Туристично-рекреаційний комплекс України: регіональні та екологічні особливості функціонування

Найбільше рекреаційне значення мають озера  – Сакське, Тобеченське, Старе, Долузлав. Ріки регіону невеликі, маловодні  і для рекреаційного використання непридатні. Як туристичні об’єкти використовуються каньйони деяких рік (Кача, Альма, Бельбек) та водоспади, серед яких найвищий в Україні водоспад Учан-Су.

В регіоні відомо понад 100 джерел лікувальних  мінеральних вод (друге місце  по Україні після Карпат) різної мінералізації та хімічного складу. Переважають хлоридні кальцієво-натрієві, хлоридно-натрієві, гідрокарбонатно-хлоридні, натрієві та інші води. Основні родовища зосереджені на північному схилі Кримських гір, поблизу Євпаторії, Феодосії, в Саках, в курортній місцевості Мелас. Води використовуються в санаторно-курортному лікуванні, а також здійснюється промисловий розлив мінеральних вод “Айвазовська”, “Євпарорійська”, “Кримська”, “Феодосійська” та “Ялтинська”.

В складі кримського регіону виділяють  Євпаторійський, Феодосійський, Ялтинський рекреаційні райони.

Євпаторійський  рекреаційний район розташований на узбережжі Кримського півострова в  південно-західній його частині. Включає  Євпаторійський, Роздольненський та Чорноморський рекреаційні підрайони. Основними рекреаційно-туристичними ресурсами району є помірно-континентальний приморський клімат, тепле море, дрібнопіщані пляжі, лікувальні грязі і ропа озер, мінеральні води, пам’ятки історії та культури м. Євпаторії.

Основними курортними центрами району є Євпаторія (31 санаторій, 37 дитячих таборів, 7 пансіонатів, будинок відпочинку, туристична база) та Саки (5 санаторіїв, 1 пансіонат, 4 дитячі табори), які мають загальнодержавне значення.

Феодосійський рекреаційний район розташований на південному сході Кримського півострова та на Арабатській Стрілці. Включає в себе Арабатський, Судацький та Феодосійський підрайони. Основними рекреаційно-туристичними ресурсами району є приморський помірно-континентальний клімат, піщано-черепашкові пляжі, тепле море, мінеральні води (сульфатно-хлоридно-натрієві та сульфідні хлоридно-гідрокарбонатні натрієві), лікувальні сульфідні мулисті грязі (оз. Аджеголь), пам’ятки історії та культури Керчі, Судака, Феодосії, Старого Криму. Купальний сезон триває 3-4 місяці. Тривалість сонячного сяйва близько 2300 годин на рік.

В межах Феодосійського рекреаційного району станом на 1.01.1996 р. функціонувало 69 лікарняно-оздоровчих закладів на 21,3 тис. місць, зокрема 5 санаторіїв, 14 пансіонатів і будинків відпочинку, 8 туристичних баз і готелів, Судацьке і Феодосійське бюро подорожей і екскурсій. Загальна чисельність рекреантів перевищує 800 тис. чоловік на рік; в період літнього сезону тут одночасно перебувають до 1400 тис. рекреантів. [27]

Карпатський рекреаційний регіон займає територію  Українських Карпат в межах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецікої областей. Його площа – 56,2 тис км², населення – 6,6 млн. чоловік. Цей другий після Криму рекреаційний регіон Карпат, який має загальнодержавне значення. [27]

Рекреаційно-туристичні ресурси регіону представлені теплим помірно-континентальним кліматом, густою річковою мережею (ріки Дністер, Стрий, Прут, Черемош, Тиса, придатні для організації різноманітних видів водного туризму і відпочинку), лікувальними грязями, мінеральними водами, озокеритом, численними пам’ятками історії та культури, музеями, народними художніми промислами, добре збереженими народними традиціями. Тривалість сонячного сяйва – до 2100 год./рік. В Карпатському регіоні нараховується понад 800 джерел мінеральних вод різної мінералізації (від 0,37 до 350 г/л), причому більш ніж 50 % з них розвідані в Закарпатській області.в регіоні є води таких класів: гідрокарбонатні, хлоридні, сульфатні й натрієві. Є мінеральні лікувальні води із складним іонним вмістом та специфічні – залісті, миш’яково-сірководневі, радонові, вуглекислі та ін. Найбільш відомі родовища лікувальних мінеральних вод зосереджені у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Любінь Великий, Немирів, Шкло), Закарпатській (Поляна Квасова, Голубине, Сойми, Келечин, Кваси, Шаян), Івано-Франківській (Черче, Буркут, Ст. Мізунь), Чернівецький (Брусниця) областях. [27]                                                 

 Лікувальні властивості мають  також озокерит (Борислав, Старуля  Дзвиняч), лікувальні грязі (Моршин) і торф (Немирів, Шкло, Любінь Великий,  Черче).

