музею археології є колекції знахідок з Батурина та його найближчих околиць, усього більше трьохсот одиниць (Додаток 4).

Експозиція Музею археології Батурина побудована в трьох тематичних напрямках: «Батурин стародавній», «Батурин козацької доби»,  «Батурин – гетьманська резиденція».

Експозиція «Батурин стародавній» охоплює великий хронологічний діапазон: від найдавніших часів до ХІV ст. В експозиції представлені пам’ятки доби палеоліту, мезоліту, неоліту, епохи бронзи, раннього залізного віку, періоду слов’янських культур та Київської Русі. Найбільш цікавими є фрагменти ливарних форм, за допомогою однієї з них ви можете побачити як виглядали ґудзики багато років тому. Зацікавлять відвідувачів і давньоруські прикраси з різних матеріалів,  різноманітні  предмети  побуту.

Експозиція «Батурин козацької доби» присвячена литовсько-польському та козацькому періоду історії Батурина, охоплює  час з ХІVст. до 1669 р. Тут представлені вироби місцевих ремісників, козацькі похідні та ужиткові речі, копії документів та мап  того часу, що всебічно характеризують історію Батурина козацького періоду. Унікальними експонатами в експозиції є лицарський пояс з посрібленням, срібний талер 1622 р.,  козацький  чобіт, повстанська зброя та інші не менш цікаві речі.

Експозиція «Батурин – гетьманська резиденція» присвячена найяскравішому, гетьманському, періоду в історії міста Батурин. З 1669 по 1708 рр. Батурин був резиденцією гетьманів Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи та центром політичного, економічного і культурного життя Гетьманщини. До нас дійшло надзвичайно мало писемних джерел про Батурин того часу, не збереглося жодного плану. Тому про міський розвиток, планування, фортифікації і архітектуру столиці ми дізнаємося практично виключно з археологічних матеріалів. Окремим блоком представлені знахідки з собору Живоначальної Трійці – грандіозної культової споруди доби бароко, та палацу гетьмана І. Мазепи – першої багатоповерхової цивільної споруди на Лівобережній Україні.

Гетьманська столиця  на піку свого злету була повністю знищена російською армією під командуванням  О. Меншикова 2(13) листопада 1708 р.   Уособленням трагедії  1708  року  стала обпалена ікона  Богоматері з  Немовлям  на  мідній  пластині  зі  слідами  позолоти  роботи  майстрів  Києво-Печерської  Лаври  кінця XVII  ст.,  що  лежала у могилі  літньої  жінки  з  розтрощеним  черепом. Промовистими свідками трагедії є уламок гармати-мортири, що стояла на мурах фортеці та уламок церковного дзвону. Тема знищення Батурина не залишає байдужими і сучасних митців. Андрій Івахненко та Микола Данченко передали цю моторошну картину у своїх художніх творах.

Урочисте відкриття  Музею археології відбулось 22 січня 2009 р. за участю Президента України  В. А. Ющенка. Ця подія приурочена до відзначення 300-роковин з дня Батуринської оборони  1708 року.

2.3.4 Палац Кирила Розумовського

Палац гетьмана України Кирила Розумовського  в  Батурині, блискуче відреставрований в 2003-2009 рр. під егідою  Президента України  Віктора  Андрійовича  Ющенка. В  2007-2009рр.  роботи  з відродження  палацу  проходили  під  особистим  контролем  голови  Чернігівської  обласної державної  адміністрації  Хоменка  Володимира  Миколайовича.  В 2009 р. тут створено експозицію, яка надає відвідувачу  ілюстровану інформацію про історію будівництва, запустіння і реставрації палацу, видатних українських гетьманів, життя яких  тісно  пов’язане  з Батурином,   К.Розумовського та його родини.  В  переддень  Дня  Незалежності  України  22 серпня  2009 року  в  палаці К.Розумовського  відбулись  урочистості,  що  завершились  подією,  якої  довгі  десятиліття  чекала  вся  Україна – Президент  України Віктор  Ющенко  відкрив  єдиний  в  Україні  палац  українського  гетьмана  для  відвідування. Тернистий  шлях  у  два  століття  передував  цій  події.

Невдовзі після обрання  на гетьманський уряд К.Розумовський вирішив перенести столицю козацької держави з Глухова до Батурина, де було розпочато спорудження цілого комплексу “Национальных строений”.

Восени 1764р. імператриця  Катерина II усунула К.Розумовського  з гетьманського уряду і перейшла у рішучий наступ на рештки політичної автономії Лівобережної України. За цих обставин екс-гетьману було фактично заборонено відвідувати батьківщину. І тільки у 1794р., коли політичні пристрасті вгамувалися, К.Розумовський повернувся до Батурина, аби створити тут грандіозний палацово - парковий ансамбль. З цією метою він запросив одного з провідних архітекторів тієї доби Чарльза Камерона, за проектом якого протягом 1799-1803рр. тривали масштабні будівельні роботи.

Батуринський  палац – це єдине  творіння видатного  архітектора  на  території України!

