Використання рельєфу та печер АРК в туристичній діяльності

2.3. Аналіз використання  рельєфу АР Крим в туризмі 

      Рельєф  Криму дозволяє створювати різноманітні маршрути: пішохідні, вело маршрути, спелео, кінні та інші.

      У радянські часи в Криму було прокладено 6 всесоюзних туристичних пішохідних маршрутів і безліч місцевих. Близько 1 мільйона людей за рік проходило  гірськими тропами. У літню половину року програма звичайно складалася з 10 днів походу (він переривався для відпочинку на парі днів на гірській турбазі в Бахчисараї або Соколиному) і 10 днів відпочинку на одній із приморських турбаз Кримської ради з туризму. Зараз більшість із цих турбаз стали дуже комфортними й дорогими й приймають, в основному, тих, хто приїжджає на відпочинок до моря, а в гори прибуває лише на одноденні екскурсії. Проте нинішнє Акціонерне товариство “Кримтур” відроджує традиції профспілкового планового туризму, відновлює мережу гірських притулків і приймає тисячі туристів-пішохідників. Ще більше число таких туристів приймають численні приватні фірми. Особливо активний щодо цього Севастополь. Самостійно працюють у Кримських горах туристичні клуби Києва, Дніпропетровська, Харкова.

     Маршрути  дуже різноманітні по тривалості, і по комфорту ( від «дикого» проживання в наметах з готуванням на багатті до прогулянкового варіанта, коли рюкзак їде поперед вас у джипі, а перед сном на вас чекає джакузі й вечеря біля каміну).

     Для установки наметів у Криму не так багато зручних місць, а найголовніше - не всі з них дозволені.

     Перш  за все, необхідно визначиться з  маршрутом, оскільки це одна з основних складових походу в гори. Існує  безліч маршрутів по Криму. Наприклад, Південний – від Сімферополя через Бахчисарай на Ялту і Алушту, північно-східний – на Білогорськ, Феодосію і Керч, східний – на Судак і Коктебель, західний – на Севастополь[39].

     Також пішохідні маршрути проводяться по таким місцям як: Чатирдаг, Ай-Петрі, Великий каньйон, Байдарьска долина, Південний берег Криму та по печерним містам.

      Широко використовуються рекреаційні стежки. Вони поєднують в собі і рекреацію, і відпочинок, і оздоровлення. За ініціативою лікарів, діяльність яких була щільно пов’язана з Кримським гірським клубом, наприкінці XIX ст. були розроблені гірські пішохідні оздоровчі маршрути – теренкури («стежки для дозованої ходьби»). Досі популярними є Боткінська (від «Поляни казок» до вершини г. Ставрікая) та Штангеївська (від водопаду Учан-Су до вершини г. Ставрікая) стежки в околицях Ялти. Царська Сонячна стежка протяжністю 6,5 км тягнеться від Лівадії до Гаспри. Також відомими рекреаційними стежками регіону є: Курчатовська, Раєвського та Таракатинська.

      Боткінська  стежка веде з Ялти по лівій стороні  долини р. Учан-Су до скелі Ставрі-Кая. Розташована стежка на відрогах Ялтинської Яйли між хребтами Іограф, Ставрі-Кая, Таракташ. Протяжність стежки близько 12 км, висота перевалу Ставрі-Кая над рівнем моря 650 м. Стежка проходить трьома містками через гірські річки. На шляху маршруту передбачено три майданчики для відпочинку.

     Боткінська  стежка пролягає серед соснового  лісу. З листяних дерев зустрічаються  дуб, граб, клен, осика, липа, горобина, калина. Трапляються також ліщина, кизил, тернина, шипшина, дикі яблуні, груші  і черешня. На скелях подекуди - ялівці деревовидний і колючий. Восени гірський ліс особливо нарядний і красивий.

     На  початок стежки можна дібратися з Ялти: від к/т «Спартак» маршрутом № 24 до «Поляни казок», автобусом №8 до зупинки «Гніздечко» або від автовокзалу будь-яким маршрутом, що слідує Південнобережним шосе до повороту на «Поляну казок».

     Штангеєвська  стежка прокладена в 1898 році і починається  від 7-го кілометра шосе Бахчисараю. Закінчується вона на вершині Ставрі-Кая. Протяжність – 5 км. Цю стежку вважають продовженням Боткінської стежки.

     Названа Штангеєвська стежка на честь талановитого лікаря, видного громадського діяча, одного з організаторів Ялтинського  відділення Кримський-кавказького  гірського клубу Ф.Т. Штангеєва. Він  створив капітальну працю Лікування легеневих сухот в Ялті. Лікар вважав, що піші сходження спеціальними маршрутами добре розвивають витривалість, покращують функції серцево-судинної системи і дихання, стимулюють обмін речовин і сприятливо впливають на психіку.

