Туристично-рекреаційний комплекс України: регіональні та екологічні особливості функціонування

 

 

Як свідчать дані таблиці 1, протягом 2001-2009 рр. відбулося зростання загального обсягу чисельності зовнішнього туристичного потоку з 208,42 до 741,90 тис. чол, або на 255,9%.[28]

Аналізуючи дані таблиці 1 можна зробити висновки, що зростання чисельності туристів, які приїздили в країну або від'їжджали, відбувалося в основному за рахунок зростання частки усіх наведених в таблиці регіонів. При чому темпи зростання зовнішніх туристичних потоків по кожному регіону  протягом 2000-2009 рр. були наступними:[28]

• Польща - 305,6%
• Росія - 59,8%
• інші країни СНД - 414,6%
• Країни Західної Європи  -  65,9%
• Країни Центрально-Східної Європи  -  142,7%
• США  - 733,3%
• інші країни - 441,3%

Необхідно відмітити, що зростання зовнішніх туристичних потоків зумовлене як рухом в середину країни, так і виїздом з неї. Якщо проаналізувати статистичні дані, то структура в’їзних та виїзних туристичних потоків буде наступною (таблиця 2):

Таблиця 2

Динаміка структури  напрямків вхідних туристичних потоків України [28]

	2000	2009
Абсолютна величина, тис.чол
в'їзний потік	31,263	111,285
виїзний потік	177,2	630,6
Коефіцієнт співвідношення в'їзного та виъзного зовнышнього туристичного потоку	0,176	0,136
Структура напрямків  потоку, %
в'їзний потік	15	12
виїзний потік	85	88

 

Також досить важливим аспектом аналізу  є також аналіз загальної чисельності  потоку туристів в України (таблиця 3).

Таблиця 3

Динаміка загальної  чисельності потоку туристів України [28]

Напрямок	Період, роки					Зміна за 2005-2009 рр.
	2005	2006	2007	2008	2009	тис.осіб	%
внутрішній потік туристів	911,2	985,3	1151,2	1211,6	1159,2	248,0	27,2
зовнішній потік	598,7	612,4	798,3	852,3	741,9	143,2	23,9
Разом	1509,9	1597,7	1949,5	2063,9	1901,1	391,2	25,9

 

Як свідчать дані таблиці 3, в цілому у 2009 році порівняно з 2005 роком загальна чисельність туристів збільшилась з 1509,9 тис.чол до 1901,1 тис.чол, тобто на 391,2 тис.чол (або на 25,9%), в тому числі за рахунок:

• Зростання чисельності внутрішніх туристів країни на 248,0 тис. чол, або на 27,2%;
• Зростання чисельності зовнішніх туристів країни на 143,2 тис. чол. або на 23,9%.

Рис. 5. Структура туристичних потоків України за видами туризму у 2009 році, % [28]

 

Досить важливим аспектом аналізу рівня розвитку туризму в України є аналіз його структури за основними напрямками (Рис.5):

Як свідчать дані рис. 5, в України у 2009 році переважала частка спортивно-оздоровчого туризму (42%) та мисливського туризму (34%). На решту видів туризму в загальній структурі  туристичної діяльності припадало 24%.

Досить значну частку спортивно-оздоровчого туризму необхідно  пояснити високим рівнем пріоритетності його розвитку для уряду республіки.

Важливо також проаналізувати середній рівень вартості послуг рекреаційно-туристичного комплексу (Рис.6):

На рис.6 показано стандартні значення вартості курортів в залежності від диференціації номерів проживання і за умови, що тривалість курорту становить 12 днів, харчування та лікувальні процедури – трьохразові (на день), з урахуванням ПДВ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6. Диференціація вартості курортів (2009 рік)* [4,с 46]

 

Отже, розвиток зовнішнього туризму  в України в даний час не дуже високий, однак, спостерігаються  тенденції і передумови до його зростання. Усе більше і більше туристичних компаній з'являється в країні, що пропонують широкий вибір послуг своїм клієнтам. Можна припустити, що через кілька років туризм стане високорозвиненою галуззю в країні, адже умови для розвитку  туризму досить сприятливі.