Триповерховий палац, зведений у  стилі класицизму, був домінантою усього комплексу і височів над флігелями, розташованими по обидва його боки, та великим парком. Перший поверх палацу був вирішений у стилі римської архаїки (Додаток 5). Головний фасад прикрасив стрункий портик з восьми колон іонійського ордеру. Звідси відкривається вид на заплаву Сейму, помережану луками й лісами. З відкритої тераси протилежного фасаду, що спирається на колонаду тосканського ордеру, постає по-домашньому затишний, інтимний вид на довкілля. “Батуринський палац являв таку єдність архітектури і пейзажу, рівного якій немає ніде», - засвідчив відомий історик архітектури Федір Горностаєв.

Після смерті К.Розумовського  в січні 1803р. палац  залишився без належного догляду, оздоблювані роботи було припинено.  У 1824р. пожежа знищила майже всі його інтер’єри.

У 1908р. на  XIV Всеросійському Археологічному з’їзді було порушено питання долі палацу.  З 1911 р. палац  перейшов під  опіку “Товариства захисту і збереження в Росії пам’ятників мистецтва і старовини”. В 1909р. Батурин  відвідав правнук К.Розумовського Каміл Львович Розумовський,  який  виділив  кошти  на  реставрацію  палацу,  де  хотів  створити  Музей  народного  мистецтва. Петербурзький архітектор Олександр Білогруд опрацював проект відбудови,  під  його керівництвом реставраційні роботи тривали до 1913 р. Подальші трагічні події у світі й країні надовго відвернули увагу від шедевру. У серпні 1923  року споруда постраждала  від  сильної  пожежі,  в  першій половині  ХХ ст. були вщент зруйновані  флігелі.

Під час війни 1941-1945 років  значних втрат зазнали фасадні  стіни та архітектурно – декоративні елементи  пам’ятки. У другій половині XX ст. було здійснено кілька спроб реставрації палацу,  які  підтримали  його  стан, але жодна  реставрація  не була завершена.

В  2001-2002 рр. з ініціативи Прем’єр-міністра України Ющенка В.А. була  розроблена Комплексна програма збереження пам’яток заповідника  «Гетьманська  столиця», реалізація якої розпочалась в 2003 році – це  була  сьома  спроба  реставрації  палацу,  але  єдина,  яка   стала  успішною. З 2005 року  масштаб  робіт  значно  збільшився - за  кошти  українських  меценатів  роботи  по  відродженню  палацу,  відновленню  флігелів  велись в  2005-2006 рр. В  2008 році  було  виконано  величезний  обсяг  робіт  і  вперше  за  свою  двохсотрічну  історію  палац  засяяв  своєю  первинною  красою.  Замовником  реставраційних  робіт виступала  Чернігівська  обласна  державна  адміністрація – голова Володимир Хоменко. Проект  відродження  розробили  фахівці інституту «УкрНДІпроектреставрація»,  роботи виконували  спеціалісти  корпорації  «Укрреставрація».

Палац зустрічає  портретами гетьмана Кирила Розумовського та архітектора  палацу Чарльза Камерон. Поміж  ними  в ніші розмістилась  скульптура музи  Полігімнії (автор Гоза Мирослав ).

На  першому  поверсі  палацу в залі №29  представлені  родинні портрети Розумовських ( копії  з  оригіналів). У вітрині  зали  - палаш   Кирила Розумовського (XVIII ст.),  яку  нащадок гетьманського роду Григір Розумовський передав до  палацу в день його  відкриття. В залі № 28 - портрет царевича Олександра І (невідомий художник, кінець XVIII ст.), портрет Єлизавети Олексіївни, дружини імператора Олександра І (невідомий художник – школа В.Боровиковського, ХІХ ст.), портрет Катерини ІІ (художник О.Антропов,  XVIII ст.)

В залі №24-А влаштована Каплиця. Вражають вівтар XVIII ст., ікони XVIII ст.: Страсті Христові, Ангел визволяє Святого Петра з в’язниці, Свята  Варвара, Свята Трійця.

Інтер’єри  другого поверху, відновлені  за  аналогами  збережених  робіт  Ч.Камерона,   захоплюють  витонченою  композицією,  гамою  кольорів – все  тут: і розпис  та  ліпнина  стелі  та  стін,  і  освітлювальні  прилади,  і паркет,  і штори,  виготовлялося  за  зразками ХІХст.   Історія  нам  зберегла інформацію про функціональне призначення  кімнат  цього поверху (зберігся  план  підписаний Ч.Камероном),  відповідно  до  цього і  здійснювалась  його  музеєфікація. На  другий  поверх  нас  проводжає  Мельпомена (скульптура  встановлена  на  сходовій  клітині),  а  в першій  залі  другого поверху  нас  зустрічають Евтерпа  та  Талія (скульптор Мирослав Гоза).  Наступна зала, згідно з експлікацією Камерона - житлова кімната для гостей. В експозиції представлено м’який куточок ХІХ ст. у стилі неорококо з фондів заповідника  та  картини  ХVІІ-ХІХ ст. з фондів Львівської галереї мистецтв.