Важливим рекреаційно-туристичним  ресурсом регіону є ліси. Це найбільш лісиста територія України, де зосереджено 20 % площі її лісів. Переважають гірські  лісові та лучні полонини – ландшафти. Велику цінність являють собою природоохоронні  території, в першу чергу, Карпатський і Синевирський природні національні парки, Карпатський, Стужицький заповідники, заповідник Розточчя, численні парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва, пам’ятки природи.

Рекреаційно-туристичні ресурси регіону  почали освоювати на початку ХІХ століття: Трускавець (1827 р.), Моршин (1876 р.), Немирів (1814 р.), Поляна (1892 р.). на початку ХХ ст. рекреаційними центрами, крім вищезгаданих, стали Яремче, Свалява, Міжгір’я, Черче, Любінь Великий та ін. Тут функціонують 62 санаторії, 16 пансіонатів, 57 санаторіїв-профілакторіїв, 40 закладів туризму та 130 будинків і баз відпочинку. Загальна чисельність організованих рекреантів – 800 тис. чол. на рік, хоч наявні ресурси дають можливість щорічно приймати до 15 млн. чоловік.

Рекреаційні ресурси регіону ефективні при лікуванні захворювань органів травлення, кровообігу, дихання, опорно-рухового апарату та нервової системи. У смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області діє перша на Україні алергологічна лікарня, де лікують хворих з бронхіальною астмою.

Найбільшими курортами Карпатського рекреаційного регіону є Трускавець (18 санаторіїв, 16 пансіонатів, 2 кювети мінеральної води), Моршин (8 санаторіїв, 4 пансіонати), Карпати, Поляна, Черче, Немирів, Шкло, Любінь Великий. Найбільші курортні місцевості – Східниця, Келечин, Гірська Тиса.

Карпатський рекреаційний регіон відзначається  особливими умовами для організації  зимового відпочинку, туризму та гірськолижного спорту. Це практично єдиний регіон України, придатний для організації  даних видів рекреаційно-туристичної діяльності. Період, сприятливий для проведення зимових видів спорту і відпочинку, триває 4-5 місяців – з кінця листопада до середини березня. В регіоні освоєно понад 10 гірськолижних територій (Славське, Тростян, Розлуч, Подобовець, Ворохта, Ясіня, Рахів та ін.). в Чернівецькій області розвиваються спелеотуризм (печера “Попелюшка” в Новоселицькому районі).

В Карпатському рекреаційному регіоні  зосереджена третина пам’яток історії  та культури України, багато з яких мають міжнародне значення, що сприяє розвиткові туристично-екскурсійної справи. Основними туристично-рекреаційними вузлами регіону є Львів, Ужгород, Чернівці, Івано-Франківськ, Мукачеве, Яремче, Коломия, Косів, Вижниця, Дрогобич та ін. В регіоні функціонує понад 15 бюро подорожей і екскурсій, проходять кілька міжнародних туристичних маршрутів. Питома вага окремих видів рекреаційно-туристичної діяльності становить: туризм – 38,0 %, відпочинок і оздоровлення – 23,0 %, курортно-санаторне лікування – 38,0 %.

Наукову роботу з організації курортної справи в карпатському рекреаційному регіоні проводить ужгородський філіал Одеського науково-дослідницького інституту курортології.

Третім рекреаційним регіоном, який має загальнодержавне значення, є  Азово-Чорноморський. Регіон розташований на півдні України в межах Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей на Причорноморській низовині та Приазовській височині. Включає в себе 2 рекреаційні райони – Приазовський на сході та Одеський на заході. Рекреаційно-туристичні ресурси регіону багаті і різноманітні. Основними з них є: помірно-континентальний клімат, тепле море, піщані і галькові пляжі, лікувальні грязі, мінеральні води, пам’ятки історії та культури (Одеса, Білгород-дністровський, Ізмаїл, Ольвія, Очаків, Херсон, Миколаїв та ін.).

Тривалість сонячного сяйва 2200-2500 год./рік. Численні лимани та солоні озера  з цінними лікувальними грязями  та намулами (Гопри, Кругле, Генічеське, Куяльник, та ін.). Ріки Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг придатні для організації різноманітних видів водного спорту, туризму та відпочинку. Лікувальні грязі зосереджені в лиманах (Куяльницький, Шаболівський, Тигулицький, Хаджибейський) та оз. Гопри.

В Азово-Чорноморському рекреаційному  регіоні розташовано ряд природоохоронних територій та об’єктів. Світове значення мають: заповідник Асканія-Нова, Чорноморський біосферний та Український степові заповідники.

Отже, рекреаційно-туристичні заклади  розміщені по Україні нерівномірно: основна частина їх припадає на Кримський, Азово-Чорноморський, Карпатський регіони, де зосереджено понад 70 % всіх курортів та рекреаційно-туристичних закладів.