     Крім  свого лікувального ефекту, Штангеєвська стежка на диво мальовнича. Тут можна побачити кам'яні карнизи, глиби хаоси, дерева-бонсаї, «Чортів місток» і багато інших місць.

      Рельєф  дозволяє проводити різноманітні змагання на території Криму. Наприклад, в Батільмані проводяться скельні змагання, в Сімеізі – спелеозмагання, у м. Севастополі 2009 р. проводились змагання з екстремального  туризму, в смт. Заозерне пройшли IV міжнародні змагання по віндсерфінгу «Кубок Євпаторії-2009», також проводяться вело змагання та багато інших.

     Крим  підземний. Автор хотів би зауважити, що спелеотуризм має давні традиції в Криму - ще із часів Кримського гірського клубу початку двадцятого століття. У той час відвідували, в основному, доступні печери. В 1958 р. на півострові створюється перша в СРСР секція спортивного спелеотуризму. У джерел її стояла велика група ентузіастів: В. Дублянський, К. Аверкієв, Г. Пантюхін, В. Душевський[41]. У 1958-1962 pp. у Криму було проведено декілька десятків експедицій за участю спелеологів-аматорів із Сімферополя, Ялти, Севастополя, Києва, Харкова та інших міст. У 1962 р. в Криму відбувся Перший Всесоюзний зліт спелеологів. З цього часу спелеотуризм утвердив себе як громадський рух, увійшов у систему туризму. Керівництво спелеосекціями здійснювала Центральна секція спелеотуризму, а з 1977 р. - Комісія спелеотуризму Федерації туризму Центральної ради по туризму і екскурсіях ВЦРПС. Період 1962-1980 pp. став часом активних спелеологічних досліджень. Спелеотуризм в Україні розвивався в двох основних формах: спелеопоходи та змагання. В період з 1969 по 1992 роки змагання всеукраїнського рівня проводилися регулярно, їх рівень і кількість учасників постійно зростали[42].

     Величезна кількість печер (близько 900) та інших  карстових порожнин на порівняно  невеликій території, їхня розмаїтість, зручність під’їздів і підходів до них робить гірський Крим дуже популярним серед тих, хто захоплюється спелеологією. Звичайно виділяють чотири спелеологічних райони в гірському Криму: Карабі-Яйла, плато Чатирдаг, Ай-Петринська яйла й Центральне карстове плато, Долгоруківська яйла. У кожному із цих районів є чудові зразки печер, багато з них – унікальні за своїми характеристиками і надзвичайно гарні. Спортивні печери вимагають для дослідження не тільки спеціального спорядження, але й глибоких знань, особливих навичок і вмінь, оскільки мають складну конфігурацію й безліч природних перешкод. Таких печер у Криму більшість. В основному їх відвідують підготовлені групи зі спелеоклубів різних міст. Що стосується загальнодоступних печер, то вони здебільшого являють собою неглибокі колодязі або похило-горизонтальні печери, для відвідування яких не потрібні спеціальне спорядження й тривала спортивна підготовка. Таких печер досить багато в гірському Криму[43].

     Найбільш  масові потоки відвідувачів припадають на три найвеличніші вапнякові печери України, що розташовані в горах Криму: Мармурову, Червону та Еміне-Баїр-Хосар.

     Екскурсії в Мармуровій печері проходять трьома маршрутами. Багато екскурсантів, потрапивши у підземний  світ Мармурової, прагнуть оглянути всю обладнану частину печери. Така екскурсія всіма галереями триває 1 год. 40 хв. Якщо замовляти спелеотур на 4 дні по печерам Чатир-Дагу, то це коштуватиме 840 грн., 2 дні в печерах Долгоруківської яйли коштуватиме 430 грн.

     Взагалі спелеотуризм – технічно складний вид туризму. Його складність полягає у проходженні складних за рельєфом маршрутів в умовах відсутності природного світла, високої відносної вологості (до 100%) та невисокої температури повітря. Безпека спелеоподорожі значною мірою визначається правильним підбором і підготовкою спорядження[38].

      Отже, автор прийшов до висновку, що АРК  – регіон, що має багату гірську  система і велику кількість печер, що слугує подальшому розвитку туризму  на цій території. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Проблеми  та перспективи використання рельєфу АР Крим в туристичній галузі 

3.1. Проблеми використання  рельєфу АР Крим в туристичній діяльності 

     Умови в горах відрізняються різноманіттям  і мінливістю. Неможливо, наприклад, зустріти абсолютно однакові по крутості, протяжності і формам рельєфу гірські схили, хребти і ребра. У горах немає ділянок з однаковим характером і розташуванням тріщин, скельних виступів, карнизів, внутрішніх і зовнішніх кутів, плит і тому подібне.

     Опади, вітер, різкі перепади температури постійно міняють обстановку в горах. Сухі схили і скелі при дощі перетворюються на небезпечні для подолання, слизькі або обмерзлі перешкоди, міцні скелі під впливом хімічних або механічних процесів легко руйнуються, сонячна погода змінюється холодами, затишшя - бурею.