 

3. Регіональні особливості розміщення туристично-рекреаційного комплексу України

 

Найбільше рекреаційних закладів у Криму, Карпатах, на узбережжі Чорного і Азовського морів. Однак, санаторно-курортні заклади розміщені в усіх регіонах України. Рівень забезпеченості того чи іншого регіону рекреаційними ресурсами, рівень концентрації населення та ряд інших факторів, які були розглянуті в другому питанні, впливають і на рівень концентрації санаторно-курортних закладів на території України.

Нижче, на картосхемі  подано у наочному вигляді диференціацію регіонів України за рівнем диференціації закладів рекреаційно-туристичного комплексу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Нижче в таблиці 4 показано динаміку структури областей України за рівнем забезпеченості закладами рекреаційно-туристичного комплексу.

Таблиця 4

Регіональна структура динаміки питомої ваги областей Україні по рівню забезпеченості рекреаційно-туристичними місцями, %*

 

Області	Роки			Відхилення, проц.пункти
	2000	2005	2009	2005-2000	2009-2005
Вінницька	2,7	2,8	0,8	4,2	-71,9
Волинська	0,5	0,6	0,2	13,7	-65,7
Дніпропетровська	2,6	2,0	0,5	-22,5	-74,7
Донецька	9,5	9,0	1,8	-5,7	-79,9
Житомирська	0,6	0,9	0,4	45,5	-57,8
Закарпатська	5,9	5,8	6,5	-2,0	-73,3
Запорізька	3,5	3,4	1,0	-4,3	-71,2
Івано-Франківська	1,1	1,1	0,4	-0,8	-65,3
Київська	1,5	1,6	0,4	5,1	-73,6
Кіровоградська	0,4	0,3	0,1	-28,2	-55,4
Львівська	1,5	1,5	0,5	1,3	-64,5
Луганська	1,9	1,1	0,2	-40,0	-79,2
Миколаївська	6,4	5,9	1,6	-7,9	-73,4
Одеська	9,2	8,5	2,3	-7,9	-73,4
Полтавська	0,8	0,9	0,3	14,0	-72,4
Рівненська	0,3	0,4	0,2	29,7	-52,3
Сумська	0,8	0,9	0,2	14,0	-72,4
Тернопільська	0,8	0,8	0,3	5,3	-65,1
Харківська	1,3	1,4	0,4	10,5	-72,9
Херсонська	5,4	5,7	1,4	6,0	-75,7
Хмельницька	0,7	0,7	0,2	-4,9	-67,0
Черкаська	1,2	1,1	0,3	-7,2	-69,8
Чернівецька	0,4	0,4	2,1	-4,9	-67,0
Чернігівська	0,8	0,9	0,2	14,0	-72,4
АРК	39,9	42,1	84,5	5,5	100,6

*Джерело: Дані Міністерства  охорони здоров’я України: www.moz.gov.ua

 

З даних таблиці 4 видно, що найбільший рівень концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу у 2009 році спостерігався у таких областях як Донецька, Закарпатська, Миколаївська,  Одеська, Херсонська, АРК. За період з 2000 по 2009 рр. відбулися наступі зміни в динаміці питомої ваги зазначених регіонів:

• питома вага Донецької області у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зменшилась на 7,7 процентних пункти;
• питома вага Закарпатської області у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зменшилась на 4,4 процентних пункти;
• питома вага Миколаївської області у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зменшилась на 4,9 процентних пункти;
• питома вага Херсонської області у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зменшилась на 4,0 процентних пункти;
• питома вага Кримського регіону у загальній структурі концентрації закладів рекреаційно-туристичного комплексу зросла на 44,6 процентних пункти.