4. Екологічні особливості  функціонування туристично-рекреаційного комплексу в Україні

При визначенні основних напрямів державної  політики в галузі розвитку туризму необхідно брати до уваги її дію на стан навколишнього середовища. При цьому мова піде про взаємовплив туризму і стану навколишнього середовища, оскільки туризм може впливати на нього як позитивно, так і негативно, а саме навколишнє середовище може впливати на розвиток туризму. Багаточисленні анкетні опитування іноземних туристів показали, що серед мотивів туристичних подорожей на перший план все більше висувається прагнення людини до спілкування з природою. Привабливі ландшафти, чисте повітря, незабруднена вода у водоймах, просторі пляжі, різноманіття лісових насаджень - все це належить до туристичних ресурсів, які роблять даний район привабливим для туристів.

При характеристиці туристичних ресурсів польський економіст М.Тросі пропонує наступну їх класифікацію за трьома групами [24]:

1) природні туристичні ресурси:  клімат, повітря, чудові пейзажі  і т.д., які Тросі визначає як "потенційний туристичний капітал";

2) туристичні ресурси, створені  працею людини: архітектурні пам'ятки, витвори мистецтва і т.д.;

3) "додаткові" туристичні ресурси,  створені працею людини для  послуг, які охоплюють інфраструктуру  району і всі підприємства  з прийому та обслуговування  туристів.

Іншу класифікацію пропонує французький економіст П.Дефер. Він не відносить до туристичних ресурсів заклади з прийому і обслуговування туристів, оскільки вони дозволяють використовувати туристичні ресурси, але самі по собі не можуть слугувати метою туристичної подорожі. Всі туристичні ресурси Дефер поділяє на чотири групи: гідром, фітом, літом і антропом [24].

До гідрому він відносить  туристичні ресурси, до складу яких входить  вода. Це стоячі і проточні води, озера  і ріки, морські побережжя, снігові  рівнини і льодовики, джерела  мінеральних вод, гідростанції і  т.д.

До фітому належать природні туристичні ресурси, до складу яких входить земля. Вони можуть бути як створені самою природою, так і бути результатом людської праці. Отже, це всі природні ресурси, за винятком води: ліси, національні парки, скелі, вулкани, сади, гарні панорами і т.д.

Під літомом Дефер розуміє все, що створено працею людини, викликає інтерес  людини само собою або завдяки  своєму призначенню. Сюди належать як пам'ятки архітектури і минулих  цивілізацій, так і прості помешкання, які характеризують життя і побут  людей (музеї під відкритим небом); сюди також належать і сучасні побудови - мости, аеропорти, вокзали, університети, палаци конгресів, сучасні житлові квартали.

І, нарешті, до антропому Дефер відносить  всі види людської діяльності, які  викликають інтерес туристів незалежно від навколишньої ситуації. В цю групу входять: сама людина, її звичаї і традиції, старовинні види людської діяльності, які з часом можуть зникнути, такі як народні промисли, національні народні свята, фольклор, національні костюми і національна музика. Сюди ж відносить і сучасну людську діяльність, яка є наслідком соціально-економічного розвитку, - промислові і сільськогосподарські підприємства, навчальні заклади, соціально-побутові об'єкти.

Відповідно до класифікації Дефера один і той же елемент туристичних ресурсів може одночасно відноситися до декількох груп. Наприклад, ліс, що відноситься до фітому, може викликати інтерес туристів як вид людської діяльності -антропом. Палац з'їздів може викликати інтерес своєю архітектурою (літомом) і проведенням у ньому заходів (антропомом). У порту туристів може цікавити рибальство (антропом), але в основі порту як туристичного ресурсу лежить вода, тому його можна віднести до гідрому (рис. 7).

Рис. 7. Взаємозв’язок екології та туризму [10]

Особливістю природних туристичних  ресурсів є те, що вони не відновлюються  в міру споживання. Так, розвиток автотуризму  в місцях незайманої природи зумовлює будівництво автодоріг, що саме по собі скорочує площу лісів.

Високоякісне навколишнє середовище є «сировиною» для туризму, тому необхідно обмежити споживання ресурсів навколишнього середовища і забезпечити  його цілісність. Турбуючись про охорону  навколишнього середовища, потрібно брати до уваги той факт, що занедбане навколишнє середовище буде завдавати шкоди розвитку туризму, а отже, і загальному економічному розвитку даного регіону. Як відзначалося в одній із доповідей на Всесвітній конференції по туризму, «існує дуже безпосередній взаємозв'язок між якістю навколишнього середовища та якістю самого туризму».

При аналізі взаємодії туризму і навколишнього середовища не можна обмежуватися розглядом тільки природних туристичних ресурсів. Немаловажливе значення має вплив туризму на навколишнє культурне середовище. Це, насамперед, стосується історичних та архітектурних пам'яток. Масові потоки туристів можуть завдати їм непоправимих збитків.