     Характерні  для гірських районів сильні вітри, низькі температури, тумани, товстий  сніговий покрив, лавина, снігові карнизи – ті специфічні небезпеки, які слід добре знати і уникати.

     Також свою роль відіграють екологічні проблеми.

     В Гірському Криму, не зважаючи на заборону, продовжують випасати домашню худобу. Велику тревогу викликає те, що худоба пасеться на яйлах, де формується значна частина річного стоку півострову.  Закарстованність і тріщини в вапняках, що є складовими яйлінського плато, сприяє швидкій інфільтрації забруднених поверхневих вод і попаданню їх в ріки та до водосховищ.

     У Криму налічується приблизно 800 ділянок  з проявом зсувних процесів.

     При русі в гірських умовах туристи стикаються з рядом труднощів, які вони прагнуть цілеспрямовано здолати, часом з небезпекою для здоров'я і життя.  По своєму характеру труднощі в горах можна розділити на зовнішні (об'єктивні) і внутрішні (суб'єктивні). Зовнішні труднощі пов'язані з подоланням різних форм і елементів мікро- і макрорельєфу в горах (трав'янисті, снігові і скельні схили різної крутості, малі і великі стіни, обриви, морени, слизькі і сипкі ділянки, глибокі ущелини). Кліматичні і метеорологічні явища в горах (снігопади, дощ, град, низька або висока температура, туман) викликають особливо значні труднощі. Вони прямо пов'язані з рельєфом гір і можуть збільшити трудність його подолання. Внутрішні труднощі безпосередньо пов'язані з окремим спортсменом або групою в цілому.

     Спелеотуризм  в останні роки розвивається такими темпами, що це вимагає кваліфіковано поставленої роботи по підготовці кадрів спелеотуристів. Виникає потреба у кваліфікованих спелеотуристах, які мали б високу фізичну, технічну й тактичну підготовленість, а також існує гостра необхідність у кваліфікованих тренерах, які б займалися підготовкою спелеотуристів. Заняття спелеотуризмом варто починати з 16 років, це пов’язане з тим, що людина із цього віку здатна відповідати за себе й досить фізично й морально розвинена. Вік найбільш активних занять спелеотуризмом – 25-30 років (але бувають і виключення).

     Серед основних проблем розвитку спелеотуризму  в Криму можна виділити наступні:

-  відсутність координаційної діяльності з боку комісії спелеотуризму ФСТУ, яка не працювала понад десять років, негативно вплинула на розвиток спелеотуризму в Криму;

- за останні чотири роки проведено три чемпіонати України з техніки спелеотуризму, в кожному з яких приймало участь 7-10 команд4

-  заходи по підготовці та підвищенню кваліфікації громадських туристських кадрів проводилися УСА або регіональним активом, як правило, без контактів з ФСТУ;

  -   матеріальна;

  - охорона  печер в Криму належним чином не організована й не здійснюється.  

3.2. Перспективи використання рельєфу АР Крим в туристичній галузі 

     Автор прийшов до висновку, що туристичний бізнес в Кримських горах вже пройшов свою стадію занепаду  і сьогодні виходить на новий етап відродження. Багато українських та російських туристичних фірм сьогодні самостійно розробляють маршрути до Гірського Криму, тому що дедалі більше народу прагне втікти від шуму та загартованості міста. Кримські фірми поки що рідко можуть зібрати самостійні групи.

     Для функціонування пішохідних маршрутів  в Криму необхідно провести експертну  оцінку старих маршрутів і спроектувати нові. Для проектування нових маршрутів  необхідно обрати трасу, обладнання та благоустрій туристичних зупинок, зробити маркування маршруту та підготувати інструкторів-методистів. Розробляються нові маршрути, щоб заохотити туристів.

     Характерною рисою кримського туризму є те, що останнім часом переважає така тенденція, що у відпочиваючих купально-пляжний відпочинок і лікувальна рекреація відходять на другий план. Туристи потребують нових вражень і обирають активний відпочинок у всіх його проявах(пішохідний туризм, спелео, кінний, лазіння по скелях, альпінізм тощо), і рельєф регіону задовольняє будь-який їхній вибір.

     Також у перспективі велика кількість змагань. Весною будуть проводитись змагання «Малі гори», 8-10 січня 2010 року – змагання «Х-Крим 4х4 2010», на Чатирдазі пройдуть змагання з гірського велоспорту «Super D mountain race», на гірському масиві Куш-Кая відбудуться змагання «Альпініада.Крим 2010», змагання з екстремального туризму і багато інших.

     До  речі, стало традицією щорічне  проведення фестивалю авторської пісні  з заключним концертом у печері – фестиваль збирає до 300 учасників з різних країн СНГ. Також  традицією стали концерти колективів та окремих виконавців джазової музики в залі печери.