Важливо також дослідити  динаміку зміни загальної кількості санаторно-курортних місць за регіонами України (таблиця 5):

Таблиця 5

Регіональна структура динаміки кількості санаторно-курортних  місць в Україні, одиниць*

 

Області	Роки			Відхилення, %
	2000	2005	2009	2005-2000	2009-2005
Вінницька	6850	6563	5967	-4,2	-9,1
Волинська	1310	1370	1521	4,6	11,0
Дніпропетровська	6650	4742	3882	-28,7	-18,1
Донецька	24200	21000	13675	-13,2	-34,9
Житомирська	1570	2102	2868	33,9	36,4
Закарпатська	15040	13560	11690	-9,8	-13,8
Запорізька	9046	7961	7404	-12,0	-7,0
Івано-Франківська	2867	2617	2934	-8,7	12,1
Київська	3937	3807	3248	-3,3	-14,7
Кіровоградська	1135	750	1080	-33,9	44,0
Львівська	3840	3578	4100	-6,8	14,6
Луганська	4864	2684	1804	-44,8	-32,8
Миколаївська	16426	13915	11953	-15,3	-14,1
Одеська	23466	19879	17076	-15,3	-14,1
Полтавська	2109	2212	1972	4,9	-10,8
Рівненська	751	896	1382	19,3	54,2
Сумська	2013	2112	1883	4,9	-10,8
Тернопільська	2001	1937	2184	-3,1	12,8
Харківська	3325	3381	2965	1,7	-12,3
Херсонська	13825	13486	10601	-2,5	-21,4
Хмельницька	1894	1657	1768	-12,5	6,7
Черкаська	2957	2523	2463	-14,7	-2,4
Чернівецька	1136	994	1061	-12,5	6,7
Чернігівська	1917	2011	1793	4,9	-10,8
Кримська	101863	98834	640886	-3,0	548,4

*Джерело: Дані Міністерства  охорони здоров’я України: www.moz.gov.ua

 

Як свідчать дані таблиці 5, у 2009 році порівняно з 2005 роком зростання кількості санаторно-курортних місць відбулося в наступних областях:

• Волинська - 11,0%
• Житомирська - 36,4%
• Івано-Франківська - 12,1%
• Кіровоградська - 44,0%
• Львівська - 14,6%
• Рівненська - 54,2%
• Тернопільська - 12,8%
• Хмельницька - 6,7%
• Чернівецька - 6,7%
• Кримська - 548,4%

На найбільшій за площею та населенням Дніпровсько-Дністровський рекреаційний регіон припадає лише 20 % всіх рекреаційних установ, хоч рекреаційний потенціал даного регіону значний і в багатьох випадках не поступається Криму чи Карпатам.[27]

Згідно  з класифікацією О.О. Бейдика територія  України поділена на 4 рекреаційні  регіони – Карпатський, Кримський, дніпровсько-Дністровський, Азово-Чорноморський, 8 рекреаційних районів – Одеський, Приазовський, Феодосійський, Ялтинський, Євпаторійський, Придніпровський, Донецький, Придністровський та 7 рекреаційних підрайонів – Судацікий, Євпаторійський, Феодосійський, Чорноморський, Кримський, Алуштинський, Ялтинський, Роздольський.[27]

Кримський рекреаційний регіон знаходиться на території Автономної Республіки Крим. загальна його площа 26,2 тис. км² (4,3 % територій  України). До регіону належить Євпаторійський, Феодосійський та Ялтинський райони. Крім цього, тут знаходяться курортні місцевості (Кастрополь, Ласпі, Місхор та ін.), а також зони короткочасного відпочинку. За природними умовами це найбільш різноманітний рекреаційний регіон України. Поділяється на Південний берег Криму, головне пасмо Кримських гір, Східне узбережжя, Північне передгір’я та степову частину.[27]

Рекреаційно-туристичні ресурси регіону представлені помірно-континентальним  та середземноморським кліматом (Південний  берег Криму), тепловими морями, лікувальними  грязями, мінеральними водами, своєрідними ландшафтами, численними пам’ятками історії та культури. Температура Азовського та Чорного морів біля узбережжя протягом червня – жовтня перевищує +17°С. Загальна протяжність галькових, піщаних та піщано-ракушкових пляжів становить близько 450 км. Тривалість купального сезону – понад 4 місяців. Велике рекреаційне значення мають солені озера, в яких зосереджено приблизно 24 млн. м³ лікувальних, в основному сульфідних, грязей. Загальна кількість озер перевищує 50, які об’єднуються в Євпаторійську, Тарганкутську, перекопську, Чонгоро-Арабську та Керченську групи.